6.3. Державний контроль та нагляд за господарськоюдіяльністю : Основи підприємництва : B-ko.com : Книги для студентів

6.3. Державний контроль та нагляд за господарськоюдіяльністю

У процесі державного регулювання та підтримкипідприємництва важливим компонентом є державний контроль

81

та нагляд за діяльністю підприємств (підприємців) України.Контроль означає перевірку відповідності реальних процесіввстановленим вимогам.

Процес контролю дозволяє з'ясувати, наскількипідприємницька діяльність відповідає чинним законодавчимнормам, встановленим завданням. Завдяки цьому можна виявитиефективність даної системи і, при необхідності, внести потрібнікорективи.

Таким чином, контроль повинен передбачати перевіркувідповідності діяльності суб'єктів господарюваннягосподарському законодавству України; додержаннязаконодавства про захист економічної конкуренції, обмеженнямонополізму.

При цьому достовірна інформація є основою дляефективного контролю. Інформація - нові відомості про будь-якусферу суспільного життя, що добуваються шляхом науковогопізнання, походить від латинського слова information - означаєпояснення - одне із загальних понять науки. В даному випадкуінформація - це нові відомості про оточуюче середовище,отримані в результаті взаємодії з ним.

Функції контролю      здійснюються органами

Антимонопольного комітету України, органами державної владита місцевого самоврядування, адміністративно-господарськогоуправління та контролю.

До органів влади належать:

міністерства та інші центральні органи виконавчої влади,

Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органивиконавчої влади Автономної Республіки Крим,

державні органи, що здійснюють регулювання діяльностісуб'єктів природних монополій, ринку цінних паперів,

державні органи приватизації,

Національна рада України з питань телебаченняі радіомовлення,

місцеві органи влади.

Представники органів адміністративно-господарськогоуправління та контролю виконують покладені на них функції вмежах делегованих їм повноважень.

Особам, які є представниками вищеперелічених органівдержавної влади, забороняється вчиняти дії або приймати акти,які формують монопольне становище окремих суб'єктівгосподарювання, стримують розвиток конкуренції тапідприємницького середовища, що в цілому буде призводити догальмування позитивних тенденцій в національній економіціУкраїни.

Держава здійснює контроль і нагляд за господарською ді-яльністю суб'єктів господарювання у таких сферах:

збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностейсуб'єктами господарських відносин — за станом і достовірністюбухгалтерського обліку та звітності;

фінансових, кредитних відносин, валютного регулюваннята податкових відносин — за додержанням суб'єктамигосподарювання кредитних зобов'язань перед державою ірозрахункової дисципліни, додержанням вимог валютногозаконодавства, податкової дисципліни;

цін і ціноутворення — з питань додержання суб'єктамигосподарювання державних цін на продукцію і послуги;

монополізму та конкуренції— з питань додержанняантимонопольно-конкурентного законодавства;

земельних відносин — за використанням і охороноюземель; водних відносин і лісового господарства — завикористанням та охороною вод і лісів, відтворенням воднихресурсів і лісів;

виробництва і праці — за безпекою виробництва і праці, до-держанням законодавства про працю; за пожежною,екологічною, санітарно-гігієнічною безпекою; за дотриманнямстандартів, норм і правил, якими встановлено обов'язкові вимогищодо умов здійснення господарської діяльності;

споживання — за якістю і безпечністю продукції та послуг;

зовнішньоекономічної діяльності — з питань технологічної,економічної, екологічної та соціальної безпеки.

Органи державної влади і посадові особи, уповноваженіздійснювати державний контроль і державний нагляд загосподарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядокздійснення контролю і нагляду визначаються законами.

Незаконне втручання та перешкоджання господарській ді-яльності суб'єктів господарювання з боку органів державноївлади, їх посадових осіб при здійсненні ними державногоконтролю та нагляду забороняються.

Органи державної влади і посадові особи зобов'язані здій-снювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господа-рювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючисьвимог законодавства, поважаючи права і законні інтересисуб'єктів господарювання.

Суб'єкт господарювання має право на одержання інформаціїпро результати інспектування і перевірок його діяльності непізніш як через тридцять днів після їх закінчення, якщо інше непередбачено законом. Дії та рішення державних органівконтролю та нагляду, а також їх посадових осіб, які проводилиінспектування і перевірку, можуть бути оскаржені суб'єктомгосподарювання у встановленому законодавством порядку.

Для забезпечення ефективного контролюванняпідприємницької діяльності і захисту їх прав та економічнихінтересів усі суб'єкти господарювання зобов'язані здійснюватипервинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатівсвоєї роботи, складати статистичну інформацію, а такожнадавати відповідно до вимог закону фінансову звітність тастатистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності,інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати відсуб'єктів господарювання надання статистичної інформації таінших даних, не передбачених законом або з порушеннямпорядку, встановленого законом.

Державна підтримка як один із головних аспектівдержавного регулювання підприємництва

Державна підтримка підприємництва - це сукупністьпріоритетних рішень, що визначають основні напрями і формиправового, економічного та організаційного сприяння розвиткупідприємництва з урахуванням інтересів держави та суб'єктівгосподарювання. Метою підтримки є створення умов длярозвитку підприємництва як провідної сили в подоланнінегативних процесів в економіці, забезпеченні ефективногофункціонування національної економіки.

У ст. 48 Господарського кодексу України зазначено, що зметою створення сприятливих організаційних та економічнихумов для розвитку підприємництва державні органи влади:

надають підприємцям земельні ділянки, передаютьдержавне майно, необхідне для здійснення підприємницькоїдіяльності;

сприяють підприємцям в організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування їхдіяльності, підготовці кадрів;

здійснюють первісне облаштування неосвоєних територійоб'єктами виробничої і соціальної інфраструктури з продажемабо передачею їх підприємцям у визначеному законом порядку;

стимулюють модернізацію технології, інноваційнудіяльність, освоєння підприємцями нових видів продукції тапослуг;

подають підприємцям інші види допомоги.

Крім того, держава сприяє розвитку малого підприємництва,створює необхідні умови для цього.

Таким чином, підтримка підприємництва як один із головнихаспектів державного регулювання передбачає формуваннядержавними структурами належних умов діяльності і розвитку.Найважливіші механізми підтримки підприємництва відображенів указах Президента України "Про заходи щодо забезпеченняпідтримки та дальшого розвитку підприємницької діяльності"(від 15 липня 2000 р. № 906/2000), "Про запровадженнядозвільної системи у сфері підприємницької діяльності" (від 20травня 1999 р. № 539/99), "Про деякі заходи з дерегулюванняпідприємницької діяльності" (від 23 липня 1998 р. № 817/98) ,"Про державну підтримку підприємництва" (від 12 травня 1998 р.№ 456/98) тощо.

Найбільше підтримки у сфері підприємництва потребуємалий бізнес, оскільки він характеризується надчутливістю доколивань економічної кон'юнктури, політичної обстановки, змінзаконодавства. Тому розроблена національна програма сприяннярозвитку малого бізнесу в Україні. Вона являє собою комплексзаходів, спрямованих на реалізацію державної політикипідтримки та вирішення проблем розвитку малогопідприємництва. Головними напрямами державної підтримкималого підприємництва є:

Вдосконалення нормативно-правової бази у сферіпідприємницької діяльності.

Формування єдиної державної регуляторної політики усфері підприємницької діяльності.

Активізація фінансово-кредитної та інвестиційноїпідтримки.

Сприяння створенню інфраструктури розвитку малогобізнесу.

Впровадження регіональної політики сприяння розвиткумалого бізнесу.

Перші кроки формування і проведення державної підтримкипідприємництва почалися із указом Президента України № 79 від3 лютого 1998 року "Про усунення обмежень, що стримуютьрозвиток підприємницької діяльності", який було запроваджено зметою зниження рівня втручання державних органів виконавчоївлади у підприємницьку діяльність. Зменшення тиску державнихорганів на підприємницьку діяльність хоча мало певні позитивністорони, але не призвело до суттєвих позитивних змін впідприємницькому середовищі, що зумовило необхідністьформування більш дійових підходів до реформування політикисприяння розвитку підприємництва. В результаті ПрезидентомУкраїни було видано указ № 89 від 22 січня 2000 року "Прозапровадження єдиної регуляторної політики у сферіпідприємництва", яким визначено, що одним із головнихпріоритетів органів виконавчої влади в напрямку здійсненняекономічних реформ є забезпечення проведення єдиноїдержавної регуляторної політики у сфері підприємництва.

Державна регуляторна політика - це діяльність держави,яка спрямована на формування і впровадження оптимальногомеханізму державного регулювання, що буде сприяти розвиткупідприємництва. Державна регуляторна політика є важливоюформою державного регулювання підприємництва і однією ізскладових підтримки підприємництва в Україні. Вонаспрямовується на удосконалення та оптимізацію механізму86регулювання діяльності суб'єктів господарювання, переглядіснуючих та пропонованих до затвердження нормативно-правових актів на предмет їх доцільності та відповідностііснуючим ринковим економічним умовам. Державна регуляторнаполітика впроваджується на трьох рівнях: центральному(Держкомпідприємництва,  міністерства,  відомства),

регіональному (територіальними органами Комітету, місцевимиорганами виконавчої влади) і неурядовому (шляхом залучення доспівпраці широких верств підприємців, громадськихуповноважених з питань захисту підприємництва та громадськихколегій). Це дозволяє комплексно підходити до основних потребпідприємництва. На регіональному рівні враховуютьсяспецифічні особливості регіону, виникає можливість швидкого іадекватного реагування на зміни підприємницького середовища,обов'язково повинні обґрунтовуватися всі нові регулювання, щозапроваджуються.

Громадські організації відіграють важливу роль узаконодавчому регулюванні підприємницької діяльності,оскільки саме громадські представники інтересів бізнесменів напідставі звернень суб'єктів підприємницької діяльності пропорушення об'єктивно відображають усі недоліки, протиріччя інедосконалість нормативно-правових актів, що гальмуютьрозвиток підприємницької діяльності.

Державне регулювання підприємництва повинновпроваджувати комплексне і системне впорядкування йформування підприємницького середовища, сприяти зменшеннютиску державних органів на суб'єктів господарювання імінімізації втручання держави в їх діяльність. Необхідно, щобдержавне регулювання характеризувалося доцільністю,достатністю та відповідністю вимогам ринкових економічнихвідносин. Це буде сприяти забезпеченню позитивнихекономічних і соціальних результатів сфері підприємництва таекономіки України загалом.

Бюджет і податкова система в регулюванніпідприємництва

Важливим інструментом державного регулюванняпідприємницької діяльності та соціально-економічних процесів усуспільстві є Державний бюджет.

Бюджет як економічна категорія виражає економічнівідносини між державою і підприємствами, населенням у процесірозподілу та перерозподілу вартості валового внутрішньогопродукту шляхом створення централізованого фонду фінансовихресурсів і їх використання.

Державний бюджет - це система грошових відносин, яківиникають між державою і підприємством, населенням зметою формування і використання централізованого фондугрошових ресурсів.

Акумулюючи та регулюючи фінансові ресурси, державаактивно впливає на формування оптимальних пропорцій міжнагромадженням і споживанням, окремими галузями,економічними регіонами і підприємствами. Держава черезфінансове законодавство регламентує та регулює процеснарахування, одержання, зміни й відміни платежів у бюджет.

Державні видатки - це сукупність грошових відносин, якіскладаються в процесі розподілу і використання фондівгрошових ресурсів.

Із бюджету здійснюється фінансування витрат на розвитокекономіки та соціальних витрат, зокрема витрат на розвитокагропромислового комплексу, надаються дотації вугільнійпромисловості, спрямовуються капітальні витрати в об'єктизагальнодержавного значення, фінансуються науково-технічніпрограми, освіта, охорона здоров'я, збереження довкілля тощо.

Бюджетне фінансування може здійснюватися в такихформах:

1. Бюджетні інвестиції, які здійснюються у формікапітальних вкладень (виділення коштів окремим підприємствампід певні об'єкти, проектне фінансування конкретногоінвестиційного проекту) чи придбання певної частки акційакціонерних товариств.

Державні трансферти - цільове, безповоротне табезоплатне виділення коштів із бюджету конкретним суб'єктам увигляді державних субсидій, субвенцій, дотацій.

Субсидії (лат. subsidium - допомога, підтримка) - допомогадержави в грошовій чи натуральній формі місцевим бюджетам,юридичним і фізичним особам за рахунок коштів державного чимісцевих бюджетів, яка здійснюється у вигляді: фінансуваннянаукомістких галузей та фундаментальних наукових досліджень,стимулювання розвитку виробництва у відсталих регіонахкраїни, надання коштів для модернізації існуючих галузей(вугільної промисловості), виплат сільському господарству,підтримки розвитку передових галузей і зовнішньоекономічноїдіяльності національного капіталу, закупівлі державою товарів іпослуг тощо.

Субвенції (лат. subvenio - приходжу на допомогу) - грошовадопомога, що видається з державного чи місцевих бюджетів.Характерною їх ознакою є цільове використання одержанихкоштів у таких напрямках: здійснення програм соціальногозахисту, виконання інвестиційних проектів, утримання об'єктівспільного користування чи ліквідація негативних наслідківдіяльності об'єктів спільного користування та інші цілі.Невикористані субвенції і кошти, що використовуються не зацільовим призначенням, повертаються назад до бюджету.

Дотації (лат. dotatio - дар, пожертвування) - асигнування здержавного бюджету матеріальної допомоги. Дотації надаютьсяпідприємствам, у яких витрати на виробництво продукціїперевищують суму виручки від її реалізації. їх одержуютьпідприємства добувної та окремих галузей обробноїпромисловості, підприємства, що обслуговують населення(житлове господарство, міський транспорт), деякі організаціїневиробничої сфери (театри, стадіони).

Бюджетні кредити - це надання коштів із бюджетусуб'єктам підприємницької діяльності на поворотній основі (навідміну від банківських кредитів видаються на пільгових умовахза нижчими процентними ставками).

Кошторисне фінансування - виділення коштів із бюджетуна основі спеціального планового документа - кошторису навидатки соціальної сфери, на фундаментальні дослідження уформі цільового, безповоротного, безоплатного фінансування.

Джерелом формування доходів бюджету на всіх його рівняхє податки.

Податки - це обов'язкові платежі юридичних і фізичних осібдо відповідного бюджету.

За економічною суттю податки є відносинами, які виникаютьміж державою і підприємствами та населенням із приводупримусового відчуження нею частини новоствореної вартості вгрошовій формі та перерозподілу останньої для фінансуваннядержавних видатків.

Уся сукупність податків, зборів, відрахувань і платежів удержаві становить її податкову систему. Вимога системностіполягає в тому, що ці податки повинні бути взаємопов'язані,органічно доповнювати один одного, не входити в суперечністьіз системою та іншими її елементами.

Податкова політика здійснюється виходячи з певнихпринципів, що відображають її завдання. Основними з них єсоціальна справедливість, рівнонапруженість, економічнаефективність, стабільність та гнучкість.

Мобілізуючи за допомогою податків доходи бюджету,держава впливає на фінансові можливості господарськихструктур.

Виділяють фіскальну функцію (лат. fiscus - державнаскарбниця, казна) податків, яка визначає їх суспільнепризначення, тобто формування бюджетного фонду дляфункціонування держави. Податкові надходження мають бутистабільними, рівномірно розподілятись.

Розподільча функція податків використовується державоюпри встановленні норм оподаткування за кожним видом податків.її суть полягає в перерозподілі ВВП між сферами виробництва,галузями економіки, регіонами, окремими прошаркаминаселення. За допомогою розподільчої функції здійснюєтьсяформування дохідної частини бюджету з подальшимспрямуванням цих коштів на розвиток важливих для державивидів підприємницької діяльності, на підтримку неприбутковихгалузей економіки, які виконують важливі соціальні функціїтощо. В Україні велика частина податкових надходжень90акумулюється в державному бюджеті, а потім перерозподіляєтьсяпо регіонах у формі дотацій та субсидій. Така форма розподілу,на нашу думку, недостатньо сприяє розвитку самостійностірегіонів і не націлює на раціональне використання виробничихресурсів у системі підприємницької діяльності, тобто назбільшення рівня її дохідності (прибутковості).

Через стимулюючу функцію податків держава впливає напроцес відтворення, стимулюючи його розвиток, посилюючинагромадження капіталу, створюючи додаткові стимули дляділової та інвестиційної активності суб'єктів господарювання.Стимулюючий вплив забезпечується через диференціаціюподаткових ставок і надання податкових кредитів суб'єктампідприємницької діяльності. З метою посилення стимулюючоїфункції оподаткування необхідне узгодження інтересів платниківподатків і держави, удосконалення структури податків,дотримання раціональних меж оподаткування.

Податки бувають загальнодержавні і місцеві, залежно відрівня державних структур, які їх встановлюють.

До загальнодержавних податків і зборів належатьподаток на додану вартість; акцизний збір; податок наприбуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; мито;державне мито; податок на нерухоме майно; плата за землю;рентні платежі; податок із власників транспортних засобів таінших самохідних машин і механізмів; податок на промисел; збірза     геологорозвідувальні роботи;           фіксований

сільськогосподарський податок; збір за спеціальне використанняприродних ресурсів; збір за забруднення навколишньогоприродного середовища; плата за торговий патент на деяківиди підприємницької діяльності; збір на обов'язкове державнепенсійне страхування; єдиний збір, що справляється впунктах пропуску через Державний кордон України; збір нарозвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; гербовийзбір; збір за використання радіочастотного ресурсу України;збори до фонду гарантування вкладів фізичних осіб тощо.

До місцевих податків належать: податок із реклами,комунальний податок. До місцевих зборів належать: збір запаркування автотранспорту; ринковий збір; збір за видачу ордерана квартиру; курортний збір; збір за участь у бігах на іподромі;

збір за виграш у бігах на іподромі; збір з осіб, які беруть участь угрі на тоталізаторі на іподромі; збір за право використаннямісцевої символіки; збір за право проведення місцевого аукціону,конкурсного розпродажу і лотерей; збір за видачу дозволу нарозміщення об'єктів торгівлі; збір із власників собак; збір заправо проведення кіно- та телезйомок.

За економічним змістом об'єкта оподаткування податкиподіляються на три групи:

податки на доходи - стягуються з доходів суб'єктівгосподарювання;

податки на споживання, що сплачуються не під часотримання доходів, а при їх використанні; справляються у формінепрямих податків;

податки на майно - встановлюються щодо рухомого чинерухомого майна, стягуються постійно, доки майно перебуває увласності.

Залежно від форми оподаткування податки поділяються натакі групи:

прямі, які встановлюються безпосередньо щодоплатника, який сплачує їх до бюджету; обсяг таких податківзалежить від розмірів об'єкта оподаткування (податок наприбуток підприємств, плата за землю, податок із власниківтранспортних засобів, майнові податки);

непрямі, які входять до складу цін на товари та послуги,їх розмір не залежить від доходів платника (податок на доданувартість, акцизний збір, мито).

Серед прямих податків важливим елементом системиоподаткування є податок на прибуток підприємств. Об'єктомоподаткування є валовий прибуток, який за економічним змістомє оподатковуваним доходом.

Валовий прибуток обчислюється таким чином:

визначається сукупний валовий дохід від усіх видівдіяльності, отриманий протягом звітного періоду, й коригується(зменшується) на суму доходів, які підлягають виключенню зіскладу валових доходів із метою оподаткування;

зменшується скоригований валовий дохід на сумувалових витрат і амортизаційних відрахувань.

Податок на прибуток визначають за ставкою 25% (ЗаконУкраїни "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Прооподаткування прибутку підприємств" №349-IV від 24.12.2002).Однак прибуток від окремих видів діяльності оподатковується іза іншими ставками.

Плата за землю є прямим податком на володіння йкористування землею, який сплачується власниками землі таземлекористувачами, крім орендаторів. Об'єктом оподаткуванняє площа земельної ділянки. Ставки податку диференціюютьсязалежно від сільськогосподарського чи несільськогосподарськогопризначення земель. Плата за землю визначається залежно відякості земельної ділянки, її місцезнаходження, грошової оцінкита встановлених ставок податку.

Податок із власників транспортних засобів та іншихсамохідних машин і механізмів - прямий майновий податок,нарахування якого здійснюється залежно від об'єму циліндрівдвигуна, вимірюваного в см3, за ставками в гривнях із кожних100 см3 об'єму циліндрів. При цьому розмір ставокдиференційований залежно від видів транспортних засобів, їхпризначення, об'єму циліндрів та інших показників.

Серед непрямих податків чільне місце займає податок надодану вартість.

Податок на додану вартість (ПДВ) - це частинановоствореної вартості, яка сплачується до державного бюджетуна кожному етапі виробництва та реалізації товарів, виконанняробіт, надання послуг. Об'єктом оподаткування є операції:

із продажу товарів всередині митної території країни;

із ввезення товарів, отримання робіт, які надаютьсянерезидентами для їх використання чи споживання на митнійтериторії держави;

із ввезення майна відповідно до договорів оренди, закладу,іпотеки;

із вивезення товарів за межі митної території країни івиконання робіт для їх споживання за межами митної територіїкраїни.

База оподаткування для нарахування ПДВ залежить відсфери та виду діяльності суб'єкта господарювання. Так, базаоподаткування з продажу товарів, робіт, послуг визначаєтьсявиходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними цінамиз урахуванням акцизного збору та інших загальнодержавнихподатків і зборів, за винятком ПДВ, які входять до ціни товарів,робіт і послуг. Для товарів, які ввозяться на митну територіюУкраїни, база оподаткування включає митну вартість, вартістьмитних процедур, ввізне мито, акцизний збір. Для визначеннясуми податку на додану вартість необхідно базу оподаткуванняпомножити на ставку ПДВ і поділити на 100%.

Згідно з законом "Про податок на додану вартість"застосовуються дві ставки оподаткування - нульова і 20%.

Крім податку на додану вартість, є і такі види непрямихподатків, як акцизний збір і мито.

Акцизний збір - податок, який встановлюється нависокорентабельні та монопольні товари і включається в їх ціну.Податок нараховується один раз на точно визначеномузаконодавством етапі руху товару від виробника до споживача.Товари, які згідно з чинним законодавством обкладаютьсяакцизом, називаються підакцизними. Ставки зборувстановлюються: в процентах до обороту з реалізації товарів абомитної вартості; у твердих сумах із одиниці товару. Привикористанні процентних ставок акцизного зборуоподатковуваний оборот визначається таким чином. Для товарів,які реалізуються за договірними цінами вітчизнянимивиробниками, він обчислюється виходячи з вартості товарів завказаними цінами з урахуванням акцизного збору, без ПДВ. Длятоварів, що ввезені на територію України, оборот, якийоподатковується, визначається виходячи з митної вартостітоварів, вартості митних процедур, суми ввізного мита,акцизного збору.

Приклад 1. Вартість реалізованих ювелірних виробів (безПДВ) становить 300 000 грн. Ставка акцизного збору - 55%.Сума акцизного збору, яка включена в ціну ювелірних виробів,становитиме

300 000 X 55% - 100% = 165 000 грн.

Приклад 2. Підприємство виробило і продало 100 000пляшок по 1 л виноградного вина, ставка акцизного зборустановить 0,8 грн. за 1л. Сума акцизного збору з проданихпляшок вина буде дорівнювати

100 000 х 0,8 = 80 000 грн.

Мито - це непрямий податок, який справляється з товарів,що переміщуються через митний кордон, тобто ввозяться,вивозяться або слідують транзитом. Об'єктом оподаткування ємитна вартість товару, який переміщується через митний кордон.Сплата податку здійснюється при перетині митного кордону.Стягнення мита здійснюється у фіскальних цілях (формуваннядоходів бюджету) та регулюючих (формування раціональноїструктури експорту та імпорту, захист національного виробника).Для обчислення суми мита використовують два види ставок: упроцентах до митної вартості товарів, що переміщуються черезмитний кордон; у грошовому вимірі на одиницю товару.

Для окремих видів підприємницької діяльності чи окремихпідприємницьких структур в Україні застосовуються спрощенісистеми оподаткування. Зокрема, для оподаткування малихформ підприємництва (єдиний податок з суб'єктів малогопідприємництва - фізичних і юридичних осіб), суб'єктівпідприємницької діяльності - фізичних осіб (фіксованийподаток) та сільськогосподарських підприємств різнихорганізаційно-правових форм (фіксований сільськогосподар-ський податок).

Спрощена система оподаткування суб'єктів малогопідприємництва передбачає заміну сплати визначенихзаконодавством податків та обов'язкових платежів сплатоюєдиного податку. Єдиним податком для юридичних осібобкладається виторучка від реалізації продукції (товарів, робіт,послуг) без урахування акцизного збору, яка фактично надійшлана розрахунковий рахунок або в касу за здійснення операцій ізпродажу товарів, робіт, послуг.

Фіксований сільськогосподарський податок справляється зодиниці земельної площі. Його введено замість численнихподатків і зборів до бюджету та державних цільових фондів.Платниками є сільськогосподарські підприємства, якізаймаються виробництвом, переробкою та збутомсільськогосподарської продукції, а їхній валовий дохід відоперацій із продажу сільськогосподарської продукції власноговиробництва та продуктів її переробки за попередній звітний рікперевищує 50% загальної суми валового доходу підприємства.

За роки незалежності в Україні не використовуєтьсяналежним чином стимулююча функція податків, а переваганадається фіскальній функції, суть якої розглянута вище. Цеспричинило високий рівень тіньової економічної діяльності,ухилення від сплати податків, низький обсяг податковихнадходжень до бюджетів.

З метою створення сприятливих умов для розвиткупідприємництва в Україні необхідне реформування чинноїсистеми оподаткування. Основним його напрямком повинностати зменшення податкового навантаження на суб'єктівпідприємницької діяльності шляхом зниження нормативноївеличини (ставок) оподаткування на окремі види податків,розширення бази оподаткування, скорочення податкових пільг вокремих видах діяльності, посилення контролю за своєчасністю іповнотою сплати податків та достовірністю представленої звітноїдокументації підприємств, посилення контролю за реєстрацієюпідприємницької діяльності в Україні. Збиткові підприємства вумовах ринкових економічних відносин не повинні матипідґрунтя для існування.

Успішне вирішення цих завдань залежить від розробки івпровадження в практику Податкового кодексу України.Проектом Податкового кодексу від 2000 року передбаченозниження податку на прибуток до 20%, зниження розміру ставкиПДВ з 20 до 17%, зменшення переліку підакцизних товарів,введення майнових податків, зниження розміру ставок податкуна окремі види транспортних засобів та розширення перелікутранспортних засобів, які будуть обкладатися податком, новіпідходи до визначення валових доходів і валових витратвиробництва та обігу суб'єктів господарювання, зменшеннякількості загальнодержавних податків до 13 і місцевих - до 10тощо. Проектом пропонується включити до загальнодержавнихподатків такі: податок на додану вартість, акцизний податок,податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичнихосіб, мито, державне мито, податок на майно, податок натранспортні засоби, збір на розвиток виноградарства, садівництва96і хмелярства, єдиний збір, що справляється в пунктах пропускучерез державний кордон України, рентні платежі, платежі заспеціальне використання природних ресурсів, екологічний збір.Проект Податкового кодексу пропонує такий перелік місцевихподатків: податок із реклами, за видачу дозволу на розміщенняоб'єктів торгівлі та сфери послуг, податок за використаннямісцевої символіки, ринковий збір, шкільний податок, готельнийзбір, збір за паркування автотранспорту, курортний податок, збірза організацію гастрольних заходів, збір за видачу дозволів набудівництво в населених пунктах об'єктів виробничого таневиробничого призначення, індивідуального житлового,дачного будівництва, будівництво садових будинків і гаражів.

Реформування чинної системи оподаткування сприятимезацікавленості підприємців у зростанні прибутковості своєїдіяльності, що забезпечить здійснення соціально-економічноїполітики як підприємства, так і держави в цілому. Аджеприбуток використовується для формування фондів підприємстваі для наповнення дохідної частини державного бюджету.

Висновки

З метою забезпечення розвитку підприємництва в Українідержава регулює підприємницьку діяльність і підтримуєрозвиток бізнесу в Україні відповідно до законодавства.

Механізм регулювання підприємництва з боку держави - цесистема впливу держави на підприємницьку діяльність з метоюспрямованості її на забезпечення перспективного розвиткунаціональної економіки в цілому, створюючи умови для розвиткусамого підприємництва.

Держава гарантує всім підприємцям рівні права і створюєрівні можливості для доступу до матеріально-технічних,фінансових, трудових, інформаційних та інших ресурсів.

Державне регулювання економіки - це діяльність держави,спрямована на створення правових, економічних і соціальнихпередумов для функціонування економічного механізмувідповідно до цілей і пріоритетів державної економічноїполітики.

Держава повинна сприяти розвитку ринкового механізму,усувати штучні перешкоди, які можуть створити для ньогомонопольні підприємства.

Важливу роль у регулюванні з боку державипідприємницької діяльності та соціально-економічних процесів уцілому відіграє бюджет.

Бюджет як економічна категорія виражає економічнівідносини між державою і підприємствами, населенням у процесірозподілу та перерозподілу вартості валового внутрішньогопродукту шляхом створення централізованого фонду фінансовихресурсів і їх використання. Джерелом формування доходівбюджету на всіх його рівнях є податки. Податки буваютьзагальнодержавні і місцеві, залежно від рівня державнихструктур, які їх встановлюють. Залежно від формиоподаткування податки поділяються на прямі і непрямі.Бюджетне фінансування може здійснюватися у формі бюджетнихінвестицій, державних трансфертів, бюджетних кредитів,кошторисного фінансування.

Контрольні питання:

Державне регулювання підприємництва. Його суть та формипрояву.

Функції державного регулювання.

Пряме і непряме регулювання економіки.

Сутність і необхідність державного контролю та нагляду загосподарською діяльністю.

Державна підтримка підприємництва, її види.

Бюджет, його суть та роль в системі державного регулюванняекономіки.

Податки, їх функції.

Класифікація податків.

Чому підприємства в ринкових економічних умовах неповинні бути збитковими?

Тіньова економіка. Її шкідливість для суспільства.

Література:

Господарський кодекс України //Відомості Верховної Ради.- 2003. - №18, №19-20, №21-22.

Закон України "Про захист економічної конкуренції" N2210-Ш від 11.01.2001.

Закон України "Про захист від недобросовісноїконкуренції" // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1996 . -№ 36. - Ст. 164).

Закон України „Про Антимонопольний комітет України"N 3659-XII від 26.11.1993(зі змінами)

Україна. Закони. Нове законодавство України / УкладачЮ.П.Єлісовенко. - К.: Махаон, 2003.

Державне регулювання економіки / За ред. д-ра екон. наук,проф., акад. АН Вищої школи України І.Р.Михасюка. -Львівський національний університет ім. І. Франка.Підручник. Друге вид., виправлене і доповнене. - К.: Атака,Ега-Н, 2000. - 592 с. (С. 58-64).

Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки: Навч.посіб. - К.: Вікар, 2003. - 262 с. (С. 9-43).

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"від 22.05.97 №283/97 (зі змінами від 24.12.2002 №349-IV).

Закон України "Про фіксований сільськогосподарськийподаток" від 17.12.98.

Закон України "Про податок на додану вартість" від03.04.97 №168/97.

Декрет Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки ізбори" від 20.05.93 №56-93.

Указ Президента України "Про спрощену системуоподаткування, обліку та звітності суб'єктів малогопідприємництва" від 03.07.98 №727/98, зі змінами.

Основи бізнесу. Конспект лекцій (частина II) / Укладач:Цигилик І.І. - Івано-Франківськ: Інститут менеджменту таекономіки, 2000. - 136с. (С.16-30).

Цигилик І.І. Підприємництво в умовах ринкової економіки.Навчально-методична розробка. - Івано-Франківськ:Інститут менеджменту та економіки, 2000. - 72 с. (С. 34-42).

Кириленко О.П. Фінанси (Теорія та вітчизняна практика):навч. посіб. - Тернопіль: Астон, 2002. - 212 с. (С. 128-124,164-199).

Економічна енциклопедія. У трьох томах. / Редкол.:С.В.Мочерний (відп. Ред.) та ін. - К.: вид. Центр«Академія», 2000, 2001, 2002.

Розділ IV. ФІНАНСИ, БАНКИ ТА КРЕДИТ. ЇХ РОЛЬУ СИСТЕМІ ПІДПРИЄМНИЦТВА

ТЕМА 7.

ФІНАНСИ, БАНКИ ТА КРЕДИТ. ЇХ РОЛЬУ СИСТЕМІ ПІДПРИЄМНИЦТВА

Сутність фінансів суб'єктів підприємницькоїдіяльності. Організація фінансової діяльностіпідприємства.

Роль банків у забезпеченні функціонуванняпідприємницьких структур.

Суть та функції кредиту. Банківське кредитуваннясуб'єктів господарювання: види, принципи,організація.

Форми            небанківського           кредитування,їх характеристика.