6.3. Державний контроль та нагляд за господарськоюдіяльністю

У процесі державного регулювання та підтримкипідприємництва важливим компонентом є державний контроль

81

та нагляд за діяльністю підприємств (підприємців) України.Контроль означає перевірку відповідності реальних процесіввстановленим вимогам.

Процес контролю дозволяє з'ясувати, наскількипідприємницька діяльність відповідає чинним законодавчимнормам, встановленим завданням. Завдяки цьому можна виявитиефективність даної системи і, при необхідності, внести потрібнікорективи.

Таким чином, контроль повинен передбачати перевіркувідповідності діяльності суб'єктів господарюваннягосподарському законодавству України; додержаннязаконодавства про захист економічної конкуренції, обмеженнямонополізму.

При цьому достовірна інформація є основою дляефективного контролю. Інформація - нові відомості про будь-якусферу суспільного життя, що добуваються шляхом науковогопізнання, походить від латинського слова information - означаєпояснення - одне із загальних понять науки. В даному випадкуінформація - це нові відомості про оточуюче середовище,отримані в результаті взаємодії з ним.

Функції контролю      здійснюються органами

Антимонопольного комітету України, органами державної владита місцевого самоврядування, адміністративно-господарськогоуправління та контролю.

До органів влади належать:

міністерства та інші центральні органи виконавчої влади,

Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органивиконавчої влади Автономної Республіки Крим,

державні органи, що здійснюють регулювання діяльностісуб'єктів природних монополій, ринку цінних паперів,

державні органи приватизації,

Національна рада України з питань телебаченняі радіомовлення,

місцеві органи влади.

Представники органів адміністративно-господарськогоуправління та контролю виконують покладені на них функції вмежах делегованих їм повноважень.

Особам, які є представниками вищеперелічених органівдержавної влади, забороняється вчиняти дії або приймати акти,які формують монопольне становище окремих суб'єктівгосподарювання, стримують розвиток конкуренції тапідприємницького середовища, що в цілому буде призводити догальмування позитивних тенденцій в національній економіціУкраїни.

Держава здійснює контроль і нагляд за господарською ді-яльністю суб'єктів господарювання у таких сферах:

збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностейсуб'єктами господарських відносин — за станом і достовірністюбухгалтерського обліку та звітності;

фінансових, кредитних відносин, валютного регулюваннята податкових відносин — за додержанням суб'єктамигосподарювання кредитних зобов'язань перед державою ірозрахункової дисципліни, додержанням вимог валютногозаконодавства, податкової дисципліни;

цін і ціноутворення — з питань додержання суб'єктамигосподарювання державних цін на продукцію і послуги;

монополізму та конкуренції— з питань додержанняантимонопольно-конкурентного законодавства;

земельних відносин — за використанням і охороноюземель; водних відносин і лісового господарства — завикористанням та охороною вод і лісів, відтворенням воднихресурсів і лісів;

виробництва і праці — за безпекою виробництва і праці, до-держанням законодавства про працю; за пожежною,екологічною, санітарно-гігієнічною безпекою; за дотриманнямстандартів, норм і правил, якими встановлено обов'язкові вимогищодо умов здійснення господарської діяльності;

споживання — за якістю і безпечністю продукції та послуг;

зовнішньоекономічної діяльності — з питань технологічної,економічної, екологічної та соціальної безпеки.

Органи державної влади і посадові особи, уповноваженіздійснювати державний контроль і державний нагляд загосподарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядокздійснення контролю і нагляду визначаються законами.

Незаконне втручання та перешкоджання господарській ді-яльності суб'єктів господарювання з боку органів державноївлади, їх посадових осіб при здійсненні ними державногоконтролю та нагляду забороняються.

Органи державної влади і посадові особи зобов'язані здій-снювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господа-рювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючисьвимог законодавства, поважаючи права і законні інтересисуб'єктів господарювання.

Суб'єкт господарювання має право на одержання інформаціїпро результати інспектування і перевірок його діяльності непізніш як через тридцять днів після їх закінчення, якщо інше непередбачено законом. Дії та рішення державних органівконтролю та нагляду, а також їх посадових осіб, які проводилиінспектування і перевірку, можуть бути оскаржені суб'єктомгосподарювання у встановленому законодавством порядку.

Для забезпечення ефективного контролюванняпідприємницької діяльності і захисту їх прав та економічнихінтересів усі суб'єкти господарювання зобов'язані здійснюватипервинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатівсвоєї роботи, складати статистичну інформацію, а такожнадавати відповідно до вимог закону фінансову звітність тастатистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності,інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати відсуб'єктів господарювання надання статистичної інформації таінших даних, не передбачених законом або з порушеннямпорядку, встановленого законом.

Державна підтримка як один із головних аспектівдержавного регулювання підприємництва

Державна підтримка підприємництва - це сукупністьпріоритетних рішень, що визначають основні напрями і формиправового, економічного та організаційного сприяння розвиткупідприємництва з урахуванням інтересів держави та суб'єктівгосподарювання. Метою підтримки є створення умов длярозвитку підприємництва як провідної сили в подоланнінегативних процесів в економіці, забезпеченні ефективногофункціонування національної економіки.

У ст. 48 Господарського кодексу України зазначено, що зметою створення сприятливих організаційних та економічнихумов для розвитку підприємництва державні органи влади:

надають підприємцям земельні ділянки, передаютьдержавне майно, необхідне для здійснення підприємницькоїдіяльності;

сприяють підприємцям в організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування їхдіяльності, підготовці кадрів;

здійснюють первісне облаштування неосвоєних територійоб'єктами виробничої і соціальної інфраструктури з продажемабо передачею їх підприємцям у визначеному законом порядку;

стимулюють модернізацію технології, інноваційнудіяльність, освоєння підприємцями нових видів продукції тапослуг;

подають підприємцям інші види допомоги.

Крім того, держава сприяє розвитку малого підприємництва,створює необхідні умови для цього.

Таким чином, підтримка підприємництва як один із головнихаспектів державного регулювання передбачає формуваннядержавними структурами належних умов діяльності і розвитку.Найважливіші механізми підтримки підприємництва відображенів указах Президента України "Про заходи щодо забезпеченняпідтримки та дальшого розвитку підприємницької діяльності"(від 15 липня 2000 р. № 906/2000), "Про запровадженнядозвільної системи у сфері підприємницької діяльності" (від 20травня 1999 р. № 539/99), "Про деякі заходи з дерегулюванняпідприємницької діяльності" (від 23 липня 1998 р. № 817/98) ,"Про державну підтримку підприємництва" (від 12 травня 1998 р.№ 456/98) тощо.

Найбільше підтримки у сфері підприємництва потребуємалий бізнес, оскільки він характеризується надчутливістю доколивань економічної кон'юнктури, політичної обстановки, змінзаконодавства. Тому розроблена національна програма сприяннярозвитку малого бізнесу в Україні. Вона являє собою комплексзаходів, спрямованих на реалізацію державної політикипідтримки та вирішення проблем розвитку малогопідприємництва. Головними напрямами державної підтримкималого підприємництва є:

Вдосконалення нормативно-правової бази у сферіпідприємницької діяльності.

Формування єдиної державної регуляторної політики усфері підприємницької діяльності