7.3. Суть та функції кредиту. Банківськекредитування суб'єктів господарювання: види,принципи, організація

За своєю сутністю кредит - це економічні відносини, щовиникають між економічними суб'єктами у зв'язку з переданнямодин одному в тимчасове користування вільних коштів назасадах добровільності, повернення і платності. Економічноюосновою кредиту є мобілізація й нагромадження тимчасововільних коштів і формування з них позичкового капіталу. Укредитних відносинах беруть участь дві сторони - кредитор іпозичальник, які називаються суб'єктами кредитної угоди; а тігрошові чи матеріальні цінності, витрати чи проекти, стосовнояких укладається кредитна угода, є об'єктами кредитування.

Кредитні відносини не змінюють власника цінностей, ізприводу яких вони виникають, кредитор залишається власникомпереданої в борг власності, а позичальник одержує її лише втимчасове розпорядження, після чого повинен повернутивласникові. Суб'єкти, які хочуть вступити в кредитні відносини,повинні бути економічно самостійними, здатними нести майновувідповідальність один перед одним, мати взаємний інтерес успівробітництві між собою.

За умов товарного виробництва кредит є обов'язковиматрибутом підприємницької діяльності. Кредитна підтримкасприяє утворенню і становленню нових підприємств малого тасереднього бізнесу, запровадженню нових технологій івдосконаленню видів підприємницької діяльності.

Кредит необхідний для підтримки безперервногокругообороту фондів підприємств із метою компенсаціїтимчасового розриву між виробничим циклом і періодомреалізації продукції, між здійсненням поточних витрат інадходженням виручки.

Необхідність кредиту зумовлюється особливостямиіндивідуального кругообороту засобів підприємства, щопов'язані з коливаннями потреби в додаткових коштах. Ціособливості визначаються як об'єктивними, так і суб'єктивнимифакторами. До об'єктивних факторів відносять: галузевуналежність підприємства, характер виробничого процесу, умови114постачання матеріалів і сировини, сезонність виробництва. Досуб'єктивних факторів відносять: рівень організації виробництва,рівень організації збуту і постачання, інші фактори.

У кругообороті капіталів, що забезпечують відтворенняосновних фондів, також наявні коливання. Вони зумовленіневідповідністю між потребою у великих одномоментнихкапітальних витратах і поступовим характером відновленняїхньої вартості. Тому кредит дає змогу здійснити капітальнівкладення ще до того часу, як суб'єкт господарюваннянагромадив власні кошти.

Кредиту притаманні такі функції:

перерозподільна, яка полягає в тому, що матеріальні тагрошові ресурси, які були вже розподілені й передані вкористування економічним суб'єктам, через кредитперерозподіляються і спрямовуються в тимчасове користуванняіншим суб'єктам;

забезпечення потреб обороту в платіжних засобах, якеполягає в тому, що кредит дає можливість гнучко розширитимасу платіжних засобів в обороті, коли потреба в них зростає, інавпаки, тобто забезпечує передумови для ефективногорегулювання обороту грошей;

контрольна, яка випливає з самої природи кредиту іполягає в тому, що в процесі кредитування забезпечуєтьсяконтроль за дотриманням умов та принципів кредиту з бокусуб'єктів кредитної угоди;

стимулююча, яка полягає в тому, що позичальникзобов'язаний ефективно використовувати отриману позику, щобна зароблені кошти не тільки повернути основну суму боргу ісплатити відсотки за користування кредитом, а й отриматиприбуток.

За користування кредитом позичальники сплачуютьпроцент, суму якого не включають до собівартості продукції, авідносять до витрат фінансової діяльності підприємства. Уподатковому обліку витрати підприємства на сплату відсотків закористування кредитом відносять до складу валових витратпідприємства, унаслідок чого зменшується сума об'єктаоподаткування податку на прибуток.

Кредиторами підприємства можуть бути банки,небанківські установи (лізингові, інвестиційні, факторингові,страхові компанії, кредитні спілки, ломбарди), іншіпідприємства, держава, міжнародні фінансово-кредитніорганізації, а формами кредитування - грошова і товарна.

Основна частка кредитів надається банками. Банківськийкредит являє собою економічні відносини між банком іпозичальником з приводу надання коштів у тимчасовекористування на умовах повернення та платності. Банки надаютьпозики суб'єктам господарювання всіх форм власності наумовах, передбачених кредитним договором. Банківська системачерез надання кредитів організовує й обслуговує рух капіталу,забезпечує його залучення й перерозподіл у ті сферивиробництва й обігу, де виникає дефіцит капіталу.

Видача банками кредитів суб'єктам підприємницькоїдіяльності здійснюється при дотриманні принципівцілеспрямованості,          терміновості,  забезпеченості,

диференційованості та платності.

Суть принципу цілеспрямованості, або цільовоговикористання кредиту, полягає в тому, що останній маєвикористовуватися лише на визначені цілі - на задоволеннятимчасової потреби позичальника в додаткових коштах. Напрактиці цей принцип знаходить відбиття у відповідному розділікредитного договору, що встановлює конкретну мету позички йдозволяє здійснювати банківський контроль за дотриманням цієїумови позичальником.

Принцип терміновості повернення кредиту передбачаєповернення кредиту в заздалегідь обумовлений термін. Строккредитування встановлюється відповідно до періоду окупностіздійснюваних витрат і можливостей позичальника отриматидохід для погашення кредиту та процентів за користування ним.Дотримання цього принципу є важливим для всіх суб'єктівкредитних відносин. Для банківських установ своєчаснеповернення наданих у позику коштів є важливим факторомпідтримки належного рівня ліквідності, можливості забезпеченнявиконання своїх зобов'язань перед вкладниками і кредиторами.Для кожного клієнта дотримання принципу строковості, по-перше, дозволяє дотримуватися своїх комерційних інтересів і не116сплачувати додаткових процентів за прострочення позики, по-друге, позначається на можливостях одержання нових кредитів.

Принцип забезпеченості кредиту виражає можливістьреалізації майнових інтересів кредитора щодо наданих утимчасове користування коштів у разі відсутності в позичальникаможливостей повернення кредиту. У сучасних умовахвикористовують забезпечення у формі застави майна тамайнових прав, гарантій, а також договору страхуваннябанківського ризику непогашення кредиту.

Принцип диференційованості кредиту означає зваженийпідхід із боку банку до різних категорій потенційнихпозичальників. Диференціація кредитування здійснюється наоснові аналізу кредитоспроможності потенційних боржників,характеру їхнього забезпечення, прибутковості вкладень у тих чиінших позичальників, тривалості використання кредитнихресурсів останніми тощо.

Принцип платності означає необхідність не лише прямогоповернення позичальником отриманих у банку коштів, алей оплати права на їх використання. Реалізація цього принципуздійснюється через механізм позичкового процента. Банківськийпозичковий процент відображає економічні відносиниперерозподілу й привласнення банком частини прибутку, щостворюється на підприємствах-позичальниках унаслідокпродуктивного використання наданої позики. Отже, джереломсплати процента є додаткова вартість, що створюється в процесівикористання позики. Розмір процентних ставок за кредитами,наданими вітчизняними банками суб'єктам господарювання, за2002-2004 роки та вересень 2005 року показаний нижче.

Процентні ставки банків України за кредитами,наданими суб'єктам господарювання (у розрізі валют)                     (середньозважені ставки в річному обчисленні, %)

Період

Розмір процентних ставок

у т. ч. у національній валюті

у т. ч. в іноземній валюті

2002

24,9

11,9

2003

19,8

11,2