7.3. Суть та функції кредиту. Банківськекредитування суб'єктів господарювання: види,принципи, організація

магниевый скраб beletage

За своєю сутністю кредит - це економічні відносини, щовиникають між економічними суб'єктами у зв'язку з переданнямодин одному в тимчасове користування вільних коштів назасадах добровільності, повернення і платності. Економічноюосновою кредиту є мобілізація й нагромадження тимчасововільних коштів і формування з них позичкового капіталу. Укредитних відносинах беруть участь дві сторони - кредитор іпозичальник, які називаються суб'єктами кредитної угоди; а тігрошові чи матеріальні цінності, витрати чи проекти, стосовнояких укладається кредитна угода, є об'єктами кредитування.

Кредитні відносини не змінюють власника цінностей, ізприводу яких вони виникають, кредитор залишається власникомпереданої в борг власності, а позичальник одержує її лише втимчасове розпорядження, після чого повинен повернутивласникові. Суб'єкти, які хочуть вступити в кредитні відносини,повинні бути економічно самостійними, здатними нести майновувідповідальність один перед одним, мати взаємний інтерес успівробітництві між собою.

За умов товарного виробництва кредит є обов'язковиматрибутом підприємницької діяльності. Кредитна підтримкасприяє утворенню і становленню нових підприємств малого тасереднього бізнесу, запровадженню нових технологій івдосконаленню видів підприємницької діяльності.

Кредит необхідний для підтримки безперервногокругообороту фондів підприємств із метою компенсаціїтимчасового розриву між виробничим циклом і періодомреалізації продукції, між здійсненням поточних витрат інадходженням виручки.

Необхідність кредиту зумовлюється особливостямиіндивідуального кругообороту засобів підприємства, щопов'язані з коливаннями потреби в додаткових коштах. Ціособливості визначаються як об'єктивними, так і суб'єктивнимифакторами. До об'єктивних факторів відносять: галузевуналежність підприємства, характер виробничого процесу, умови114постачання матеріалів і сировини, сезонність виробництва. Досуб'єктивних факторів відносять: рівень організації виробництва,рівень організації збуту і постачання, інші фактори.

У кругообороті капіталів, що забезпечують відтворенняосновних фондів, також наявні коливання. Вони зумовленіневідповідністю між потребою у великих одномоментнихкапітальних витратах і поступовим характером відновленняїхньої вартості. Тому кредит дає змогу здійснити капітальнівкладення ще до того часу, як суб'єкт господарюваннянагромадив власні кошти.

Кредиту притаманні такі функції:

перерозподільна, яка полягає в тому, що матеріальні тагрошові ресурси, які були вже розподілені й передані вкористування економічним суб'єктам, через кредитперерозподіляються і спрямовуються в тимчасове користуванняіншим суб'єктам;

забезпечення потреб обороту в платіжних засобах, якеполягає в тому, що кредит дає можливість гнучко розширитимасу платіжних засобів в обороті, коли потреба в них зростає, інавпаки, тобто забезпечує передумови для ефективногорегулювання обороту грошей;

контрольна, яка випливає з самої природи кредиту іполягає в тому, що в процесі кредитування забезпечуєтьсяконтроль за дотриманням умов та принципів кредиту з бокусуб'єктів кредитної угоди;

стимулююча, яка полягає в тому, що позичальникзобов'язаний ефективно використовувати отриману позику, щобна зароблені кошти не тільки повернути основну суму боргу ісплатити відсотки за користування кредитом, а й отриматиприбуток.

За користування кредитом позичальники сплачуютьпроцент, суму якого не включають до собівартості продукції, авідносять до витрат фінансової діяльності підприємства. Уподатковому обліку витрати підприємства на сплату відсотків закористування кредитом відносять до складу валових витратпідприємства, унаслідок чого зменшується сума об'єктаоподаткування податку на прибуток.

Кредиторами підприємства можуть бути банки,небанківські установи (лізингові, інвестиційні, факторингові,страхові компанії, кредитні спілки, ломбарди), іншіпідприємства, держава, міжнародні фінансово-кредитніорганізації, а формами кредитування - грошова і товарна.

Основна частка кредитів надається банками. Банківськийкредит являє собою економічні відносини між банком іпозичальником з приводу надання коштів у тимчасовекористування на умовах повернення та платності. Банки надаютьпозики суб'єктам господарювання всіх форм власності наумовах, передбачених кредитним договором. Банківська системачерез надання кредитів організовує й обслуговує рух капіталу,забезпечує його залучення й перерозподіл у ті сферивиробництва й обігу, де виникає дефіцит капіталу.

Видача банками кредитів суб'єктам підприємницькоїдіяльності здійснюється при дотриманні принципівцілеспрямованості,          терміновості,  забезпеченості,

диференційованості та платності.

Суть принципу цілеспрямованості, або цільовоговикористання кредиту, полягає в тому, що останній маєвикористовуватися лише на визначені цілі - на задоволеннятимчасової потреби позичальника в додаткових коштах. Напрактиці цей принцип знаходить відбиття у відповідному розділікредитного договору, що встановлює конкретну мету позички йдозволяє здійснювати банківський контроль за дотриманням цієїумови позичальником.

Принцип терміновості повернення кредиту передбачаєповернення кредиту в заздалегідь обумовлений термін. Строккредитування встановлюється відповідно до періоду окупностіздійснюваних витрат і можливостей позичальника отриматидохід для погашення кредиту та процентів за користування ним.Дотримання цього принципу є важливим для всіх суб'єктівкредитних відносин. Для банківських установ своєчаснеповернення наданих у позику коштів є важливим факторомпідтримки належного рівня ліквідності, можливості забезпеченнявиконання своїх зобов'язань перед вкладниками і кредиторами.Для кожного клієнта дотримання принципу строковості, по-перше, дозволяє дотримуватися своїх комерційних інтересів і не116сплачувати додаткових процентів за прострочення позики, по-друге, позначається на можливостях одержання нових кредитів.

Принцип забезпеченості кредиту виражає можливістьреалізації майнових інтересів кредитора щодо наданих утимчасове користування коштів у разі відсутності в позичальникаможливостей повернення кредиту. У сучасних умовахвикористовують забезпечення у формі застави майна тамайнових прав, гарантій, а також договору страхуваннябанківського ризику непогашення кредиту.

Принцип диференційованості кредиту означає зваженийпідхід із боку банку до різних категорій потенційнихпозичальників. Диференціація кредитування здійснюється наоснові аналізу кредитоспроможності потенційних боржників,характеру їхнього забезпечення, прибутковості вкладень у тих чиінших позичальників, тривалості використання кредитнихресурсів останніми тощо.

Принцип платності означає необхідність не лише прямогоповернення позичальником отриманих у банку коштів, алей оплати права на їх використання. Реалізація цього принципуздійснюється через механізм позичкового процента. Банківськийпозичковий процент відображає економічні відносиниперерозподілу й привласнення банком частини прибутку, щостворюється на підприємствах-позичальниках унаслідокпродуктивного використання наданої позики. Отже, джереломсплати процента є додаткова вартість, що створюється в процесівикористання позики. Розмір процентних ставок за кредитами,наданими вітчизняними банками суб'єктам господарювання, за2002-2004 роки та вересень 2005 року показаний нижче.

Процентні ставки банків України за кредитами,наданими суб'єктам господарювання (у розрізі валют)                     (середньозважені ставки в річному обчисленні, %)

Період

Розмір процентних ставок

у т. ч. у національній валюті

у т. ч. в іноземній валюті

2002

24,9

11,9

2003

19,8

11,2

2004

17,2

12,2

2005 вересень

15,0

10,8

Примітка. Бюлетень НБУ. - 2005. - №11. - С.59.

Кредити, що надаються банками, класифікують за різнимиознаками.

За строками надання банківські кредити поділяються накороткострокові (до 1 року), середньострокові (до 3 років),довгострокові (понад 3 роки).

Короткострокові кредити надаються позичальникам націлі поточної господарської діяльності в разі виникнення в нихтимчасових фінансових труднощів у зв'язку із витратами, які незабезпечені надходженнями коштів у відповідному періоді.Середньострокові кредити надаються на оплату обладнання, напоточні витрати, фінансування капіталовкладень. Довгостроковікредити - на фінансування капітальних витрат на реконструкцію,модернізацію та розширення діючих основних фондів,будівництво нових об'єктів та ін.

За строками погашення кредити бувають: строкові,прострочені (кредити, термін повернення яких, встановленийу кредитному договорі, закінчився, а борг іще не повернутокредитору), пролонговані (кредити, стосовно яких на проханняпозичальника банк прийняв рішення про перенесення напізніший строк повернення боргу), до запитання (кредити, щовидаються на невизначний термін), онкольний (погашається напершу вимогу банку).

За валютою виділяють кредити в національній тав іноземній валютах.

За характером виплати відсотка розрізняють кредити зфіксованим, плаваючим, змішаним відсотком.

За забезпеченням кредити бувають: забезпечені заставою(майном, майновим правами, цінними паперами), з гарантійнимзабезпеченням, з іншим забезпеченням (іпотека, поручництво,страхова угода), незабезпечені (бланкові).

Залежно від кількості кредиторів розрізняють: кредити, якінадаються одним банком, консорціальні кредити (кредити, щонадаються консорціумом банків, у якому один із банків виконуєроль менеджера, збирає з банків-учасників необхідну клієнтовісуму кредиту), паралельні кредити (надаються одному клієнтукількома банками на однакових, заздалегідь погодженихдоговірних умовах).

За ступенем ризику кредити поділяють на такі:

стандартні - з мінімальним ступенем ризику,

нестандартні, до яких належать кредити під контролем,

субстандартні, сумнівні та безнадійні.

За формою розрізняють лізингові (довгострокові кредити вмайновій, товарній формі з приводу надання довгостроковоїоренди), іпотечні (надаються під заставу нерухомого майна),бланкові кредити (незабезпечені кредити, що надаютьсяфінансово стійким підприємствам на термін 1-10 днів).

Залежно від мети використання кредити поділяються накредити на формування обігових коштів та кредити нафінансування основних фондів, приватизацію державного майна.

За методами надання: кредити, що надаються в разовомупорядку (коли рішення про надання кредиту приймається банкомокремо щодо кожної позики клієнта), відповідно до відкритоїкредитної лінії (надання позичальнику кредиту протягом певногочасу в розмірах, що не перевищують заздалегідь обумовленоїсуми - ліміту кредиту), гарантійні (із заздалегідь обумовленоюдатою надання чи в міру виникнення потреби).

За способами погашення кредити поділяються на такі, якіпогашаються поступово або частинами; такі, які погашаютьсяодним платежем по закінченні терміну; такі, які погашаютьсявідповідно до умов кредитного договору.

Кредитні ресурси банків, за допомогою яких вони маютьзмогу надавати позики підприємствам, формуються за рахунок їхвласних, а також залучених коштів. До залучених коштів входятьзалишки грошових коштів на поточних, депозитних та іншихрахунках юридичних і фізичних осіб, кредитів Національногобанку, міжбанківських кредитів інших комерційних банків тощо.

Найважливішими етапами процесу банківськогокредитування є:

розгляд заявки на кредитування;

оцінка кредитоспроможності та фінансового станупозичальника;

підготовка й укладання кредитного договору(Додаток 12);

процедура надання кредиту;

повернення кредиту;

контроль за виконанням умов кредитного договору.

Для одержання кредиту позичальник звертається до банку ззаявкою (клопотанням), у якій обумовлюються сума, мета, вид,термін кредиту, його забезпечення. Банк вимагає, щоб до заявибули долучені супровідні документи, повний перелік якихзалежить від конкретного об'єкта кредитування. Основні з нихтакі:

копія свідоцтва про державну реєстрацію;

копія установчих документів;

фінансова звітність за останні 3 роки (баланс, звіт проприбутки та збитки, звіт про рух грошових коштів);

бізнес-план, техніко-економічне обґрунтування заходу;

матеріали аудиторських перевірок за 3 роки;

відомості про раніше отримані кредити та відсутністьзаборгованості за ними;

копії договорів на постачання та реалізацію відповіднихтоварів, послуг;

документація на предмет застави, гарантії, поручительства,страхування тощо.

На основі ознайомлення з документами банк оцінює сильніта слабкі сторони майбутнього позичальника, робить початковийвисновок про можливість видачі кредиту.

Для надання кредиту важливе значення має оцінкакредитоспроможності та фінансового стану позичальника.

Кредитоспроможність банківських клієнтів означає такий їхюридичний статус і фінансово-господарський стан, які даютьвпевненість у здатності й готовності позичальників отримати таповернути кредити відповідно до умов договору.

Критерії оцінки фінансового стану позичальникавстановлюються кожним вітчизняним банком самостійно зурахуванням рекомендацій НБУ. У кожному комерційному банкумають бути визначені ґрунтовні й технічно виражені критеріїекономічної оцінки фінансової діяльності клієнтів на основіпорівняльного аналізу їх балансів, звітів про фінансовірезультати та ін.

З метою оцінки фінансового стану та кредитоспроможностіпозичальника - юридичної особи - НБУ пропонує враховуватичітко визначені об'єктивні показники діяльності клієнта:

платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної тазагальної ліквідності);

фінансову стійкість (коефіцієнти маневреності власнихкоштів, співвідношення власних і залучених коштів);

обсяг реалізації;

прибуток та збиток (у динаміці);

рентабельність (у динаміці);

собівартість (у динаміці);

обороти за рахунками (співвідношення надходжень нарахунки позичальника та суми кредиту, наявність рахунків уінших банках, наявність неплатежів (у динаміці);

склад і динаміку дебіторської та кредиторськоїзаборгованості (за останній звітний та поточні роки);

кредитну історію (погашення кредитної заборгованості вминулому, наявність діючих кредитів).

Також необхідно враховувати чинники суб'єктивногохарактеру: ефективність управління підприємством, йогоринкову позицію й залежність від циклічних і структурних змін векономіці, галузі; наявність держзамовлень і державноїпідтримки позичальника, професіоналізм керівництва та йогоділову репутацію; іншу інформацію.

Показники, які НБУ рекомендує застосовувати банкам

для оцінки фінансового стану          позичальників - юридичних осіб    

Показник

Формула розрахунку

Нормативнезначення

Коефіцієнт миттєвоїліквідності

Високоліквідні активи —Поточні зобов'язання

Не менше 0,2

Коефіцієнт поточноїліквідності

(Високоліквідні активи + дебітори + векселіодержані) - Поточні зобов'язання

Не менше 0,5

Коефіцієнт загальноїліквідності

Оборотні активи —Поточні зобов'язання

Не менше 2,0

Коефіцієнтманевреності

(Власний капітал - необоротні активи) —Власний капітал

Не менше 0,5

Коефіцієнтнезалежності

Зобов'язання —Власний капітал

Не більше 1,0

Рентабельність активів

Чистий прибуток-Активи

Оцінюється вдинаміці

Рентабельністьпродажу

Чистий прибуток-Обсяг реалізації продукції

Оцінюється вдинаміці

Достатність грошовихпотоків

[(Нсм х n) - (Зм х n) - Зі] -Сума кредиту і процентів

Не менше 1,5

Примітка.

Високоліквідні активи - грошові кошти та поточні фінансовіінвестиції.

Поточні зобов'язання - короткострокові кредити і розрахунки зкредиторами.

Нсм - середньомісячні надходження на всі рахунки позичальникапротягом трьох останніх місяців (крім кредитних коштів).

Зм - щомісячні умовно-постійні зобов'язання.

Зі - податкові та інші платежі перед кредиторами, які мають бутисплачені з рахунку позичальника протягом строку дії кредитної угоди.

n - строк дії кредитної угоди.

Для доповнення аналізу фінансового стану клієнта йвизначення джерел погашення кредиту банки проводять аналізгрошових потоків клієнта, які є безпосередньо джереломпогашення кредиту. Метою аналізу є оцінка кредитного ризикуна підставі звітних показників, порівняння надходжень і витратза певний період. Стійке перевищення надходжень над витратамисвідчить про кредитоспроможність клієнта. Приплив коштівпроходить, в основному, у вигляді одержання виручки відреалізації товарів, робіт, послуг; авансованих платежів відпокупців; короткострокових кредитів; реалізації основнихактивів. Відплив грошових коштів проходить внаслідок оплатипраці, відрахувань на соціальні потреби, розрахунківіз бюджетом, погашення кредитів і сплати процентів по них,оплати основних активів.

За результатами оцінки фінансового стану банк зараховуєпозичальника до відповідного класу.

Клас А - фінансова діяльність позичальника дуже добра,що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов'язаньза кредитними операціями, зокрема погашення основної сумиборгу та відсотків за ним відповідно до умов кредитногодоговору, економічні показники в межах установлених значень,відмінна ділова репутація керівництва, бездоганна кредитнаісторія.

Клас Б - фінансова діяльність позичальника близька докласу А, але ймовірність підтримування її на цьому рівніпротягом тривалого часу є низькою, позичальники потребуютьбільшої уваги через потенційні недоліки, що ставить під загрозудостатність надходжень для обслуговування боргу тастабільність одержання позитивного фінансового результату їхдіяльності.

Клас В - фінансова діяльність задовільна і потребує більшдетального контролю. Надходження коштів і платоспроможністьпозичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашенняборгу в повній сумі та в строки, передбачені договором, однакспостерігається можливість виправлення ситуації та поліпшенняфінансового стану.

Клас Г - фінансова діяльність незадовільна (економічніпоказники не відповідають встановленим значенням), іспостерігається її нестабільність протягом року, високий ризикзначних збитків, низька ймовірність своєчасного й повногопогашення боргу.

Клас Д - фінансова діяльність незадовільна, наявні збитки,показники не відповідають установленим значенням,забезпечення кредиту є неліквідним, відсутня ймовірністьсвоєчасного й повного погашення боргу.

На етапі підготовки до укладання кредитного договору банквизначає вид кредиту, суму, термін, способи видачі й погашення,вид забезпечення, процентну ставку за користування кредитом іприймає кінцеве рішення про можливість надання кредиту.Важливою проблемою для банку у зв'язку з цим є визначенняступеня допустимості й виправданості кредитного ризику тарозроблення заходів, які знижують можливість втрат відпроведення даної кредитної операції (зменшення розмірукредиту, що надається одному позичальнику, страхуваннякредитів, одержання достатнього забезпечення шляхомукладання договору застави, надання позичальникомпоручительств, гарантій інших організацій, формування резервувід можливих втрат за даною кредитною операцією), оскількиневірна оцінка ризику матиме несприятливі фінансові наслідкидля банку.

Банк проводить оцінку якості забезпечення кредиту, яке вразі неповернення позичальником наданих у позику коштів єважливим джерелом відшкодування боргу. Вітчизняні банкивикористовують такі основні форми забезпечення поверненнякредиту, як застава рухомого й нерухомого майна, гарантії третіхосіб, страхування ризику неповернення позики тощо.

До матеріального забезпечення банки ставлять такі вимоги:можливість оцінки забезпечення, висока ліквідність, невеликівитрати банку на зберігання чи реалізацію майна. Необхідноюумовою використання застави майна як форми забезпеченнякредиту є перевищення величини вартості застави над вартістюнаданого кредиту; важливе значення має при цьому проведенняправильної ринкової оцінки вартості предмета застави.

При встановленні процентних ставок вітчизняні банкивраховують нині цілий ряд факторів, які умовно можна поділитина зовнішні (не залежать від комерційного банку) і фактори,пов'язані з діяльністю банку та позичальника. До перших слідвіднести: циклічність розвитку ринкової економіки, темпиінфляційних процесів, середню ставку по міжбанківськомукредиту, ефективність державного кредитного регулювання,динаміку грошових накопичень фізичних та юридичних осіб,динаміку виробництва й обігу та інше. До других - середнюставку, що сплачується банком за депозитними рахунками,структуру кредитних ресурсів, вид і строковість кредиту,платоспроможність, надійність позичальника, ризик банку взалежності від забезпечення кредиту та інші.

Строки користування залежать від характеру об'єктакредитування, забезпеченості банку кредитними ресурсами, їхскладу та структури за строками залучення, платоспроможностіпозичальників, рівня фінансової стійкості банку.

Розмір кредиту визначається банком разом ізпозичальником з урахуванням прогнозних обсягів виробництвачи реалізації продукції, капітального будівництва та іншихпоказників.

Розробляється також графік погашення кредиту. Погашеннякредиту передбачає повернення основної суми боргу інарахованих відсотків.

Кредитні взаємовідносини між банком і позичальникомрегулюються в кредитному договорі, який укладається вписьмовій формі. Документальне оформлення кредитної угоди єдуже важливим, бо неправильне її оформлення може призвестидо втрат чи збільшення кредитного ризику. Типова кредитнаугода містить такі положення:

предмет договору (мету, суму, строк погашення кредиту тапроцентів за користування ним тощо);

умови забезпечення кредиту;

зобов'язання банку (відкриття рахунку, наданняконсультацій, перевірка забезпечення та цільовоговикористання кредиту);

зобов'язання позичальника (використання на вказані цілі,повернення кредиту в строк, подання інформації про хідвиконання угоди, подання звітності);

права банку (перевірка використання кредиту тазабезпечення, можливість розірвання угоди);

права позичальника (дострокове погашення, можливістьвідстрочення);

особливі умови договору (перерахування суми кредиту,зміна процентів за користування кредитом, зміна умовдоговору, спірні питання);

реквізити сторін.

Відповідно до договору кожна зі сторін бере на себе певніобов'язки, володіє певними правами щодо контролю задотриманням договірних умов і відповідає за їхнє виконання.

Кредити видаються, як правило, із простого позичковогорахунку в безготівковій формі шляхом оплати розрахунковихдокументів на умовах контрактів.

Кредити можуть видаватися на основі простих і складнихпроцентних ставок. У банківській практиці прийнято видаватикредити строком до одного року за простими процентнимиставками, а строком більше одного року - за складнимипроцентними ставками.

Вартість користування кредитом за простими процентамиможна обчислити за формулою:

св = СК х r х nT х 100%

де СВ - вартість користування кредитом у грошовій оцінці,СК - сума кредиту,r - річна відсоткова ставка, %,

n - кількість днів нарахування,

Т - максимальна кількість днів у році за умови договору.

Наприклад, банк надав підприємству кредит на суму150 000 грн. під 20% річних (при умові нарахування простоговідсотка). Вартість користування кредитом, яка буденарахована підприємству за 3 місяці (92 дні), становитиме150 000 х 20% х 92

= 7561,6 грн.

365 х 100%

Нарахування складних відсотків означає, що нараховані відсоткидодаються до основної суми боргу і на нарощену суму в свою чергунараховуються відсотки, при цьому застосовується така формула:

НСК = СК х (1 + r +100%) п,

де НСК - нарощена сума кредиту, тобто сума кредиту разом ізнарахованими відсотками;

СК - початкова сума кредиту;

r - річна відсоткова ставка, %;

n - кількість років.

Наприклад, банк надав позику підприємству на суму200 000 грн. на 3 роки під 25% річних. Загальна сума позикиразом із нарахованими відсотками через 3 роки (у випадкускладного відсотка) буде становити

200 000 х (1 + 25% - 100%)3 = 390 625 грн.

Кредит може погашатися повністю одноразовим платежемпісля закінчення терміну дії кредитної угоди або поступово(частинами) протягом усього терміну дії кредитної угоди.Відсоток нараховується на суму непогашеного кредиту.

Первинним джерелом погашення кредиту є доходипозичальника. У разі фінансової неспроможності позичальникаповернути кредит джерелом відшкодування наданих у позикукоштів для банку може виступати виручка від реалізаціїзаставленого майна, перерахування коштів гарантом абостраховою компанією.

Протягом усього строку кредитування до повногопогашення кредиту кредитний працівник банку здійснюєсупровід кредитних проектів, тобто контроль за виконанням умовкредитного договору:

перевіряє цільове використання наданих коштів, тобтовідповідність платіжних документів, наданих позичальником длясплати з позичкового рахунку, цілям, зазначеним у кредитнійугоді;

проводить виїзні перевірки з метою перегляду первиннихдокументів: перевіряє факт одержання матеріальних цінностей напідставі даних складського обліку, журналів-ордерів, головноїкниги та їх фактичне місцезнаходження;

здійснює щоквартальні перевірки наявності та вартостімайна, переданого в заставу;

оцінює якість кредитної заборгованості та визначає класпозичальника з метою повноти формування резерву навідшкодування можливих втрат за кредитними операціями;

для уникнення можливих труднощів при погашеннікредиту та процентів відслідковує та фіксує зміни фінансовогостану позичальника:

а)         проводить аналіз бухгалтерської та фінансовоїзвітності за методикою оцінки позичальника;

б)         відслідковує грошові потоки по рахунках клієнта і вразі відхилень вимагає в позичальника відповіднихкорегувань;

в)         здійснює контроль за нарахуванням процентів і їхсплатою.

Крім банківського кредитування, є і небанківські формикредитування, суть яких розглядається в п.4.