2.2. Особливості застосування методів порівняльного підходу : Оцінка бізнесу та нерухомості : B-ko.com : Книги для студентів

2.2. Особливості застосування методів порівняльного підходу

Особливістю порівняльного підходу до оцінки підприємства єйого орієнтація на використання ринкових цін підприємств-аналогів(або їх частин) та на фактично досягнуті результати діяльності оці-нюваного підприємства. Це забезпечує певні переваги підходу (по-рівняно з двома іншими), які полягають у наступному:

по-перше, оцінка орієнтується на фактичні ціни купівлі-продажу,які склалися на ринку, тобто ціна визначається ринком, а не корек-тністю виконаних оцінювачем розрахунків, які мають місце при ви-користанні доходного підходу.

По-друге, основою оцінки є поточна інформація, яка відобра-жає фактично досягнуті результати. Звісно, що така інформація єдостовірнішою за прогнози, які складаються при застосуванні доход-ного підходу.

Але поряд з наведеними перевагами, порівняльний підхід має інедоліки. Перш за все, для його використання повинен бути активнофункціонуючий ринок підприємств. Крім того, цей ринок повиненбути прозорим, інформація, необхідна для оцінки підприємства (абойого частин, окремих елементів) повинна бути доступною.

Порівняльний підхід до оцінки підприємства включає такіі осно-вні методи:

метод ринку капіталу;

метод угод (або метод порівняльного аналізу продаж);

метод галузевих коефіцієнтів.

Особливістю методу ринку капіталу є орієнтація кінцевого роз-міру вартості на ринкові ціни купівлі-продажу акцій, що належатьподібним компаніям. Діючи за принципом заміщення, інвестор можевкладати кошти в оцінюване підприємство або у підприємство, щоподібне до оцінюваного. Перевага методу полягає у використанніфактичної інформації фондового ринку, а не прогнозних даних, якімають певну невизначеність. Але, для використання методу необхід-но володіти достовірною та детальною фінансовою та ринковою ін-формацією по групі підприємств-аналогів.

Метод угод (або метод скорегованого аналізу продаж) — перед-бачає використання цін придбання контрольного пакета акцій під-приємства-аналога або цілого підприємства.

Технологія застосування двох описаних вище методів співпадає:спочатку вибирається підприємство-аналог, далі розраховуютьсярізні мультиплікатори, потім визначається вартість оцінюваного під-приємства. Відмінність полягає у тому, що при оцінюванні за мето-дом ринку капіталів у якості початкової інформації виступає ціна заодну акцію, а при оцінюванні за методом угод — ціна контрольногопакета (або ціна всього підприємства).

Коротко зупинимося на етапах зазначених методів:

Основними критеріями відбору підприємств-аналогів є: галу-зева схожість, рівень диверсифікації виробництва, стадія економіч-ного розвитку, розмір підприємства, перспективи росту, ступінь фі-нансованого ризику, якість менеджменту.

Оціночний мультиплікатор — коефіцієнт, що показує співвід-ношення між ринковою ціною підприємства або ціною акції і фінан-совою базою. Фінансова база — це, по суті, вимірник, який відображаєфінансові результати діяльності підприємства (наприклад, капіталпідприємства, вартість чистих активів, доход, грошовий потік, диві-дендні виплати, виручка від реалізації тощо). Основними оціночни-ми мультиплікаторами є:

ціна підприємства (вартість) / прибуток;

ціна підприємства / грошовий потік;

ціна підприємства / дивідендні виплати;

ціна підприємства / балансова вартість активів та інші.

3) Вартість оцінюваного об'єкта визначається шляхом перемно-ження середнього значення мультиплікатора об'єктів-аналогів на фі-нансову базу оцінюваного об'єкта.

Отримана вартість бізнесу може бути відкоригована залежно відконкретних обставин, найсуттєвішими з яких є такі поправки:

портфельна знижка (за наявності непривабливого для покуп-ця характеру диверсифікації виробництва);

наявність значних активів невиробничого призначення;

недостатність власного оборотного капіталу;

експертна потреба у капітальних вкладеннях, яка може виник-нути внаслідок технічного переоснащення виробництва;

низька ліквідність бізнесу.

Метод галузевих коефіцієнтів заснований на використанні реко-мендованих співвідношень між ціною і певними фінансовими пара-метрами. Галузеві коефіцієнти розраховані на основі тривалих ста-тистичних спостережень спеціалістами дослідницьких інститутів заціною продажу підприємства та його найважливішими виробничо-фінансовими характеристиками. Наприклад,

рекламні агентства продаються за 0,7 річної виручки;

ресторани та туристичні агентства — відповідно за 0,25-0,5 та0,04-0,1 валової виручки;

автозаправні станції — за 1,2-2,0 місячної виручки;

підприємства роздрібної торгівлі — за 0,75-1,5 суми (чистийдоход + обладнання + запаси).

Цей метод застосовують для приблизних оцінок вартості підпри-ємства.