3. Принципи й методи оцінки ліквідаційної вартості

Величезне значення має правильна оцінка ліквідаційної вартостікомпанії. При цьому вона має ряд особливостей, що обумовлені ха-рактером самої надзвичайної ситуації.

Оцінка ліквідаційної вартості підприємства проводиться в такихвипадках, коли:

компанія знаходиться в стані банкрутства чи є вагомі сумнівивідносно її спроможності залишатися діючим підприємством;

вартість підприємства під час ліквідації може бути більшою,ніж при продовженні діяльності.

Таким чином, менеджер зобов'язаний установити ліквідаційнувартість проти вартості функціонуючого підприємства.

Якщо компанія коштує дорожче, коли функціонує, тоді відповід-дю буде реорганізація компанії, яку повинен проводити менеджер.Щоб визначити вартість реорганізованої компанії, менеджер повиненвизначити майбутні доходи (вартість діючого підприємства — поточ-на вартість майбутніх доходів).

Оцінка ліквідаційної вартості відноситься до активних видівоцінки, тому що на основі її результатів приймаються рішення, щоістотно впливають на об'єкт, що оцінюється. Разом з тим мають міс-це проблеми її визначення, і навіть різне трактування змісту поняттяліквідаційної вартості стосовно до ситуації банкрутства підприємств.

У міжнародних стандартах оцінки IVSC й TEGoVa ліквідаційнавартість визначена як сума коштів, що може бути отримана від про-дажу власності. Більшість вітчизняних авторів цитують Ш.Пратта,де він конкретизує це визначення, вводячи в нього поняття чистоїгрошової суми й особу, кому вона призначена — власника підприєм-ства. Отже, ліквідаційна вартість у разі банкрутства підприємства —чиста грошова сума, яку кредитори підприємства можуть одержатипри його ліквідації.

Стає зрозумілим, що оцінка ліквідаційної вартості підприємствапроводиться в умовах нашої країни в інтересах акціонерів (у випадкубанкрутства акціонерних товариств), засновників (у випадку това-риств із обмеженою відповідальністю).

Ліквідаційна вартість може бути трьох видів:

Впорядкована ліквідаційна вартість. Розпродаж активів під-приємства здійснюється протягом розумного періоду часу , з тим щобможна було отримати високі ціни за активи, що продаються. Для най-менш ліквідної нерухомості підприємства такий період складає при-близно 2 роки.

Примусова ліквідаційна вартість. Активи продаються як най-скоріше, навіть одноразово на одному аукціоні.

Ліквідаційна вартість припинення існування активів підпри-ємства. В цьому випадку активи підприємства не підлягають про-дажу, а списуються та знищуються, а на його місті будується новепідприємство, що дає суттєвий економічний чи соціальний ефект.У цьому випадку вартість підприємства є негативною величиною,оскільки потрібні певні витрати на ліквідацію активів підприєм-ства.

Підприємство — це майновий комплекс, що включає окремі під-розділи, об'єднані в деякий технологічний ланцюжок. Одним із за-вдань фінансового менеджменту є оптимізація структури підпри-ємства. Але на більшості українських підприємствах це завдання невиконувалося на належному рівні. У структурі підприємства, звичай-но, є об'єкти нерухомості, які не беруть участі у виробничому про-цесі, а перебувають у стані незавершеного будівництва декілька роківабо взагалі зруйновані, але в той же час є на балансі. Таке положенняускладнює визначення найбільш доцільного варіанта продажу.

Майновий комплекс підприємства був носієм певного бізнесу.Саме з погляду потреб нового потенційного бізнесу, що може бутиорганізований на основі ліквідованого майнового комплексу, вартовизначати склад лотів. При цьому варто керуватися такими принци-пами щодо формування лота:

економічною доцільністю;

максимальною вартістю;

функціональною замкнутістю;

юридичною обґрунтованістю;

раціональним розміщенням.

Розглянемо їх зміст докладніше.

Принцип економічної доцільності вимагає компонування лотаз метою досягнення максимальної корисності для потенційного по-купця. Під покупцями маються на увазі інвестори, які добре знайомі зусіма особливостями об'єктів продажу, мають досвід організації й ве-дення підприємницької діяльності й інформовані про платоспромож-ний попит, фінансовий стан й умови відповідного сегмента ринку аботериторії. Іншими словами, ринкова вартість сформованого лота по-винна бути вище суми залишкової вартості активів, що утворюютьлот, за балансом.

Принцип максимальної вартості полягає в необхідності такогокомпонування лота, щоб його вартість була максимальною. Лот по-винен компонуватися виходячи з можливостей щонайкращого вико-ристання майна, що входить до його складу.

Принцип функціональної замкнутості означає об'єднання в лотактивів підприємства, що дозволяє їх раціонально спільно викорис-товувати в рамках загальної виробничої технології. Найкращим ва-ріантом є повне функціональне забезпечення певної або найбільшрозумної технології. Наприклад, цех основного виробництва поєдну-ється з необхідною кількістю складських приміщень, під'їзними до-рогами, системами забезпечення ^лектро- або іншою енергією.

Принцип юридичної обґрунтованості припускає формуваннялота, реалізація якого не призведе до обмеження прав як покупця,так і продавця.

Перед процесом реалізації майна підприємства (бажано на стадіїінвентаризації майна) варто обов'язково проводити правову експер-тизу майнового комплексу.

Окремо необхідно виділити майно, вилучене з обороту — цеоб'єкти соціальної сфери (дитячі садки, клуби, житлові будинки йт.п.), об'єкти комунальної інфраструктури (трансформаторні під-станції, що харчують об'єкти зовнішнього середовища, теплові йканалізаційні мережі, водозабори й т.п.). Зазначені об'єкти повиннібути передані на баланс відповідної територіальної громади й не по-винні включатися в перелік об'єктів, що підлягають оцінці.

До складу вартості лота повинна включатися земельна ділянка втому випадку, якщо він приватизований підприємством. Особливезначення в цьому випадку грає визначення границь земельної ділян-ки. Її площа повинна бути достатньою для нормального функціону-вання об'єктів нерухомості, які на ній будуть розташовані. При цьомуне повинні порушуватися права потенційних покупців інших суміж-них об'єктів нерухомості щодо розташування комплексів.

Принцип раціонального розміщення вимагає формування лотів,що забезпечують незалежне ефективне функціонування об'єктів,максимізує їхню вартість і розширює спектр альтернативних напрям-ків їхнього потенційного використання. Цей принцип повинен бутиврахований після функціонального аналізу складу об'єктів нерухо-мості, їхнього взаємного розташування, мережі інженерних комуні-кацій, особливостей забудови зовнішнього середовища.

До замкнутого функціонального комплексу об'єктів нерухомостіповинен бути вільний проїзд, бажано, ділянка для можливої забудовидопоміжними спорудами, вільний вихід об'єкта нерухомості на від-повідну вулицю міста.

Послідовність формування лотів може бути такою:

Розглядається варіант продажу майнового комплексу єдинимлотом. Це рішення приймається в таких випадках:

якщо можливо продовження бізнесу підприємства в поточнихекономічних умовах, але необтяженого боргами;

якщо частка ринку відповідної продукції (послуг) не загубле-на через змушений простій підприємства;

якщо технічний стан комплексу активів підприємства дозво-лить забезпечити конкурентоздатність продукції чи послуг,що випускається, протягом розумного за строком періоду ре-структуризації підприємства;

якщо структура майнового комплексу не обтяжена об'єктаминерухомості, що не функціонують тривалий час;

якщо ліквідоване підприємство є містоутворюючим;

якщо конкурсний керуючий припускає наявність потенційнихпокупців усього майнового комплексу підприємства.

До формування окремих лотів приступають у таких випадках:

якщо майновий комплекс включає об'єкти, географічно далекорозташовані один від одного та мало функціонально взаємоза-лежні;

якщо об'єкти нерухомості мають значне зношення й інвести-ційна привабливість усього майнового комплексу дуже низька;

якщо прогнозується доход від продажу окремих об'єктів біль-ший, ніж від продажу всього майнового комплексу в цілому;

якщо на відкритих торгах майновий комплекс як єдиний лотне був проданий за прийнятну ціну (ціна попиту на аукціонізнизилася нижче залишкової вартості комплексу за балансом).

Яким би не було рішення кредиторів із приводу форми продажумайна (єдиним лотом або системою лотів), вона повинна бути про-ведена на відкритих торгах. Завдання оцінювача визначити стартовуціну аукціону.

Розрахунок ціни не опирається на конкретну думку інвестора зурахуванням його бачення варіанта можливого використання об'єкта,отже, розраховується не інвестиційна вартість. Вартість визначаєтьсяяк деяка об'єктивна величина, що спирається на характеристики ста-ну майна й поточні умови відповідного ринку й особливості продажу.Отже, оцінюється ринкова вартість.

Ринкова вартість — це найбільш імовірна ціна, за якою об'єктоцінки може бути відчужений на відкритому ринку в умовах конку-ренції, коли сторони угоди діють розумно, маючи всю необхідну ін-формацію, а на величині ціни угоди не відбиваються які-небудь над-звичайні обставини, тобто коли:

одна зі сторін угоди не зобов'язана відчужувати об'єкт оцінки,а інша сторона не зобов'язана приймати виконання рішення;

сторони угоди добре інформовані про предмет угоди й діють усвоїх інтересах;

об'єкт оцінки представлений на відкритий ринок у формі пу-блічної оферти;

ціна угоди являє собою розумну винагороду за об'єкт оцінкий примушення до здійснення угоди з боку однієї зі сторін небуло;

платіж за об'єкт оцінки виражений у грошовій формі.

Наведене визначення свідчить про те, що стартова аукціонна ціна

підприємства відповідає стандарту ринкової вартості лише частко-во — з боку типового покупця.

Таким чином, повинен бути введений стандарт ринкової вартостіліквідованого підприємства як вид вартості, відмінний від ринкової.У стандартах оцінки (як вітчизняних, так і міжнародних) уже присут-ні види вартості, відмінні від ринкової, але є багато загального з нею.

Для оцінки підприємства як товару в закордонній практиці од-ночасно використовують три основних методи: відтворювальний абометод нагромадження активів; метод порівняльного оцінювання ана-логічних підприємств і метод дисконтування грошових надходжень.

Перший метод заснований на визначенні вартості всіх активів під-приємства (матеріальних і нематеріальних) за мінусом зобов'язань,тобто в цьому випадку ринкову ціну підприємства буде визначатиринкова вартість його власного капіталу.

Другий — заснований на порівнянні вартості вже проданих оціне-них раніше підприємств даної галузі з аналогічним ступенем фінан-сової стабільності.

Третій метод припускає встановлення прогнозного рівня при-бутковості майна й ставки дисконту.

У результаті комплексного використання цих трьох методів ви-значається середньозважена вартість оцінюваного підприємства, що ібуде дорівнювати його ринковій ціні. На думку В. Родионової і М. Фе-дотової, саме ця модель може бути використана на пострадянськомупросторі, причому третьому методу надається вага (частота) у розмірі50%, іншим — по 25% .

На думку професора А. В. Чуписа, визначаючи вартість конкрет-ного підприємства, необхідно пройти чотири етапи:

Грошова оцінка ресурсного потенціалу.

Визначення ринкової вартості цього потенціалу на основі спо-живчої привабливості, шляхом порівняння відносних показниківоцінюваного підприємства й середніх по області, району або по групіоднорідних підприємств, відібраних за якою-небудь іншою ознакою.

Коректування передбачуваного балансового прибутку підпри-ємства за рівнем фінансової стабільності оцінюваного об'єкта.

Визначення ринкової ціни підприємства.

З урахуванням вищенаведеного формула розрахунку вартостіпідприємства буде мати такий вигляд:

ЦП = РПх К+Пх (100 - У)/100X [1 + (1 - {Кз + Зс}/Сс)],

де ЦП — ціна підприємства;

РП — його ресурсний потенціал;

Кс — коефіцієнт порівняння, обумовлений відношенням віднос-них показників по оцінюваному підприємству до середніх обласнихданих;

П — передбачуваний балансовий прибуток;

Уп - питома вага частини чистого прибутку, що направляється уфонд споживання, у її загальній масі за даними за попередній період;

Кз — кредиторська заборгованість;

З — позикові кошти;

Сс — власні кошти.

Як було наведено вище, ліквідаційна вартість підприємства маєтри різновиди, серед яких: впорядкована (продаж активів протягомдеякого розумного періоду) і примусова (продаж активів на одно-му аукціоні). Вважається, що величина вартості в першому випадкувища.

Спроба розрахунку впорядкованої й примусової ліквідаційноївартості для того самого активу (майнового комплексу) навіть приоднаковому обсязі витрат на ліквідацію призводить до парадоксаль-ного результату: величина примусової ліквідаційної вартості виявля-ється більшою відповідної величини її впорядкованої вартості. Такимчином, всупереч теорії, впорядкована ліквідаційна вартість завждименше примусової (хоча реальні ціни продажу активів при різнихформах реалізації можуть сполучатися в самих різних пропорціях).Із цього треба зробити висновок, що оцінювач у своїх розрахунках нев змозі врахувати різницю у видах ліквідаційної вартості. Технологіяоцінки майна підприємства відповідає більшою мірою впорядкованійліквідаційній вартості.

У визначенні ліквідаційної вартості кошти, отримані від продажумайнового комплексу підприємства, трактуються як чиста грошовасума. Термін «чиста грошова сума» означає, що з вирученої від про-дажу майна підприємства грошової суми віднімаються всі витрати,пов'язані з ліквідацією підприємства. Таке трактування справедливе,але склад витрат різними авторами визначається по-різному.

Тим часом оцінювач повинен керуватися тільки кошторисом ви-трат ліквідаційної комісії. Причому зазначені в кошторисі суми ко-штів беруться за номінальною вартістю й не підлягають коректуван-ню у зв'язку із прогнозованим ростом загального рівня цін.