1. Основні етапи приватизації, їх особливості

Наприкінці 80-х років став абсолютно очевидним той факт, щосоціалістична економіка за своєю суттю не відповідає вимогам, щовисуваються до неї її творцями. Досвід функціонування командно-адміністративної системи управління, яка ґрунтувалась на суспіль-ному володінні засобами виробництва та виробленою продукцією, атакож на прийнятті економічних рішень шляхом централізованогопланування виробництва й розподілу, виявив принципові вади про-вадження відтворювального процесу. Економічна ситуація так заго-стрилась, що докорінне змінення прав власності стало неминучим.

Восени 1990 р. у програмах економічних реформ з'явився термін«приватизація». У лютому 1991 р. прийнято Закон «Про власність»,який проголосив, що в Україні поряд з колективною та державноюіснує й приватна власність. Він передбачав також спрощення системиуправління національною економікою, що полягало в консолідаціїміністерств з відповідними урядовими підрозділами, створенні кон-цернів та інших типів асоціацій підприємств у деяких секторах еко-номіки, посиленні ролі місцевих владних структур, розширенні їхніхправ та обов'язків.

Приватизація обумовила необхідність втілення в економіч-ну практику нових, нетрадиційних підходів до виявлення вартостіоб'єктів приватизації. При цьому треба мати на увазі, що вирішенняцього питання йшло паралельно зі становленням та розвитком самогопроцесу приватизації, його правового та методичного забезпечення.

На початковій стадії приватизація найчастіше спрацьовувала затакими схемами. За першою схемою майно підприємства просто за-писувалося відповідно до даних бухгалтерського обліку як складовачастина майна якогось нового акціонерного товариства. За другоюсхемою, держмайно ставало приватною власністю після нехитроїоперації «оренди з викупом», при цьому вартість майна визначаласяза залишковою вартістю.

На відміну від законодавства в більшості країн, які свого часуздійснювали аналогічні економічні реформи, українське законодав-ство розглядало викуп орендованого майна як один з можливих спо-собів приватизації. Це положення було зафіксоване в Концепції роз-державлення та приватизації підприємств, землі й житлового фонду,прийнятої ВР України в жовтні 1991 р.

Оренда давала змогу трудовим колективам нагромадити коштидля викупу державної частини майна в підприємстві. Продаж дер-жавного майна відбувався на неконкурентних засадах, тобто за міні-мальною стартовою ціною. Оренда виявилась найбільш адекватноюумовам 1-го етапу ринкових перетворень.

Для того, щоб розблокувати процес приватизації, у тому числішляхом викупу орендованого майна, 30 грудня 1994 р. було виданоУказ Президента «Про заходи з прискорення процесу малої при-ватизації в Україні», де визначалося, що в 1995 р. поряд з іншимиоб'єктами, має бути приватизована й державна частина майна дрібнихорендних підприємств. Установлювалося, що з моменту набранняуказом чинності, угоди про оренду майна об'єктів малої приватизаціїне укладаються.

На етапі ( 1996-1999 рр.) створена в 1996 р. національна мережацентрів сертифікатних аукціонів (МЦСА), яка дала змогу громадяни-ну України безпосередньо або за допомогою фінансових посередниківузяти участь в процесі приватизації. Через цю систему за приватиза-ційні майнові сертифікати було продано понад 13 тис. пакетів акцій6912 підприємств України на загальну суму більш як 2 млрд. грн.Крім того, ще понад 7000 пакетів акцій загальною вартістю 1,6 млрд.грн було запропоновано для продажу за компенсаційні сертифікати.

Третій етап приватизації, що розпочався в 2000 р., має цілу низкувизначальних особливостей.

По-перше, державну програму розраховано вже на декілька років,що забезпечує стабільність процесу й привабливість для інвесторів.

По-друге, вперше виставляються на продаж за гроші контрольніпакети акцій стратегічних підприємств.

По-третє, державною програмою передбачено, що Фонд Держав-ного майна України забезпечує певне надходження коштів від при-ватизації до бюджету.

Таким чином, приймаючи державні бюджети парламент встано-вив суми надходжень від грошової приватизації в розмірах, які в зна-чній мірі залежали від методів оцінки майна, їх відповідності принци-пам формування доходної частини державного бюджету.