2.3. Порядок формування депозитних ресурсів комерційного банку

Переважна частина ресурсів банку формується за рахунок за­лученого капіталу.

Залучений це кредиторська заборгованість банку, капітал (кошти) яка має бути погашена у визначений те­рмін.

Залучені кошти банків поділяються на депозитні й недепозит- ні (запозичені). Банки залучають вільні грошові кошти головним чином шляхом виконання депозитних операцій, у процесі яких використовуються різні види банківських рахунків.

Депозит це грошові кошти в національній та іно- (вклад)    земній валюті, що передані їх власником

або іншою особою за його дорученням в готівковій або безготівковій формі на рахунок власника для зберігання на певних умовах.

Під час здійснення депозитної операції виконуються такі опе­рації: відкриття та реєстрація депозитного рахунку, залучення грошових коштів на депозит, вилучення коштів з депозиту, нара­хування відсотків за депозитом та їх сплата клієнтам, повернення коштів з депозиту та закриття депозитного рахунку.

Дана операція оформляється договором банківського вкладу (депозиту) у письмовій формі, за яким банк, що прийняв від вкладника або для нього грошову суму, зобов'язується виплачу­вати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

В депозитній угоді передбачається: дата внесення депозиту, сума депозиту, форма зарахування коштів на депозитний раху­нок, відсоткова ставка за користування депозитом, періодич­ність сплати відсотків, порядок повернення депозиту та відсот­ків після закінчення строку зберігання коштів, права, зобо­в'язання та відповідальність сторін тощо. В угоді проставляється номер відкритого особового депозитного рахун­ку. Датою відкриття депозитного рахунку є дата надходження грошей на рахунок. Форма надходження грошей обумовлюється угодою. Юридичні особи мають право перераховувати кошти на депозитний рахунок тільки з поточного рахунку, а фізичні осо­би можуть вносити кошти готівкою або перераховувати з пото­чного рахунку.

Депозити класифікуються за такими ознаками:

за категоріями вкладників

• депозити суб'єктів господарської діяльності;

• депозити фізичних осіб;

• депозити банків;

за строками використання коштів

• депозити до запитання;

• строкові депозити.

За станом на 01.01.2005 р. депозити юридичних осіб станови­ли 41 489 млн. грн., фізичних осіб — 41 657 млн. грн. і за рік зро­сли на 41,6 % і 28,5 % відповідно.

Банки мають досить прогресивну структуру вкладів населення з точки зору строковості. Страхові вклади у 2004 р. склали 33 203,4 млн. грн. або 80,6 % від загальної суми вкладень, а вкла­ди до запитання — 8002,1 млн. грн. або 19,4 % .

Депозити це кошти, що залучені на депозит без ви­значеного строку погашення та поповню-

до запитання

ються і використовуються власниками залежно від потреби в цих коштах.

Депозити до запитання розміщуються у банку на поточних, кореспондентських та бюджетних рахунках клієнтів і використо­вуються ними для здійснення поточних розрахунків.

Оскільки у будь-який час кошти з цих рахунків за вимогою клієнтів можуть бути вилучені шляхом видачі готівки, виконан­ня платіжних доручень, сплати чеків або векселів, то можли­вість їх використання банком для позичкових та інвестиційних операцій обмежена. З іншого боку, клієнти банку не повною мі­рою використовують кошти на депозитних рахунках, в резуль­таті чого на них постійно є стабільний залишок коштів, який комерційні банки використовують для здійснення активних операцій.

За користування залишками коштів на клієнтських рахунках банки нараховують відсотки за низькими ставками або зовсім їх не сплачують. Банк має право змінити розмір процентів, які ви­плачуються на вклади на вимогу.

Щоб залучити більше клієнтів і стимулювати приріст пото­чних внесків, банк надає їм додаткові послуги та підвищує якість обслуговування. Це, зокрема, кредитування з поточного рахунку, пільги вкладникам в одержанні кредиту, використан­ня зручних для клієнта форм розрахунків: застосування креди­тних карток, чеків, розрахунково-консультативне обслугову­вання тощо. До вкладів на вимогу належать також кредитові залишки за контокорентним рахунком або поточним рахунком з овердрафтом.

Строкові це кошти, які розміщені у банку на термін депозити не менше від одного місяця і можуть бути знятими після закінчення цього строку або після попереднього повідомлення банку.

Такі строкові депозити відкриваються усім клієнтам банку: суб'єктам господарської діяльності, центральним і місцевим ор­ганам влади, бюджетним установам, комерційним банкам і при­ватним особам.

Строкові депозити мають такі особливості:

• чітко встановлений строк зберігання;

• оформляються депозитною угодою;

• не використовуються для здійснення поточних платежів;

• при достроковому вилученні депозиту банк застосовує штрафні санкції;

• особливість нарахування та сплати процентів.

Відсотки підлягають нарахуванню щомісяця, не пізніше, ніж в останній робочий день місяця. Відсотковий дохід випла­чується вкладникові на його вимогу зі спливом кожного квар­талу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк про­центні суми збільшують суму депозиту, на яку нараховуються проценти.

Встановлений договором розмір процентів на строковий вклад або на вклад, внесений на умовах його повернення у разі настан­ня визначених договором обставин, не може бути односторонньо зменшений банком.

Якщо відповідно до договору сума депозиту повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за вкладом ви­плачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо до­говором не встановлений більш високий процент.

У банківській практиці використовується три методи визна­чення кількості днів для розрахунку відсотків:

1. Метод «факт/факт» — при розрахунку суми відсотків бе­реться фактична кількість днів у місяці та році;

2.  Метод «факт/360» — при розрахунку суми відсотків бе­реться фактична кількість днів у місяці, але умовно в році — 360 днів.

3. Метод «30/360» — враховується умовна кількість днів у мі­сяці — 30 та у році — 360.

Незалежно від методу проценти на банківський вклад нарахо­вуються від дня, наступного за днем надходження грошей у банк, до дня, який передує їх поверненню вкладникові. Застосування різних методів визнач