ГЛАВА 5.КРЕДИТНІ ОПЕРАЦІЇ БАНКУ |
Після вивчення цієї теми ви зможете: • визначити сутність кредиту та класифікувати кредити банків; • зазначити принципи та умови кредитування; • проаналізувати етапи кредитного процесу; • пояснити порядок відкриття позичкових рахунків; • здійснити аналіз кредитоспроможності потенційного позичальника; • охарактеризувати обов 'язкові реквізити кредитного договору; • з 'ясувати поняття «кредитний ризик « та методи його мінімізації; • визначити основні форми забезпечення кредитів; • нарахувати процент за кредитом, використовуючи різні методи. 5.1. Сутність, форми і види кредиту. Принципи кредитування На сьогодні кредитні операції відіграють важливу роль у стимулюванні відтворювальних процесів в економіці та становлять головний вид активних операцій комерційних банків, які організують рух капіталу та акумулюють і перерозподіляють капітал в ті сфери, де виникає його дефіцит. Однією з умов виникнення кредиту і розвитку кредитних відносин стало товарне виробництво, засноване на спеціалізації й поділі праці, які обумовлюють характер володіння засобами для сплати, та відособленість обороту засобів господарських суб'єктів від обороту засобів суспільства (рис. 5.1). Другою умовою появи кредиту і його трансформації у кредитні відносини є наявність юридично самостійних взаємно заінтересованих позичальника й кредитора, які гарантують виконання своїх зобов'язань. Кредитор і позичальник є суб'єктами відносин кредиту і одночасно його структурними елементами. Кредитор це суб'єкт, що надає кредит. Його обов'язок не тільки забезпечити повернення наданих кредитів, а й повернути вчасно кошти, які він отримав від своїх клієнтів. Позичальник суб'єкт, що отримує кредит, і зобов'язана в певний строк його повернути й сплатити процент за ним. На відміну від лихварського капіталу, який основним джерелом має власні грошові кошти кредитора, позичковий капітал комерційних банків забезпечують тимчасово незайняті кошти держави, юридичних і фізичних осіб. Єдність і тісний взаємозв'язок стадій руху позичкового капіталу лежить в основі пізнання сутності кредиту і визначає його специфіку. Принцип руху позичкової вартості на началах пово- ротності є основою і загальною властивістю кредиту. Кредит це економічні відносини між кредитором і позичальником з приводу поворотного руху позичкової вартості на умовах платності. Розрізняють три основні форми кредиту: • товарний, що виникає між продавцями і покупцями, коли покупці реалізують товари чи послуги з відтермінуванням платежу; грошовий; зобов'язання банку гарантувати платіж клієнтові у випадку, коли той не зможе оплатити свої рахунки. Кредити комерційних банків можна класифікувати за різними ознаками та критеріями: За критеріями суб'єктного призначення: кредити торгівельно-промисловим підприємцям; сільськогосподарським підприємцям; кредити фізичним особам; міжбанківські кредити; небанківським кредитним установам; кредити органам влади. У 2004 році кредити, надані суб'єктам господарської діяльності склали 75,0 % від загального обсягу кредитного портфеля; кредити іншим банкам та НБУ — 10,0 %; кредити, надані фізичним особам — 15 %; кредити надані органам державного управління — 0,04 %, кредити небанківським фінансовим установам — 0,01 %[1]. Об'єктного призначення: іпотечний; споживчий; контокорентний; під цінні папери; пов'язані з вексельним обігом. За сферами спрямування: кредити у поточну діяльність (у сферу обігу) — на задоволення потреби в коштах для придбання поточних активів у разі розриву між часом надходження коштів та здійснення затрат (рахунки за овердрафтом, операції РЕПО, враховані векселі, факторинг, кредити на внутрішньо-торгівельні операції, кредити на експортно-імпортні операції); кредити в інвестиційну діяльність (у сферу виробництва) — на задоволення тимчасової потреби в коштах при здійсненні інвестиційних вкладень (кредити на будівництво та освоєння землі, кредити на купівлю будівель, споруд, обладнання; фінансовий лізинг). За 2004 рік економіка України отримала кредитів на суму 88 571 млн. грн.* За строками повернення: строкові, тобто з визначеним у договорі терміном користування: короткострокові кредити (до 1 року) надаються банками на уникнення тимчасових фінансових труднощів позичальників у зв'язку з витратами виробництва та обігу, на формування оборотного капіталу. Тому короткострокові кредити відрізняються від середньо — і довгострокових не тільки терміном використання, а й об'єктами вкладення і джерелами повернення; середньострокові (від 1 до 3 років), за рахунок яких підприємство здійснює оплату обладнання, поточних витрат, фінансування капітальних вкладень; — довгострокові кредити — це кредити строком більше 3 років, які спрямовуються на формування основних фондів підприємства, участь у приватизації об'єктів, нове будівництво. Строк використання таких кредитів обумовлюється тривалим функціонуванням основних засобів і перенесенням їх вартості на продукт частинами. Джерело повернення довгострокових кредитів це прибуток підприємства. У зв'язку з підвищеним ризиком неповернення середньо — і довгострокових кредитів банки встановлюють більш високі процентні ставки, ніж по короткострокових. • до запитання (онкольні) — видаються на невизначений строк і погашаються за першою вимогою банку; • прострочені кредити — це кредити, термін погашення за якими скінчився; • пролонговані кредити, щодо яких банком прийнято рішення про подовження строків погашення кредиту. За кількістю кредиторів: надані одним банком; консорціумні кредити надаються об'єднаннями банків, один з яких займається організаційною діяльністю (формує необхідну позичальнику суму кредиту, укладає договір кредитування, обслуговує кредит)ю. Консорціумні кредити можуть надаватися у такий спосіб: а) шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб'єктам господарської діяльності; б) шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків; в) шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціум ній операції; паралельне кредитування — одночасне кредитування позичальника декількома банками. За методами надання: у разовому порядку (одноразові); відповідно до відкритої кредитної лінії (перманентні). Кредитна згода банку надати кредит у майбутньому лінія в розмірах, які не перевищують обумовлену суму за певний відрізок часу без додаткових переговорів. Такі кредити надаються шляхом безпосередньої оплати з позичкового рахунку розрахункових документів клієнта. гарантовані (банк дає зобов'язання про надання кредиту: а) з попередньо обумовленою датою видачі, б) з видачею у міру виникнення в ньому потреби. За забезпеченням: забезпечені заставою — майном, або майновими правами, цінними паперами; гарантовані банками, фінансами чи майном третьої особи; з іншим забезпеченням — поручительством, страховим полісом; незабезпечені (бланкові) кредити обмежуються розміром власного капіталу банку. За ступенем ризику: стандартні (неризиковані). Надаються позичальникам, що мають належну фінансову стійкість і забезпечують своєчасне і повне повернення раніше отриманих позик і виплату процентів за ними; кредити з підвищеним ризиком — кредити, які не мають забезпечення, а також числяться за клієнтами з нестійким фінансовим станом, які порушують строки повернення раніше отриманих позичок і сплати процентів за ними. За способом повернення: водночас (одноразовим платежем). Такий спосіб повернення використовується у короткостроковому кредитуванні; на виплат (частково, поступово). Використовується у перманентному або довгостроковому кредитуванні; особливі умови повернення передбачаються при застосуванні окремих видів кредиту: контокорентного, овердрафту, під заставу векселів. Повернення позички здійснюється з ініціативи не позичальника, а банку шляхом зарахування поточних надходжень коштів безпосередньо на позичковий рахунок; • на вимогу кредитора у разі порушення клієнтом принципів кредитування або невиконання умов кредитної угоди; • з регресією платежів повертаються кредити, які видані під гарантію, поручительство або інші боргові зобов'язання третьої особи. 2. За характером сплати відсотків: • з фіксованою процентною ставкою. Даний метод сплати відсотків може використовуватися в умовах економічної стабільності та притаманний короткостроковому кредитуванню; • з плаваючою процентною ставкою, тобто процентна ставка переглядається і прив'язується до облікової ставки НБУ з урахуванням ситуації на кредитному ринку. 3. За способом сплати процентів: • з виплатою процентів у міру використання позичкових коштів. Нарахування здійснюється за методом звичайного процента, а сплата здійснюється через 1 місяць після видачі кредиту; • з виплатою відсотків одночасно з одержанням позичкових коштів (дисконтний (обліковий) кредит — купівля банком пере- казних векселів у клієнтів-векселедержателів). Всі кредитні операції банку можна поділити на активні — операції з кредитування клієнтів та надання кредитів іншим банкам та пасивні — операції з отримання міжбанківського кредиту в НБУ та інших комерційних банків. Активні кредитні операції здійснюються банками за умов дотримання певних принципів. Тому банківський кредит — це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на засадах строковості, повернення, платності, забезпеченості та цільового використання. Принципи кредитування: Строковість повернення боргу у визначений термін. повернення Від дотримання принципу строковості кредиту залежить можливість банку надавати нові кредити, оскільки одним з джерел кредитування є повернені позички. Платність полягає в тому, що за користування пози- KPedumveaHw чкою клієнт сплачує банку, крім вартості р у основного боргу, додаткову суму у вигляді проценту. Сума отриманих від позичальника відсотків повинна покривати витрати банку по залученню коштів і забезпечувати прибуток. Надання кредиту здійснюється банком у межах наявних кредитних ресурсів. Забезпеченість недопущення збитків від неповернення боргу шляхом використання різних форм забезпечення кредиту. ЦілЬове передбачає вкладення грошей на конкрет- спряму'вання ні цілі, передбачені договором. Це дозволяє банку певною мірою забезпечити їх повернення. Національний банку України забороняє давати кредити на: — покриття збитків господарської діяльності; — формування та збільшення статутного капіталу; — придбання цінних паперів. Здійснення кредитних операцій банків України має відповідати певним вимогам й умовам, зокрема положенням Закону «Про банки і банківську діяльність», Інструкції №1 та іншими нормативним актам. Кредитування позичальників має здійснюватися з додержанням комерційним банком економічних нормативів регулювання банківської діяльності та вимог НБУ щодо формування обов'язкових, страхових і резервних фондів. Так, про кожний випадок надання позичальнику кредиту в розмірі, що перевищує 10 % власного капіталу (великі кредити), комерційний банк мусить повідомити НБУ. Сукупна заборгованість за кредитами, врахованими векселями та 100 % суми позабалансових зобов'язань, виданих одному позичальнику (Зс), не може перевищувати 25 % власних коштів банку (К): норматив сукупної заборгованості за кредитами на одного позичальника Н8 = Зс/К*100 % Загальний розмір кредитів, наданих банком стосовно всіх позичальників з урахуванням 100 % позабалансових зобов'язань банку (Ск), не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів банку (К): норматив «великих» кредитних ризиків Н9 = Ск/К Рішення про надання кредиту приймаються колегіально (кредитним комітетом (комісією) банку, відділення, філії) й оформляється протоколом. Кредити надаються тільки на комерційних засадах з додержанням таких умов: — оцінки установою банку кредитоспроможності позичальника, фінансової стабільності, рентабельності, ліквідності; — кредитуються тільки ті види діяльності позичальника, які передбачені його статутом; — позичальник повинен мати власне майно і брати участь у фінансування об'єкта, що кредитується, певною сумою власного капіталу — не менше 30 %. 5.2. Етапи процесу кредитування. Оцінка кредитоспроможності позичальника Кредитування в комерційних банках передбачає декілька етапів, кожен з яких забезпечує вирішення поставлених перед банком цілей і задач, що, в свою чергу, закладаються в основу кредитної політики банку. Кредитна стратегія і тактика банку з акумуляції політика тимчасово вільних коштів та їх спрямування на кредитування клієнтів. Формування кредитної політики повинно відповідати наступним принципам: поєднання інтересів банку, його акціонерів, вкладників, суб'єктів господарської діяльності із врахуванням загальнодержавних інтересів; самостійність визначення комерційним банком порядку залучення і використання коштів, проведення кредитних операцій; колегіальність ухвалення рішення щодо надання кредиту; відповідальність комерційного банку перед клієнтами за своїми зобов'язаннями; контроль центрального банку за кредитною діяльністю. Процес банківського кредитування включає такі етапи (рис. 5.2):
Аналіз ринку ж S В а Розгляд заяви на отримання кредиту
Аналіз ринку кредиту Кредитний договір Розробка стратегії і прийняття рішення про кредитування Розробка стратегій кредитних операцій Інтерв'ю з майбутнім позичальником Архів банку Оцінка кредитоспроможності позичальника Оцінка ризику Контроль за виконанням умов договору і поверненням кредиту
Відомості про позичальника від тих, хто мав з ним ділові контакти, звіти агентств і закладів Рис. 5.2. Етапи процесу кредитування Попередній: перший -розгляд заявки клієнта на кредит; другий — вивчення кредитоспроможності позичальника й оцінювання ризику за позичкою; третій — підготовка до складання кредитної угоди (струк- турування позички) — чітке визначення порядку її надання і повернення; розрахунок вартості кредиту; переговори про укладення кредитної угоди; складання висновку щодо кредиту, який подається на розгляд кредитного комітету (комісії). Поточний і підсумковий етапи безпосередньо стосуються обслуговування наданого кредиту, контроль за ним, аналіз кредитних операцій. Відомості про клієнта, якщо такий раніше був у банку Розглянемо кожен з етапів докладніше. Перший етап. Для одержання кредиту позичальник може звернутися в банк, оформивши запит у вигляді клопотання, або заяви (додаток 12). В них зазначається необхідна сума кредиту, строки погашення та форма забезпечення. Крім заявки, клієнт має подати такі документи: анкету позичальника (стислі відомості про позичальника); копію статуту, свідоцтва про реєстрацію (переєстрацію), копії ліцензій; техніко-економічне обґрунтування кредиту; копії контрактів чи угод із поставки ТМЦ, надання послуг або виконання робіт, якщо кредит надають на вказані цілі; будь-яка форма забезпечення кредиту; бухгалтерські і статистичні звіти: завірений податковою адміністрацією бухгалтерський баланс (форма № 1), звіт про фінансові результати (форма № 2), звіт про рух грошових коштів (форма № 3), звіт про власний капітал (форма № 4) на останню звітну дату, а також річні баланси за весь період діяльності підприємства, при необхідності — розшифровка окремих статей балансу; висновки аудиторських організацій з підтвердженням фінансового стану; термінові зобов'язання для погашення кредиту (додаток 13); довідку з обслуговуючого банку про наявність рахунків позичальника, наявність (відсутність) заборгованості за кредитами та картотекою № 2. Якщо розрахунковий рахунок позичальника відкритий в іншому банку, то він подає в комерційний банк-кредитора такі додаткові документи: картку із зразками підписів, завірену банком; довідку банку про залишки коштів на рахунках і наявності заборгованості за позичками; копії установчих документів, а також інші документи, що підтверджують правоздатність (для юридичних осіб) і дієздатність (для фізичних осіб) клієнта. Вказані документи надходять до відповідного кредитного працівника банку, який після їх розгляду проводить попередню бесіду з майбутнім позичальником. Ця бесіда допомагає спеціалісту банку сформувати висновок про позичальника, оцінити професійну підготовку керівників підприємства, визначити важливі моменти, що стосуються надання та погашення кредиту і процентів. Другий етап. На цьому етапі вивчається кредитоспроможність клієнта і здійснюється оцінка ризику за кредитом. Цей етап можливий тільки за умови позитивних результатів попередньої бесіди.
Кредитоспроможність наявність передумов для отримання кредиту і здатності позичальника повернути його.
Визначальними показниками, які характеризують позичальника є його акуратність при розрахунках за раніш отримані кредити, його поточний фінансовий стан, здатність у разі необхідності мобілізувати кошти з різних джерел. Спочатку проводиться експертиза кредитної заявки клієнта на основі вивчення матеріалів, отриманих безпосередньо від позичальника; даних про клієнта, що знаходяться в архіві банку; відомостей, які отримані від кредиторів, покупців і постачальників позичальника та інших зовнішніх джерел. Важливе значення для отримання інформації про клієнта має інформація інших обслуговуючих банків та партнерів. Процедура оцінки кредитоспроможності позичальника передбачає: з'ясування персональних якостей потенційного позичальника: репутація, порядність і чесність, професійна здатність, матеріальна забезпеченість, ставлення до своїх зобов'язань перед іншими кредиторами в минулому; на основні бухгалтерської, фінансової, статистичної звітності позичальника вивчається його фінансовий стан, ліквідність його балансу, ефективність виробництва і використання основного й оборотного капталу; оцінка продукції, що випускається, наявність замовлень на її реалізацію, характер послуг, які надаються (конкурентноздат- ність на внутрішньому і зовнішньому ринках, попит на продукцію, послуги, обсяг експорту); вивчення економічної кон'юнктури: перспектив розвитку позичальника, наявності джерел для капіталовкладень тощо. Фінансовий стан позичальника банк оцінює в кожному випадку укладання договору про здійснення кредитних операцій, а надалі — не рідше 1 разу на 3 місяці, а якщо позичальником є банк — не рідше 1 разу на місяць. Для оцінювання фінансового стану позичальників-юридичних осіб банк має враховувати такі основні економічні показники його діяльності: Основні показники платоспроможності Коефіцієнт миттєвої ліквідності КЛ1 = Ав/Зп, де Ав — високоліквідні активи (грошові кошти, їх еквіваленти та поточні фінансові інвестиції); Зп — поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів, розрахунків з кредиторами. Оптимальне теоретичне значення (ОТЗ) показника — не менше 0,2. Коефіцієнт поточної ліквідності КЛ2 = Ал/ЗП, де Ал = Ав + дебіторська заборгованість, векселі одержані. ОТЗ — не менше 0,5. Коефіцієнт загальної ліквідності КЛ3 Ао/Зі1, де Ао — оборотні активи. ОТЗ — не менше 2,0. Для аналізу кредитоспроможності позичальника використовуються також показники фінансової стійкості, до яких відносяться: Коефіцієнт (характеризує ступінь мобільнос- маневреності власних ті використання власних коштів) коштів КМ = (Вк - Ан)/Вк, де Вк — власний капітал; Ан— необоротні активи. ОТЗ — не менше 0,5. Коефіцієнт (характеризує ступінь фінансово- незалежності го ризику) КН = Зк/Вк, де Зк — залучені кошти (довгострокові та поточні зобов'язання). ОТЗ — не більше 1,0. Показники рентабельності Рентабельність активів Ра = Пч/А де Пч — чистий прибуток; А — активи. Рентабельність продажу РП = Пч/0р, де Ор — обсяг реалізованої продукції (без ПДВ). Обороти за рахунками Загальний
К = ((Нсм*п) - (Зм*п) - Зі)/Ск, де Нсм — середньомісячні надходження на рахунки позичальника протягом останніх місяців (за винятком кредитних коштів); Ск — сума кредиту та процент за ним; n — кількість місяців дії кредитної угоди; Зм — щомісячні умовно постійні зобов'язання позичальника (адміністративно-господарчі витрати тощо); Зі — податкові платежі та суми інших зобов'язань перед кредиторами, що мають бути сплачені з рахунку позичальника, крім сум зобов'язань, строк погашення яких перевищує строк дії кредитної угоди (за даними останнього балансу). ОТЗ — не менше 1,5. Показники погашення Коефіцієнт грошового потоку боргу (показує, яка частина грошових надходжень клієнта спрямовується на покриття основного боргу і процентів за позичками строком до 1 року. К1 = (Пс + А — Д)/З, де Пс — прибуток після сплати податків; А — амортизаційні відрахування; Д — дивіденди; показник З — зобов'язання, строком виконання до 1 року. К1 = 1 — клієнт фінансово стабільний. Коефіцієнт процентних виплат (дає можливість оцінити, у скільки разів прибуток клієнта перевищує платежі за позичками) К2 = (П1 + ПП)/ПП, де П1 — прибуток до сплати податків; ПП — процентні платежі. ОТЗ — не менше 1. Показники ділової коефіцієнт дебіторської заборго- активності ваності (дає можливість оцінити швидкість оплати рахунків позичальника. К3 = Дср*365/СПк, де Дср — середня сума дебіторських рахунків; СПк — сума продажу у кредит. Збільшення загального показника оборотності дебіторської заборгованості вказує на уповільнення швидкості платежів на користь позичальника, а зменшення — на прискорення такої швидкості. Коефіцієнт оборотності запасів і витрат (висока оборотність свідчить про ефективне використання ресурсів) К4 = ЗЗ*365/СТ, де ЗЗ — запаси і витрати; СТ — собівартість проданих товарів і послуг. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (дає змогу оцінити швидкість оплати клієнтом рахунків постачальників) К5 = Ро*365/Сп, де Ро — рахунки до оплати; Сп — сума покупок. Його підвищення може вказувати на проблеми з надходженням готівки, а зниження — на дострокову оплату рахунків. Показники використовують у динаміці і для прибутковості порівняння з аналогічними показниками інших підприємств даної галузі господарювання Рентабельність підприємства Р1 = ЧП/(СЗБк + СЗНк)*100 %, де ЧП — чистий прибуток; СЗБк — середній залишок оборотного капіталу; СЗНк — середній залишок основного капіталу. Рентабельність акціонерного капіталу Р2 = ЧП/Ак*100 % Рентабельність витрат Р3 = ЧП/З*100 % Рентабельність реалізованої продукції Р4 = ЧП/Р*100 % Рентабельність активів Р5 = ЧП/А*100 % На основі отриманих значень показників кредиту присвоюється відповідний рейтинг (додаток 14). У світовій практиці використовується багато інших методик оцінки кредитоспроможності: правило «5 С» (практика американських банків): — Character (характер); — Сарасіїу (спроможність погасити кредит за рахунок поточних грошових надходжень, продажу активів, нових позик на грошовому ринку); — Capital; — Collateral; — Conditions. європейська практика — PARTS (цілі кредитування, розмір кредиту, механізм погашення кредиту, строк кредиту, забезпечення), CAMPARI. Аналіз кредитоспроможності позичальника також включає оцінку якісних показників його діяльності, що передбачає вивчення: взаємовідносин клієнта з банком (клієнт банку, переходить на обслуговування у банк, обслуговується в іншому банку); наявності інших неповернених кредитів; — періоду з моменту останньої структурної реорганізації; — чи є у менеджерів негативний досвід керівництва іншими фірмами; — рівня професійної компетентності директорів; — наявності перспективності бізнес-плану; — наявності у позичальника картотеки; — періоду, протягом, якого підприємством отримані позитивні аудиторські висновки (за останні 3 міс., за попер. рік, за останній рік, частково негативні, негативні або відсутні); — наявності застави, гарантій, страхування, поручительства; — періоду прибуткової (збиткової) діяльності. За результатами аналізу за кожним компонентом оцінки присуджується бал і виставляється рейтингова оцінка (додаток 15, 16). Оцінювання фінансового стану позичальника-фізичної особи включає вивчення таких питань: — соціальна стабільність клієнта, тобто наявність власної нерухомості, рухомого майна, цінних паперів, постійної роботи; — сімейний стан клієнта; — вік та здоров'я; — доходи і витрати; — інтенсивність користування банківськими позичками у минулому та своєчасність їх погашення і процентів за ними, а також користування іншими банківськими послугами; — зв'язки клієнта у діловому світі тощо. Якщо позичальником виступає комерційний банк, то оцінка його фінансового стану здійснюється на підставі: • дотримання обов'язкових економічних нормативів та показників діяльності комерційного банку, передбачених нормативними актами НБУ; • аналізу прибутків і збитків; • аналізу якості активів і пасивів; • створення резервів; • виконання зобов'язань комерційним банком у минулому; • якості банківського менеджменту. Необхідні відомості про позичальників та інформація, яку одержує банк під час оформлення кредиту, систематизується у кредитній справі позичальника. Документи, що збираються у цій справі, групуються таким чином: — матеріали з надання кредиту (кредитний договір, боргові зобов'язання, гарантійні листи); — фінансово-економічна інформація (бухгалтерський баланс, звіти про прибутки та збитки, бізнес-план); матеріали про кредитоспроможність позичальника (довідки, отримані від інших банків, запити, листування, звіти аудиторських фірм). Третій етап. Кредитний договір Всі питання, пов'язані з кредитуванням, вирішуються банком та позичальником на договірній основі шляхом укладання кредитної угоди. юридичний документ, що визначає взаємні обов'язки і відповідальність між банком і клієнтом з приводу кредитування. За кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (рис. 5.3). Кредитний договір укладається тільки в письмовому вигляді і не може змінюватися в односторонньому порядку. У договорі зазначаються: ціль кредиту; сума кредиту має важливе значення, оскільки її заниження може призвести до порушення строків повернення, а завищення, можливо, — до нецільового використання частини позики; строк кредитування не повинен бути надто ліберальним, або ж навпаки обмежувати діяльність підприємства; вид кредиту визначається залежно від його призначення: Споживчий кредит, що надається фізичним особам в кредит національній грошовій одиниці. Строк кредиту, а також процент за його користуванням (якщо інше не передбачене умовами кредитного договору) розраховуються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів за позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та процентів за його користування. Фізичні особи погашають кредити шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або готівкою. Банківський кредит, що надається суб'єктам госпо- кредит дарювання усіх форм власності у тимча сове користування на умовах передбачених кредитним договором. Надання кредитів комерційними банками на міжбанківсько- му ринку регламентується Законом України «Про банки і банківську діяльність», Цивільним і Господарським Кодексами України, нормативними актами НБУ, статутами комерційних банків та кредитними договорами. Загальний розмір отриманих міжбан- ківських кредитів обмежується двократним розміром власних коштів банку: Н12 = МБн/К*100 %. Забороняється їх надання та отримання банківськими установами (філіями, управліннями, відділеннями тощо), як не є юридичними особами, крім випадків, коли це здійснюється за дорученням юридичної особи. Комерційний товарна форма кредиту, яка визначає ві- кредит дносини з питань перерозподілу матеріа льних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб'єктами господарської діяльності. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої господарські відносини і можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів. Об'єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконання роботи, надані послуги щодо яких продавцем надається відстрочка платежу. Погашення комерційного кредиту може здійснюватися шляхом: сплати боржником за векселем; передачі векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ); переоформлення комерційного кредиту на банк. відносини між суб'єктами лізингу, які виникають у разі оренди майна і супроводжується укладенням лізингової угоди. економічні відносини, що виникають між банком та позичальником із приводу одержання останнім коштів та забезпечення виконання зобов'язань позичальника іпотекою. Предметом іпотеки при наданні кредиту доцільно використовувати житлові будинки, квартири, виробничі будинки, магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника, і не є об'єктом застави за іншою угодою. умови та порядок його видачі і погашення. Погашення кредиту може відбуватися у два способи: одноразове передбачає повернення кредиту на повну суму в установлений у кредитному договорі строк; на виплат, (частково) — періодичне, пов'язане з надходженням виторгу від реалізації продукції та інших доходів. форми забезпечення зобов'язань; процентні ставки, розмір яких може зменшуватися у випадку тісного співробітництва клієнта з банком (збереження значного стабільного залишку на рахунку клієнта, користування різноманітними банківськими послугами); порядок плати за позику; зобов'язання, права і відповідальність сторін за надання та погашення кредиту; перелік документів і періодичність їх надання банку; інші умови. Після досягнення згоди по всіх питаннях підписується кредитний договір, який містить такі обов'язкові реквізити: назва та номер договору, дата і місце його складання; повне найменування сторін, що уклали договір; посилання на повноваження осіб, які підписують договір; предмет договору та порядок виконання його умов(дохід за кредит, строк дії договору); Лізинговий кредит Іпотечний кредит • вартість договору, порядок та умови розрахунків; ♦ забезпечення кредиту за договором; ♦ права та обов'язки сторін відповідно до договору; ♦ відповідальність сторін за порушення умов договору; ♦ порядок розгляду спорів; ♦ пролонгація договору (при необхідності); ♦ особливі умови; ♦ юридичні реквізити сторін договору; ♦ підписи осіб, які мають повноваження на укладення договору. Зразок кредитного договору, за яким у якості забезпечення є гарантійний лист, додатках подано у додатках 17, 18. Четвертий (поточний) етап. На цьому етапі банк надає кредит і здійснює контроль за виконанням умов кредитного договору. Після підписання кредитної угоди працівник кредитного відділу оформляє документи, які містять вказівки щодо відкриття позичкового рахунку та видачі кредиту. Перелік цих документів такий: розпорядження кредитного відділу; примірник кредитної угоди; договір застави (або інша форма забезпечення) (додаток 19); строкове зобов'язання, яке служить основою для погашення кредиту; картка зі зразками підписів керівника і головного бухгалтера та відбитком печатки підприємства, посвідчена в установленому порядку. Надання позички оформляється розпорядженням кредитного відділу банку своїй бухгалтерії про відкриття позичкового рахунка. Банківське кредитування може здійснюватися із застосуванням таких позичкових рахунків(рис. 5.3): Простий форма строкового кредитування. Кожен позичковий факт видачі і погашення кредиту оформ- рахунок ляється відповідними документами клієн- р та або банку операційного відділу. На ра хунку може бути тільки активне (дебетове) сальдо. Спеціальний форма обліку позичок до запитання. Якщо позичковий на цьому рахунку виникає кредитове саль- рахунок до, воно в той самий день має бути зара ховане на поточний рахунок позичальника. Погашення кредиту може здійснюватися як за платіжними дорученнями позичальника, так і шляхом зарахування коштів, які надходять на користь позичальника від боржників за векселями, в кредит спеціального позичкового рахунку. Банк має право стягнути заборгованість за спеціальним позичковим рахунком без попередження клієнта, але це має бути передбачено кредитною угодою. активно-пасивний рахунок, на якому обліковуються всі операції Контокорентний банку з клієнтом. За дебетом відбивають рахунок заборгованість банку і всі платежі з рахун ку за дорученням клієнта, а з іншого — надходження коштів у банк від платників, у вигляді вкладів, повернення позичок тощо. Контокорентний рахунок поєднує позичковий рахунок з поточним. Операції на ньому здійснюються за допомогою письмового доручення клієнта. Варіанти кредитування за основними видами позичкових рахунків подано в табл. 5.1: Таблиця 5.1 ВИДИ ПОЗИЧКОВИХ РАХУНКІВ І СПОСОБИ КРЕДИТУВАННЯ
Видані
кредити можуть зараховуватися на розрахунковий рахунок, окремий депозитний
рахунок позичальника, депонуватись на рахунках «Чекові книжки», «Акредитиви»,
переводитись як платіж на рахунки господарських партнерів позичальника, використовуватись
в іншому порядку, визначеному кредитним договором. Банк протягом усього строку дії кредитного договору підтримує ділові контакти з позичальником, стежить за дотриманням умов кредитного договору, цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням, проводить перевірки стану збереження заставленого майна. У разі виявлення фактів нецільового використання кредитних сум банк має право достроково розірвати кредитний договір, після чого стягуються всі кошти у межах зобов'язань позичальника. П'ятий етап (підсумковий). Цей етап передбачає повернення кредиту разом з відсотками. Операції з погашення кредиту проводять економісти операційного відділу банку відповідно до розпоряджень кредитного відділу, а також на підставі строкових зобов'язань. Погашення кредиту і нарахованих процентів за ним (комісійних) здійснюється позичальником з розрахункового чи поточного (валютного) рахунку або через кореспондентський рахунок. Особливі випадки повернення: отримання процентів за овердрафтом, коли проценти вираховуються методом процентного числа і капіталізуються, тобто сума процентів збільшує загальну суму боргу одержувача кредиту; отримання процентів за операціями врахування векселів та факторингу. Як правило, проценти за цими операціями платяться авансом при видачі кредиту. Вони також можуть бути списані з поточного рахунку позичальника будь-якого дня, визначеного угодою з клієнтом; отримання процентів за кредитами з поступовим погашенням номіналу (фінансовий лізинг). Позичальник за згодою банку може достроково повернути отриманий кредит. У разі виникнення у позичальника тимчасових фінансових труднощів сторони можуть подовжувати строк дії кредитного договору (пролонгація). Для цього між позичальником і банком укладається додаткова угода як невід'ємна частина кредитного договору. Якщо на момент погашення кредиту у позичальника відсутні необхідні кошти, то непогашена заборгованість за позичкою переноситься банком на рахунок прострочених позик. За несплату суми позички у термін зазначений у строковому зобов'язанні та несвоєчасну сплату процентів банк стягує пеню. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ. Форми стягнення простроченого боргу такі: з розрахункового рахунку позичальника: а) на підставі визнаної претензії позичальником чи гарантом; б) на підставі рішення арбітражного суду; звернення стягнення на заставлене майно; переуступка боргу; розгляд справи про банкрутство.
|