5.4. Кредитний ризик: визначення і мінімізація витрат : Основи банківської справи : B-ko.com : Книги для студентів

5.4. Кредитний ризик: визначення і мінімізація витрат

Кредитні операції особливо пов'язані з ризиками.

  • Кря&итний ие можливе падіння прибутку банку і на­р     віть втрата частини його ащіонерного ризик

^                  капіталу в результаті неспроможності

позичальників погашати й обслуговувати борг.

Для кожної кредитної операції характерні свої фактори, що визначають ступінь ризику.

1) репутація — полягає в бажанні і рішучості позичальника погасити свої зобов'язання перед банком;

2) можливість — це здатність позичальника отримати гроші за своїми активними операціями і конкретними проектами, що будуть прокредитовані, ефективно керувати грошовими потока­ми з тим, щоб забезпечити повне і своєчасне погашення кредит­ної заборгованості і процентів по ній.

3) капітал — позичальник повинен мати певну суму власного капіталу, яка буде використана в проекті, що кредитуватиметься (близько 30 %);

4) умови — знати стан економіки, а також умови господарю­вання позичальника, здійснювати їх періодичний огляд і прогно­зування;

5) застава — якість, її юридичне оформлення, співвідношення між вартістю застави і позички і як часто ця вартість змінюється.

ХАРАКТЕРИСТИКА ДЖЕРЕЛ ТА ВИДІВ КРЕДИТНОГО РИЗИКУ

Залежно від причин виникнення кредитних ризиків, можна виділити декілька їх видів (табл. 5.2):

Таблиця 5.2

Найменування ризику

Характеристика джерела

1. Ризик, пов'язаний з пози­чальником, гарантом, страхо­виком

 

1.1. Об'єктивний (фінансових можливостей)

1.1. Нездатність позичальника (гаранта, страховика) виконати свої зобов'язання за рахунок поточних грошових надходжень чи від продажу активів

1.2. Суб'єктивний (репутації)

1.2. Репутація позичальника (гаранта, стра­ховика) в діловому світі, його відповідаль­ність і готовність виконати взяті зобов'я­зання

1.3. Юридичний

1.3. Недоліки в складанні і оформленні кре­дитного договору, гарантійного листа, до­говору страхування

2. Ризик пов'язаний із пред­метом застави

 

2.1. Ліквідності

2.1. Неможливість реалізації предмета за­стави

2.2. Кон'юнктурний

2.2. Можливе знецінення предмета застави за період дії кредитної угоди

2.3. Загибелі

2.3. Загибель предмета застави

2.4. Юридичний

2.4. Недоліки у складанні й оформленні до­говору застави

3. Системний ризик

3. Зміни в економіці, які можуть вплинути на фінансовий стан позичальника

4. Форс-мажорний ризик

4. Землетруси, повені, катастрофи, смерчі, страйки, військові дії

Існує декілька способів захисту від кредитного ризику: 1)встановлення позичальникам лімітів кредитування.

Лімітування спосіб встановлення сум граничної забор- кредитів   гованості по позиках конкретному позича­

льнику, що дає змогу уникнути ризику кон- иентраиіїкредитних вкладень в окремих суб'єктів.

Надання кредитів за допомогою ліміту видачі здійснюється, як правило, шляхом відкриття кредитної лінії.

Кредитна форма лімітування — юридично оформле- лінія   не зобов'язання банку перед позичальни­

ком надавати йому протягом певного те­рміну (від кварталу до року) позички в межах узгодженої суми.

Встановлюється у разі тривалих зв'язків між банком і позича­льником.

Існують різні види кредитних ліній. Вони можуть бути понов­лювальні, коли кредит надається і погашається в межах встанов­леного ліміту, і не поновлювальні, коли після надання і погашен­ня кредиту відносини між банком і клієнтом припиняються.

2) диверсифікація кредитних вкладень — розподіл креди­тів між різними суб'єктами правовідносин, клієнтами різних форм власності і галузей економіки, між різними регіонами кра­їни тощо.

Для дотримання комерційними банками принципу диверсифі­кації кредитів Національний банк України встановив норматив сукупної заборгованості за кредитами на одного позичальника (Н8). Величина цього ризику не повинна перевищувати 25 % вла­сних коштів банку.

3)   оперативність при стягненні боргу, що передбачає обов'язок банку підтримувати з позичальником контакт протягом усього терміну користування позичкою.

4) страхування кредитних операцій шляхом створення бан­ками страхових фондів, страхування за рахунок клієнтів окремих високоризикованих кредитних проектів у спеціалізованих стра­хових установах;.

5) забезпеченість кредиту і повне використання банками за­ставного права;

6) оцінка кредитоспроможності позичальника. Кредитоспро­можність позичальника, на відміну від його платоспроможності, не фіксує неплатежі за минулий період чи на певну дату, а прогно­зує здатність до погашення боргу на найближчу перспективу.

7)  визначення кредитної політики. Чим більша частка кре­дитів у робочих активах банку і триваліший термін її існування, тим вищий рівень ризику кредитної політики;

підтримання оптимальної структури кредитного портфеля.

Від структури і якості кредитного портфеля банку в значній мірі залежить його стабільність, репутація та фінансовий успіх. Тому банку необхідно аналізувати якість позичок, проводити не­залежні експертизи крупних кредитних проектів і заходів, вияв­ляти випадки відхилення від кредитної політики.

Контроль за крупними і проблемними позиками може склада­тись з повторної перевірки бухгалтерської та фінансової звітнос­ті, перевірки документації, якості застави та інше. При контроль­ній перевірці знову ж таки розглядається питання про відповід­ність даної позички кредитній політиці банку, оцінюється кредитоспроможність та фінансовий стан позичальника.

В практиці роботи комерційних банків України використову­ється певна класифікація кредитів за ступенями ризику і їх опти­мальне співвідношення за практикою роботи банків (табл. 5.3):

Таблиця 5.3

КЛАСИФІКАЦІЯ КРЕДИТІВ У КРЕДИТНОМУ ПОРТФЕЛІ БАНКУ ЗА СТУПЕНЕМ РИЗИКУ

№ п/п

Клас кредитів

Частка кредиту в портфелі, %

Рівень резерву, %

1

стандартні

22

2

2

під контролем

38

5

3

субстандартні

30

20

4

сумнівні

5

50

5

безнадійні

5

100

7) формування комерційними банками резерву для пок­риття можливих збитків, що виникли у результаті кредитної ді­яльності;

Комерційні банки зобов'язані створювати резерви для відшко­дування можливих втрат за основним боргом (без процентів і ко­місій) за всіма видами наданих кредитів у національній та інозем­ній валюті, включаючи надані депозити і кредити іншим банкам.

Резерв на покриття безнадійної заборгованості за кредит поді­ляється на резерв під стандарту заборгованість і нестандартну за­боргованість (пункти 2 — 5 у табл.5.3).

Банки для нарахування резервів класифікують надані кредити з урахуванням таких критеріїв:

а) оцінки фінансового стану позичальника (щокварталу);

б) погашення позичальником кредиту і процентів за ним (що­місяця):

добре — якщо погашення здійснюється у відповідні строки або кредит пролонгований не більше ніж на 90 діб;

слабке — спостерігається прострочення не більше ніж 90 днів або допускається пролонгація понад 90 днів при умові сплати процентів;

недостатнє — якщо прострочення спостерігається понад 90 днів або не сплачується заборгованість та проценти за нею.

Згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підп­риємств» ліміт віднесення відрахувань на створення резерву до складу валових витрат — 20 %. Інша частина покривається за ра­хунок прибутку після оподаткування.

Комерційний банк формує резерв у наступному кварталі після віднесення кредиту до однієї з категорій ризику.