5.5. Ціна кредиту : Основи банківської справи : B-ko.com : Книги для студентів

5.5. Ціна кредиту

Від кредитних операцій банки отримують дохід у ви­гляді процента за позичками наданими: суб'єктам господарсь­кої діяльності, фізичним особам, іншим комерційним банкам, НБУ, МФУ.

Ціна кредиту плата за користування банківським кре- (процент) дитом.

Разом із процентом банки можуть установлювати комісію у тих випадках, коли в процесі кредитування банк виконує додат­кову роботу, пов'язану з оформленням позички і контролем, або наглядом за здійсненням проекту, що кредитується.

Ставка (норма) ие відносний показник иіни банківського кредиту, що відображає відношення суми

відсотка

сплачених відсотків до величини позики. Базою для процентної політики банків є грошово-кредитна політика держави та вплив на рівень ринкової ціни процента з

боку центрального банку, який використовує для цього наступні методи:

Директивні:

обмеження верхнього рівня ставок;

обмеження різниці між процентами — маржі (різниця між ставками виданих кредитів і залучених депозитів);

Не директивні:

рівень резервних вимог НБУ;

обсяг, умови та ціна кредитів, що надаються комбанкам;

нормативи ліквідності банків;

система оподаткування прибутків банків.

Існують такі види процентів за кредит:

фіксовані — виплати за процентами незмінні протягом всього терміну кредиту;

плаваючі — ставки коливаються залежно від розвитку ри­нкових відносин, зміни депозитних процентів, попиту і пропози­ції кредитних ресурсів;

базові (середні);

Базовою процентною ставкою за кредитами комерційних банків є облікова ставка НБУ, за якою останній здійснює рефіна­нсування комерційних банків. Базова процентна ставка може бу­ти або вищою, або нижчою облікової ставки. Якщо комерційний банк має дешеві ресурси (порівняно з обліковою ставкою), він може встановлювати проценти за своїми позичками нижчі від облікової ставки.

—       реальні (за мінусом знецінення грошей);

—  від'ємні відображають умови випередження темпів знеці­нення грошей відповідно до темпів зростання позичкового про­цента.

Комерційні банки як незалежні економічні суб'єкти ма­ють право самостійно встановлювати рівень процентної ста­вки за кредитами залежно від попиту і пропозиції на кредит­ному та рівня облікової ставки. Порядок їх сплати також встановлюють банки, обумовлюючи їх у кредитному догово­рі. Процентні ставки банків України зменшилися зі 43,8 % у 1998 р. до 15,2 % — на кінець 2004 р. [2]

Процентний дохід та прирівняні до них комісійні за кредита­ми повинні нараховуватися на кожну звітну дату, але не рідше ніж 1 раз на місяць.

Для визначення оптимальної для банку процентної ставки за кредитом розраховується мінімальна норма доходності:

МНД = (%В + Мпр)* (п/360) = (Д — В) /Кз,

де %В — процентні витрати за залученими ресурсами, %;

Мпр — мінімальна норма прибутку від кредитних операцій, %; Д — мінімально припустимий доход за позичкою як сума про­центних і комісійних платежів, грн.;

В — операційні витрати банку з оформлення та обслуговуван­ня кредиту, гр. од.;

п — термін кредитування, дні;

Кз — основні сума кредиту плюс відповідна сума обов'яз­кового резерву на відповідних коррахунках банку в НБУ.

Виходячи з цього, оптимальна процентна ставка за креди­том (Ro):

Rо = Д/К*360/п,

де Д — мінімально припустимий доход за позичкою як сума про­центних і комісійних платежів; К — основна сума кредиту; n — термін кредитування.

Комерційні банки можуть використовують різні методи на­рахування процентів за кредитами:

— метод простої процентної ставки (метод рівних плате­жів), згідно з яким сума всіх майбутніх доходів лінійно розподі­ляється протягом періоду дії кредитної угоди. Щорічна сума нарахувань:

S = P* r/100,

де Р — сума кредиту;

r — річна процента ставка.

— метод фактичної процентної ставки (актуарний метод), або складного процента, згідно з яким береться до уваги фактор часу, в результаті чого абсолютна сума доходу, що нараховується у ближчий період, менша за абсолютну суму доходу, що нарахо-

Через n років загальна сума кредиту з процентами: вується в пізніший період. Якщо після першого року майбутня вартість позики:

5 = P (1 + r/100),

то за наступний рік процент нараховується вже від цієї суми, і величина боргу дорівнюватиме

5 = P (1 + r/100)* (1 + r/100) = P (1 + r/100)[3].

Через n років загальна сума позик з відсотками:

5 = P (1 + r/100)".

В математиці фінансів виявлена така залежність: річний про­цент нарахувань зростає із збільшенням числа інтервалів стяг­нення, на які поділяється рік (щорічно, щоквартально, щомісяч­но, щотижня, щоденно); одночасно інтенсивність зростання процентних ставок сповільнюється (в міру збільшення кількості інтервалів).

В установах банків нарахування процентів здійснюється з використанням процентних чисел — сума залишків заборго­ваності за позичкою за той період, за який проводиться нара­хування відсотків. Залишки за неробочі дні беруться в тій же сумі, що й за попередній день. Одержувана сума залишків пере­множується на відповідну частину процентної ставки (1/12 від річної при відрахуванні залишків за місяць, % від річної — за квартал).

Для нарахування процентів розмір процентної ставки, передбачений кредитним договором, ділиться на фактичну кількість днів періоду, за який нараховується процент.

Відомі й інші види нарахування процентів:

Модель ставки «цінового лідерства» (ставка прайм-рейт)

— ставка, за якою банки надають короткострокові позики вели­ким корпоративним фірмам з досконалою фінансовою репутаці­єю. Це найнижчі ставки, оскільки ризики і витрати на аналіз кре­дитоспроможності позичальника найменші. Це тверда ставка, може змінюватися лише раз на місяць, оголошувана, більшою мі­рою залежить від кон'юнктури кредитного рикну.

На її основі встановлюється фактичний процент, що дорівнює ставці «прайм-рейт» плюс премія за ризик невиконання зобов'язань, що сплачуються не першокласними позичальниками, та премія за ризик, що виплачується позичальниками довгострокових кредитів.

Процента ставка за кредитом, що нижче ст. «прайм-рейт» до­рівнює сумі витрат на залучення коштів і надбавок для покриття ризику й отримання прибутку.

Модель «вартість плюс» — облік вартості залучених банком коштів і його операційних витрат, пов'язаних з цим. Ставка за кредитом — це сума таких компонентів:

вартість для банку депозитів з метою кредитування;

банківські операційні витрати, у т.ч. заробітна плата спів­робітників кредитного відділу, вартість обладнання, необхідного для надання кредиту і контролю його повернення;

маржа (компенсація банку) за рівень ризику невиконання зобов'язань;

очікуваний прибуток за кожним кредитом.

Кожен із вказаних компонентів може бути виражений у формі процента відносно суми кредиту. Недолік даної моделі полягає у тому, що банк точно повинен знати свої витрати і може встанов­лювати ставку без врахування фактора конкуренції з боку інших кредиторів.

Модель максимальної процентної ставки «КЕП» — пого­джена верхня межа ставки за кредитом незалежно від майбутньої динаміки процентних ставок на грошовому ринку.

Модель надбавки — встановлений процент надбавки, який не може бути більшим за раніше визначений, наприклад 5 % до ставки «прайм-рейт».

Повернення позичальником нарахованих процентних сум за кредитами може відбуватися у два способи:

якщо рахунок позичальника є в цьому банку:

—   розпорядженням (меморіальним ордером);

—   платіжним дорученням;

2) якщо рахунок позичальника є в іншому банку:

—   платіжною вимогою-дорученням;

—   інкасовим дорученням.

ПЕРЕВІРТЕ СВОЇ ЗНАННЯ

3.  Які існують вимоги щодо позичальника у разі відк­риття йому позичкового рахунку та укладення кре­дитної угоди?

4.  З'ясуйте порядок кредитування та контролю за наданою позичкою.

5.  Які методи попередження та мінімізації кредитних ризиків ви знаєте?

6.  Проаналізуйте основні форми матеріального і не матеріального забезпечення кредитів.

7. Що таке мінімальна норма доходності?

8.  Які способи і моделі нарахування процентів за кре­дитами використовують банки?