6.2. Емісійні операції банків

Емісійні операції є одним із видів пасивних операцій комерційних банків з цінними паперами (рис. 6.2) і складають:

•      первинну емісію засновницьких акцій, повторні емісії акцій;

•      емісію цінних паперів власного боргу;

•      емісію облігацій.

За рахунок випуску простих та привілейованих акцій акціоне­рні комерційні банки формують свій капітал.

Акція акціонерного банку — це цінний папір без установле­ного строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному капі­талі акціонерного банку та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку (дивіден­ду), а також на участь у розподілі майна при ліквідації банку.

Перший випуск акцій банку повинен складатися виключно із простих акцій. Реєстрація та продаж банком-емітентом першого випуску акцій звільняється від оподаткування на операції з цін­ними паперами.

Усі випуски цінних паперів банками типу відкритого акціо­нерного товариства, незалежно від розміру випуску та кількості інвесторів, підлягають державній реєстрації у Міністерстві фі­нансів України. Таким чином підвищується відповідальність банків-емітентів перед покупцями цінних паперів та знижується ризик, пов'язаний з фінансовими зловживаннями та махіна­ціями.

Випуск акцій здійснюється у декілька етапів:

1) Прийняття рішення про емісію акцій;

2) Державна реєстрація випуску акцій, а для ВАТ — також ре­єстрація інформації про випуск акцій;

3) Опублікування відомостей відносно підписки на акції у за­собах масової інформації;

4)  Виготовлення акцій (сертифікатів) у разі документарної форми випуску;

5)  Розміщення акцій на первинному ринку ЦП; Розміщення акцій на ринку може здійснюватися безпосередньо емітентом (прямий продаж) або через професійних посередників (андеррай- терів). У другому випадку може бути різна технологія:

—  «повний викуп з перепродажем» (за свій рахунок);

—  «розміщено з гарантією);

—  «розміщення без гарантій викупу»;

—  «купівля посередником опціону Саіі», який надає право йому купити указані в договорі акції за ціною виконання опціону або відмова від цієї купівлі.

6) Звіт про результати випуску акцій.

Згідно з законодавством України термін відкритої підписки не може перевищувати шість місяців, за який треба покрити підпискою хоча б 60 % акцій. До дня установчих зборів інвестори, які підписа­лися на акції, повинні оплатити не менше 30 % номінальної вартості акцій, а якщо всі акції розподіляються поміж засновниками, то вони повинні оплатити не менше 50 %. Взагалі засновники повинні бути держателями акцій на суму не менше 25 % статутного капіталу, строком не менше 2 років. Акціонери, які підписалися на акції, зо­бов'язані оплатити повну вартість акцій у строки, визначені устано­вчими зборами, але не пізніше року після реєстрації товариства.

Після закінчення строку відкритої підписки на акції (не пізні­ше як через 15 днів) емітент подає до Державної комісії з цінни­ми паперами та фондового ринку звіт про наслідки підписки на акції не пізніше 2-х місяців з моменту завершення підписки на акції скликаються установчі збори, на яких приймається рішення про створення АТ і затверджується його статут.

Емісія облігацій та інших боргових зобов'язань з метою за­лучення середньо — і довгострокових ресурсів має такі переваги порівняно з емісією акцій:

—  проценти, які банки виплачують за зобов'язання, вирахо­вуються з прибутку, що оподатковується;

—  боргові зобов'язання не надають їх власникам права голо­су на зборах акціонерів.

Облігації можуть випускатися:

—  іменними і на пред'явника;

—  процентними, дисконтними і безпроцентними (цільовими);

—  з вільним колом обігу і з обмеженим.

З метою підвищення привабливості облігацій для інвесторів банки емітують конвертовані облігації, які забезпечують їхнім власникам (кредиторам) право на отримання (в рахунок пога­шення боргових зобов'язань) акцій банку-емітента.

Акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму, що не перевищує 25 % від розміру статутного капіталу, і лише після повної сплати всіх випущених акцій.

Комерційним банкам заборонено випускати облігації для по­повнення статутного капіталу та покриття збитків банку. Реаліза­ція облігацій може здійснюватися шляхом їх продажу за догово­рами або обміну на раніше випущені облігації.

Поширеною формою строкових вкладів є ощадні і депозитні сертифікати — цінні папери, які засвідчують факт депонування в банку грошових коштів і право держателя цінних паперів отри­мати після встановленого терміну суму вкладу та проценти.

Сертифікати можуть випускатися:

—  номіновані як у національній, так і в іноземній валюті;

—  іменними або на пред'явника;

—  одноразово або серіями;

—  строкові або до запитання.