7.3. Довгострокове кредитування як форма участі банку в інвестиційному процесі : Основи банківської справи : B-ko.com : Книги для студентів

7.3. Довгострокове кредитування як форма участі банку в інвестиційному процесі

За допомогою механізмів середнього та довгострокового кре­дитування комерційний банк може брати участь в інвестиційно­му процесі. Довгострокові кредити банку або капітальні вклади є однією з найпоширеніших форм цієї участі.

Капітальний один із основних видів інвестиції, що здійс- вклад        нюється у формі вкладень коштів у відт­

ворення основних фондів шляхом нового будівництва, розширення, реконструкції, технічного пересна­щення діючих підприємств.

Тому до об'єктів довгострокового кредитування слід віднести:

будівництво нових підприємств;

реконструкція, технічне переозброєння і розширення підп­риємств;

організація випуску нової продукції;

придбання науково-технічної продукції, інтелектуальних цінностей та інших об'єктів власності;

здійснення екологічних заходів.

Основними джерелами ресурсів банку для довгострокового кредитування можуть виступати його власні кошти, державні кошти, а також залучені банком ресурси. Капітальні вкладення бюджетних організацій і установ фінансуються за рахунок кош­тів державного бюджету. Підприємства й інші організації, що мають власні прибутки, використовують на ці витрати власні кошти і банківські кредити.

Участь банків у процесах фінансування капітальних вкладень здійснюється за такими принципами:

прямий характер фінансування;

цільовий характер джерел коштів для капітальних вкла­день;

фінансування будівництв у міру виконання капітального будівництва;

безперервність фінансування в межах кошторисної вартос­ті будівництва.

Процес фінансування капітальних вкладень, який організує банк, як правило, включає:

1. Оформлення фінансування.

Оформлення державних капітальних вкладень здійснюється банком при дотриманні замовником таких умов, як включення його в план капітального будівництва, забезпеченість проектно- конструкторської документації, дотримання норм виділення капі­тальних вкладень по роках будівництва;

Капітальні вкладення за рахунок власних коштів підприємств здійснюються без оформлення фінансування банку.

Фінансування капітальних вкладень на договірних умовах, що передбачає придбання устаткування, що не входить у кош­ториси будівництв, фінансування морально застарілого і фізи­чно зношеного устаткування, будівництво окремих об'єктів здійснюється в межах коштів фонду нагромадження підприєм­ства, кошти якого зберігаються на розрахунковому рахунку банку.

У процесі надання довгострокового кредиту потенційний по­зичальник, окрім стандартного переліку документів, має подати за узгодженням з банком такі матеріали:

проектно-кошторисну документацію;

основні техніко-економічні показники проекту;

контракт на будівництво;

документи на право землекористування;

позитивне рішення екологічної експертизи;

план технічного переозброєння.

На основі поданих документів у банку проводиться оцінка кредитоспроможності позичальника, а також попередня інженер­но-економічна експертиза проекту. Спеціалісти банку визнача­ють доцільність надання кредиту та його економічну ефектив­ність. Також вони вирішують проблему потреби у довгостро­ковому кредитуванні шляхом визначення повної вартості витрат на впровадження заходів за умови, що кредит є єдиним джерелом фінансування проекту, або ж різниці між вартістю цих витрат і власними коштами позичальника, якщо існують інші джерела фі­нансування проекту.

Видача довгострокового кредиту може здійснюватися одно­часно або поетапно (в міру виконання будівельно-монтажних робіт, придбання товарно-матеріальних цінностей тощо). Відсо­ткова ставка за кредит обумовлюється з урахуванням терміну позички, рівня ризику, кредитної історії клієнтів. Загальний те­рмін користування кредитом складається з нормативного часу здійснення витрат і часу, протягом якого цей кредит поверта­ється банку.

При фінансуванні будівництва, що ведеться підрядним і господарським способом роботи оплачуються замовником з ра­хунку фінансування, а якщо будівництво користується довго­строковим кредитом — з позичкового рахунку.

Фінансування будівництва господарським способом (власни­ми силами підприємства) здійснюється як за елементами витрат, так і в міру виконання робіт щомісяця.

Фінансування розробки проектно-кошторисної докумен­тації на будівництво.

Проектне це таке фінансування інвестиційних прое­ктів, коли основним забезпеченням нада- фінансування    ' .     , ,

них коштів є сам проект, тобто доходи,

які в майбутньому отримає підприємство, яке здійснює будів­ництво чи реконструкцію.

Тобто, проектне фінансування ґрунтується на життєздатності самого проекту без урахування платоспроможності його уча­сників та їх гарантій.

Проект        модель майбутніх основних фондів; він ви­

значає основні техніко-економічні показни­ки майбутнього виробництва.

Кошторисна документація, що входить до складу проекту, ви­значає як загальну кошторисну вартість будівництва, так і вар­тість окремих об'єктів, видів робіт і витрат (кошторисний ліміт фінансування). Банки здійснюють таке фінансування як для дер­жавних підприємств, так і приватних.

При проектному фінансуванні джерелом погашення заборго­ваності виступають грошові потоки, які генеруються в результаті реалізації проекту. Для прийняття рішення про таке фінансування висувається вимога участі у проекті значної частки власних кош­тів замовника.

Розрізняють такі типи проектного фінансування:

Без будь-якого регресу на позичальника: банк-кредитор бере на себе весь ризик, оцінюючи лише ймовірні доходи від проекту.

Без регресу на позичальника в період, що йде за впрова­дженням проекту в експлуатацію: підрядники гарантують оплату, дотримання кошторисної вартості проекту і за певних умов відш­кодовують збитки, пов'язані із затримкою введення об'єкта в експлуатацію.

З повним регресом на позичальника: кредитор не бере на себе ризики, а надає кошти під гарантію організаторів проекту.

5. Державне кредитування будівництв і об'єктів виробни­чого призначення здійснюється за рахунок коштів Інвестиційно­го фонду України, сформованого за рахунок коштів державного бюджету. Інвесторами, що використовують державний кредит, є міністерства, відомства, підприємства, об'єднання й організації, малі підприємства та інші інвестори. Кредит надається на будів­ництво, реконструкцію, технічне переоснащення об'єктів і підп­риємств.

Рішення про надання кредиту за рахунок державних коштів, а також розмір процентної ставки визначаються Національним ба­нком України, Міністерством фінансів та Міністерством еконо­міки. Рішення приймається на основі заявок інвесторів, виходячи з обсягів Інвестиційного фонду, і ухвалюється НБУ разом з Міні­стерством економіки і МФУ. Потім НБУ укладає кредитну угоду з комерційним банком, а той, у свою чергу, — з клієнтом.

Інвестор починає погашати кредит за рахунок власних коштів через рік після закінчення нормативного строку будівництва, ре­конструкції, технічного переоснащення об'єкта кредитування. Далі кошти перераховуються комерційним банкам на рахунок Ін­вестиційного фонду України для повернення їх у державний бю­джет.

Обсяги державного кредитування, напрями, а також об'єкти кредитування визначаються в Україні державною програмою економічного та соціального розвитку країни.

Щодо контролю за цільовим використанням державного креди­ту, то його здійснює Національний банк України, а контроль за своєчасним поверненням коштів до бюджету — Міністерство фі­нансів або Головне управління Державного казначейства України.