8.5. Валютні ризики.

Методи управління валютними ризиками

Валютні це можливість грошових втрат в резуль- ризики таті коливань валютних курсів, які фор­

муються на валютному ринку.

Валютні ризики бувають:

Комерційні — пов'язані з небажанням або з неможливістю боржника (гаранта) розрахуватися за своїми зобов'язаннями.

Непрямі — ризики валютних збитків:

економічний ризик — ризик зміни вартості активів і паси­вів фірми;

ризик переводу — падіння вартості активів, виражених в певній іноземній валюті при падінні курсу цієї іноземної валюти;

ризик угод -невизначеність вартості національної валюти в інвалютній угоді у майбутньому.

Ризики угод у свою чергу поділяються на кредитні ризики за строковими угодами та ризики за угодами, що включені або не включені в компенсаційну угоду.

Кредитний ризик за строковими угодами це потенційний кредитний ризик і поточний ризик, який виникає у разі невико­нання контрагентом своїх зобов'язань. Він визначається як сума вартостей двосторонніх компенсаційних угод (неттінг) і неком- пенсаційних.

Компенсаційна вартість розраховується як різниця між взає­мними вимогами і зобов'язаннями сторін.

Некомпенсаційні угоди це:

• угоди на купівлю — вартість перевищення ринкової вартості над номінальною вартістю угоди;

• угоди на продаж — вартість перевищення номінальної вар­тості над ринковою вартістю угоди.

Кредитний ризик за угодами, не включеними в компенса­ційну угоду розраховується множенням номінальної вартості ко­нтрагента на відповідний коефіцієнт, який залежить від строку, що залишається до дати валютування.

Коефіцієнти у свою чергу визначаються залежно:

• від строку:

— менше року

— від 1 до 5 років

— більше 5 років.

• від виду угоди:

— угоди з державними цінними паперами (0,02 - 0,04)

— валютні угоди (0,05 - 0,09)

— процентні (0,03 - 0,09)

— з недержавними цінними паперами (0,06 - 0,1)

— з дорогоцінними металами (0,07 - 0,08)

— інші (0,1 - 0,15).

Кредитний ризик за угодами, які включені в компенсаціну угоду розраховується таким чином:

ВПРк = 0,4 * ВПРв + 0,6 * K * ВПРв,

де ВПРк — величина потенційного ризику за угодами, що вклю­чені в компенсаційну угоду;

ВПРв — величина потенційного ризику за угодами без ураху­вання компенсаційної угоди

K — коефіцієнт; відношення вартості заміщення по операціям, включеним в компенсаційну угоду і вартості заміщення по операці­ям, що включені у компенсаційну угоду без вартості операції.

Кінцева величина кредитного ризику (строкового) = = сума поточного ризику - (сума потенційного ризику + + величина забезпечення від контрагента).

У даному випадку під забезпечення можуть прийматися:

— строкові страхові депозити з датою розміщення до дати валютування

— заставні державні ЦП.

Для запобігання та зменшення валютних ризиків існують зов­нішні та внутрішні для банку методи управління валютними ри­зиками:

Зовнішні:

прискорення або призупинення платежів в іноземній ва­люті;

диверсифікація операцій;

контроль Банку міжнародних розрахунків (БМР);

проведення строкових валютних операцій (форвардних, ф'ючерсних, опціону) з метою збалансування активів і пасивів у іноземній валюті. Зайнявши певну валютну позицію, можна отримати прибутки чи зазнати збитків внаслідок зміни валютного курсу, оскільки:

довга валютна позиція приносить прибутки в разі підви­щення курсу іноземної валюти і завдає збитків у разі його зниження;

коротка валютна позиція приносить прибутки в разі зни­ження курсу іноземної валюти, але завдає збитків при підви­щенні курсу.

Розмір прибутків і збитків залежить від розміру експозиції та змін у валютних курсах.

Управління валютною позицією банку може здійснюватися на основі структурного балансування активів та зобов'язань в іно­земній валюті за строками і сумами, тобто методами натурально­го (природного) хеджування. До них відносяться: структурне ба­лансування валютних потоків; зміна строків валютних платежів (випередження та відставання), дисконтування платіжних вимог в іноземній валюті тощо.

Обмеження величини валютної позиції також може бути дося­гнене методами штучного хеджування, які базуються на прове­денні позабалансових операцій, таких як строкові валютні угоди,

форвардні валютні контракти, валютні ф'ючерси, валютні опціо- ни та валютні своп-контракти.

Внутрішні методи управління валютними ризиками передба­чають страхуваня ризиків і здійснення розрахунку зовнішнього зваженого кредитного еквівалента.

Страхуваня ризиків включає:

хеджування — створення компенсуючої валютної позиції для кожної ризикованої операції;

укладення угод своп 1) шляхом оформлення паралельних кредитів, коли дві сторони у двох різних країнах надають різнос- прямовані кредити з однаковими строками і способами повер­нення, але виражених у різних валютах; 2) між двома банками купити або продати валюту за ставкою «спот» і обернути угоду в раніш обумовлену дату (у майбутньому) за певною ставкою «спот».

Розрахунок зовнішнього зваженого кредитного еквівалента здійснюється такими методами:

методом розподілу вартості, коли валютний ризик по опе­раціям з іноземною валютою і контрактам за процентними став­ками дорівнює — ринковій вартості плюс кредитний еквівалент, зважений на потенційний майбутній ризик.

При цьому кредитний еквівалент розраховується, як загальна сума розподіленої вартості і потенційного майбутнього ризику. Потенційний майбутній ризик це певний процент зміни процент­ної ставки(5 %) або курсу валют(0,5 %), що береться від початко­вої суми угоди.

1) методом початкової суми ризику, коли початкова сума угоди, зважується на коефіцієнт перерахунку від зміни проце­нтних ставок (0,5—1 %), зміни курсів валют (2—5 %) та на до­лю ризику контраегента по забалансовим угодам (від 20 до 100 %).

2) технічним, тобто купівля банком валюти в результаті здій­снення готівкової угоди і одночасна її продаж на строк;

3) адміністративним — введення лімітів на відкриту валютну позицію з урахуванням середньозваженого коливання курсу ва­лют за останні декілька місяців.

Найбільше впливають на валютні позиції угоди «спот», за до­помогою яких банки забезпечують потреби клієнтів в іноземній валюті; здійснюють переводи однієї валюти в іншу; проводять спекулятивні операції.

ПЕРЕВІРТЕ СВОЇ ЗНАННЯ

1. Які операції з іноземною валютою можуть викону­вати комерційні банки?

2. Які існують види банківських рахунків в іноземній валюті?

3. З'ясуйте правила зарахування та здійснення вида­тків з рахунків в іноземній валюті юридичних та фізи­чних осіб.

4. Які розрахунки відносяться до неторгівельних опе­рацій банку?

5. Поясніть порядок здійснення конверсійних операцій комерційних банків.

6. Як визначається форвардний курс купівлі-продажу іноземної валюти?

&

7. Проаналізуйте методи управління валютними ри­зиками.