9.2. Лізингові операції

Лізинг — розповсюджена закордоном форма фінансо­во-комерційної діяльності, завдяки якій можливе здійснення тех­нічного переоснащення виробництва та структурне реформуван­ня економіки України.

У світовій практиці поняття лізинг пов'язують з передачею майна, товарів тривалого призначення (машин, обладнання, тран­спортних засобів, споруд виробничого призначення) у тимчасове користування і здачею його у довгострокову оренду. Тому за фо­рмою лізинг схожий з інвестиціями в основний капітал.

За змістом лізинг схожий з кредитними відносинами, оскільки лізингу притаманні такі принципи, як строковість повернення та платність.

Донедавна відносини лізингу в Україні регулювалися Законом України «Про лізинг». У зв'язку з невідповідністю його окремих положень міжнародним нормам та нормам, викладеним у Циві­льному та Господарському кодексах набрав чинності новий За­кон України «Про фінансовий лізинг».

Термін «лізинг» запозичений з англійської. «Ліз» («lease») означає найм будь-якого виду, а поняття «лізинг» («leasing») — найм рухомих речей.

Лізинг, як різновид найму, може бути фінансовий, коли лізин- годавець за вказівкою та на замовлення лізингоодержувача прид­бає певні речі у третьої особи — покупця; та не фінансовий лі­зинг (оперативний).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»

це вид цивільно-правових відносин, що ви­никають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізинго- давець зобов'язується набути у власність річ у продавця (пос­тачальника) відповідно до встановлених лізинг одержувачем специфікацій та умов передати її у користування лізингоодер- жувачу на визначений строк не менше одного року за встанов­лену плату (лізингові платежі)[7].

У лізинговій угоді беруть участь три сторони:

Ціна кредиту (процент)

* постачальник — фізична або юридична особа, в якої лі- зингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як пре­дмет лізингу лізингоодержувачу;

* лізингодавець -юридична особа, яка передає право воло­діння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу. Лі- зингодавцями можуть бути спеціальні лізингові компанії або ко­мерційні банки;

* лізингоодержувач — фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця. Лізингоодержувач може також одержувати й інші послуги:

технічні, які пов'язані з організацією транспортування об'єкта лізингу до місця його використання клієнтом (монтаж та наладка, поточний ремонт);

консультаційні послуги з питань оподаткування, оформлення угоди.

У лізингових операціях можуть брати участь й інші суб'єкти- посередники (рис. 9.2).

У структурі лізингової угоди можна виділити основні її еле­менти (умови) (рис. 9.3):

Предметом лізингу може бути неспоживна річ, визначена ін­дивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавст­ва до основних фондів. Не можуть бути предметом договору лі­зингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи.[8]

Строк лізингу визначається сторонами договору і може зале­жати від терміну служби устаткування, його фізичного і мораль­ного зносу, динаміки інфляційних процесів, рівня процентних ставок.

Лізингові платежі сплачуються у порядку, встановленому законом* та можуть включати:

• суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

• платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

• компенсацію відсотків за кредитом;

• інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з ви­конанням договору лізингу.

Лізингові операції можна класифікувати за різними ознаками. Згідно зі ст. 806 Цивільного Кодексу України окремі види і фор­ми лізингових угод встановлюються законом:

а) залежно від джерел придбання предмета лізингу:

• прямий — коли лізингодавець купує майно у виробника і передає його в оренду;

• зворотний — власник продає майно лізингодавцю, а потім бере його в оренду;

б) залежно від предмета лізингу:

лізинг рухомого майна;

лізинг нерухомого майна;

в) залежно від обслуговування:

лізинг з обслуговуванням (надання лізингових послуг по­єднується з наданням певних послуг, пов'язаних з утриманням і технічним обслуговуванням об'єкта лізингу);

пакетний лізинг — система надання в оренду предмета лі­зингу (наприклад, будинок, магазин продаються у кредит, а обла­днання — за лізинговою угодою);

г) залежно від ступеня окупності майна:

лізинг з повною окупністю, коли протягом строку дії одно­го договору здійснюється повна виплата лізингодавцю вартості отриманого майна;

лізинг з неповною окупністю, коли протягом дії одного до­говору окупається тільки частина вартості орендованого майна;

д) залежно від умов амортизації:

лізинг з повною амортизацією і, відповідно, з повною ви­платою вартості об'єкта лізингу;

лізинг з неповною амортизацією, а, значить, з частковою виплатою вартості.

Виходячи з наведених вище двох ознак класифікації (за ступе­нем окупності об'єкта лізингу і умов його амортизації), які пов'я­зані між собою, розрізняють фінансовий та оперативний лізинг:

оперативний — лізинг з неповною окупністю;

фінансовий — лізинг з повною окупністю.

Особливостями оперативного лізингу є:

орендодавець не планує покрити всі свої витрати за рахунок надходжень від орендаря;

• строки зносу є більшими за строки угоди лізингу (тобто строк угоди не перевищує строк амортизації);

• ризик втрати, псування майна лежить в основному на лізин- годавці;

• по закінченні встановленого терміну майно звичайно повер­тається лізингодавцю;

• сам об'єкт лізингу залишається у власності лізингодавця та обліковується у нього на балансі.

Існує два види оперативного лізингу:

а) рейтинг — короткостроковий лізинг (від 1 дня до 1 року, без права наступного придбання лізингоодержувачем об'єкта лі­зингу);

б) хайринг — надання об'єкта лізингу на строк понад 1 року без права викупу лізингоодержувачем об'єкта лізингу.

Оперативний лізинг припускає багаторазове надання об'єкта лізингу в оренду.

Фінансовий лізинг передбачає виплату протягом твердо вста­новленого періоду сум, які достатні для повної амортизації капі­тальних вкладень і здатні забезпечити лізингодавцю прибуток.

Характерні особливості цього виду лізингу:

• вибір об'єкта лізингу здійснює лізингоодержувач;

• лізингоодержувач має право використовувати об'єкт лізингу протягом усього строку угоди;

• строк фінансового лізингу, як правило, не менше за строк повної амортизації об'єкта лізингу;

• витрати на утримання об'єкта лізингу несе лізингоодержувач;

• існує можливість викупу об'єкта лізингу після закінчення терміну угоди.

Найпростіша схема лізингової операції передбачає:

• подачу заяви клієнтом, в якій зазначаються предмет лізингу, його характеристики, бажаний строк угоди тощо. На прохання клієнта банк купує майно (обладнання, транспортні засоби, обчи­слювальну техніку та інше) і приймає на себе практично всі зо­бов'язання власника: відповідальність за зберігання майна, вне­сення страхових платежів, сплату майнових податків;

• проведення юридичного закріплення лізингової угоди.

Банк оформляє і проводить аналіз таких документів:

— договір про купівлю-продаж об'єкта лізингу;

— акт передачі об'єкта лізингу в експлуатацію;

— лізингова угода (додаток 22);

— договір на технічне обслуговування переданого в лізинг майна;

— договір на страхування об'єкта лізингу.

Клієнт, на прохання якого було придбано майно, укладає з ба­нком угоду про оренду, в якій визначаються, разом з іншими умовами, розмір та періодичність орендної плати.