10.1. Поняття фінансової стійкості банку. Формування резервів для покриття можливих втрат від активних операцій

магниевый скраб beletage

Одним із найважливіших, факторів забезпечення дові­ри до банків є підтримання їх фінансової стабільності.

Фінансова його спроможність з максимальною ефе- стійкість ктивністю і мінімальним ризиком реалізо­вувати свої функції на ринку незалежно від впливу внутрішніх та зовнішніх фа­кторів.

Останні включають:

— загальний економічний стан, що може впливати на вирі­шальні компоненти фінансової стійкості — доходи і витрати, особливо, за кредитними операціями. Це обсяги і капіталізація виробництва, ділова активність і фінансовий стан позичальників, стан платіжного балансу країни, інвестиційної сфери, масштаби тіньової економіки, ступінь бартеризації господарських зв'язків, залежність економіки та всієї фінансової системи від зовнішніх запозичень фінансових ресурсів;

— рівень соціально-політичної стабільності в країні, курс державної політики, у тому числі в соціальній сфері;

— ступінь розвитку банківського законодавства, особливо щодо питань повернення кредитів, сплати відсотків, процедури банкрутства та правового забезпечення кредитного процесу;

— стан фінансового ринку, що включає кон'юнктуру на гро­шовому ринку, тісно пов'язану з темпами інфляції та інфляцій­ними очікуваннями, витратами на обслуговування державного боргу, рівнем доходності цінних паперів і наявністю чи відсутні­стю тиску з боку владних структур щодо здійснення кредитної емісії для погашення державного боргу або посилення податко­вого пресу, курсом національної валюти, а також ступенем пода­ткового навантаження на банки і регулюванням та контролем з боку центрального банку.

Регулювання і контроль центрального банку — це ком­плекс заходів, за допомогою яких держава через центральний банк займається забезпеченням стабільного, безпечного функ­ціонування банків, запобігання дестабілізуючих впливів. Воно включає встановлення правових норм для банківської діяльно­сті, деякі інструменти грошово-кредитної політики з управлін­ня ліквідністю та контроль за дотриманням певних економіч­них нормативів.

Як інструмент регулювання фінансової стійкості банку, зок­рема його ліквідності, використовуються резервні вимоги, оскі­льки одним із показників, що характеризує ліквідність, є залишки коштів (резервів) на рахунках банків. Підвищення центральним банком норми обов'язкових резервів приводить до скорочення надлишкових резервів у розпорядженні банку, тобто до скоро­чення його вільної ліквідності, а зниження — навпаки, збільшує вільну ліквідність, розширює можливості банків щодо проведен­ня кредитних та інших активних операцій.

З метою підвищення надійності та стабільності захисту інте­ресів банку і його вкладників, підвищення якості активів та управління, зменшення ризику активних операцій у банках фор­муються резерви на покриття непередбачуваних збитків по всіх статтях активів та позабалансових зобов'язаннях.

Порядок і розміри формування та використання резервів ви­значається Національним банком України. На кінець 2004 р. чис­ті витрати на формування резервів банками України склали 2,380 млн. грн.

Комерційні банки зобов'язані формувати резерви: резервний фонд банку, резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, резерви для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості і від опера­цій з цінними паперами.

* Національний банк України. Фінансові результати банків України // www.bank.gov.ua.

Детальніше зупинимося на порядку формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями.

Банки зобов'язані здійснювати розрахунок резервів під станда­ртну та нестандартну заборгованість (кредити, що належать до категорії «під контролем», «субстандартні», «сумнівні», «безнадій­ні») (з урахуванням строків погашення боргу за кредитними опера­ціями) протягом місяця, у якому здійснено кредитну операцію.

Для визначення розміру відрахувань до резерву банк прово­дить оцінку фінансового стану позичальника з урахуванням по­точного стану обслуговування позичальником/контрагентом кре­дитної заборгованості кожного разу під час укладання договору про здійснення кредитної операції, а надалі для: банків — не рідше, ніж один раз на місяць; інших юридичних осіб — не рідше ніж один раз на три місяці; фізичних осіб — періодичність оцінки їх фінансового стану визначається банками самостійно з урахуванням стану обслуго­вування боргу та строковості кредиту, але не рідше ніж один раз у рік (або за результатами фінансового року).

Якщо обслуговування кредитної заборгованості відбува­ється із простроченням або пролонгацією, то оцінка фінансо­вого стану позичальника — фізичної особи має відбуватися постійно (щомісяця або щокварталу) протягом періоду не­своєчасного погашення боргу — крім випадків, пов'язаних з поважними причинами (документально підтверджені факти відрядження, хвороба тощо).

Згідно з Положенням НБУ про порядок формування і викори­стання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитни­ми операціями банків здійснюється класифікація позичальників — юридичних осіб за результатами оцінки їх фінансового стану. Це такі класи.

Клас «А» — фінансова діяльність добра, що свідчить про мо­жливість своєчасного виконання зобов'язань за кредитними опе­раціями, зокрема погашення основної суми боргу та відсотків за ним відповідно до умов кредитної угоди; економічні показники в межах установлених значень (відповідно до методики оцінки фі­нансового стану позичальника, затвердженої внутрішніми доку­ментами банку); вище керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію; кредитна історія позичальника — бездоганна; крім того, позичальники-банки (резиденти) і банки-нерезиденти, що зареєстровані в країнах — членах СНД, дотримуються еконо­мічних нормативів. Одночасно можна зробити висновок, що фі­нансова діяльність і надалі проводитиметься на високому рівні.

До цього класу можуть належати інші позичальники-банки (нере­зиденти), що мають кредитний рейтинг не нижче ніж показник А, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтинго- вих компаній (Frich IBCA, Standard & Poor's, Moody's тощо).

Клас «Б» — фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу «А», але ймовірність підт­римування її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою. Позичальники/контрагенти банку, які належать до цього класу, потребують більшої уваги через потенційні недоліки, що став­лять під загрозу достатність надходжень коштів для обслугову­вання боргу та стабільність одержання позитивного фінансового результату їх діяльності; крім того, позичальники-банки (резиде­нти) і банки-нерезиденти, що зареєстровані в країнах — членах СНД, дотримуються економічних нормативів. Аналіз коефіцієн­тів фінансового стану позичальника може свідчити про негативні тенденції в діяльності позичальника. Недоліки в діяльності пози­чальників, які належать до класу «Б», мають бути лише потен­ційними. За наявності реальних недоліків клас позичальника пот­рібно знизити. До цього класу можуть належати інші позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижче ніж «інвестиційний клас», що підтверджений у бюлете­ні однієї з провідних світових рейтингових компаній (Frich IBCA, Standard & Poor's, Moody's тощо).

Клас «В» — фінансова діяльність задовільна і потребує більш детального контролю, крім того, позичальники-банки (резиденти) і банки країн — членів СНД дотримуються економічних норма­тивів. Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної за­боргованості в повній сумі та в строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені. Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації і покращення фінансового ста­ну позичальника. Забезпечення кредитної операції має бути лік­відним і не викликати сумнівів щодо оцінки його вартості, пра­вильності оформлення угод про забезпечення тощо. До цього класу можуть належати позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижче ніж показник В, підтвердже­ний у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компа­ній (Frich IBCA, Standard & Poor's, Moody's тощо).

Клас «Г» — фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають установленим значенням) і спостері­гається її нестабільність протягом року; є високий ризик значних збитків; ймовірність повного погашення кредитної заборгованос­ті та відсотків/комісій за нею є низькою; проблеми можуть стосу­ватися стану забезпечення за кредитом, потрібної документації щодо забезпечення, яка свідчить про наявність (схоронність) і його ліквідність тощо. Якщо під час проведення наступної кла­сифікації немає безсумнівних підтверджень поліпшити протягом одного місяця фінансовий стан позичальника банку або рівень забезпечення за кредитною операцією, то його потрібно класифі­кувати на клас нижче (клас «Д»). До цього класу належить пози­чальник/контрагент банку, проти якого порушено справу про ба­нкрутство.

Клас «Д» — фінансова діяльність незадовільна і є збитковою; показники не відповідають установленим значенням, кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною га­рантією), ймовірності виконання зобов'язань позичальни­ком/контрагентом банку практично немає. До цього класу нале­жить позичальник/контрагент банку, що визнаний банкрутом в установленому чинним законодавством порядку.

Якщо банк здійснює довгострокове кредитування під інве­стиційний проект, розрахунок ефективності якого (у тому чи­слі доходу, що планується отримати від його реалізації) за­безпечує погашення кредиту і відсотків/комісій за ним відповідно до умов кредитної угоди, а також за умови, що біз­нес-план реалізації інвестиційного проекту виконується, то клас позичальника може бути підвищено на один рівень.

Для оцінки фінансового стану позичальника — фізичної особи банки встановлюють показники та їх оптимальні значення залежно від виду кредиту (на придбання або будівництво житла, придбання транспортних засобів, товарів тривалого використан­ня, на інші потреби), його обсягу й строку, виду забезпечення (застави) за кредитом.

Класифікація позичальників — фізичних осіб за результата­ми визначення їх кредитоспроможності (фінансового стану) здій­снюється з урахуванням рівня забезпечення за кредитними опе­раціями:

Клас «А» — сукупний чистий дохід позичальника значно пе­ревищує внески на погашення кредиту і відсотків/комісій за ним, високою є ймовірність збереження такого співвідношення протя­гом дії кредитної угоди; обсяг, якість і ліквідність забезпечення за кредитами, що видаються на строк більше одного року, доста­тні або позичальник має високу особисту кредитоспроможність (що підтверджується документально) і заслуговує на безперечну довіру; немає жодних свідчень про можливість затримки з повер­ненням кредиту і відсотків/комісій за ним відповідно до умов кредитної угоди.

Клас «Б» — основні характеристики аналогічні або близькі до класу «А», однак імовірність їх підтримування на такому самому рі­вні є низькою або наявна тенденція (або інформація) щодо можли­вості їх зниження. Обсяг, якість і ліквідність забезпечення за креди­тами, що видаються на строк більше одного року, достатні для погашення в повному обсязі кредиту і відсотків/комісій за ним.

Клас «В» — сукупні обсяги доходів і витрат позичальника свідчать про досягнення граничної межі в забезпеченні погашен­ня боргу, зміну місця роботи (з погіршенням умов), зростання обсягу зобов'язань позичальника, що свідчить про підвищення ймовірності несвоєчасного та/або в неповній сумі погашення кредиту і відсотків/комісій за ним. Обсяг, якість і ліквідність за­безпечення за кредитами, що видаються на строк більше одного року, достатні для погашення в повному обсязі кредиту і відсот­ків/комісій за ним.

Клас «Г» — фінансовий стан позичальника нестабільний. Наявна тенденція і періодично виникають проблеми із своєчас­ною сплатою боргу за кредитами та відсотками/комісіями за ним через нестабільність доходів позичальника або зростання витрат та/або зобов'язань. Сукупний чистий дохід позичальника в окремі періоди не забезпечує сплату боргу за кредитом та від­сотків/комісій за ним. Є проблеми щодо забезпечення за креди­том (низький рівень його ліквідності або його обсяг недостатній тощо).

Клас «Д» — фінансовий стан позичальника незадовільний. Доходи не забезпечують сплату боргу за кредитом та відсот­ків/комісій за ним. Кредит не забезпечений ліквідною заставою. Практично немає змоги сплатити борг за кредитом та відсот­ки/комісії за ним, у тому числі за рахунок забезпечення кредиту.

Якщо немає достовірної фінансової звітності, що підтверджує оцінку фінансового стану позичальника — юридичної особи, або відповідних документів та інформації щодо оцінки фінансового стану фізичної особи, а також належним чином оформлених до­кументів, на підставі яких здійснювалася кредитна операція, то такі позичальники мають класифікуватися не вище класу «Г».

Для визначення категорії заборгованості (стандартна чи не­стандартна) банк здійснює щомісяця оцінку стану обслугову­вання боргу:

а) за станом погашення позичальником/контрагентом — юри­дичною особою кредитної заборгованості за основним боргом (у

тому числі за операціями репо) та відсотків/комісій за ним на пі­дставі кредитної історії позичальників та їх взаємовідносин з ба­нком обслуговування боргу є: «добрим»:

якщо заборгованість за кредитом і відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затрим­кою до семи календарних днів;

або кредит пролонговано без пониження класу позичальника та відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів;

або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника до 90 днів та відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені стро­ки або з максимальною затримкою до семи календарних днів;

«слабким»:

якщо заборгованість за кредитом прострочена від 8 до 90 днів та відсотки/комісії за ним сплачуються з максимальною затрим­кою від 8 до 30 днів;

або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника на строк від 91 до 180 днів, але відсотки/комісії сплачуються в строк або з максимальною затримкою до 30 днів;

«незадовільним»:

якщо заборгованість за кредитом прострочена понад 90 днів; або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника понад 180 днів;

б) за станом погашення позичальником—фізичною особою кредитної заборгованості та відсотків/комісії за ним обслугову­вання боргу є:

«добрим»:

якщо заборгованість за кредитом і відсотками/комісією за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затрим­кою до семи календарних днів (або з максимальною затримкою до 30 днів у разі документально підтверджених фактів відря­дження, хвороби тощо);

або кредит пролонговано на строк до 90 днів та відсот­ки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або з макси­мальною затримкою до семи календарних днів (або з максималь­ною затримкою до 30 днів у разі документально підтверджених фактів відрядження, хвороби тощо);

«слабким»:

якщо заборгованість за кредитом прострочена (була простро­чена) від 8 до 90 днів та відсотки/комісії за ним сплачуються (бу­ли сплачені) із затримкою від 8 до 30 днів (або з максимальною затримкою від 31 дня до 120 днів у разі документально підтвер­джених фактів відрядження, хвороби тощо);

або кредит пролонговано на строк від 91 дня до 180 днів, але відсотки/комісії сплачуються в строк або з максимальною затри­мкою до семи календарних днів (або з максимальною затримкою до 30 днів у разі документально підтверджених фактів відря­дження, хвороби тощо);

«незадовільним»:

якщо заборгованість за кредитом прострочена понад 90 днів (або з максимальною затримкою до 120 днів у разі документаль­но підтверджених фактів відрядження, хвороби тощо);

або кредит пролонговано понад 180 днів.

Якщо одна з вимог кожного підпункту, що характеризує групу кредитної операції за станом обслуговування боргу позичальни­ками/контрагентами (юридичними і фізичними особами), не ви­конується, то така операція зараховується до групи на один рі­вень нижче».

Відповідно до перелічених критеріїв здійснюється класифіка­ція кредитного портфеля за ступенем ризику та визначаєть­ся категорія кредитної операції (табл. 10.1).

Таблиця 10.1

КАТЕГОРІЇ КРЕДИТНОЇ ОПЕРАЦІЇ ЗАЛЕЖНО ВІД ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПОЗИЧАЛЬНИКА ТА ОБСЛУГОВУВАННЯ НИМ БОРГУ*

Фінансовий стан позичальника (клас)

Обслуговування боргу позичальником (група)

«добре»

«слабке»

«незадовільне»

«А»

«стандартна»

«під контролем»

«субстандартна»

«Б»

«стандартна»

«субстандартна»

«субстандартна»

«В»

«субстандартна»

«субстандартна»

«сумнівна»

«Г»

«сумнівна»

«сумнівна»

«безнадійна»

«Д»

«сумнівна»

«безнадійна»

«безнадійна»

Залежно від категорії кредитної операції банк визначає суму забезпечення — гарантії чи застави, що береться до розрахунку резервів під кредитні ризики з урахуванням коефіцієнтів (табл. 10.2, табл. 10.3).

* Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків: затв. Постановою Правління НБУ від 19.03.03 № 119 зі змінами і доповненнями. — Гл. 6, п. 6.1.

ПРЕДМЕТИ ЗАСТАВИ, ЩО БЕРУТЬСЯ ДО РОЗРАХУНКУ РЕЗЕРВУ ПІД КРЕДИТНІ РИЗИКИ

БЕЗУМОВНІ ГАРАНТІЇ, ЩО БЕРУТЬСЯ ДО РОЗРАХУНКУ РЕЗЕРВУ ПІД КРЕДИТНІ РИЗИКИ

Таблиця 10.2

Класифіковані кредитні операції

Відсоток вартості забезпечення (гарантії), що береться до розрахунку чистого кредитного ризику за окремою кредитною операцією

Кабінету Міністрів України

урядів країн категорії «А»

міжнародних багатосторонніх банків

банків з рейтингом не нижче ніж «інвестиційний клас», забезпечені гарантії банків України

«Стандартна»

100 %

100 %

100 %

100 %

«Під контролем»

100 %

100 %

100 %

100 %

«Субстандартна»

50 %

100 %

100 %

100 %

«Сумнівна»

20 %

20 %

20 %

20 %

«Безнадійна»

0 %

0 %

0 %

0 %

 

Таблиця 10.3

 

Відсоток вартості забезпечення (застави), що береться до розрахунку чистого кредитного ризику за окремою кредитною операцією

Класифіковані кредитні операції

майнових прав на грошові депозити, іменних депозитних сертифікатів, випущених банком-кредитором

банківських металів

державних цінних паперів

недержавних цінних паперів

нерухомого майна

рухомого майна, інших майнових прав і дорогоцінних металів

«Стандартна»

100 %

80 %

100 %

50 %

50 %

50 %

«Під контролем»

100 %

80 %

80 %

40 %

50 %

40 %

«Субстандартна»

100 %

60 %

50 %

20 %

40 %

20 %

«Сумнівна»

100 %

20 %

20 %

10 %

20 %

10 %

«Безнадійна»

0

0

0

0

0

На підставі класифікації валового кредитного ризику та вра­ховуючи прийняте забезпечення, банк визначає чистий кредит­ний ризик за кожною кредитною операцією і зважує його на встановлений коефіцієнт резервування(табл. 10.4).

Таблиця 10.4

КОЕФІЦІЄНТИ РЕЗЕРВУВАННЯ ЗА КАТЕГОРІЯМИ КРЕДИТНОЇ ОПЕРАЦІЇ

Категорія кредитної операції

Коефіцієнт резервування (за ступенем ризику)

«Стандартна»

1 %

«Під контролем»

5 %

«Субстандартна»

20%

«Сумнівна»

50%

«Безнадійна»

100%»

Списану кредитну заборгованість за основним боргом, на­раховані, але не отримані відсотки за списаною простроченою заборгованістю за рахунок резервів під стандартну та нестандар­тну заборгованість комерційний банк має враховувати на поза­балансових рахунках. Комерційні банки зобов'язані продовжува­ти роботу з такими клієнтами щодо повернення ними боргу протягом не менше 3-х років.

У разі нестачі коштів загального резерву для погашення кре­диторської заборгованості комерційний банк покриває отримані у звітному році збитки від кредитної діяльності за рахунок змен­шення своїх фондів, нерозподіленого прибутку минулого року, які направляються на створення додаткового резерву.

Формування резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості має таку послідовність:

♦ За результатами інвентаризації дебіторська заборгованість розподіляється за групами ризику.

♦ Розмір резервів диференціюється залежно від класифікації дебіторської заборгованості за групами ризику окремо для забор­гованості, що виникла на підставі договорів з урахуванням кіль­кості днів прострочення для заборгованості, що виникла не на пі­дставі договорів, а залежно від часу її перебування на балансі (табл. 10.5).

Таблиця 10.5

РОЗМІР РЕЗЕРВУ ДЛЯ ВІДШКОДУВАННЯ МОЖЛИВИХ ВТРАТ ВІД ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ЗА ГРУПАМИ РИЗИКУ*

Група ризику згідно з класифікацією

Дебіторська заборгованість, що виникла з договірних умов

Дебіторська заборгованість, що виникла не на підставі договорів

Кількість днів простроченні

Розмір резерву, %

Кількість днів з часу виникнення

Розмір резерву, %

І

0—30

0

0—90

0

II

31—60

20

91—180

20

ІІІ

61—90

50

181—360

50

IV (безнадійна)

91 і >

100

361 і >

100

Щомісячно за результатами інвентаризації дебіторської заборгованості за станом на 25-те число з'ясовуються суми за­боргованості, на які потрібно створити резерви за кожними ра­хунками.

♦ Безнадійна дебіторська заборгованість, що обліковується на балансових рахунках як сумнівна заборгованість, погашення якої не відбувається протягом наступних 180 днів, списується за ра­хунок резервів.

♦ Дебіторську заборгованість, списану за рахунок резервів комерційні банки мають враховувати за позабалансовими рахун­ками.