10.4. Регулювання діяльності банків

Банківська стійкість означає постійну здатність бан­ку відповідати за своїми зобов'язаннями і забезпечувати прибут­ковість на рівні, достатньому для нормального функціонування у конкурентному середовищі. На створення необхідних умов для стабільної діяльності банків спрямована система економічних нормативів регулювання банківської діяльності, яка впрова­джена НБУ і є обов'язковою для всіх комерційних банків (дода­ток 24).

Найважливішими економічними нормативами, які характери­зують фінансову стійкість банку, його здатність виконувати бі­льшість інших нормативів, є такі.

Нормативи капіталу:

Н1 — норматив мінімального розміру статутного капіта­лу. Мінімальний розмір регулятивного капіталу регламентує рі­вень статутного фонду новостворюваних банків.

 

Регулятивний капітал банку

 

Кр = ОК + ДК-В,

де Кр -

— регулятивний капітал банку;

ОК

— основний капітал (капітал першого рівня);

ДК

— додатковий капітал (капітал другого рівня);

В —

відвернення.

Н2 — норматив платоспроможності (адекватності регу­лятивного капіталу).

Значення показника адекватності регулятивного капіталу ви­значається як співвідношення регулятивного капіталу банку та сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зва- же-них за ступенем кредитною ризику та зменшених на суму створе-них відповідних резервів за активними операціями.

Норматив адекватності регулятивного капіталу

Н2 = Кр *100 %,

(А1*0 + А2* 0,1 + А3*0,2 + А4*0,5 + А5*1,0) - Рн

де Кр — регулятивний капітал банку;

А1...А5 — активи, зважені на відповідний коефіцієнт ри­зику залежно від групи ризику, до якої віднесено актив (табл. 10.8);

Рн — резерв під нестандартну заборгованість за всіма ак­тивними операціями

Значення нормативу Н2 не може бути меншим ніж 8 %

Чим вище значення, тим більша частка ризику, що її прийма­ють на себе власники банку; і навпаки: чим нижче значення пока­зника, тим більша ча-стка ризику, що її приймають на себе кре­дитори і вкладники банку.

ГРУПИ АКТИВІВ ЗА СТУПЕНЕМ РИЗИКУ*

Таблиця 10.8

І

Найбільш ліквідні

— готівкові кошти

— банківські метали

— кошти в НБУ

— боргові цінні папери центральних органів виконавчої влади, що рефінансуються та емітовані НБУ

— нараховані доходи з за борговими цінними паперами, що ре- фінансуються та емітовані НБУ

— боргові цінні папери центральних органів виконавчої влади у портфелі банку на продаж і на інвестиції

0 %

ІІ

короткострокові та довгострокові кредити, надані централь­ним органам виконавчої влади

— нараховані доходи за кредитами, наданими центральним орга­нам виконавчої влади

10 %

ІІІ

боргові цінні папери місцевих органів виконавчої влади, що рефінансуються та емітовані НБУ

— боргові цінні папери місцевих органів виконавчої влади в портфелі банку на продаж та на інвестиції

— кошти до запитання, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг, не нижче ніж інвестиційний клас

— нараховані доходи за коштами до запитання, що розміщені у банку, який має офіційний кредитний рейтинг, не нижче ніж ін­вестиційний клас

— короткострокові кредити та депозити, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг, не нижче ніж інвестиційний клас, а також нараховані доходи за такими кредитами, депозитами

20 %

ІУ

кошти до запитання та нараховані на них доходи в інших бан­ках, що не належать до інвестиційного класу

— короткострокові та довгострокові кредити, надані місцевим органам виконавчої влади

— нараховані доходи за кредитами, надані місцевим органам ви­конавчої влади

— гарантійні депозити в інших банках

— зобов'язання з кредитування, надані банками, та інші зо­бов'язання, які надані клієнтам

— валюта та банківські метали, куплені але не одержані

50 %

V

прострочені нараховані доходи

— депозити, розміщені в інших банках, що не належать до інвес­тиційного класу

— гарантійні депозити в інших банках

— прострочені кредиторська заборгованість

— короткострокові кредити, які надані іншим банкам, що не на­лежать до інвестиційного класу

— термінова та пролонгована кредиторська заборгованість

— сумнівна дебіторська заборгованість

100 %

Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні: затв. Постановою Правління НБУ від 28.08.2001 р. № 368 з змінами та доповненнями.

Н3 — норматив достатності капіталу розраховується як співвідношення основного капіталу до загальних активів банку, зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями банків.

Норматив достатності основного капіталу

Н3 = ОК / ЗА * 100 %

де ОК — основний капітал (капітал першого рівня);

ЗА — загальні активи. До загальних активів належать:

готівкові кошти;

банківські метали;

кошти в Національному банку;

казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються та емітовані Національним банком;

кошти в інших банках;

сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за мі- жбанківськими операціями;

дебіторська заборгованість за операціями з банками;

кредити, що надані центральним і місцевим органам ви­конавчої влади, суб'єктам господарської діяльності, фізич­ним особам;

дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами;

транзитний рахунок за операціями з клієнтами;

цінні папери в портфелі банку на продаж та на інвестиції;

товарно-матеріальні цінності;

інші активи банку;

суми до з'ясування та транзитні рахунки; операційні та неопераційні основні засоби.

Нормативне значення показника достатності капіталу має бути не меншим за 4 %, тобто на кожну гривню усіх активів (за мінусом резервів) банк повинен мати 4 коп. капіталу.

Комерційний банк буде в змозі відповідати за своїми зо­бов'язаннями за умови, якщо він вклав свої і залучені кошти у лі­квідні активи. Це досягається завдяки дотриманню банком нор­мативів ліквідності.

Н4 — норматив миттєвої ліквідності визначається як від­ношення суми коштів на кореспондентському рахунку та в касі до поточних зобов'язань банку.

Норматив миттєвої ліквідності

Н4 = Ав/З,

де Ав — сума активів банку;

готівкові кошти;

банківські метали;

кошти на кореспондентських рахунках, які відкриваються в Національному банку та інших банках;

строкові депозити, які розміщені в Національному банку та інших банках;

боргові цінні папери, що рефінансуються та емітовані На­ціональним банком, у портфелі банку на продаж та на інвес­тиції;

боргові цінні папери в портфелі банку на продаж та на ін­вестиції;

надані кредити.

З — поточні зобов'язання.

кошти до запитання;

короткострокові та довгострокові кредити, які одержані від національного банку та інших банків;

кошти бюджету України;

строкові депозити і інших банків та клієнтів;

субординований борг банку;

зобов'язання.

Нормативне значення показника миттєвої ліквідності має бу­ти не меншим за 20 %. Це означає, що на кожну гривню сво­їх поточних зобов'язань банк повинен мати не менше, ніж 20 коп. абсолютно ліквідних активів.

Н5 — норматив поточної ліквідності розраховується як ві­дношення активів первинної та вторинної ліквідності до строко­вих зобов'язань банку.

Норматив поточної ліквідності

Н5 = А/СЗ,

де А — сума активів банку (коштів на кореспондентському рахунку і в касі);

готівкові кошти;

банківські метали;

кошти на кореспондентських рахунках;

строкові депозити, які розміщені в Національному банку та інших банках;

боргові цінні папери в портфелі банку на продаж та на ін­вестиції;

надані кредити.

СЗ — строкові зобов'язання: вимоги і зобов'язання банку з кінцевим строком погашення до 30 днів включно. Має бути не меншим від 40 %, тобто у банку активи і пасиви повинні бути збалансованими

Н6 — норматив короткострокової ліквідності.

Норматив короткострокової ліквідності

Н6 = Ал/ КЗ

де Ал — сума ліквідних активів банку зі строком виконання до 1 року;

КЗ — короткострокові зобов'язання зі строком виконання до 1 року.

Нормальним це співвідношення вважається тоді, коли воно є не меншим за 20 %. Це означає, що на кожну гривню корот­кострокових зобов'язань, банк повинен мати 20 коп. активів.

Виконуючи активні операції, банки мають справу з клієнтами з різним фінансовим становищем, яким до того ж притаманна та­ка риса, як швидка змінюваність. Це обумовлює підвищений ри­зик банківських операцій, а з ним і можливість допущення збит­ків. Одним із засобів мінімізації і запобігання ризиків є дотримання банком нормативів ризику, їх існує кілька.

Н7 — норматив максимального розміру кредитного ризику на одного позичальника — встановлюється з метою обмеження

кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов'язань.

Тобто банк повинен диверсифікувати свої кредитні вкладення і не допускати їх великої концентрації в одного клієнта.

Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента

Н7 = Зс / Кр * 100 %,

де Зс — сукупна заборгованість 1-го контрагентаза строко­вими депозитами, кредитами, факторингом та фінансовим лі­зингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими, сумнівними нарахованими доходами, 100 % позабалансових зобов'язань, за вирахуванням сформованих резервів під ці операції щодо цього контрагента;

Кр — регулятивний капітал банку. Значення нормативу Н7 не може перевищувати 25 %.

Н8 — норматив великих кредитних ризиків встановлюється з метою обмеження концент-рації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов'язаних контрагентів.

Норматив великого кредитного ризику

Н8 = Зв / Кр

де Зв — сукупна заборгованість за строковими депозитами, кредитами, факторингом та фінансовим лізингом, векселями, борговими ї цінними паперами, акціями, дебіторською забор гованістю, простроченими, сумнівними нарахованими дохо­дами, 100 % суми позабалансових зобов'язань, що врахову­ється комерційним банком за «великими» кредитами за од­ним контрагентом за мінусом сформованих резервів під ці операції щодо такого контрагента;

РК — регулятивний капітал банку. Значення нормативу Н8 не може перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку.

Н9 — норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру встановлюється з метою обмеження концентрації ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерами, що може призвести до прямо­го та непрямого впливу на діяльність банку. Цей вплив зумовлю­ється тим, що банк проводить операції з інсайдерами на умовах, не вигідних для банку, а це призводить до значних проблем, оскільки в таких випадках визначення платоспроможності конт­рагента не завжди здійснюється достатньо об'єктивно.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру

Н9 = Зін / Кр * 100 %,

де Зін — сукупна заборгованість за строковими депозитами, кредитами, факторингом та фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською забор­гованістю, простроченими, сумнівними нарахованими до­ходами, 100 % суми позабалансових зобов'язань щодо одного інсайдера з вирахуванням сформованих резервів під ці опе­рації щодо такого інсайдера;

Кр — регулятивний капітал банку. Значення нормативу Н9 не має перевищувати 5 %.

Н 10 — норматив максимального сукупного розміру креди­тів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам установ­люється для обмеження сукупної суми всіх ризиків пов'язаних із інсайдерами. Надмірний обсяг сукупної суми всіх ризиків, пов'язаних з інсайдерами, призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню регулятивного капіталу банку.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам

Н10 = СЗін / РК * 100 %, де С3ін — сукупна заборгованість за строковими депозитами, кредитами, факторингом та фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборго­ваністю, простроченими, сумнівними нарахованими доходами, 100 % суми позабалансових зобов'язань щодо всіх інсайдерів, із вирахуванням сформованих резервів під ці операції;

Кр — регулятивний капітал банку. Значення нормативу Н10 не повинно перевищувати 40 %.

Н11 — норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою визначається як співвідношення розміру коштів, які інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) окре­мо за кожною установою, і регулятивного капіталу банку.

Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою

Н11 = Кін / (Кр + ЦП +Вак) * 100 %,

де Кін — кошти банку, що інвестуються на придбання акцій (часток, паїв) окремо за кожною установою; Кр — регулятивний капітал банку;

ЦП — цінні папери в портфелі банку на продаж та на ін­вестиції з урахування загальної суми сформованого резерву під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж та на інвестиції;

Вак — вкладення в капітал (що не консолідуються) інших банків та установ у розмірі 10 і більше відсотків їх статутно­го капіталу та в дочірні установи. Норматив не повинен перевищувати 15 %.

Н12 — норматив загальної суми інвестування визначається як співвідношення суми коштів, що інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) будь-якої юридичної особи, і регулятивного капіталу банку.

Норматив загальної суми інвестування

Н12 = Кін / (Кр + ЦП + Вак) * 100 %,

де Кін — кошти банку, що інвестуються на придбання акцій (часток, паїв) будь-яких юридичних осіб; Кр — регулятивний капітал банку;

ЦП — цінні папери в портфелі банку на продаж та на ін­вестиції з урахування загальної суми сформованого резерву під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж та на інвестиції;

Вак — вкладення в капітал (що не консолідуються) інших банків та установ у розмірі 10 і більше відсотків їх статутно­го капіталу та в дочірні установи. Норматив не повинен перевищувати 60 %.

З метою зменшення валютного ризику в діяльності банків На­ціональний банк установлює Н13 — норматив ризику загальної відкритої позиції банку, у тому числі обмежується ризик загаль­ної довгої відкритої валютної позиції банку і ризик загальної ко­роткої відкритої валютної позиції банку.

Валютна позиція уповноваженого банку визначається щоден­но, окремо щодо кожної іноземної валюти.

Норматив ризику загальної відкритої позиції

Н13 = ВП / Кр [13] 100 %,

де ВП — загальна відкрита валютна позиція за балансовими та позабалансовими активами і зобов'язаннями банку про­водиться за всіма іноземними валютами у гривневому екві­валенті (розрахунок за звітну дату), яка визначається як су­ма абсолютних величин усіх довгих і коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті окремо за кож­ною іноземною валютою (без урахування знака) за всіма іноземними позиціями;

Кр — регулятивний капітал банку. При розрахунку нормативу ризику загальної відкритої позиції уповноважений банк приймає суму регулятивного капіталу, яка розрахована за балансом за станом на початок минулого робо­чого дня, що передує дню розрахунку цих нормативів.

Поряд із дотриманням економічних нормативів комерційні банки зобов'язані формувати обов'язкові резерви.

Обов'язкові резерви — це один із активних інструментів, за допомогою якого НБУ визначає потребу і здійснює регулювання грошової маси в обігу, регулює ліквідність банків на певному рі­вні й забезпечує банкам своєчасні платежі за вимогами клієнтів.

На сьогодні нормативи обов'язкових резервів встановлено диференційовано :

а) за короткостроковими коштами:

• юридичних осіб у національній та іноземній валюті у розмірі 14 %;

• фізичних осіб у національній валюті — 12 %, в іноземній валюті — 13 %;

б) за довгостроковими коштами:

• юридичних осіб у національній та іноземній валюті — 13 %;

• фізичних осіб у національній валюті — 11 %, в іноземній ва­люті — 13 %;

в) за іншими залученими коштами — 15 %.

ПЕРЕВІРТЕ СВОЇ ЗНАННЯ

1. Що таке фінансова стійкість і ліквідність банку?

2. Від яких макроекономічних факторів залежить фі­нансова стабільність комерційних банків?

3. Який порядок формування резервів банків для пок­риття можливих втрат від активних операцій?

4. Визначте показники рівня прибутковості роботи банку.

5. Які економічні нормативи застосовує Національний банк України щодо комерційних банків?

6. Які нормативи обов 'язкових резервів встановив НБУ?