3.6. Природний рекреаційний потенціал і йоговизначення на прикладі Карпатського регіону

магниевый скраб beletage

Економічна оцінка рекреаційних ресурсів знародногосподарської точки зору необхідна для виборупослідовності освоєння тих чи інших об'єктів рекреаційногоприродокористування. Така оцінка відображає максимальноможливий рівень розвитку різних субгалузей рекреації приформуванні програм рекреаційного природокористування.

Природний рекреаційний потенціал (ПРП) є частиноюприродного потенціалу, який можна розглядати як здатністьприродних систем (геосистем, екосистем і т.д) вироблятиякусь продукцію або роботу, що використовується вгосподарській діяльності людей, яка виражається групоюеколого-економічних показників. Географи і екологирозглядають рекреаційний потенціал як здатність природногосередовища сприяти відпочинку і відновленню сили людини.

Під потенціалом рекреаційної галузі (виходячи зетимології поняття "потенціал" - сила, можливість) слідрозуміти розвідані і ті, що знаходяться в експлуатації природнірекреаційні ресурси. Об'єктом економічної оцінки ПрП єприродні рекреаційні ресурси, характер використання якихвизначається відповідними природними умовами рекреаційноїдіяльності. Отже, до завдання економічної оцінки ПРП регіонувходить визначення (в кількісному аспекті) сукупноїможливості наявних природних рекреаційних ресурсівзадовольняти рекреаційні потреби; виявлення, таким чином,максимальних можливостей їх використання рекреаційноюгалуззю і розрахунок народногосподарської цінностірекреаційних ресурсів.

Відповідно до поставлених завдань слід визначатикритерії економічної оцінки ПРП.

В першому випадку - продуктивність рекреаційнихресурсів, в другому - народногосподарський ефект від їхвикористання.

Продуктивність рекреаційних ресурсів виражається задопомогою науково обґрунтованих норм споживанняприродних ресурсів рекреантами, для лікування і відпочинкуяких в певний період часу достатньо їх запасів. Нормиспоживання того чи іншого ресурсу різні і залежать відспецифіки ресурсів, тривалості лікування або відпочинку.Норми являють собою знаменник, який дозволяє кількіснопорівняти якісно різні види природних ресурсів.

Показником продуктивності ПРП виступає кількістьлюдей, яким можна надати лікування, відпочинок і туристичніпослуги виходячи з запасів природних рекреаційних ресурсіврегіону за один рік. Цей показник дозволяє не тільки кількіснопорівняти рекреаційні ресурси, але і виразити можливостірекреаційного використання різних видів ресурсів і їх суми.Отримавши, таким чином, кількісний вираз можливостейрекреаційного використання природних ресурсів регіону,можна охарактеризувати величину його природногорекреаційного потенціалу.

Виділяють наступну ієрархію ПРП: сукупний ПРП регіону -потенціал субгалузей рекреації 1 рангу (санаторно-курортнелікування, туризм і відпочинок) - потенціали субгалузейрекреації II рангу (бальнеопитне-, грязе-, озокерито- ікліматолікування, тривалий відпочинок і туризм,короткочасний відпочинок) - потенціали окремо взятихродовищ рекреаційних ресурсів, рекреаційних місцевостей.

Методика оцінки ПРП в натуральних показникахвключає кілька етапів. На першому оцінюються потенціалиродовищ рекреаційних ресурсів, зон туризму і відпочинку.Сума отриманих результатів дає потенціали субгалузейрекреації різних рангів і сукупний ПРП регіону. Оцінкапотенціалів окремих родовищ одноякісних ресурсів(мінеральних вод одного бальнеологічного типу, однотипнихлікувальних грязей і т.д.) обчислюється за формулою:

П = Vk / пкс    (3.3),

де nf- природний потенціал родовища або групи

родовищ кого виду, чол./рік;Vk - сумарні запаси ресурсу, од./рік;nk - норма споживання ресурсу на один курс

споживання, од.;с - часовий коефіцієнт (для оцінки ПРП субгалузей, яківикористовують невідновлювані природні ресурси).Як вихідні дані для оцінки потенціалів родовищлікувальних рекреаційних ресурсів використовують показники

об'єму балансових експлуатаційних запасів родовищлікувальних мінеральних вод, грязей. Потенціалозокеритолікування визначається кількістю отриманого зрудної маси медичного озокериту. Вихідними даними длявизначення потенціалів кліматолікування, туризму івідпочинку служать показники площі територій, придатних длявідповідних видів рекреаційного використання.

Природний рекреаційний потенціал субгалузей, яківикористовують рекреаційні ресурси з площинним характеромпоширення, розраховується за допомогою наступних формул.Так, природний рекреаційний потенціал кліматолікувальноїмісцевості визначається за формулою:

П П = SkNT /1            (3.4),

де nkn - потенціальна рекреаційна ємністькліматолікувальних місцевостей - ПРПкліматолікування, чол./рік;Sk - площа курортних лісів в кліматолікувальних

місцевостях, га;N - норматив гранично допустимих рекреаційних

навантажень на ландшафти, чол./рік;Т - тривалість сприятливого для кліматолікування

періоду, дн./рік;t - тривалість курсу кліматолікування, дн.Природний потенціал короткочасного відпочинкувизначається за формулою:

n m = ( + SnNn >

(3.5),

S1,Sn - площа лісопаркової і лісогосподарської частин

лісів зелених зон, га;N15Nn - норми допустимих навантажень на ландшафтилісопаркової і лісогосподарської частин зелених зон,чол./га;

t - кількість вихідних і святкових днів за теплий періодроку, дн./рік.

Для тривалого організованого і неорганізованоготуризму з вільним режимом пересування, а також длятривалого відпочинку потенційна ємність зон визначається заформулою:

П £ = ET / D    (3.6),

де E - оптимальна одноразова рекреаційна ємністьугідь, які виступають як зони туризму і відпочинку, чол.;

D - середня тривалість пересування туриста аборекреанта в межах регіону, дн.;

Сумарна одноразова рекреаційна ємність угідьвизначається за формулою:

E = S1N1 + S2 N2 +... + SnNn           (3.7),

де S1,S2,...,Sn - площі ландшафтів, для якихдопустимі різні показники рекреаційних навантажень, га;N1, N2,..., Nn - норми допустимих рекреаційнихнавантажень, чол./га.Природний потенціал санаторно-курортного лікуванняКарпатського регіону включає потенціал бальнеопитне-,грязе-, озокерито- і кліматолікування. Потенціалбальнеопитного лікування визначається запасами лікувальнихмінеральних вод. В основу його розрахунку беруться тількибалансові експлуатаційні запаси мінеральних вод, на базіяких можливий розвиток санаторно-курортних закладів.Норми витрати мінеральних вод на один курс лікування (24дні) різні в залежності від характеру захворювання,бальнеологічного типу вод, їх мінералізації, способу лікування(ванни, лікування споживанням, інгаляції). Добова дозаспоживання мінеральних вод при питному лікуванні неперевищує 1,5л, а на приготування ванни використовуєтьсядо 250л мінеральної води. Таким чином, на один курслікування при питному застосуванні мінеральних вод

використовується до 36л, а для ванн - 2,5м3.

Високомінералізовані і розсольні води розводяться досередньої або малої мінералізації. Відповідно при оцінці їхрекреаційного потенціалу необхідно вводити коефіцієнтрозведення (k=2-4).

Структура запасів мінеральних вод Карпатського регіонунаведена в таблиці 3.3.

Природний потенціал грязелікування Карпатськогорегіону забезпечується запасами торфових лікувальнихгрязей, геологічні запаси яких становлять 1402 тис. м3.Пелоїдотерапія застосовується у вигляді загальних грязьовихпроцедур і місцевих грязьових аплікацій. В першому випадкуна одну процедуру використовується 0,04-0,05м3 грязей, вдругому - в декілька разів менше. В середньому на курсгрязелікування (10-12 процедур) використовується близько0,2м3 лікувальних грязей.

Озокерит - дуже цінний рекреаційний ресурс. Володіючинизькою теплопровідністю і великою теплоємністю впорівнянні з лікувальними грязями, озокерит сприятливо дієна процес лікування. Озокерит - ресурс багаторазовоговикористання. В Карпатському регіоні експлуатуєтьсянайбільше за запасами озокеритове родовище наУкраїні.Сприятливість кліматичних умов території длярекреаційної діяльності - один з найважливіших факторів їїрекреаційного освоєння. При рекреаційній оцінці клімату слідвиділити два основних етапи:

характеристика кліматичних умов території з метоювиявлення загального кліматичного фонду;

оцінка кліматичних рекреаційних ресурсів.

Родовища з експлуатаційними запасами лікувальнихмінеральних вод Карпатського регіону 

Таблиця 3.3.

№п/п

Родовище

Область

Бальнеологічнігрупи вод

Балансо-ві експлу-атаційнізапасивс3ього,м3/добу

Спосібзастосу-вання

1

Трускавецьке

Львівська

З високим вмістоморганічних речовин

47,2

П

Сульфідні

6,0

П

Без специфічнихкомпонентів івластивостей

490,8

В

В тому числі розсоли

466,5

В

Всього

544,0

П

2

Східницьке

 

З високим вмістоморганічних речовин

82,7

 

3

Моршинське

 

Без специфічнихкомпонентів івластивостей

79,0

В

4

Великолюб-ленське

-//-

Сульфідні

576,0

В+П

5

Голубинське

Закар-патська

Вуглекислі

342,0

В+П

6

Ново-полянське

-//-

 

303,0

В+П

7

Полянське

 

 

535,0

В+П

8

Сойменське

 

 

743,0

В+П

9

Шаянське

 

 

251,6

В+П

10

Гірсько-тисенське

 

Вуглекислі

422,0

В

Залізисті

501,0

В+П

11

Калечинське

 

Сульфідні

90,0

В

12

Синякське

-//-

-//-

152,0

В

13

Брусницьке

Черні-вецька

Без специфічнихкомпонентів івластивостей

51,8

П

* П - питне, В - вода для ванн.

Кліматичні умови Карпатського регіону різноманітні.Клімат рівнинної частини регіону і низькогір'я (до висоти1000м над рівнем моря) помірно континентальний. Всередньогір'ї за показниками річної амплітудисередньомісячних температур повітря (22°С) він близький доморського. Температурний режим в регіоні типовий длятериторій з різноманітним рельєфом. Із збільшеннямабсолютних висот місцевості, як правило, температураповітря знижується. Середньомісячні температури повітрянайтеплішого місяця (липня) змінюються від +21,1 °С(Берегове) до +12,4°С (полонина Пожижевська), анайхолоднішого місяця (січня) - відповідно від -3,0°С до-7,6°С. Середня річна температура повітря в Берегове 9,9°С,на Пожижевській - 3,0°С, на Чорній Горі (2023м над рівнемморя) - 0°С. Кількість опадів по вертикалі, зі сходу на захід,збільшується від надлишкової, досягаючи в деяких пунктах1400-1600мм на рік.

Сприятливий для літнього відпочинку і туризму періодтриває на Закарпатті і Передкарпатті понад 5 місяців, з травнядо другої половини жовтня, в низькогір'ї - до 4 місяців(червень-вересень), а в середньогір'ї - 3 місяці і менше.Близько 80% днів у цей період характеризуютьсясприятливими, а понад 90% - комфортними типами погоди.За кількістю днів із сприятливими для туризму і відпочинкупогодними умовами Передкарпаття належить донайсприятливіших для рекреації регіонів країни. На Закарпаттірічна кількість днів із сприятливими для туризму і відпочинкупогодними умовами ще більша (на 8-10%), ніж наПередкарпатті, в Карпатах вона знижується на 20-50%.

Зимовому відпочинку і туризму понад усе сприяютькліматичні умови гірської частини регіону. Сніговий покрив унизькогір'ї з'являється в першій половині листопада і сходитьдо середини квітня. В середньогірській частині вінзберігається ще довше - до початку травня. Сніговий покрив угорах стає стійким у грудні. Руйнування стійкого сніговогопокриву відбувається в березні. Сприятливість умов длязимових видів рекреаційної діяльності визначається не тількинаявністю снігового покриву, але і фізіолого-кліматичнимпоказником температурного комфорту - середньоютемпературою.

Дні із середніми температурами повітря, сприятливимидля зимових видів відпочинку і туризму, найчастішеповторюються в Передкарпатті з третьої декади грудня попершу декаду лютого. Сприятливий для рекреаційноїдіяльності період триває тут 1-2 місяці. В Карпатській низовинійого тривалість становить від 3 до 5 місяців, а в середніхширотах досягає 6 місяців (листопад-квітень). В середньомублизько 70-80% днів у цей період характеризуютьсясприятливими типами погоди для зимової рекреаційноїдіяльності.

Таким чином, на території Карпатського регіонувиділяють три кліматичні рекреаційні зони:

Закарпаття і Передкарпаття, де клімат найбільшсприятливий для літніх видів туризму і відпочинку;

нижня зона Карпат (абсолютні висоти місцевості до1000м над рівнем моря) із сприятливимикліматичними умовами як для літніх, так і длязимових видів туризму і відпочинку;

середньогірська зона Карпат, де кліматнайсприятливіший для зимових видів туризму івідпочинку.

Кліматолікуванню в Карпатах в найбільшій мірі сприяютьбіокліматичні умови міжгірських котловин Верховинсько-Путилівського низькогір'я, долин верхньої течії рік Прут, Тиса іїх приток, Вулканічного хребта. Середньорічна кількість днів зісприятливими для кліматотерапії типами погоди тут понад 200.

Природні ресурси туризму і відпочинку регіонупредставлені головним чином мальовничими лісовимимасивами Карпат. Можливості їх рекреаційного використаннявизначаються площею заліснених ландшафтів і граничнедопустимими рекреаційними навантаженнями. Крім того, вонизалежать і від тривалості сприятливого для туризму івідпочинку кліматичного періоду.

Визначення природного потенціалу туризму, відпочинку ікліматолікування безпосередньо пов'язане з проблемоюрекреаційного зонування лісових масивів Карпат.

Загальна площа лісового фонду в Карпатському регіоністановить близько 2 млн. га, в тому числі покриті лісом -близько 1,8 млн. га. Площа лісів зелених зон, а вони в регіонівиділені для 44 міст і селищ, становить 153,6 тис. га. З них налісопаркову частину припадає 44,8 тис. га. Ці ліси розміщені восновному в Передкарпатті і Закарпатті. Площа курортнихлісів у регіоні становить 35,6 тис. га.

Таким чином, ліси як ресурси туризму, відпочинку ікліматолікування в регіоні можна поділити на 3 основніфункціональні групи:

для використання як зон масового, головним чиномкороткочасного, відпочинку (загальна площа153,6 тис. га);

для зон тривалого відпочинку, масового туризму ізвільним режимом пересування і маршрутноготуризму (загальна площа 1,6 млн. га);

для кліматолікування (загальна площа 35,6 тис. га).

В кожному випадку рекреаційне використання лісів

повинно розглядатися як один з видів комплексноголісогосподарювання, не виключаючи інших його видів.Найважливішою умовою при цьому є екологічність усіх видівлісогосподарювання без винятку.

Середній показник гранично допустимих навантаженьдля необлаштованих лісових ландшафтів Карпат становить3 чол./га, а середня тривалість курсу кліматолікування -48 днів.

При розрахунках природного потенціалу короткочасноготуризму в якості нормативу допустимих навантажень наландшафти лісопаркової частини зелених зон береться2 чол./га. Сприятливий період для літніх видів відпочинкутриває в Передкарпатті і Закарпатті близько 5 місяців(травень-вересень). Кількість вихідних і святкових днів за цейперіод близько 15.

Таким чином, маючи об'єктивні дані про потенціалгалузей рекреації в регіоні, можна зробити висновки пропотенційні можливості регіону у задоволенні рекреаційнихпотреб за видами рекреаційної діяльності і за характеромвикористання рекреаційних ресурсів.

3.7. Проблемно-методичні питання визначеннявеличини рекреаційних навантажень наландшафтні комплекси природно-заповіднихрекреаційних територій

Одним з видів використання територій та об'єктівприродно-заповідного фонду України відповідно до ер. 9Закону України "Про природно-заповідний фонд України" приумові дотримання природоохоронного режиму є використанняїх в оздоровчих та інших рекреаційних цілях. Законом України"Про охорону навколишнього природного середовища" дляорганізації масового відпочинку населення і туризмупередбачаються рекреаційні зони, які разом з територіями таоб'єктами природно-заповідного фонду, курортними ілікувально-оздоровчими зонами утворюють єдинутериторіальну систему і підлягають особливій охороні.

До рекреаційних установ ПЗФ України відносятьнаціональні природні парки, регіональні ландшафтні парки,біосферні заповідники, парки-пам'ятки садово-парковогомистецтва. В рекреаційних цілях пізнавальне значення маютьінші природно-заповідні території та об'єкти (пам'яткиприроди, заповідні урочища, заказники). Основнимирекреаційними природно-заповідними, установами єнаціональні природні парки, ландшафтні комплекси (ЛК), які,крім природоохоронної, еють особливу оздоровчу, науково-освітню та естетичну цінність. Першочерговими функціяминаціональних природних парків є створення умов дляорганізованого туризму, відпочинку, інших видів рекреаційноїдіяльності та проведення наукових досліджень змінпросторово-часової структури ландшафтних комплексів вумовах рекреаційного використання.

З рекреаційною метою в межах НПП виділяютьсяфункціональні зони стаціонарної та регульованої рекреації. Вмежах зони регульованої рекреації проводятьсякороткочасний відпочинок та оздоровлення людей, оглядособливо мальовничих і пам'ятних місць. У цій зоніоблаштовуються екологічні стежки та організовуютьсятуристичні маршрути. В зоні стаціонарної рекреаціїпроводяться довготривалий відпочинок, організованийтуризм, санаторно-курортне лікування.

Постійне збільшення рекреаційних потреб населеннявикликає необхідність вирішення багатьох питань, пов'язанихз визначенням характеристик природно-рекреаційногопотенціалу та регламентованого, екологічно збалансованогоприродокористування і, відповідно, оптимального задово-лення попиту людей у рекреації. До таких показниківналежить рекреаційне навантаження на природні ландшафтнікомплекси.

Рекреаційне навантаження - агрегатний показникбезпосереднього впливу рекреантів, їх транспортних засобів,будівництва рекреаційних споруд на природні, ландшафтнікомплекси. Розрізняють допустимі (оптимально та граничнодопустимі) і деструкційні (критичні та катастрофічні)рекреаційні навантаження. При допустимих навантаженнях уприроді зумовлюються зміни зворотного характеру,ландшафтні комплекси здатні до самовідновлення, але прицьому втрачаються деякі ландшафтні елементи івзаємозв'язки (в лісових ЛК, наприклад - зрідження пологудеревостану і підросту, збіднення видового складутравостою). При критичних і катастрофічних рекреаційнихнавантаженнях відбуваються незворотні зміни інваріанту (відлат. Invarians - незмінний) ЛК, корінна ломка ландшафтноїпросторово-часової структури.

Перевищені, необґрунтовано високі рекреаційнінавантаження, які є однією з форм прояву антропогенізаціїприродного середовища, спричинюючи рекреаційну дигресію,негативно позначаються на природних Лк, що недопустимо вмежах природно-заповідних територій. При визначенні мірирекреаційних навантажень на ЛК територій ПЗФ приймаютьсягеоекологічні принципи:

збереження ландшафтного різноманіття в процесірекреаційного природокористування;

повсюдність і профілактичність природоохороннихзаходів;

оптимізація взаємодії людини з природою;

раціональне використання пейзажної різноманітностіЛК, що передбачає рівномірне територіальнерозподілення рекреантів.

У процесі досліджень рекреаційних навантаженьвраховується сезонна циклічність функціонування природно-заповідних установ, що пов'язана з відповідними змінами впотоках відпочиваючих, характером їх діяльності,неоднаковою стійкістю ландшафтних комплексів та їхкомпонентів до антропогенного впливу протягом року, а такожбереться до уваги добова ритміка використання даноїрекреаційної території.

На початковому етапі механізм визначення мірирекреаційного навантаження на природні ЛК включаєінвентаризаційну характеристику (оцінку) природногосередовища відповідної території за його двома складовими:природними компонентами і (або) їх територіальнимипоєднаннями -ландшафтними комплексами. Покомпонентнийаналіз починається з ведучого компонента - літогенного, щовключає літологічну будову території з відповідним рельєфомі визначає характер інших компонентів. За літогеннимкомпонентом аналізується атмогенний, що становить собоюприземний шар повітря з особливостями погоди і клімату.Наступними аналітичними компонентами в порядкупослаблення ландшафтоутворюючої функції є гідрогенний,едафогенний (ґрунт) і біогенний. Біогенний компонентландшафтних комплексів виступає найменш стійким щодоекзогенних впливів і, зокрема, рекреаційних. Від нього вверх вкомпонентній градації протидія цим впливам зростає донайбільш "консервативного" - літогенного.

Відповідно до регіонального і локального структурнихрівнів земної макроорганізації характеризуються ландшафтнікомплекси природної території, де основним буде висвітленнявзаємозв'язку їх компонентів через масоенергообмін(метаболізм) у вигляді природних процесів. Відмітимо, що міжвеличиною рекреаційних навантажень і розмірамиландшафтних комплексів існує обернена залежність:рекреаційні навантаження більш відчутні в напрямкузменшення таксономічного рангу ландшафтного комплексу.

Основними негативними факторами нерегульованоїрекреаційної діяльності є витоптування, збір рослин,випалювання (в місцях розведення вогнищ), механічнепошкодження деревостану, забруднення окремих діляноктериторії тощо. Так, збільшення рекреаційних навантажень надеревостани в лісових ЛК зумовлює зменшення росту,повноти і запасу, збільшення фаутності, посилюютьсяпроцеси саморозрідження дерев. Найменш стійкий дорекреаційного впливу підріст деревних рослин. На останніхстадіях рекреаційної дигресії в лісових ЛК появляютьсяпрогалини без підросту і підліску, повністю порушуєтьсяприродне лісовідновлення, що в кінцевому підсумку

призводить до зникнення корінного фітоценозу.

Існуючі на даний час групи природоохоронних норм, щолімітують навантаження на природні ландшафтні комплекси,не становлять єдиної системи. Хоча ці норми ґрунтуються нанеобхідності збереження ресурсовідновних властивостей ЛК,однак при цьому неповно враховуються їхсередовищевідновні властивості, наявність ланцюговихреакцій і причинно-наслідкових зв'язків у ландшафтнихкомплексах.

Єдиного кадастру (банку норм) рекреаційнихнавантажень на ЛК, як і зводу методик нормування, досі неіснує. Наявні довідники, посібники, методичні рекомендаціїчасто не містять посилань на методи їх одержання, не єдостатньо науково обґрунтованими, не мають регіональнихкоефіцієнтів використання. Як правило, відсутня екологічнаекспертиза норм навантажень на природні ландшафтнікомплекси. Слабо освоєний і світовий досвід нормування.

На даний час існує ряд методик визначеннярекреаційного навантаження на територію. Однак в Україні,крім Державних будівельних норм України 360-92"Містобудування. Планування і забудова міських і сільськихпоселень", жодна з подібних методик не має нормативногохарактеру і не є обов'язковою для виконання.

Важливою ланкою механізму визначення величинирекреаційного навантаження є регламентування відвідуванняі перебування рекреантів на природно-заповідній території.Одним з параметрів допустимого рекреаційногонавантаження є кількість рекреантів, при якій з врахуваннямчасу їх перебування не відбувається суттєвих змін впросторовій ландшафтній структурі. Стан рослинності єосновним індикатором при визначенні допустимогорекреаційного навантаження на ЛК. Для основних типівлісових ландшафтних комплексів величини цих навантаженьвизначаються за спеціальною методикою.

Рекреаційне навантаження виражається кількістюлюдей (або людино-днів) на одиниці площі або рекреаційномуоб'єкті за певний проміжок часу (переважно за день або рік) взалежності від виду відпочинку. Для визначеннярекреаційного навантаження використовуються наступніпараметри:

одночасна кількість відпочиваючих (об'єднаниходним видом відпочинку) на одиниці площі заобліковий період - Р (люд./га);

сумарний час кожного виду відпочинку на одиниціплощі за обліковий період - і (год./га);

тривалість облікового періоду в годинах - Т (1 рік -8760 годин).

Вказані одиниці зв'язані між собою наступноюфункціональною залежністю:

i = TP   (3.8)

Визначення величин рекреаційних навантаженьпроводиться разовими вибірковими методами - моментним іхронометричним. Можна використовувати також розрахунковіметоди, розроблені для конкретних соціальних і природнихумов на основі емпірично встановлених п'яти стадійрекреаційних дигресій.

Перша стадія дигресії характеризується непорушеною,пружною під ногами підстилкою, певним набором характернихдля даного типу ландшафту трав'яних видів, а такожбагаточисленним різновіковим підростом.

На другій стадії дигресії присутні стежинки, якізаймають ще не більше 5% площі. Починається витоптуванняпідстилки.

На третій стадії дигресії притоптані ділянки займаютьдо 10-15% всієї площі. Потужність підстилки значнозменшена. Остання обставина разом із збільшеннямосвітлення (за рахунок розрідження верхньої частини дерев,підросту і підліску) приводить до проникнення лугових і навітьрудеральних видів під покрівлю лісу. Збережений підростокмало диференційований, майже немає паростківціноутворюючих порід.

На четвертій стадії дигресії біогеоценоз набуваєсвоєрідної структури, яка характеризується утвореннямполянок і стежок. На полянах повністю зруйнована підстилка,розростаються лугові трави, відбувається ущільнення ґрунту.Затоптані ділянки займають 15-20% площі.

На п'ятій стадії дигресії затоптана площа збільшуєтьсядо 60-100% території. Значна частина площі без рослинності,зберігаються лише плями, фрагменти бур'янів і однорічнихрослин. Підросток майже повністю відсутній. Різко збільшенеосвітлення під покрівлею. Всі збережені дорослі дерева хворіабо з механічними пошкодженнями, в переважній їх більшостікоріння оголені і виступають на поверхню ґрунту.

Межа стійкості біогеоценозу, яка визначається йогоздатністю до самовідновлення при існуючих рекреаційнихнавантаженнях, знаходиться між III і IV стадіями дигресії.Очевидно, що біогеоценози, які володіють різною стійкістю дорекреаційних навантажень, з неоднаковою силою можутьпротистояти рекреаційній дії. Інакше кажучи, якщо різнібіогеоценози володіють різною стійкістю, то однакові стадіїрекреаційної дигресії досягаються в них при різних значенняхнавантаження. У відповідності з цим слід визначити і нормидопустимих рекреаційних навантажень, т.б. таких навантажень,при яких біогеоценоз ще зберігається в стійкому стані.

Оптимально та граничнодопустимі рекреаційнінавантаження на ландшафтні комплекси визначаються такожметодами моделювання і пробних площ. Базовим при цьому єметод пробних площадок, який дозволяє оцінити впливпевного виду відпочинку на ландшафтні комплекси іґрунтується на зв'язку рекреаційних навантажень звідповідними змінами природних ЛК, їх продуктивності.Визначення рекреаційних навантажень даним методомпроводиться шляхом обліку часу перебування рекреантів напробних площах в основному для обґрунтування та уточненнянормативів цих навантажень на ландшафтні комплексивідповідних територій. Після закінчення облікових робіт увизначені дні обчислюють середнє рекреаційне навантаженняна 1га в середньому за день сприятливого для рекреації(комфортного) періоду.

Середньорічне рекреаційне навантаження на обліковихділянках визначається за формулою:

Pcp = 365"1 ЕПРп/д,  (3.9)

де Pcp - середньорічне рекреаційне навантаження,люд./га;

Р,..., Рп - середні за звітний період одночаснірекреаційні навантаження в різні пори року в неробочі таробочі дні з комфортною і дискомфортною погодою, люд./га;f1,...,/д - середні багаторічні кількості неробочих і

робочих днів з комфортною і дискомфортною погодою в різніпори року, дні.

Рекреаційна місткість (ємність) природної територіївизначається як сума допустимих рекреаційних навантаженьдля кожної групи типологічних ландшафтних комплексів іхарактеризується чисельністю відпочиваючих, які без шкоди дляЛК можуть перебувати на даній території протягом певного часу.

Допустимі рекреаційні навантаження змінюються вшироких межах і залежать від індивідуально-типологічноїякості природних ЛК і виду рекреаційної діяльності. Так,навантаження, які стосуються рекреаційних лісів,детермінуються відповідно до їх бонітету. Для лісових ЛК IIбонітету показники рекреаційного навантаження зменшуютьсяна 10-15%, III - на 15-25%, IV - на 20-25%. Такождопускається зниження норм навантажень при крутизні(стрімкості) рельєфу з використанням понижуючихкоефіцієнтів: при крутизні 10-20% - 0,8; 20-30% - 0,6; 30-50%- 0,4; більше 50% - 0,2.

При обґрунтуванні величини рекреаційних навантаженьна ЛК території ПЗФ України з метою досягнення конкретнихсоціально-екологічних цілей враховуються, крім екологічних,також соціально-економічні аспекти, реальні можливостііснуючого стану розвитку суспільного господарства. Величинирекреаційних навантажень повинні бути спрямовані назбереження та відновлення здоров'я і працездатностірекреантів на час відпочинку. Контроль рекреаційнихнавантажень здійснюється відповідними органами таслужбами охорони з метою оптимізації режиму рекреаційноговикористання природно-заповідних територій шляхомрегулювання періодичності і тривалості видів рекреаційноїдіяльності, а також з допомогою інших організаційно-господарських заходів.

В теперішній час актуальним і необхідним стає режимобмеженого і збалансованого рекреаційногоприродокористування, організованого на принципахбезперервності і невиснажливості з метою подальшогоекологічно сталого розвитку об'єктів природно-заповідногофонду.

Контрольні запитання

Що входить в поняття рекреаційних ресурсів?

Які особливості формування рекреаційних ресурсів восновних природних зонах?

З якою метою проводиться оцінка рекреаційних ресурсів?

Які показники оцінюються при характеристиці певноїприродної зони?

Які особливості використання водних ресурсів Ви можетеназвати?

Серед перелічених нижче рекреаційних ресурсів виберітьнайцінніший: повітря, вода, ліс. Обґрунтуйте відповідь.

Назвіть основні функції лісу.

Які історичні чи культурні об'єкти можуть стати метоюподорожі і духовного збагачення людини?

Що Ви розумієте під природним рекреаційним потенціалом?

Яку роль можуть відігравати рекреаційні ресурси у розвиткуекономіки країни?

Список рекомендованої літератури

Мироненко Н.С., Твердохлебов И.Т. Рекреационнаягеография. - М., Изд-во Моск. ун-та, 1981г., ил., 207с.

Карпатский рекреационньїй комплекс / М.И.Долишний,М.С.Нудельман, К.К.Ткаченко й др. - К., Наукова думка,1984г. - 146с.

Таран Й.В. Рекреационнье леса Западной Сибири. -Новосибирск: Наука, 1985.-228с.

Генсирук С.А. и др. Рекреационное использование лесов /С.А.Генсирук, М.С.Нижник, Р.Р.Возняк. - К.: Урожай, 1987. -246с.

Рекреационнье леса (состояние, охрана, перспективьиспользования). Казанская Н.С., Ланина В.В., МарфенинН.Н. М., «Лесная промьішленность», 1977. - 96с.

Природнье аспекть рекреационного использования леса. -М.: Наука, 1987.-166с.

Маринов Н.А., Пасека И.П. Трускавецкие минеральньеводь. М., «Недра», 1978. -296с.

Рекреационнье нагрузки в зонах отдьха. Чижова В.П., М.,«Лесная промьшленность», 1977. - 48с.

Заповідна справа в Україні на межі тисячоліть (сучаснийстан, проблеми і стратегія розвитку): Матеріаливсеукраїнської загальнотеоретичної та науково-практичноїконференції, присвяченої виконанню державної Програмиперспективного розвитку заповідної справи в Україні"Заповідники" (м. Канів 11-14 жовтня 1999р.). Ред.кол.:М.П.Стеценко (гол.ред.) та ін. - Канів, 1999. - 224с.

Нефедова В.Б., Смирнова Е.Д., Чижова В.П., ШвидченкоЛ.Г. Рекреационное использование территории и охраналесов. - М.: «Лесная промьшленность», 1980. - 184с.

Б.М.Данилишин, С.І.Дорогунцов, В.С.Міщенко, Я.В.Коваль,О.С.Новоторов, М.М.Паламарчук. Природно-ресурснийпотенціал сталого розвитку України. - Київ, РВПС України.1999. - 716с.

Розділ 4

ТУРИЗМ ЯК ГАЛУЗЬРЕКРЕАЦІЇ. ТУРИЗМ ІЕКОНОМІКА