5.1. Зародження і розвиток курортів

магниевый скраб beletage

Лікувальні властивості багатьох природних факторіввідомі з найдавніших часів; примітивні споруди дляводолікування в місцях виходу мінеральних вод були свогороду прототипами бальнеологічних курортів. Чутки про

157

лікувальні властивості деяких вод поширювались далеко замежі відповідних місцевостей, приваблюючи багато хворих."Чудодійні" джерела та інші лікувальні фактори ставалиосновою лікувальних таємниць храмів, нерідко булипредметом релігійного культу. В писаннях знайшливідображення факти використання, наприклад, термальнихмінеральних вод служниками культів для здійснення обрядів іразом з тим для демонстрації "лікування" страждальців. Так, унайдревнішій пам'ятці індійської літератури "Рігведі" містятьсявідомості про "священні купелі" при храмах, в яких купалисяхворі люди. В працях древньокитайських вчених сповіщаєтьсяпро джерела лікувальних вод. В Старому і Новому заповітахзгадуються Сілоамська купель, священне озеро Бетесда підЄрусалимом, в яких купали хворих. У творах Гомера,Арістотеля говориться про використання мінеральних вод злікувальними властивостями у Древній Греції; Плутархмовить, що, наприклад, гарячі джерела на о. Евбеяприваблювали хворих з найвіддаленіших районів; з'явивсязвичай будувати в таких лікувальних місцевостях житло длянаймання прибульцями.

До числа найдревніших (бронзовий вік) матеріальнихвідомостей лікування мінеральними водами відносятьсязалишки капітальних споруд на джерелах вуглекислих вод намісці сучасного Швейцарського курорту Санкт-Моріц. У Греціївиявлені залишки древніх водолікувальниць. Історія даєбагаточисельні відомості використання римлянами споруд, якііснували до них на завойованих ними територіях, їхмінеральні води використовувались з лікувальною метою.Руїни подібних споруд періоду римського володарюваннязбереглися в районі сучасних курортів Беіле-Еркулане іСинджорз-Беі в Румунії, Будапешті і на побережжі оз.Балатонв Угорщині, на території курортів Вараждінське-Топліце іДобрна в Югославії, Хісаря в Болгарії, Бадена в Швейцарії,Бадена в Австрії, Вісбадена в Німеччині, Екс-ле-Бена уФранції, Бата у Великобританії і т.д. Великою популярністюкористувався курорт Байї (сьогодні Бая) - улюблене, завдякимальовничому узбережжю і мінеральним джерелам, місцевідпочинку римської знаті; тут розміщувались вілли, якіналежали Марію, Помпею, Цезарю та ін. В "Енеїді" Вергіліяописане лікувальне джерело (Акве-Альбуле); в період імперіїтут був створений грандіозний бальнеологічний комплекс збасейном на 1000чол., віллами аристократів. Імператорибудували в Римі на місцях виходу багатьох джерел розкішнообладнані терми. Таким чином, можна вважати, що термальніводи були тим природним фактором, на основі використанняякого з'явились перші курорти. В Древній Греції і Римівикористовувались з лікувальними цілями й інші природніфактори. Так, храми Асклепію будувались у місцевостях,відомих не тільки своїми джерелами мінеральних вод, але ілікувальним чистим повітрям, багатою рослинністю "святих рощ".

У ранньому середньовіччі відомими курортами булиПломб'єр-ле-Бен і Ахен - улюблене місце відпочинкуімператора Карпа Великого. У подальшому прославилисьмінеральні джерела Спа і Котре. Поступово джерелапереходили у власність монастирів, лікувальну діюмінеральних вод пов'язували з охороною святими.

В літературі ХУІ-ХУІІ ст. починають розглядатисяпитання будівництва, облаштування і порядку експлуатаціїкурортних місць. Так, в середині XVI ст. в Карлсбаді впершевведено мито з пацієнтів і встановлено порядок проведеннялікувальних заходів. На початку XVII ст. у Франції буластворена інспекція, завданням якої став нагляд за станомкурортів та їх експлуатацією. При цьому користуваннякурортами продовжувало залишатися виключно привілеємзнаті. Тільки в XVm-ХІХст. у зв'язку з розвиткомпромисловості, торгівлі і транспорту починається інтенсивнийрозвиток європейських курортів на основі комерційногопідходу. Пожвавлення курортної справи супроводжувалосьрозширенням кола їх відвідувачів за рахунок представниківбуржуазії, крупних чиновників, інтелігенції. З ініціативианглійського лікаря Р.Рассела в 1792р. заснований першийдитячий приморський санаторій в Маргіті; згодом дитячікурорти виникли в Італії і Франції. В XIX - на поч. XX ст.відбувається офіційне відкриття більшості сучаснихєвропейських курортів, які набували вигляду не тількилікувальних комплексів, але і місць відпочинку і туризму.

Одним з завдань органів охорони здоров'я єраціональне і ефективне використання основних фондівохорони здоров'я і всього великого потенціалу медичноїнауки. У вирішенні цього завдання важливу роль відіграєможливість курортного лікування, широке застосуванняфізичних факторів, які використовуються для профілактики,лікування і медичної реабілітації різних категорій хворих. Всеце визначає велику актуальність подальшого розвиткусанаторно-курортної допомоги.

Природні фізичні фактори дуже впливають нафункціональні системи і компенсаторні процеси в організмілюдини і повинні широко використовуватись в санаторно-курортних і лікувально-профілактичних закладах (одночасно змедикаментозною терапією або самостійно). Сьогодні вонишироко застосовуються при гострих і хронічнихзахворюваннях, після хірургічних втручань, травм, що нерідкосупроводжуються важкими функціональними порушеннями,які не піддаються терапії ліками.

Природні і штучні фізичні фактори найчастішевикористовуються у відновлюваній терапії захворюваньсерцево-судинної, центральної і периферійної нервовоїсистем, опорно-рухового апарату, органів травлення та іншихсистем. Доведено, що методи фізичної терапії значнопідвищують ефективність лікування, суттєво скорочуютьтерміни тимчасової непрацездатності, прискорюютьповернення хворих до праці.

Помічено, що фізичні фактори не тільки не викликаютьалергічних проявів, але, як правило, самі маютьпротиалергійну дію. Якщо в санаторно-курортних закладах івикористовуються фармакологічні засоби (електрофорез,аерозолі), то дозування цих препаратів в десятки разівменше, ніж при прийманні їх всередину.

В комплексі попереджувальних заходів велика рольвідводиться профілактиці фізичними факторами(фізіопрофілактиці). Її використовують як складову загальнихлікувально-профілактичних заходів для попередженнярозвитку захворювань (первинна профілактика) або зниженнякількості загострень і рецидивів при хронічних хворобах(вторинна профілактика). Метою фізіопрофілактики в першучергу є підвищення опірності організму до інфекцій (особливовірусних), загартовування, підвищення витривалості іпрацездатності, попередження професійних захворювань.