5.2. Медична кліматологія і кліматотерапія

магниевый скраб beletage

5.2.1. Основні біометеорологічні фактори

Умовно атмосферні фактори поділяють на три групи:метеорологічні (хімічні, фізичні), радіаційні (сонячні, космічні),телуричні (земні). Як відомо, на організм людинибезпосередньо впливають фізико-хімічні фактори атмосфери.

До хімічних факторів відносять гази повітря, які входятьдо складу атмосферного повітря. Вони завжди постійні і незалежать від широти і висоти місцевості. Азот займаєприблизно 78% об'єму, кисень - 21% об'єму, аргон - 0,93%об'єму. Інші одноатомні гази - неон, гелій, криптон і ін.займають менше 1% об'єму. До природних домішокатмосферного повітря відносять вуглекислий газ, озон, іони,пару води.

До фізичних (метеорологічних) факторів відносятьтемпературу повітря, атмосферний тиск, вологість повітря, атакож такі атмосферні явища, як хмарність, опади, вітер.

Температура повітря визначається переважно сонячноюрадіацією, в зв'язку з чим відмічаються періодичні (добові ісезонні) зміни температури. Раптові коливання температуризвичайно пов'язані із загальними процесами циркуляціїатмосфери. Для характеристики термічного режимуатмосфери користуються величинами середньодобових,середньомісячних і середньорічних температур, а такожмаксимальними і мінімальними її значеннями. Температура єоднією з найважливіших характеристик погоди і клімату. Затемпературним режимом виділяють три великі групи погоднихумов: 1) безморозні, 2)по годні умови з переходомтемператури повітря через 0°С і 3) морозні погодні умови.Несприятливо на людину можуть впливати екстремальні(максимальні і мінімальні) значення температури, а такожзначні її коливання.

.Атмосферний, тиск вимірюється в мілібарах (мбар) абоміліметрах ртутного стовпчика (мм рт. ст.). За системою СИатмосферний тиск визначається в паскалях (Па) абокілопаскалях (кПа); 1013 мбар (760 мм рт. ст.) дорівнює101,3 кПа; 1 мбар=108 Па. Нормальний або стандартнийатмосферний тиск - це середній тиск на рівні моря притемпературі повітря 0°С. Він дорівнює 760 мм рт. ст. Або1013 мбар (101,3 Па). По мірі підйому тиск знижується на1 мм рт. ст. з кожними 11 м висоти. Тиск повітряхарактеризується частими неперіодичними коливаннями, якіпов'язані зі зміною погоди.

.Вологість „повітря характеризується трьома основнимивеличинами - пружністю пари (мбар) і відносною вологістю,тобто процентним співвідношенням пружності (парціальноготиску) водяної пари в атмосфері до пружності максимальногонасичення при даній температурі, а також абсолютноювологістю (в грамах на кубічний метр). Різниця між повністюнасиченою і фактичною пружністю водяної пари при данійтемпературі називається дефіцитом вологи, а притемпературі тіла людини (37°С) - дефіцитом фізіологічноївологості. В метеорологічних даних звичайно вказуєтьсявідносна вологість. Повітря вважається сухим при вологостіменше 55%, помірно сухим - при 56-70%, вологим - при 71-85%, дуже вологим (сирим) - вище 85%.

При зниженні температури волога, що міститься уповітрі, може підлягати конденсації з частим утвореннямтуманів. Це можливо також при змішуванні теплого вологогоповітря з сухим. Вологість повітря в поєднанні з температуроювиразно впливає на організм. Найсприятливіші для людиниумови досягаються при відносній вологості 50%, температурі- 16-18°С і швидкості вітру не більше (в природних умовах) 7м/с. При підвищенні вологості повітря, яка перешкоджаєвипаровуванню, важко переносити спеку (умови задухи),підсилюється вплив холоду (волого-морозні умови). Холод іспека в сухому кліматі переносяться легше, ніж у вологому.

Хмари утворюються над земною поверхнею шляхомконденсації і сублімації водяної пари, що міститься у повітрі. Вмедичній кліматології хмарність вимірюється за 11-бальноюшкалою, згідно з якою 0 відповідає повній відсутності хмар, а10 балів - суцільній хмарності. Погода вважається ясною імалохмарною при 0-5 балах нижньої хмарності, хмарною при6-8 балах і похмурою при 9-10 балах. Хмарність впливає насвітловий режим атмосфери і є причиною випаданняатмосферних опадів. Якщо за добу сумарна кількість опадівне перевищує 1 мм, погода вважається без опадів.

Вітер характеризується напрямом і швидкістю. Напрямвітру визначається тією частиною світу, звідки він дме (північ,південь, захід, схід). Крім цих основних напрямів, виділяютьпроміжні, які становлять 16 румбів горизонту (північно-східний,південно-західний і т.д.). Сила вітру визначається за13бальною шкалою Сімпсона-Бофорта, за якою 0 відповідаєштилю (швидкість за анемометром 0-0,5 м/с, а 13 балів -урагану, коли швидкість вітру вища 30 м/с. При низькихтемпературах вітер підсилює тепловіддачу, що можепривести до переохолодження організму. Чим нижчатемпература, тим важче переноситься вітер. У спекотнийперіод вітер підсилює шкірне випаровування і покращуєсамопочуття. Слабкий вітер має тонізуючу і стимулюючу дію.Сильний вітер втомлює, подразнює нервову систему,ускладнює дихання.

Атмосферні процеси характеризуються не статичнимивеличинами, а змінами їх у просторі і часі. В метеорології заодиницю часу взято добу. Добова динаміка метеорологічнихпоказників визначається на основі термінових метеоспостережень.

Сі5н.яУіний...і..]<осмічний___в_плив1 Вони належать дорадіаційних факторів атмосфери. При оцінюванні так званихземних умов, крім основних кліматичних факторів, враховуютьгеліогеофізичні фактори і електромагнітні поля, а такожоптичне, електричне та акустичне явища в атмосфері.

Відомо, що сонячне випромінювання складається зпостійно діючого "спокійного" випромінювання, яке включаєінфрачервоні, світлові і ультрафіолетові хвилі та електричнезаряджені частинки (корпускуляри).

Електромагнітні хвилі приносять на Землю дуже малуенергію порядку 10-22 Втм-2 Гц-1. В атмосферу Землі від Сонцянадходить потік променевої енергії (спектр) з довжинамихвиль від 0,006 до 2300 нм. Діапазон видимих сонячнихпроменів лежить в межах від 400 до 800 нм, невидимихінфрачервоних 800-2300 нм, ультрафіолетових від 2 до 400нм і рентгенівських променів з діапазоном частоти від 0,006до 2 нм. Близько 48% енергії Сонця припадає на видимучастину спектра, 7% - на ультрафіолетову і 45% - наінфрачервону. Біологічна активність сонячного спектразалежить від довжини хвиль. Чим коротші хвилі, тим більшубіологічну дію вони мають. По мірі зміщення в синю сторонуоптичного діапазону частота електромагнітних хвильзбільшується, довжина зменшується, а енергія зростає.Протилежна залежність спостерігається при зміщенні дочервоної границі оптичного спектра.

Потік променевої енергії або потужність променевоїенергії в метеорології вимірюється у ватах (Вт), ерг/с,інтенсивність (густина) сонячного випромінювання - в кал/см2за 1 хв.

Інтенсивність і спектральний склад сонячної радіаціїбіля поверхні Землі залежать від висоти стояння Сонця іпрозорості атмосфери. Чим вище Сонце, тим більшаінтенсивність радіації і тим вона багатша УФ-променями. КолиСонце в зеніті, його промені проходять найкоротший шлях. Цятовщина шару повітря на рівні моря прийнята за одиницю іназивається масою атмосфери. Інтенсивність сонячноїрадіації зростає по мірі підйому над рівнем моря. Прозорістьповітря залежить від наявності у ньому водяної пари і пиловихчастинок. Водяна пара затримує інфрачервоні промені, апилові частинки і дим - переважно УФ-випромінювання,втрати якого можуть сягати 20-40%.

Сонячна радіація, яка надходить безпосередньо відСонця, називається прямою, від небесного схилу - розсіяною,від поверхні різних предметів - відображеною. Сума всіх цихвидів радіації, яка падає на горизонтальну поверхню,називається сумарною радіацією. Відносна частка розсіяноїрадіації в загальному потоці по мірі збільшення висотистояння Сонця зменшується. В ясний сонячний день, колиСонце стоїть в зеніті і повітря прозоре, до 50% сумарногопотоку УФ-променів припадає на розсіяну радіацію. Хмари,особливо верхнього і середнього ярусу, відбиваючи пряміпромені Сонця, звичайно збільшують загальний потікрозсіяної радіації.

З інших видів випромінювання найбільшого значеннядля організму людини набувають космічні промені, якіпопадають в атмосферу з космічного простору.

Електромагнітні поля, які виникають в космічномупросторі, можуть змінювати характер погоди, особливо в тихрайонах, де нижні шари атмосфери знаходяться в станінестійкої рівноваги. З цих зон збудження електромагнітні хвиліпослідовно поширюються на великі площі земної поверхні,викликаючи на своєму шляху відповідні зміни в біосфері іпогоді. Коливання погодно-метеорологічних умов, в своючергу, супроводжуються змінами електромагнітних параметрівдовгохвильового діапазону атмосферного походження.

Таким чином, природна радіація, яка спостерігається ватмосфері (хвильова і корпускулярна), складається ніби зтрьох складових, які мають різне походження: одна частинанадходить в атмосферу з Космосу, друга утворюється ватмосфері при підсиленні атмосферної циркуляції і третя -випромінюється поверхнею Землі, а саме радіоактивнимиречовинами, які знаходяться в ґрунті. Крім природної радіації,в приземному шарі атмосфери присутня і штучна радіація, якастворюється діяльністю людини.

Одним з головних провідників впливу Сонця на Землю єгеомагнітне поле, яке має вельми складну структуру івластивості. Складні і причини, які лежать в основі йоговиникнення. Цей зв'язок опосередковується черезперерозподіл магнітних силових ліній, сонячного вітру імагнітосфери Землі.

Магнітне поле Землі можна поділити на дві принципововідмінні частини. Основна її частина обумовлена процесами вземному ядрі, де внаслідок безперервних і регулярнихпереміщень електропровідної речовини створюється системаелектричних струмів. Друга частина пов'язана з земноюкорою. Гірські породи земної кори, намагнічуючись головнимелектричним полем (полем ядра), створюють власне магнітнеполе, яке сумується з магнітним полем ядра. Постійнегеомагнітне поле, тобто поле, пов'язане з ядром Землі і йогокорою, змінюється в часі. Ці зміни не дуже відрізняються завеличиною і мають цикл з періодом до одного року.

Спостерігаються зміни в магнітному полі Землі і у зв'язкуз рухом Землі і Місяця навколо своєї осі. Це так званімісяцедобові і сонцедобові коливання.

Магнітне поле Землі переходить в міжпланетне вобласті магнітосфери. Дуже часто наслідком збільшеннясонячної активності є магнітосферні бурі, під час якихспостерігаються потужні полярні сяйва, сильні геомагнітні таіоносферні бурі, збільшення густини потоку рентгенівськоговипромінювання, а також мікропульсація різнихнаднизькочастотних електромагнітних хвиль та ін.

В магнітному полі Землі магнітосферні бурі звичайнопроявляються геомагнітною бурею і це відбувається, якправило, одночасно на всій поверхні Землі і триває кілька діб.За інтенсивністю магнітні бурі поділяють на малі, помірні,великі і дуже великі. Виділяють магнітні бурі з несподіваним іпоступовим початком. Однак існують дні, коли збуджена невся магнітосфера, а окремі її ділянки. В цей час в атмосферіЗемлі спостерігаються окремі, порівняно невеликі збудження(геомагнітне збудження).

Виникає закономірне запитання, чи можливо, щоб такінезначні коливання геомагнітних полів, які вимірюютьсяодиницями або десятками гам (0,795775 мА/м), мали вплив наживі організми, в той час як біосфера заповнена штучнимиелектромагнітними полями значно більшої напруженості.

В організмі не знайдено спеціальних рецепторних зон,які б сприймали електромагнітні коливання. Однак єдостовірні відомості про вплив природних магнітних полів навищі центри нервової і гуморальної регуляції, на біотоки мозкуі серця, на проникність біологічних мембран, на властивостіводних і колоїдних систем організму.

Встановлено, що всі чотири класи магнітних хвиль (малі,помірні, великі і дуже великі) в значній мірі (на 2-5 порядків)перевищують порогові значення енергії рецепторних зон.

Під час серцевої діяльності створюється магнітне полепорядку 10"7-10"8 Гс з частотою коливань 1 Гц, під часмозкової діяльності - 10-9 Гс з частотою коливань 10 Гц.

Біологічна дія хвиль низької частоти, інтенсивність якихзначно зростає через кілька годин після хромосферногоспалаху на Сонці, доведена рядом досліджень. Встановлено,що мозок людини випромінює хвилі тих самих характеристик,що і хвилі атмосфери. Психофізіологічні реакції більшостілюдей змінюються в значній мірі в ті дні і години, колиспостерігаються спалахи випромінювань низької частоти.

Встановлена дуже важлива роль атмосферноїелектрики в життєдіяльності живих організмів. Багатофізіологічних і патологічних процесів, викликаних погоднимиумовами, пов'язують з цим явищем. Атмосферна електрика -сукупність електричних явищ, які відбуваються в атмосфері іхарактеризуються наступними параметрами: а) градієнтомпотенціалу; б) позитивною, негативною, сумарноюпровідністю повітря; в) коефіцієнтом уніполярності; г)вертикальним струмом провідності.

Електричне поле атмосфери - вид матерії,посередництвом якої здійснюється взаємозв'язок і взаємодіяміж електричними зарядами. Її властивість - необмеженість упросторі. Розрізняють електростатичне і електродинамічнеполя. Електростатичне поле пов'язане з незмінними завеличиною і положенням електричними зарядами. Основноювластивістю цього поля є те, що воно не проникає всерединуприміщення.

Електричне поле, яке виникло в процесіелектромагнітної індукції, називається електродинамічним,воно є складовою частиною складнішого електромагнітногополя. Достовірно невідомо найголовніше - яка причиназбереження і варіацій електричного поля атмосфери. Відомо,що Земля має властивості негативно зарядженого провідника.Атмосфера ж є позитивним полюсом.

Однією з важливих характеристик атмосферноїелектрики є електрична провідність повітря, яка обумовлена восновному легкими іонами. Під впливом електричного полялегкі іони переміщуються: негативні вверх, позитивні - доЗемлі, утворюючи спрямований по вертикалі електричнийструм (ампер/метр21013).

Агрохімічні     властивості,   „атмосферного.          повітря.

Концентрація органічних домішок в повітрі коливається взалежності від сезону року, погодно-метеорологічних умов,досягаючи максимуму в літні, мінімуму - в зимові місяці. Захарактером впливу на тканинне дихання терпени поділяютьсяна дві групи: пригнічуючі і стимулюючі окисно-відновніпроцеси в організмі. Леткі речовини деяких порід дерев(сосна, ялина) не тільки пригнічує тканинне дихання, але ісприяє утворенню аерофонів переважно позитивного знаку.Леткі речовини, які виділяються тополею, дубом, березою,сприяють підвищенню окисно-відновних процесів в організмі.Повітря поблизу цих дерев насичене аерофонаминегативного знаку. Загальні окисні властивості киснювизначаються концентрацією терпенів, озону, аерофонів і ін.

Повітря лісу містить в 200 разів менше бактерій, ніжповітря міст. 1 га хвойного лісу виділяє в атмосферу за добублизько 4 кг, а 1 га листяного лісу - близько 2 кг леткихорганічних речовин, які володіють фітонциднимивластивостями. Ці природні аерозолі органічного походженняне тільки покращують якісні властивості атмосферногоповітря, але, будучи біологічно активними речовинами,виразно впливають на ряд фізіологічних функцій організму -дихання, кровообіг, систему крові та ін.

Озон у приземному шарі атмосфери міститься вконцентрації до 40-50 мг/м3. Існують значні коливанняконцентрації озону і оксидів азоту, які супроводжують озон ватмосферному повітрі. Є декілька джерел утворення озону вприродних умовах: при снігопадах і заметілях, перед грозовоюдіяльністю, при тихих коронних розрядах, а такожнадходження його зі стратосфери.

Атмосферний озон, який постійно проникає в приземнийшар з верхніх шарів атмосфери, є безпосереднім показникомчистоти повітряного середовища. Завдяки хімічній активностіозон володіє вираженою бактерицидною і дезодоруючоюдією. Одночасно, вступаючи в хімічні реакції іззабруднювачами повітря, озон може сприяти розвитку такзваного фотохімічного смогу. В цих випадках концентрація

3

озону може досягати 200-300 мг/м .

Атмосферна циркуляція - безперервний і складний рухповітряних мас. Вона є одним з основних факторів погодо- ікліматоутворення, а також вираженим біотропним факторомклімату. У зв'язку з цим типи циркуляційних процесівпокладені в основу більшої частини сучасних методів медико-метеорологічного прогнозування. Циркуляцію атмосферивизначає комплекс факторів, з яких головними є енергіяСонця, обертання Землі навколо своєї осі, неоднорідністьземної поверхні. Основною формою загальної циркуляціїатмосфери у нетропічних широтах є циклонічна діяльність(виникнення, розвиток і переміщення циклонів і антициклонів).

Циклон - атмосферне збудження з пониженим тискомповітря (мінімальний тиск у центрі) і замкнутими ізобарами(лініями рівного атмосферного тиску), з рухом повітря інапрямом вітру проти годинникової стрілки в північній півкулі,за годинниковою стрілкою - в південній. В циклонівідмічається значна зміна атмосферного тиску по горизонталі,яка називається баричним градієнтом (перепадом тиску) до 1-3 мбар на 100км і обумовлює сильні вітри.

Циклонічні утворення формують звичайно похмуру,вологу, нерідко дощову погоду. Проходження циклонів частопов'язане з фронтальною діяльністю, яка найбільшнесприятлива для організму людини, оскількисупроводжується різкою зміною метеорологічних елементів ізначними електромагнітними коливаннями атмосферногопоходження.

Фронт - перехідна зона або умовна поверхня поділудвох повітряних мас з різними фізичними властивостями.Ширина зони в горизонтальному напрямі становить декількадесятків кілометрів. Основними атмосферними фронтами єтеплий і холодний. Теплий фронт переміщується від теплогоповітря до холодного. Перед лінією фронту (до 400 км)випадають зливові опади, відбувається падіння атмосферноготиску, нерідко виникають тумани. Холодний фронт рухаєтьсяв сторону теплого повітря. Вздовж лінії фронту розвиваєтьсяпотужна хмарність, шквальні вітри, зливи, грози. За фронтомможе розвиватися система високошаруватих дощових хмар зсильними опадами, але може також наступити прояснення.

Антициклон - область підвищеного атмосферноготиску із замкнутими ізобарами. Тиск, максимальний в центріантициклону, до периферії падає. Баричні градієнти вантициклоні менші, ніж в циклоні. Переважають нисхідні рухиповітря, що обумовлює малохмарну погоду зі слабким вітром ідобре вираженим добовим ходом метеорологічних елементів.Все це формує переважно сприятливі для організму людиниумови погоди. Однак при сонячній антициклональній погодіможуть розвиватися дискомфортні для людини гігротермічніумови (перегрівання, духота), які утворюються внаслідокпрогрівання повітряних мас, В холодний період року і вночі вантициклоні може спостерігатися охолодження повітря відземної поверхні, що приводить до утворення низькихшаруватих хмар і туманів, які звичайно розсіюються в першійполовині дня. Значні вітри виникають тільки на периферіїантициклону.

5.2.2. Методи кліматотерапії

Під кліматотерапією розуміють використання впливурізних метеорологічних факторів і особливостей клімату даноїмісцевості, а також спеціальних кліматичних дій (процедур) злікувальною і профілактичною метою. В поняттякліматотерапії включається ряд елементів.

1. Вплив зміни кліматичних районів. Приїзд хворого накурорт, який відрізняється сприятливими кліматичнимиумовами з точки зору впливу на патологічний процес, єважливим елементом кліматотерапії. В цьому випадкукліматичні умови полегшують функціонування організму,поступово тренують його механізми адаптації, розширюютьможливості компенсації порушених функцій. Змінакліматичних районів може діяти стимулюючим чином, змінитиреактивність організму і викликати зміни в проходженніхвороби, що має значення при повільних патологічнихпроцесах і сприяє їх зникненню.

Вплив метеорологічних умов у звичних для хворогокліматичних умовах (приміські санаторії, будинки відпочинку іт.д.). Лікування на курортах, які не відрізняються закліматичними умовами від постійного місця проживання, маєзначення для хворих з ослабленими адаптаційнимимеханізмами, які різко реагують на зміну кліматичних районів.

В          поняття кліматотерапії включається застосуванняспеціальних кліматотерапевтичних процедур: повітряних ісонячних ванн, сну на повітрі, таласотерапії (сон на березіморя, морські купання), при яких досягається максимальнийвплив кліматичних факторів на хворих.

Лікувальна дія клімату може використовуватись дляпрофілактики і лікування захворювань в будь-якихкліматичних районах. Лікування кліматом складається звпливу особливостей кліматичних умов місцевості іспеціальних кліматопроцедур. До спеціальних методівкліматотерапії належать: аеротерапія, геліотерапія,таласотерапія.

Аеротерапія - лікувальний і профілактичний впливвідкритого свіжого повітря - важливий метод, який можназастосовувати в будь-яких кліматичних районах у всі порироку. Аеротерапія є основою кліматолікування, складовоючастиною санаторно-кліматичного режиму. Вплив свіжогоповітря під час прогулянок, екскурсій, спортивних ігор і т.д. єелементом аеротерапії, кліматичним фоном, на якомунайефективніше діють спеціальні види аеротерапії. До нихвідносять:

тривале перебування (включаючи сон) на відкритихверандах, балконах і т.д.;

перебування (сон) на березі моря є різновидом

аеротерапії, при якому на організм людини дієморське повітря, насичене морськими солями,озоном, фітонцидами морських водоростей (морськааеротерапія);

> повітряні ванни - дозована дія свіжого повітря наорганізм повністю або частково оголеної людини.

Фізіологічна дія аеротерапії пов'язана з підвищенимзабезпеченням організму киснем та з ефектом охолодження.При аеротерапії змінюється функція зовнішнього дихання,збільшується надходження кисню в тканини, нормалізуютьсяфункції організму і в першу чергу центральної нервовоїсистеми.

Геліотерапія - застосування сонячних променів злікувальною і профілактичною метою.

Основним дієвим фактором в геліотерапії є енергіяелектромагнітного (світлового) випромінювання Сонця вдіапазоні довжин хвиль 290-3000 нм, який містить основнучастину загального потоку сонячної радіації і, проходячичерез атмосферу, досягає земної поверхні в послабленомувигляді. Випромінювання цього діапазону за міжнародноюкласифікацією поділяють на три частини: ультрафіолетову -УФ (коротше 400 нм), видиму (400-760 нм), інфрачервону - 14(довше 760 нм). В свою чергу УФ-радіацію поділяють надовгохвильову частину - УФ-А (315-400 нм), короткохвильову- УФ-В (280-315 нм) і УФ-С (коротше 280 нм), якезатримується атмосферою.

При геліотерапії на тіло людини діє сонячна радіація,яка випромінюється або безпосередньо від Сонця (прямарадіація), або від небесного простору (розсіяна радіація), абовід поверхні різних предметів (відбита радіація). Органи, якібезпосередньо сприймають сонячну радіацію, - це шкіра і очі.В основі фізіологічної дії сонячних променів лежать різніфотохімічні реакції, особливості яких залежать від довжинихвиль і енергії поглинутих квантів діючого випромінювання.Енергія ІЧ-променів в залежності від довжини хвиліпоглинається тканинами на глибину від 3 нм до 4 см, тоді якУФ-випромінювання не проникає глибше 0,5-1 мм. ІЧ-променів основному мають теплову дію.

УФ-промені володіють складнішою дією, викликаючизміни в тканинах. Безпосередня дія УФ-випромінюваннявизначає бактерицидний ефект сонячної радіації. Поглинутатканинами енергія кванта УФ-випромінювання викликаєзбудження атомів і молекул та перехід електронів з однієїорбіти на іншу, відрив їх від атома або молекули(фотоелектричний ефект). Ці процеси приводять атоми імолекули тканин організму в новий, фізично змінений стан,при якому збільшується запас їх енергії і можливість вступатив хімічні реакції. Вітаміноутворююча дія геліотерапії пов'язаназ перетворенням у шкірі під впливом УФ-променів провітамінуD (7-дегідрохолестерину) у вітамін D3.

Видиме випромінювання має сигнальний характер ічерез посередництво органу зору рефлекторно визначаєдобовий біологічний ритм активності людини, служитьджерелом рефлекторної і умовно рефлекторної діяльності.

Сонячне випромінювання є потужним засобомпрофілактики і лікування ряду захворювань і патологічнихстанів. Воно збільшує працездатність людини, підвищуєопірність до різних інфекцій і простудних захворювань,прискорює загоювання ран і виразок, підсилює тканиннедихання, затримує розвиток атеросклерозу і т.д.

В залежності від фізичних умов освітлення сонячнимпромінням сонячні ванни поділяють на ванни сумарної,розсіяної, послабленої радіації. Крім того, розрізняютьзагальні і місцеві сонячні ванни. При загальних сонячнихваннах сумарної радіації людина опромінюється прямимипроменями всіх ділянок сонячного спектру. Різновидомзагальних сонячних ванн є інтермітуючі (переривчасті) ванни.Під час здійснення цієї процедури опромінення певноїтривалості 2-3 рази переривається на 10-20 хв. і більше.Переривчасте опромінення в порівнянні з непереривчастиммає м'якший вплив на організм. Загальні сонячні ваннипослабленої радіації проводяться під тентами і екранами, якізнижують інтенсивність сонячного випромінювання, що падаєна пацієнта, наприклад, під жалюзійним екраном. Призагальних сонячних ваннах розсіяної радіації виключаєтьсядія прямими променями Сонця, і хворий підлягає дії сонячноїрадіації, яка йде з небосхилу. Дія сонячних ванн розсіяноїрадіації м'якша, оскільки тепловий ефект прямих сонячнихпроменів виключений або значно обмежений, а біологічна діяУФ-променів, отримана від розсіяної радіації, порівнюється здією прямої сонячної радіації. При місцевих сонячних ваннахопромінюються окремі ділянки тіла (сонячний "комірець","пояс" і т.п.). Для сонячних ванн концентрованої радіаціїзастосовуються рефлектори із дзеркалами різних конструкцій.

Дозування сонячних ванн сумарної сонячної радіаціїпроводиться в калоріях або біодозах. Застосовуються триосновні режими сонячних опромінень. Вихідна доза, якуумовно називають також лікувальною, становить 5 кал/см2,або 210кДж/м2 (1/4 біодози).

Таласотерапія як один з методів кліматотерапії маєрізне тлумачення. В широкому розумінні таласотерапіявключає використання з метою загартовування і лікуваннярізних кліматичних, бальнеологічних і гідротерапевтичнихфакторів, пов'язаних з перебуванням біля моря. В такомурозумінні таласотерапія по суті примикає до кліматотерапії,оскільки в неї включається і аеротерапія, і геліотерапія.Правда, аеротерапія на березі моря має свої особливості якщодо впливу на організм (дія морських солей, аерофонів), такі щодо організації. У вужчому розумінні таласотерапія включаєв себе морські купання. Цей вид кліматобальнеологічноговпливу є специфічним для таласотерапії і має найбільшийефект.

Фізіологічна дія морських купань на організм пов'язана зтермічними, механічними і хімічними факторами. Термічнийвплив залежить від охолодження, оскільки температура водив морі нижча, ніж температура тіла. Чим нижча температураводи, тим більша тепловтрата і тим сильніша фізіологічна діякупання. Механічна дія проявляється тиском морських хвильна тіло, робиться своєрідний "гідромасаж", в результаті чогопокращується стан шкіри, її еластичність. Людині в моріпотрібно протистояти рухливій масі води. Удари хвильпідсилюють м'язову роботу, яка витрачається на те, щобзберегти рівновагу тіла у воді. Хімічний вплив залежить відрозчинених у воді солей, які осідають на шкірі, подразнюють їїрецептори, продовжуючи викликати відповідні реакції іпідтримуючи протягом певного часу викликану при купанняхреакцію. Ця подразнювальна дія залежить від якісного ікількісного складу морської води. Вона містить катіони натрію,калію, магнію, кальцію, аніони хлору, брому та ін. Відомезначення має вплив бактеріальної флори і фітонцидівморських водоростей. Сильну дію при купаннях має повітря ісонячна радіація, особливо УФ частина спектру, яка проникаєу воду на глибину до 1 м, а також підвищена іонізаціяморського повітря. Велике значення має емоційно-психологічна дія купання. Краса моря, незвичні обставини,відчуття радості, пов'язане з купанням, - все це підвищуєнастрій, загальний тонус організму. Купання веде дотренування нервово-гуморальних, серцево-судинних та іншихмеханізмів терморегуляції, обміну речовин, дихальної функції,підвищує життєвий тонус організму, його адаптивніможливості, має виразну загартовувальну дію.

Купання в басейні з морською водою маєбагато спільного з купанням у морі. В значній мірізберігаються хімічна дія морської води і тренувальний впливплавання. Одночасно, в порівнянні з купаннями в морі,слабше виражений гідромасаж у зв'язку з відсутністю хвиль, атакож охолоджувальна дія у зв'язку з вищою і стабільноютемпературою води.

Купання в озері або річці є менш активним впорівнянні з морськими купаннями.

Великого поширення набуло одночасне здійсненнярізних видів лікувальної фізичної культури з одночаснимприйманням кліматичних процедур: повітряних і сонячнихванн, тривалим перебуванням на свіжому повітрі. До методівспіввикористання кліматотерапії належать плавання,лікувальна гребля, катання на морських (річкових)велосипедах, дозована ходьба, прогулянки пішки (ближнійтуризм), спортивні ігри, гімнастика (на пляжі, спортплощадці),катання на велосипедах, ковзанах, лижах і т.д.Співвикористання кліматичних дій з лікувальною фізичноюкультурою підсилює загартовувальний і тренувальний ефектцих процедур, сприяє підвищенню опірність організмухворобам і має велике лікувальне і профілактичне значення.

Карстові печери. Мікроклімат карстових печер злікувальною метою використовується порівняно недавно.Перші відомості про сприятливу дію цього природногофактора на хвору людину відносяться до періоду Другоїсвітової війни. В Німеччині (Клутертсберг) під бомбосховищебула використана карстова печера. Хворі на бронхіальнуастму, попадаючи в цю печеру, помічали покращення стануздоров'я, послаблення або повне припинення астматичнихнападів. Відомості про лікувальні властивості мікрокліматукарстових печер щодо хворих на бронхіальну астму булипідтверджені подальшими спостереженнями, проведеними вАвстрії, Угорщині, Німеччині.

Зміни, які спостерігаються в організмі хворих під часперебування в карстовій печері, обумовлені комплексноюдією спелеофакторів. Під впливом помірно зниженоїтемператури повітря дещо підсилюється тепловіддача зповерхні тіла як конвекційним, так і радіаційним шляхом, щостимулююче впливає на механізм теплопродукції, викликаєпідсилення окислювальних процесів із всіма супутнімифізіологічними змінами з боку дихання, кровообігу ітканинного газообміну. Під впливом прохолодного повітрявідбувається звуження периферійних судин і перерозподілкрові з периферії до внутрішніх органів, що позитивно впливаєна кровообіг останніх.

Вдихання помірно холодного повітря позитивно впливаєна всі показники альвеолярної вентиляції, що сприяєпокращенню газообміну в легенях. Сприятливим фактором, зточки зору впливу на внутрішнє дихання, є також низькафізіологічна відносна вологість, яка сприяє підсиленнювологовіддачі з дихальної поверхні легень і кращій оксигенаціїартеріальної крові.

Певне значення з точки зору впливу на внутрішнєдихання відіграє збільшення в карстовій печері вуглекислогогазу. Спостереження показали, що вдихання газової суміші ізвмістом СС>2 0,53% по об'єму у хворих на бронхіальну астмувикликає поглиблення і зменшення частоти дихання.Важливим елементом мікроклімату карстової печери євисокий ступінь іонізації повітря. Вдихання повітря, що міститьзначну концентрацію легких іонів, має сприятливу дію нафункціональний стан нервової і серцево-судинної систем, нарізні види обміну, сприяє покращенню клінічного стану хворихна бронхіальну астму і гіпертонічну хворобу.

Значна роль відводиться і радіоактивності повітря. Підвпливом радону і продуктів його розпаду, щовикористовуються в терапевтичних дозах, відбуваєтьсязниження артеріального тиску, пульсу, зменшенняінтенсивності запального процесу, спостерігаються позитивнізміни в імунологічній реактивності організму.

Соляні шахти. Одним з видів спелеотерапії є дія нахворих мікрокліматом соляних шахт, особливістю яких є вміствисокодисперсних аерозолів хлориду натрію, постійнатемпература повітря, відсутність у повітрі шкідливих домішок імікроорганізмів, мала швидкість руху повітря, певнеспіввідношення вмісту газів, вологості, атмосферного тиску,відсутність шуму. Спелеотерапія в умовах мікрокліматусоляних шахт полягає в систематичному дозуванні протягомперебування в них хворих. Специфічні властивостімікроклімату соляних шахт визначили їх застосування длялікування хронічних неспецифічних захворювань легень іперш за все бронхіальної астми. Досвід застосування даноговиду кліматотерапії при лікуванні бронхіальної астми є вселищі Солотвино Закарпатської області. Шахта, у виглядіскладної інженерної споруди, є підземним відділенням лікарніі розміщена на глибині 300 м від поверхні землі в товщісоляного пласту і має водопровід, каналізацію,електроосвітлення, вентиляційну систему, що забезпечуєрегенерацію мікроклімату і провітрювання палат, телефоннийзв'язок і ліфт для піднімання і опускання хворих.Мікрокліматичні умови солотвинської соляної шахтихарактеризуються наступними параметрами: температураповітря становить 23-24°С, відносна вологість - 20-60%,швидкість руху повітря - до 0,2 м/с, вміст високодисперснихаерозолей хлориду натрію - 0,5-5 мг/м3, з яких 70-80%частинок мають розміри менше 5 мкм. Вміст кисню дорівнює20,7% по об'єму, вуглекислого газу - 0,03% по об'єму,атмосферний тиск - 750-775 мм рт.ст. Рівень шуму в шахті неперевищує 25 дБ. Повітря не містить патогенних мікробів іалергенів.