6.2. Природно-ресурсний потенціал земельрекреаційного, курортного та природоохоронногозначення

магниевый скраб beletage

Актуальним є визначення структури всього природно-ресурсного потенціалу регіонів України, виявлення місця, якезаймає той чи інший його компонент в інтегральній (сумарній)величині. В свою чергу, встановлення компонентної структуриприродно-ресурсного потенціалу по регіонах дає змогупереходити на порівняльні оцінки територіальнедиференційованих показників, пов'язаних з їх використанням.

Цікаву роботу з методики визначення компонентноїструктури природно-ресурсного потенціалу території України,проведення розрахунків по забезпеченню її населенняокремими ресурсами і зведення до спільного знаменникаінтегрального ресурсного потенціалу (на прикладі України)виконав В. П. Руденко. Незважаючи на умовність визначеногоним сумарного природно-ресурсного потенціалу по регіонах(по Україні в цілому, по її великих економічних районах іобластях), що пов'язане зі складністю зіставлення різних зафізичними параметрами та особливістю споживання ресурсів(мінеральних, земельних, водних, лісових, фауністичних,природних рекреаційних), виконані дослідження становлятьчималий науковий та практичний інтерес.

За наведеними в таблиці 6.1 даними найбільшу частку вкомпонентній структурі ресурсів України займають земельні(44,4 % усього ресурсного потенціалу) і мінеральні (28,3 %)ресурси. Нижчою є частка потенціалу фауністичних (0,5 %) ілісових (0,5 %) ресурсів. Причому найбільший сумарнийпотенціал ресурсів (від загального по республіці) маютьДонецька (12,3 %), Дніпропетровська (10,9 %) і Луганська(8,8 %) області. Це є результатом зосередження в нихмінеральних, насамперед вугільних, залізорудних,марганцевих та інших ресурсів світового значення, якіхарактеризуються сприятливими умовами видобутку.

Наведені в таблиці 6.1 показники сильнодиференційовані як за ресурсним потенціалом, так і зарегіонами і можуть бути використані для оцінки конкретнихресурсів тих чи інших областей України.

За даними Держкомзему України організації, установиприродоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення станом на 01.01.98 р. займали304,4 тис. га земель, в складі яких налічувалось 11,8 тис. гасільгоспугідь; 151,1 тис. га лісів і інших лісовкритих площ;14,0 тис. га відкритих і заболочених земель; 63,0 тис. га підводою. В межах населених пунктів їх обліковувалось17,6 тис. га, в т.ч. 8,5 тис. га забудованих.

До складу земель, що вимагають створення особливогорежиму охорони та забезпечення цільового функціональноговикористання на території України відносяться:

Таблиця 6.1.Компонентна структура природно-ресурсногопотенціалу економічних районів і областей України

Територія

Сумарнийпотенціал, %від сумарногопо Україні

Потенціал ресурсів, %

Міне-ральних

Вод-них

Земель-них

Лісо-вих

Фауніс-тичних

Природнихрекреа-ційних

1

2

3

4

5

6

7

8

Донецько-Придніпровська

49,4

50,9

8,4

32,7

1,4

0,4

6,2

Дніпропетровська

10,9

68,9

4,8

21,3

0,3

0,4

4,3

Донецька

12,3

72,8

4,8

16,8

0,4

0,1

5,1

Запорізька

3,9

20,4

20,1

49,7

0,7

0,7

8,4

Кіровоградська

3,0

10,8

11,9

70,3

1,6

0,6

4,8

Луганська

8,8

73,8

6,8

13,8

0,8

0,2

4,6

Полтавська

3,5

11,5

11,0

68,1

2,9

1,1

5,4

Сумська

2,7

3,4

15,9

65,3

7,6

1,1

6,7

Харківська

4,3

14,2

11,4

54,6

3,9

0,6

15,3

Південно-Західна

35,1

6,6

17,1

55,0

9,3

0,5

5,1

Вінницька

3,6

2,1

9,7

79,1

3,5

0,5

5,1

Волинська

1,7

1,0

18,0

55,2

16,2

0,4

9,2

Житомирська

2,9

5,5

15,9

59,8

12,6

0,7

9,5

Закарпатська

2,5

3,0

31,5

19,4

17,4

0,1

28,6

Івано-Франківська

2,2

7,5

33,3

24,1

17,6

0,1

17,4

Київська

4,0

3,8

12,3

59,5

5,5

0,5

18,4

Львівська

3,7

22,5

22,7

29,2

11,1

0,2

14,3

Рівненська

1,8

5,0

16,4

55,0

16,1

0,7

6,8

Тернопільська

2,1

1,2

13,6

75,0

4,7

0,2

5,3

Хмельницька

2,7

3,5

13,8

72,6

3,8

0,4

5,9

Черкаська

3,0

5,8

12,7

67,7

4,6

0,9

8,3

Чернігівська

3,6

10,8

12,9

59,1

6,7

1,0

9,5

Чернівецька

1,3

5,2

18,3

50,0

12,6

0,2

13,7

Південний

15,5

5,1

18,7

57,4

1,3

0,6

16,9

Кримська

6,0

10,0

19,3

39,0

1,8

0,3

29,6

Миколаївська

2,9

2,8

23,2

66,7

0,5

1,0

5,9

Одеська

3,7

1,8

11,1

71,8

1,3

0,5

13,5

Херсонська

2,9

1,6

22,7

67,1

1,0

1,2

6,4

Всього по Україні

100,0

28,3

13,1

44,4

4,2

0,5

9,5

курортні (лікувально-оздоровчі) землі (територіїрозповсюдження понад 400 джерел лікувальнихмінеральних вод і 104 родовищ лікувальних грязей;території морських пляжів довжиною 1160 км;земельні ділянки 1059 санаторіїв і санаторіїв-профілакторіїв на 203 тис. місць;

рекреаційні землі (земельні ділянки 2380 закладіворганізованого відпочинку та туризму на 398 тис.місць; ериторії масового короткочасного відпочинкунаселення у приміських зелених зонах; земельніділянки дачних поселень та садівничих товариств;

землі природоохоронного фонду, якийвикористовується для екологічного туризму тарекреації (території 5 національних природнихпарків, 10 регіональних ландшафтних парків, 3біосферних заповідників, 1800 заказників, 500парків-пам'яток садово-паркового мистецтва тощо);

землі об'єктів історико-культурної спадщини(території розташування більше 125 тисяч пам'ятокісторії, археології, архітектури, етнографії та інші).

Загальна площа всіх цих земель, які використовуютьсяза призначенням, за даними "Зведеної схеми районногопланування України" (1991 р.), становила 7,2% територіїУкраїни (4346,6 тис. га), в т.ч. природоохоронні землі займалибіля 2,2%.

У відповідності до чинного законодавства курортні,природоохоронні землі та землі історико-культурногопризначення є загальнодержавною власністю, підлягаютьособливій охороні, не приватизуються; вони можутьпередаватись лише у постійне або тимчасове користування;рекреаційні ж землі можуть перебувати як у загальнодержавній,так і в колективній або приватній власності.

За даними оцінки ресурсного потенціалу земелькурортів і рекреації та туризму, земель історико-культурногопризначення, територія їх розповсюдження може складатиблизько 9,1 млн. га, або майже 15% території країни. Цебільш, ніж вдвічі перевищує площі тих земель, яківикористовуються для цих цілей на сучасному етапі. Згідно зпрогнозними розрахунками на базі використання цьогопотенціалу є можливість одночасно оздоровити близько50 млн. чоловік, тобто майже все населення України. З іншогопогляду - це могутній потенціал розвитку міжнародноготуризму, який у багатьох країнах світу є прибутковою галуззюнаціональної економіки. Так, наприклад, питома вага доходіввід туризму у валовому національному продукті в Іспаніїстановить майже 4%, у Кіпрі - близько 20%, у країнахЦентральної і Східної Європи - біля 7,6%. В Україні долядоходів від туризму у валовому національному продукті неперевищує одного відсотка.

Водночас, значні земельні території необхідні длястворення охоронних зон (санітарної охорони курортів талікувальних ресурсів, водоохоронних, охорони історико-культурної спадщини, тощо) а також для створенняприбережних захисних смуг, які виконують природоохоронніфункції і мають режим обмеженої господарської діяльності.Зокрема, Водним Кодексом України (1995 р.) уздовж берегівморів, морських заток і лиманів передбачено виділенняприбережних захисних смуг шириною не менше двохкілометрів від урізу води. В межах цих смуг забороняєтьсязастосування пестицидів, облаштування полігонів,складування відходів та будівництво полів фільтрації; навколоводойм забороняється розорювання земель, садівництво тагородництво, будівництво дач, гаражів тощо.

Переважна частина об'єктів історико-культурноїспадщини в Україні розміщується на території 1156 населенихпунктів, які належать до категорії історичних поселень. В їхскладі обліковується 279 міст, 162 селища міського типу, 715сіл. За проектом ВБН Б.2.2.-96 "Організація зон охоронипам'яток архітектури" до охоронних зон пам'яток включенотериторії старої забудови та цінних природних ландшафтів,які утворюють історичне середовище. На території цих зонзабороняються земляні, будівельні роботи, господарськадіяльність, за винятком відновлювано-реставраційних заходів.

До цього часу територія охоронних зон у балансі всіх видівземель України, - як певна категорія земель, - кількіснимипоказниками законодавчо не визначена, а зовнішні межі всіхвидів охоронних зон практично не встановлюються (заспеціально розробленими проектами), а якщо і/або виділяються,то тільки для незначної частини об'єктів.

Таким чином, при опрацюванні Схем територіальногопланування особливу увагу слід приділяти необхідностістворення резервного фонду земель охоронногопризначення.

Свого часу Урядом України було затверджено "Перелік іграниці територій, які зарезервовані для організації зонлікування, відпочинку та туризму в Українській РСР", якимпередбачалось створення 265 нових об'єктів цільовоговикористання загальною площею 1369,4 тис. га. Однак, черезвідсутність належного державного контролю, протягомостанніх 20 років в межах резервних територій ведетьсядачне будівництво, інша господарська діяльність, значначастина цих найцінніших ресурсів вже втрачена.

Не дивлячись на очевидну економічну доцільність і гострусоціальну потребу в розвиткові рекреаційного комплексу, насьогоднішній день в Україні немає повного кадастру земелькурортного, рекреаційного, природоохоронного та історико-культурного призначення; не визначені цінні природні території зметою наступного їх заповідання; не встановлені межіохоронних зон всіх видів; не скориговані показники потребирезервних територій для розвитку курортів, рекреації та туризмунавіть на ближчу перспективу.

Серед об'єктивних причин, що обумовили спад розвиткукурортно-рекреаційних та природоохоронних територій, впершу чергу слід назвати:

зниження потреб населення України на курортні татуристсько-рекреаційні послуги з 20% до 8% (черезпадіння загального життєвого рівня, створенняприватного сектору дачних поселень та садівничихтовариств тощо);

реструктуризацію мережі курортних та туристсько-рекреаційних закладів, зменшення їх кількості(відповідно до статистичних даних з 3806 у 1991 роцідо 3440 у 1994 році);

стагнацію курортного та туристсько-рекреаційногобудівництва, дефіцит інвестицій, відсутність пільг воподаткуванні даного виду послуг, оренди землі,використання енергоресурсів (що широкопрактикується в ряді країн - Туреччині, Тунісі інавіть - в Казахстані);

використання частини існуючого фонду не запризначенням (офіси, малі підприємства тощо) узв'язку з низьким рівнем комфорту в деякихзакладах, збитковість їх експлуатації,неспроможність конкурувати на туристському ринку.

Істотним фактором для України є також втрата курортно-рекреаційних та природно-заповідних земель у зв'язку з їхрадіоактивним забрудненням внаслідок Чорнобильськоїкатастрофи (вилучено з даного виду використання 1,4 млн. га),що вимагає додаткового резервування подібних територій уекологічно чистих регіонах.

Однак, оцінка потенціалу рекреаційного фонду такурортно-лікувальних ресурсів дає об'єктивні підставирозраховувати, що ситуація, яка склалася в галузі є тимчасовою,а Україна має перспективу пожвавлення туризму, і в першучергу, із-за кордону; нарощування курортно-рекреаційних іприродоохоронних територій з особливим статусом (длязабезпечення відтворення генофонду рослинного і тваринногосвіту, збереження різноманітності природних комплексів,охорони унікальних бальнеологічних ресурсів), які повинністановити близько 20% земельного фонду держави.

Головним у плануванні перспективного розширеннятериторій ландшафтно-природних ресурсів повинно стативизначення їх цінності та пріоритетів у формуванні подальшоїінвестиційної політики. З цього погляду необхідно перш за всезарезервувати території унікальних бальнеологічних, грязевихі пляжних приморських ресурсів, а також територіймайбутнього природно-заповідного фонду.

Для вирішення всіх цих проблем першочергово необхідно:

законодавчо закріпити функціональний розподілособливо цінних територій в Україні. З цією метоютреба прискорити введення в дію закону "Прокурорти", розробити нові закони "Про приморськітериторії", "Про охорону гірських ландшафтів" тощо(подібні закони вже давно діють у Франції, ФРН таінших країнах);

визначити      науково обґрунтовані пріоритетирезервування, функціонального використання іохорони курортно-рекреаційних і природно-заповідних земель з урахуванням регіональнихособливостей; зафіксувати їх територіальніпараметри у містобудівній документації;

розробити      кадастр земель курортного,рекреаційного, природоохоронного та історико-культурного призначення;

скласти новий реєстр та визначити границі територій,які резервуються під курорти, зони масовоговідпочинку і туризму та природоохоронні об'єктирекреаційного призначення (на заміну згаданоїраніше постанови Уряду України від 1977 р.);

затвердити реєстр і чітко визначити зовнішні межівсіх видів охоронних зон та їх територіальнірозміри; встановити режим ведення на нихгосподарської діяльності.

У зв'язку з тим, що згадані категорії земель належать дорізних суб'єктів права державної власності, а відповідніоздоровчі і істотко-культурні заклади підпорядковані різнимміністерствам і відомствам (Мінекобезпеки, Мінкультури,Держкомтуризму тощо), доцільно всі роботи повпорядкуванню названих територій, їх правовомузабезпеченню проводити на міжвідомчому рівні під егідою,координацією і контролем Кабінету Міністрів України.

Попередні прогнозні розрахунки, виконані МінекобезпекиУкраїни та Інститутом землеустрою УААН, про можливістьрозширення територій курортно-рекреаційного таприродоохоронного призначення наведені у таблицях 6.2 та 6.3.

Орієнтовні економічні показники рентабельностімістобудівного освоєння територій для розвитку курортно-рекреаційного господарства (без будівництва будівель і споруд)за розрахунками Інституту землеустрою УААН, становлять (вцінах 1997 року): при затратах на освоєння 1 га курортно-рекреаційних земель в середньому 45 тис. грн. і щорічнихдоходах біля 25% на 1 тис. затрат, прибуток від використаннядодаткових тільки 1 млн. га цих територій (переважномалоцінних сільгоспугідь та непридатних для іншоговикористання) може становити близько 10 млн. гривень.

Таблиця 6.2

Прогнозні показники розширення системи курортно-рекреаційних територій в Україні(за даними Інституту землеустрою УААН)

Адміністративніодиниці

Курортно-

рекреаційні терито

рії, тис. га

на 1.01.1991 р.

на1996р.'

на2000 р.

на2005 р.

на1010 р.

за

проектний період

АвтономнареспублікаКрим

132,2

132,2

158,6

185,0

194,8

396,6

Вінницька

112,6

96,9

116,3

135,1

232,6

337,7

Волинська

186,7

181,5

217,8

224,0

238,5

560,4

Дніпропетровська

35,9

35,9

43,1

50,3

90,8

107,7

Донецька

37,6

37,6

45,1

52,6

69,4

112,7

Житомирська

263,3

100,7

120,8

316,0

345,6

790,0

Закарпатська

304,2

304,2

365,0

425,9

544,0

912,6

Запорізька

12,4

12,4

14,9

17,4

34,9

37,3

Івано-

Франківська

131,3

131,3

157,6

183,8

341,7

394,0

Кіровоградська

41,9

41,9

50,3

58,7

93,8

125,8

Київська

145,0

5,0

90,0

174,0

342,4

435,0

Луганська

81,0

81,0

97,2

113,4

214,9

243,1

Львівська

242,7

242,7

291,2

339,8

541,8

728,2

Миколаївська

15,8

15,8

19,0

22,1

43,5

47,5

Одеська

49,8

49,8

58,9

69,7

102,5

149,5

Полтавська

79,1

79,1

94,9

110,7

168,6

237,3

Рівненська

266,7

79,3

95,2

111,0

321,0

680,0

Сумська

109,4

109,4

131,3

153,2

192,5

328,2

Тернопільська

69,0

69,0

82,8

96,6

128,6

207,0

Харківська

126,2

126,2

151,4

176,7

355,4

378,5

Херсонська

8,4

8,4

10,1

11,8

17,5

25,1

Хмельницька

89,4

89,4

107,3

125,2

177,1

268,2

Черкаська

100,3

68,3

82,0

120,4

220,3

301,0

' Зменшення площі зумовлене вилученням із обігу територій, щознаходяться в зоні радіаційного забруднення

Таблиця 6.3

Прогнозні показники розширення системи природоохороннихтериторій в Україні(за даними Інституту землеустрою УААН)

Адміністративніодиниці

Природоохоронні те

риторії, тис. га

на 1.01.1991 р.

на 1996р.'

довгостр. прогноз(2015 р.)

Автономнареспубліка Крим

48,4

337,2

381,2

Вінницька

9,7

12,4

34,5

Волинська

34,9

37,6

43,8

Дніпропетровська

8,6

9,8

60,8

Донецька

7,4

12,0

93,5

Житомирська

26,9

29,7

32,7

Закарпатська

77,5

110,2

123,7

Запорізька

32,1

86,1

88,1

Івано-Франківська

54,9

57,7

60,5

Кіровоградська

3,6

5,9

18,5

Київська

9,1

52,6

131,6

Луганська

2,5

4,9

26,0

Львівська

6,6

28,1

146,0

Миколаївська

4,5

8,1

58,3

Одеська

25,3

29,8

63,3

Полтавська

6,7

8,8

11,5

Рівненська

66,2

68,0

78,0

Сумська

18,7

36,2

80,2

Тернопільська

22,1

23,1

66,4

Харківська

0,9

17,9

19,3

Херсонська

119,4

174,0

246,0

Хмельницька

7,7

10,0

212,0

Черкаська

7,2

59,1

64,1

Чернівецька

3,7

15,0

37,0

Чернігівська

2,9

65,5

157,5

Всього по Україні

607,2

1299,7

2434,8

' Дані приводяться орієнтовні, без повного врахування нових територій, щорезервуються у природоохоронний фонд