1.4. Охорона природи на рекреаційних територіях

магниевый скраб beletage

Одним з аспектів освоєння природних ресурсів в останнідесятиліття стало все більше використання природнихландшафтів з лікувальною метою і для відпочинку людей,тобто рекреаційне використання ландшафтів. Поряд зпромисловістю і сільським господарством рекреація у всьомусвіті стає найважливішим споживачем ресурсів природногосередовища і території.

Для успішного вирішення рекреаційних завдань напризначених для цього територіях, які в певній мірі повиннібути ізольовані від промислових і сільськогосподарськихоб'єктів і володіти територіальною цілісністю, необхіднанаявність відповідних культурних комплексів, які включали бжитло, а також органи управління і обслуговування, інакшекажучи - цілісну територіальну рекреаційну систему, яка маєсоціальну функцію в якості головної.

Виходячи з цих уявлень, можна виділити чотириосновних типи територіальних рекреаційних систем: перший -лікувальний, другий - оздоровчий, третій - спортивний,четвертий -пізнавальний.

Медико-біологічні і соціальні завдання, які вирішуються здопомогою кожного з цих типів, неоднакові. Якщо перший типнаправлений головним чином на лікування захворювань, тодругий і третій - на їх профілактику, загальне зміцненняздоров'я і підвищення працездатності. Четвертий типтериторіально-рекреаційних систем направлений нарозширення світогляду, підвищення рівня культури ідуховного багатства людей.

Здоров'я слід розглядати як стан повного фізичного,душевного і соціального благополуччя, а не тільки яквідсутність хвороб або фізичних дефектів. Тому врекреаційній географії, яка займається розробкою науковихоснов використання ландшафтів для лікування і відпочинку, -два розділи. Перший вивчає механізм впливу факторівсередовища, які використовуються для лікування іпрофілактики тих чи інших захворювань; другий - досліджуєландшафт з метою його використання для масовоговідпочинку населення. В першому випадку важливе значеннянадається таким властивостям ландшафту, як наявність ісклад мінеральних вод, характер клімату і т.п.; у другому -естетичній цінності ландшафту.

Що ж захоплює відпочиваючих в тому чи іншомуландшафті? Безумовно, естетична цінність ландшафту, атакож наявність на його території екзотичних об'єктів(водоспадів, скель, реліктових рослин, рідкісних видів тварин іт.п.). Найважливіше значення в принадності ландшафту, йогоестетичній цінності має різноманіття пейзажу. Суттєву роль уцьому відіграють далекоглядні природні комплекси, глибинаперспективи, ступінь членуватості лінії горизонту, наявністьмісць, з яких відкриваються зовнішні по відношенню до даноголандшафту пейзажі, різноманіття рослинності, ярусністьдеревостоїв і т.п.

Охорона ландшафтів у процесі їх рекреаційноговикористання є одним з важливих розділів охорони природи.Створення наукової основи рекреаційного використаннявимагає вивченості фізіологічних і психологічних передумоввибору форм відпочинку здоровими людьми, врахуваннярекреаційного навантаження, яке відчувають на собі ціліландшафти або окремі їх компоненти.

Ненормоване рекреаційне використання ландшафтівчасто приводить до порушення ґрунтового і рослинногопокривів, погіршення умов проживання і безпосередньоговинищення диких тварин, забруднення середовища, порушеннязв'язків в біогеоценозах. Але найсильніше страждає відрекреаційної дії, як і від деяких інших форм антропогенноговпливу на середовище (сінокоси, випасання худоби і т.п.), живаприрода. Навіть при дуже помірних дозах (двоє відпочиваючих влісі на 1 га на добу) рекреація приводить до суттєвих змінвидового складу і чисельності рослин і тварин. Постійний впливцього фактора спрощує структуру фітоценозу і біоценозу вцілому. В процесі змін, що відбуваються, зменшуєтьсярізноманіття і кількість тварин. В кінцевому результаті,наприклад, в лісі, де систематично відпочивають люди,витоптується трав'яний покрив, спочатку рідне, а потім повністюгине підлісок і підріст. Розрідження підлісового ярусу іпорушення надґрунтового покриву різко знижують кормовіресурси і погіршують умови для розмноження тварин і птахів.

Крім шкоди, яка наноситься фітоценозу і таким чиномпобічно впливає на тварин, неорганізована рекреаціяприводить і до прямого знищення у лісі птахів, звірів, амфібій,комах. І не тільки внаслідок прямої дії людини: порушенийпішоходами трав'яний покрив і пошкоджені кущі перестаютьслугувати захистом, більше не приховують гнізда від ворон,котів і інших ворогів. Крім того, регулярне і тривалеперебування у лісі людей у весняно-літній період (під часпрогулянок, збору ягід і т.п.) пригнічує нормальну активністьтварин в період розмноження, порушує природній ритмвигодовування і догляду за потомством.

Таким чином, рекреаційна територія при неправильномуїї використанні досить швидко втрачає своє значення і стаємалопридатною для відпочинку. Потік відпочиваючихнаправляється в інші місцевості, які також проходять весьцикл рекреаційної дегресії. Найнебезпечніші масовівідвідувачі в тих місцях, де є особливо цінні природнікомплекси, пам'ятки природи і т.п. Щоб цього не відбувалось,спеціалісти з рекреаційної географії повинні проводити великуроботу з функціонального зонування різних територій,особливо в місцях масового відпочинку поблизу великих міст.Дослідники намагаються якомога точніше визначити,виходячи з фізико-географічних умов місцевості, допустимедля неї максимальне навантаження. Розробити правилаповедінки відпочиваючих (чи можна всюди ходити порекреаційній території чи тільки по встановлених доріжках; чиможна збирати гриби або ягоди; де рекомендуєтьсявстановлювати палатку; чи можна і в якому місці розводитивогнище і т.д.). Крім того, в даний час застосовуютьсяспеціальні практичні заходи охорони природи рекреаційнихтериторій. Вони спрямовані на регулювання чисельностівідвідувачів і режиму їх поведінки, на оптимальне розміщенняспоруд служби відпочинку (доріг, житлових корпусів,господарських споруд і т.п.).

Цим завданням відповідають створювані державнінаціональні парки і природно-охоронні стежинки, щопрокладаються. Приваблюючи туристів, національні паркитим самим "відтягують" їх від приміських лісів, лугів, водоймта інших подібних місць, яким "дикий" туризм завдає значнихзбитків. Основне призначення стежинок природи - вихованнякультури поведінки людей в природі. Таким чином,виконується природоохоронна функція. З допомогою такихстежинок поглиблюються і розширюються знання екскурсантівпро оточуючу їх природу (рослинний і тваринний світ,геологічну будову місцевості і т.п.), вдосконалюючи розуміннязакономірностей біологічних та інших природних процесів.Стежинки, що проходять вздовж границь заповідників,заказників або рідкісних пам'яток природи, дозволяютьспрямувати основний потік відпочиваючих і туристів попевному маршруту. В результаті послаблюєтьсянавантаження на цінні природні об'єкти і території - вони непідлягають рекреаційній дегресії.

Отже, у справі раціонального використаннярекреаційних територій найважливішими є такі умови: по-перше, регулювання чисельності відвідувачів і режиму їхповедінки; по-друге, охорона цих територій від неправомірнихорганізацій і осіб, які забезпечують лікування, відпочинок ітуризм. Недостатньо поінформовані про вимоги охорониприроди, вони нерідко неправильно розміщують споруди,архітектура яких до того ж порушує ландшафтну цілісністьтериторії, нераціонально з точки зору інтересів охорониландшафту прокладають дороги і т.п. Дотримання відповіднихнауково обґрунтованих норм і правил забезпечуєневизначено довге використання ландшафтів для лікування івідпочинку, дозволить зберегти їх рекреаційну цінність.