1.5. Вдосконалення охорони природи нарекреаційних територіях

магниевый скраб beletage

Історично взаємовідносини суспільства і природирозвивались по мірі накопичення знань і досвіду від пасивноїохорони природних об'єктів до раціональногоприродокористування, яке включає охорону та відновленняприродних ресурсів та інші заходи. Природні рекреаційніресурси є незамінною умовою і матеріальною базою розвиткурекреаційного природокористування, а їх охорона відзабруднення і руйнування - найважливіше завданнясуспільства. Охорона природи важлива не тільки векономічному відношенні, але і як засіб захисту здоров'ялюдини. Ступінь задоволення рекреаційних потреб залежитьвід якості оточуючого середовища в тому чи іншому регіоні.

Основні          екологічні       цілі      рекреаційного

природокористування включають:

попередження деградації природних рекреаційнихкомплексів та їх компонентів під впливомантропогенної діяльності, в тому числі і рекреаційної;

збереження нормального функціонування екосистемрекреаційного комплексу. Підтримання нормальногогідрологічного режиму, оптимальної лісистості,сприятливого існування курортних, заповіднихтериторій із зонами господарського освоєння тарегуляція антропогенних навантажень можутьгарантувати нормальне відновлення природнихресурсів рекреації;

збереження максимальної різноманітності екосистем.Це одна з важливих умов стійкості біотопів в межахприродних рекреаційних комплексів.

Вказані цілі носять яскраво вираженийприродоохоронний характер. Можна виділити чотири групивпливів на природні рекреаційні комплекси, кожна з яких маєрізне походження і вимагає різних заходів для нейтралізації їхнегативних наслідків.

Найсуттєвіше впливають на оточуюче середовищевиробничі системи, особливо гірськодобувні, пов'язані звилученням з природного комплексу крупної маси речовини;освоєнням біологічних ресурсів, а також пов'язаних звиділенням значних мас речовин (енергетичні, переробніпідприємства) - перша група впливу. Відкрита розробкакорисних копалин у глибоких кар'єрах призводить допорушення рослинного покриву, ґрунтів, гідрологічногорежиму підземних вод. Розробка родовищ корисних копалин вбільшості випадків приводить до зниження рекреаційногопотенціалу території, яка втрачає свою привабливість, неговорячи про якісний стан природних компонентів.

Щоб оптимізувати процес гірськопромисловогорекреаційного використання таких територій, необхідноосвоювати родовища корисних копалин, розробка яких завдаєнайменшої шкоди рекреаційному потенціалу; розробкуродовищ вести із застосуванням найпрогресивнішоїпереробки сировини; втілювати повну комплексну переробкуосновної і супутньої сировини, використання порід покришки;проводити рекультивацію всіх вироблених площ з метоювідновлення їх природного, в тому числі природно-рекреаційного потенціалу; виявляти і використовувати згосподарською і рекреаційною метою деякі гірські виробки.Наприклад, в Карпатському регіоні (смт. СолотвиноЗакарпатської області) створений санаторій для хворих наастму у підземному просторі вироблених соляних шахт.

Дуже важлива охорона повітряного басейну. Основнимизабруднювачами повітря звичайно є ТЕС, підприємствахімічної промисловості, транспорт. Забруднене повітря нетільки негативно впливає на здоров'я людини, але і порушуєфункціональну діяльність рослин, погіршує санітарний станводи і ґрунту. Становище ускладнюється і тим, що повітрямобільне, в результаті чого шкідливі речовини можутьпереноситись на значні відстані. Локальні забрудненняпереростають у регіональні. Тому необхідною умовоюзабезпечення чистоти повітря та цілісності рекреаційнихресурсів в цілому є передбачення та ліквідація шкідливихвикидів не тільки в районі локалізації даних ресурсів, але і насусідніх територіях.

Для запобігання забрудненню повітря шкідливимиречовинами необхідно встановлювати новітні і ефективнішіочисні споруди, впроваджувати безвідходні технологіївиробництва, озеленювати території, виносити забруднюючівиробництва за межі житлових зон. Цими заходами в першучергу повинні бути охоплені підприємства, розміщені поблизукурортів, туристичних центрів.

Серйозну небезпеку для рекреаційного потенціалутериторій становить забруднення вод, особливо рік і озер.Головними джерелами забруднення рік є промисловіпідприємства, комунальне господарство, тваринницькі ферми.Ця проблема повинна вирішуватись шляхом вдосконаленнятехнологічних способів очистки води, впровадження увиробництво маловодних і безводних технологій.

Поліфункціональне значення лісів обумовлюєнеобхідність науково обґрунтованого, диференційованогопідходу до лісокористування. Підсилення природоохороннихфункцій лісів залежить від їх господарського використання.Розвиток ерозійних процесів, погіршення водного режиму рік,виникнення селевих процесів і вітровалів - результатантропогенної дії на ліси. Стихійні процеси і явища завдаютьвеликих збитків народному господарству, приводять додеградації особливо цінних природних ландшафтів,ускладнюючи їх використання для відпочинку і туризму.

Водоохоронну і водорегулювальну функції лісівнеможливо відокремити від ґрунтозахисної. Водний режим ірічковий стік в значній мірі залежать від лісистості території,особливо велике гідрологічне значення мають гірські ліси.

Велике значення в рекреації має виділення лісовимимасивами в оточуюче середовище фітонцидів і кисню. Іззагальної фітомаси рослинності, яка забезпечує нормальнийбаланс кисню на земній кулі, на ліси припадає більше 50%.Один гектар двадцятилітніх соснових насаджень щорічнопоглинає 9,35 т вуглекислого газу і продукує 7,25 т кисню.

На природні рекреаційні комплекси сильно діютьтехнологічні процеси рекреаційної діяльності: вилученнямінеральних вод, забруднення морських вод, атмосфери і т.д.- друга група впливу. Основні напрями охорони рекреаційнихресурсів - створення раціональної технологічної схеми їхспоживання, контроль за нормами витрати (на багатьохкурортах встановлені автоматичні дозатори бальнеологічнихресурсів), поповнення запасів за рахунок додаткової розвідкиресурсів, прийняття раціональних планувальних рішень іфункціональне зонування рекреаційних територій.

Третя група - це впливи, пов'язані із забезпеченнямпобутових потреб обслуговуючого персоналу. Веденнярекреаційного господарства є досить трудомістким. В ньомузадіяний значний контингент обслуговуючого персоналу, щостворює додаткове навантаження на природні рекреаційнікомплекси. Основні напрями охорони від таких впливів -законодавчо-нормативні і планувальні.

Крім того, на природу діють і самі рекреанти (четвертагрупа), особливо неорганізовані відпочиваючі (автотуристи).Для зменшення такого впливу слід перш за все створюватирозгалужену мережу кемпінгів і обладнаних стоянок.

Природні рекреаційні комплекси - це системи,властивості яких формуються в результаті взаємодіїперетворених, а іноді територіальне розкиданих, компонентівприроди. Тому до сфери їх охорони слід включити не тількимісця знаходження природних рекреаційних ресурсів, але ікомпоненти природи, які беруть участь у їх формуванні.Визначення границь зон охорони є важливим теоретичним іпрактичним завданням.

Природні комплекси і об'єкти природи, які є цінними внауковому, культурному, оздоровчому відношеннях, зурахуванням їх значення охороняють шляхом організаціїзаповідників, заказників, природних (національних) парків іпам'яток природи. Державні заповідники - це ділянки земель іводного простору, які мають наукове чи культурно-просвітницьке значення як типові і рідкісні ландшафтніутворення, місця збереження і розвитку рідкісних і ціннихпредставників тваринного і рослинного світу. В державнихзаповідниках охороняється весь природний комплекс, вонизакриті для доступу. На їх території повністю забороняєтьсягосподарське використання природних ресурсів. Навколодержавних заповідників створюються певні охоронні зони,господарська діяльність в яких обмежена.

В заказниках тимчасово або постійно охороняютьсяокремі елементи природного комплексу: ботанічні, зоологічні,ландшафтні, рекреаційні та інші. Господарська діяльність взаказниках забороняється диференційовано.

Пам'ятки природи - рідкісні, невідновлювані, цінні внауковому, культурному, естетичному відношеннях об'єктиприроди (реліктові зарослі, витвори садово-парковогомистецтва, дерева-старожили, геологічні відслоненнякорінних порід і ін.). Оголошення природного об'єктапам'яткою природи не супроводжується вилученням ділянкиземлі із землекористування.

Державні природні національні парки призначені дляохорони природних комплексів, пам'яток природи, організаціїтуризму та відпочинку. їх функції різноманітні, тому тутважливе функціональне зонування національних парків, тобтовиділення територіальних зон, які мають різні режими охорониі природокористування. Звичайно в таких парках виділяютьчотири функціональні зони: заповідну, охоронно-ландшафтну,рекреаційну і рекреаційно-господарську.

Заповідна зона призначена для охорони унікальних іособливо цінних природних систем. Вона має науково-природоохоронне значення, всі види господарської діяльностітут заборонені.

В охоронно-ландшафній зоні проводяться необхідніприродоохоронні заходи, дозволяється обмеженегосподарське використання лісів та інших об'єктів природи,допускається малоінтенсивна рекреаційна діяльність,наприклад, проходження організованих туристичних груп заспеціальними маршрутами.

Найсприятливіші умови для відпочинку, лікування ітуризму в рекреаційній зоні. Тут допускається проведенняпевних господарських заходів, які не завдають шкодиприродному середовищу. В рекреаційно-господарській зонірозміщуються виробничі підприємства.

В умовах інтенсифікації рекреаційної діяльності охоронаприроди на рекреаційних територіях є складовою частиноюраціонального природокористування, яке включає комплексзаходів з вилучення, використання і відновлення природнихресурсів, у тому числі і рекреаційних. Тому за рахунокстворення різноманітних природоохоронних територій при,безумовно, позитивному їх значенні не у всіх випадкахможливо комплексно вирішити проблему збереженняприродного середовища.

Для практичної реалізації раціональногоприродокористування в рекреаційному районі необхідні новіформи взаємодії суспільства і природи, наприклад, створеннярегіонів особливого природокористування. Основна метарежиму особливого природокористування - комплекснийрозвиток виробничих сил регіону і повне збереження існуючихособливо цінних об'єктів, якщо з ряду причин їх не можнаоголосити заповідником або іншою територією, щоохороняється.

Контрольні запитання

Які основні фактори соціально-економічного розвиткусуспільства лягли в основу виділення нової науковоїдисципліни?

З якими галузями господарства рекреація має зв'язки?Охарактеризуйте їх.

В чому полягають основні функції рекреації?

Що є об'єктом вивчення рекреаційногоприродокористування?

Що лежить в основі виділення територіально-рекреаційногокомплексу як окремої одиниці?

Які обмеження мають місце при рекреаційному абогосподарському освоєнні території?

Чи існують взаємозв'язки між визначеннями "забруднення" і"рекреація"?

Які фактори лежать в основі рекреаційної оцінки території?

Яких негативних змін зазнають ландшафти в результатірекреаційного освоєння і використання? Чому?

Назвіть шляхи запобігання деградації природних комплексівпри рекреаційному використанні території.

Список рекомендованої літератури

Нудельман М.С. Социально-зкономические проблемирекреационного природопользования. - Киев: Науковадумка, 1987. - 128с.

Крисаченко В.С. Екологічна культура: теорія і практика:Навч. посібник. -К.: Заповіт, 1996. - 352с.

Туризм - отдьіх, спорт, познание / Сост. П.П.Кувик. - К.:Реклама, 1983. -88с.

Булгаков А.А., Рьжавский Г.Я. Два дня в конце недели. - М.:Физкультура и спорт,1984. - 127с.

Карпатский рекреационньй комплекс. / М.И.Долишний,М.С.Нудельман, К.К.Ткаченко. - К.: Наукова думка, 1984. -146с.

Лемешев, Щербина. Оптимизация рекреационнойдеятельности. - М.: Зкономика, 1985. - 160с.

Розділ 2

РЕКРЕАЦІЙНА ГЕОГРАФІЯ