2.1.3. Структура ринку непродовольчих товарів України

магниевый скраб beletage

Характерною особливістю споживчого ринку останніх років, які взагалі після набуття незалежності Україною, є зростання на ньо-му питомої ваги імпортних товарів. Якщо п'ять років тому часткапродажу споживчих товарів, вироблених за межами України, у то-варообороті підприємств торгівлі (юридичних осіб) становила 26 %(із них продовольчих — 8 %, непродовольчих — 38 %), то за 9 мі-сяців 2009 р. — 36 % (із них продовольчих товарів — 12 %, непро-довольчих — 48 %). Нині на внутрішньому ринку пропонуютьпрактично тільки імпортне: аудіо- та відеообладнання (97 %), взут-тя (96 %), трикотаж (91 %), електропобутові прилади (90 %) тощо.

Зростання імпортозалежності посилює відкритість економікиУкраїни, що робить її надмірно вразливою від зовнішньоїкон'юнктури. Найбільш вагомими причинами експансії імпорту навнутрішньому споживчому ринку є низька конкурентоспроможністьвітчизняних товарів і відкриття внутрішнього ринку в результаті ін-теграції до світових господарських структур, зокрема до COT.

Значний дисбаланс розвитку світової економіки та структурнувідсталість української економіки, її неготовність до різких коли-вань попиту та загострення конкуренції на сировинних ринках про-демонструвала криза, яка розгорталася у світі у 2008—2009 роках.

Економічна криза деформувала усталену протягом кількох роківструктуру промисловості. На перший погляд, вона стала більш зба-лансованою, що проявилося в зменшенні частки галузей, орієнто-ваних на виробництво сировини та напівфабрикатів. Водночас,спад в сировинних галузях не компенсувався відповідним збіль-шення частки технологічних та наукоємних сегментів проми-словості.

Україна відчула негативні наслідки світової фінансово-економічної кризи з квітня 2008 року, по-перше, через різке скоро-чення зовнішнього попиту. У цілому в 2009 році можна умовно ви-окремити три періоди падіння промислового виробництва:

перший період (січень — лютий) — продовження рецесійнихпроцесів у вітчизняному промисловому комплексі, розпочатих у IIIкварталі 2008 року. Падіння виробництва у промисловості у січністановило 33,8 відсотка, у січні — лютому — 32,6 відсотка. У цейчас не лише вплив світової фінансової кризи спричинив згортаннявиробництва, а й невизначеність питання з газопостачанням на по-чатку 2009 року. Як наслідок, упродовж січня значна кількість під-приємств хімічної та металургійної галузей фактично не працювалаабо працювала на мінімальній потужності;

другий період (березень — травень) — період певної адапта-ції промислових виробників до кризових умов господарювання таформування нових схем організації виробництва. Два місяці по-спіль кумулятивний показник залишався на одному рівні («—»31,8 відсотка, у січні — травні — «-» 31,7 відсотка). У цей періодвиробникам доводилося вирішувати не лише проблеми втрати зов-нішніх ринків, а й проблеми, пов'язані із:

S скороченням обсягів фінансування майже з усіх джерел,але в першу чергу обмеженням кредитування (встановленнябільш жорстких умов отримання кредитів, підвищення відсотко-вих ставок на кредити внаслідок погіршення ліквідності банків-ських установ);

S зменшенням попиту населення у зв'язку зі зниженням купі-вельної спроможності внаслідок як реального падіння доходів на-селення (у цілому за рік доходи населення скоротилися на 8,5 від-сотка), так і згортання споживчого кредитування на тлі підвищеннявартості обслуговування раніше отриманих валютних кредитів;

S курсовою нестабільністю.

Усе це потребувало від виробників зміни фінансових та вироб-ничих стратегій і призвело за короткостроковий період до різкогозвуження не лише інвестиційної активності, а й виробничої черезобмеження обігових коштів, що вплинуло на виробництво кредито-залежних та внутрішньоорієнтованих галузей (харчової промисло-вості, торгівлі, машинобудування);

третій період (червень — грудень) — з початком пожвавлен-ня зовнішніх ринків сформувалася стала тенденція щомісячногоуповільнення кумулятивних темпів падіння виробництва (з 31 % усічні — червні до 21,9 % за підсумком 2009 року). Крім того, при-чинами відновлення промислового зростання наприкінці 2009 рокустали такі фактори як завершення періоду пристосування виробни-ків до нових складних умов господарювання і відповідно перехід,як зазначалося, на нові схеми організації діяльності.

У цілому за підсумками 2009 року падіння виявилося значним:у металургії — 26,7 %, хімічній і нафтохімічній промисловості —23 %, машинобудуванні — 44,9 %. При цьому майже двократнезгортання машинобудівного виробництва пов'язано насамперед ізрізким звуженням інвестиційного попиту на внутрішньому ринку.Гальмування розвитку промислової діяльності вплинуло на змен-шення виробництва послуг транспорту і торгівлі, зокрема, відбуло-ся падіння обсягу вантажообороту — на 22,4 %, обороту оптовоїторгівлі — на 19,3 %.

Криза у 2008 — 2009 роках не лише негативно вплинула на ди-наміку виробництва, а й погіршила фінансовий стан підприємств, аотже — їх кредитоспроможність. До того ж збільшення рівня ті-ньової економіки з 29,4 % на кінець вересня 2008 року до 34,9 % за2009 рік (розрахунки Мінекономіки) фактично спричинило поси-лення податкового тиску на офіційно працюючу частину підпри-ємств та відволікання кредитних ресурсів на державні запозиченняв умовах недоотримання доходів через значну тінізацію.

У цілому 2009 рік закінчився падінням: ВВП — на 15,1 відсот-ка, обсягів промислового виробництва — на 21,9 відсотка, будів-ництва — на 48,2 відсотка, інвестицій в основний капітал — на43,7 відсотка (за дев'ять місяців 2009 року), експорту товарів та по-слуг — на 36,6 відсотка, імпорту — на 43,7 відсотка, реальної сере-дньомісячної заробітної плати — на 9,2 відсотка. Індекс споживчихцін становив 112,3 відсотка, рівень безробіття збільшився до8,8 відсотка. Вперше за останні десять років в економіці збиткипідприємств перевищили прибутки на 31,6 млрд гривень.

Продукція українських виробників, за винятком окремих видівтоварів, є неконкурентоспроможною як на світовому, так і на внут-рішньому ринку. Це обумовлено багатьма причинами. Одна зних — скорочення витрат на науково-конструкторські роботи, щопризвело до зниження якості продукції, уповільнення процесу їївідновлення, втрати завойованих раніше ринкових позицій.

Значна кількість промислових підприємств щороку припиняєінноваційну діяльність. Про низьку інноваційну активність підпри-ємств свідчать показники обсягів реалізованої інноваційної проду-кції в Україні. У загальному обсязі промислової продукції лише4,8 відсотка мають ознаки інновацій. Крім цього, спостерігаєтьсябезупинне зниження рівня наукоємності вітчизняної продукції. Ча-стка вітчизняної наукоємної продукції на світовому ринку високо-технологічної продукції становить 0,05—0,1 відсотка, в той час якчастка Росії на світовому ринку високих технологій становить нацей момент близько 1 %. На шляху масової реалізації інновацій по-стають перешкоди фінансового, політичного, правового характеру.

Сьогодні більш як 90 % продукції, що виробляється промисло-вістю України, не має сучасного технічного забезпечення, щоспричиняє нерентабельність і неконкурентоспроможність більшос-ті вітчизняних товарів.

Ринок внутрішнього споживання продукції радіоелектроніки таприладобудування значною мірою залежить від імпортної продук-ції. Номенклатура продукції радіоелектронної промисловості, ви-робництва засобів зв'язку, телекомунікації та приладобудуваннямає широкий спектр і технологічні особливості її виробництва.Ці обставини обумовили формування протягом останніх років від-повідної структури виробництва та внутрішнього ринку споживан-ня продукції, в якій баланс між продукцією вітчизняного виробни-цтва, у тому числі експортної спрямованості, та імпорту набуввідносно усталеного значення.

Обсяг споживання продукції зазначеної номенклатури у2009 році становив близько 12 146,2 млн гривень, обсяг імпорту внаціональній валюті — близько 12 460,5 млн гривень, обсяг вироб-ництва продукції — близько 5391,8 мли гривень, а експорту —близько 5706,2 млн гривень.

Разом з цим мають місце інші фактори, які стримують інтенсив-ність розвитку галузі, до яких слід віднести те, що продукція зазна-ченої номенклатури не завжди користується попитом, про що свід-чать значні обсяги залишків готової продукції на кінець року.Причиною цього є застарілість технології, за якою ця продукціявиробляється.

Невдосконаленість системи сертифікації та стандартизації при-звела до того, що у 2009 році обсяг внутрішнього споживання про-дукції засобів зв'язку та телекомунікації становив на 1775,4 млнгривень менше ніж обсяг імпорту тієї ж продукції.

Сучасний стан машинобудування характеризується надзвичайнонизьким рівнем технологічних процесів, який більше ніж вдвічінижчий від європейського. Рівень автоматизації і комплексної ме-ханізації майже втричі нижчий від рівня промислово розвиненихкраїн. Зношеність виробничих фондів по машинобудуванню стано-вить 65—75 відсотки, а середній вік технологічного обладнання іустаткування близько 30 років. Тому, відповідно до віку обладнан-ня і устаткування, в машинобудуванні наразі використовуютьсятехнологічні процеси 70—80-х років минулого століття.

На відміну від промислово розвинутих країн світу, в Україніосвоєння нових наукоємних технологій, створення нових матеріалівіз спеціальними властивостями та нового технологічного обладнанняйде повільними темпами. Порівняно з розвинутими країнами галузе-ва структура української промисловості занадто обтяжена виробниц-твом первинних сировинних ресурсів і напівфабрикатів. В той же часпитома вага продукції машинобудування, яка є основою інновацій-ного розвитку, нижча в 2—3 рази від рівня розвинутих країн.

Вітчизняний гірничо-металургійний комплекс має ряд проблем,що не дозволяє йому досягти показників розвитку світової металу-ргії, це:

структурна недосконалість і значна зношеність основних фо-ндів підприємств галузі (65 %);

висока, порівняно з провідними промислово розвинутимикраїнами, матеріало- та енергоємність металургійної продукції;

скорочення вітчизняної бази залізорудної сировини та вугіл-ля, що ставить металургійну промисловість у залежність від імпор-тованої сировини;

експортна орієнтованість збуту продукції при нерозвиненостівнутрішнього ринку, що обумовлює залежність функціонуваннягалузі від кон'юнктури зовнішнього ринку металопродукції;

скорочення в останнє десятиріччя виробництва високотехно-логічних та наукоємних видів металопродукції та переважна орієн-тація на виробництво продукції сировинної спрямованості з низь-ким ступенем обробки;

неможливість отримання довгострокових кредитів для біль-шості підприємств, відсутність сприятливих умов для залучення ін-вестицій з метою розвитку галузі;

недостатність бюджетного фінансування науково-дослідних ідослідно-конструкторських робіт, спрямованих на створення тавпровадження новітніх технологій і обладнання.

Як наслідок, зростання ризиків втрати експортного потенціалуметалургійної галузі та забезпечення вітчизняного внутрішньогоринку високотехнологічною та наукоємною металопродукцією.

Легка промисловість у 2009 році, як і решта галузей промисло-вого комплексу України, працювала у скрутних економічних умо-вах, спричинених нестабільною фінансовою ситуацією, інертністюкризових явищ у світовій та вітчизняній економіці, а також систем-ними проблемами галузі.

На початку року кризові економічні процеси поглибилися і спадвиробництва у легкій промисловості у січні 2009 року становив37,9 відсотка. Таке значне зменшення виробництва було зумовленосуттєвим скороченням інвестування, падінням обсягів реалізаціїпродукції галузі на внутрішньому ринку через скорочення вироб-ництва у суміжних галузях промисловості та різким зниженнямплатоспроможного попиту населення.

В державі фактично відсутнє виробництво сучасних засобів ви-робництва.

Кабінетом Міністрів України визначено основні напрями діїщодо подолання негативних явищ у галузі. У Державній програміекономічного і соціального розвитку України на 2010 рік зокремазазначається, що стабілізації та поступовому нарощуванні обсягіввиробництва легкої промисловості сприятимуть:

зменшення залежності внутрішнього ринку споживання відімпорту продукції та підвищення конкурентоспроможності вітчиз-няної продукції на внутрішньому ринку.

покращення лісосировинного забезпечення вітчизняних де-ревообробних та целюлозно-паперових підприємств.

реформування технічного законодавства України відповіднодо міжнародних і європейських норм та гармонізація національнихнормативних документів з міжнародними.

прийняття та впровадження технічних регламентів за пріори-тетними секторами української промисловості.

забезпечення конкурентоздатності виробництва азотних мін-добрив та захист вітчизняного виробника хімічної продукції шляхомвпровадження обмежувальних заходів щодо масового імпорту зде-шевленої аналогічної продукції походженням із Білорусії та Росії.

удосконалювання законодавчого та нормативного забезпе-чення функціонування та розвитку оборонно-промислового ком-плексу.

підвищення ефективності роботи підприємств оборонно-промислового комплексу.

модернізація та технічне переоснащення підприємств гірни-чо-металургійного комплексу і впровадження високоефективнихекологічно чистих енерго- та ресурсозберігаючих технологій та об-ладнання.

впровадження нових технологій на підприємствах машино-будівного комплексу.