2.2.1. Особливості виробництва легкоїі текстильної промисловості

магниевый скраб beletage

Українська легка промисловість сьогодні є потужним багатога-лузевим комплексом з виробництва товарів народного споживання.Вона забезпечує приблизно 150 тис. робочих місць. Цей соціальновагомий сектор економіки орієнтований на кінцевого споживача.Потенціальні можливості підприємств легкої промисловості дозво-ляють виробляти широкий спектр товарів, здатних задовольнитиувесь попит внутрішнього ринку. На підприємствах галузі, розта-шованих в усіх регіонах України, зосереджено близько 7 % загаль-ної чисельності промислово-виробничого потенціалу промисловос-ті і 2,4 % виробничих фондів.

У галузі легкої промисловості функціонує понад 10 тис. підпри-ємств, з них у текстильній промисловості — близько 2,5 тис., з ви-робництва готового одягу і хутра — близько 6 тис., шкіри і шкіря-ного взуття — близько 1,5 тис. Практично всі підприємства легкоїпромисловості приватизовані, а ті, що знаходяться у державнійвласності, становлять менше 1 %.

Галузь складається з 17 підгалузей, має потужний виробничийпотенціал, здатний виробляти широкий спектр товарів широкоговживання і промислового призначення. Водночас легка промисло-вість пов'язана з багатьма суміжними галузями і обслуговує весьгосподарський комплекс країни.

Список лідерів внутрішнього ринку очолює багатопрофільнийторгово-виробничий концерн «Текстиль-Контакт», основний виддіяльності якого полягає у виробництві і реалізації всіх видів тка-нин, штучного хутра, трикотажних полотен, прикладних матеріа-лів, фурнітури (понад 20 тис. найменувань). Виробництво такогорізноманітного асортименту стало можливим завдяки великим бю-джетним замовленням на бавовняні, шерстяні і напівшерстяні тка-нини, а також на речове і постільне майно відомчого призначеннядля ряду міністерств і відомств.

Іншим об'єднанням з промисловим, науковим і фінансовим по-тенціалом, яке швидко розвивається, є корпорація підприємств«Текстиль-Україна» (зареєстрована в грудні 1999 p.). Її розвиткусприяють великі фінансові партнери з Росії. До складу корпораціївходять 27 підприємств по всій території України, і на них вироб-ляється практично весь асортимент продукції легкої промисловості.Провідна роль у завоюванні зовнішніх ринків збуту вже кілька ро-ків належить AT «Україна» (м. Житомир), що поставляє свої виро-би до Німеччини, Чехії, Словенії, Хорватії, Угорщини, Польщі;АОЗТ «Черкаський шовковий комбінат», який реалізує шовковітканини до США, Данії, Чехії, Угорщини; ВАТ «Рівнельон»;ЗАТ «ВОЗКО» (м. Вознесенськ).

Успішно освоюють нові зразки одягу і реалізують до країн да-лекого і близького зарубіжжя ЗАТ «Черкаське трикотажне підпри-ємство «Любава», фірма «Украмтекс» (м. Бровари). Торгова маркаAlmatti є найбільшим виробником високоякісного верхнього одягу.Кожний рік Almatti пропонує жінкам понад 100 моделей пальт,плащів, курток і костюмів різних кроїв, силуетів і стильовихрішень.

Інвестиційна привабливість підприємств легкої промисловості урозміщенні капіталу (у вигляді фінансів, обладнання, сировини)полягає в швидкій окупності вкладень, завдяки незначним строкамвиробництва і реалізації продукції, в швидкому переформуванніасортименту, наявності місцевих сировинних ресурсів (вовна, льон,шкірсировина) і потенціальній ємності ринку України.

Висока конкурентоспроможність провідних компаній націона-льної легкої промисловості, зростаючий середній доход населення,історична розвиненість легкої промисловості України дозволяє га-лузі знайти значні можливості. Легка промисловість в Україні маєсерйозні перспективи для подальшого розвитку навіть за участі си-льних конкурентів на ринку.

У 2007 р. Міністерством було розроблено ряд заходів, направ-лених на удосконалення державного регулювання розвитку легкоїпромисловості, підтримку інноваційно-інвестиційних проектів,удосконалення структури виробництва з урахуванням розвитку сві-тових ринків товарів легкої промисловості, розвиток вітчизняноїсировинної бази, проведення ефективної митно-тарифної політики,забезпечення сертифікації продукції і впровадження систем управ-ління якістю, а також науково-технічне забезпечення технологічно-го переоснащення підгалузей легкої промисловості. Крім того, ра-ніше Кабінет міністрів України схвалив концепцію Державної про-грами розвитку легкої промисловості на період до 2011 р.Відповідне розпорядження уряду № 673 датовано 27 грудня 2006.

За даними Держкомстату обсяг продаж у 2004 році становив480—510 млн кв.м на $600—650 млн, кількість операторів — при-близно 80 вітчизняних виробників, більш 50 великих імпортерів.Частка імпортної продукції склала 80—85 % (у кількісному вира-женні). Структура продажів — тканини з натурального шовку —0,05—0,1 %, вовняні тканини — 5—6 %, бавовняні — 50—55 %,лляні — 2—3 %, синтетичні — 20—25 % (у фізичному вираженні).

У 2004 році обсяг українського ринку тканин майже не змінивсяі склав 480—510 млн кв.м. Продажу в порівнянні з 2001 роком збі-льшилися лише на 2 %. Як затверджують торговці, попит на ману-фактуру виросте, якщо швейні підприємства відмовляться працю-вати з «давальцами» і почнуть реалізовувати свою продукцію навнутрішньому ринку. Яскравий приклад тому — російський риноктканин. Він росте на 15 % у рік (у кількісному вираженні) завдякитому, що російські швейники, на відміну від українських, активностворюють власні торговельні марки і просувають їх. На думку жоператорів, найближчим часом зміни в збутовій політиці українсь-ких швейників не передбачаються, відповідно, і місткість ринкутканин навряд чи збільшиться.

За даними Держкомстату, на внутрішньому ринку в 2002 роцібуло реалізовано 82 млн кв.м українських тканин, що на 10—12 %більше, ніж за попередній рік. У 2004 році вітчизняні виробникизбільшили випуск текстилю в середньому на 15 % (у кількісномувираженні) у порівнянні з 2003 роком (див. табл. 2 на стор. 102).Збільшився й експорт. У 2002 році за рубіж було поставлено при-близно в 2,24 рази більше української мануфактури (у грошовомувираженні), чим у 2003 році. В основному з України імпортуютьвовну. Але в 2004 році різко — майже втроє — виріс експорт баво-вняних тканин. Основним їхнім покупцем виступає Росія. Як за-тверджують імпортери, якість української продукції значно вищеякості російської (хоча і дорожче останньої на 15—20 %).

Однак більшість вітчизняних тканин, на думку торговців, не за-довольняють запитам покупців. У свою чергу фабрики приводятьмасу факторів, що не дозволяють їм випускати якісний товар, на-приклад застаріле устаткування, хронічна недостача оборотнихкоштів, відсутність кваліфікованих технологів і т.д. Разом з тим набагатьох підприємствах про маркетинг дотепер знають тільки по-насльїшке і працюють по старинці — «на склад». Тоді як закордон-ні текстильники обновляють колекції тканин до кожного сезону,упроваджують нові технології виробництва, демонструють товар навиставках і завчасно формують портфель замовлень. Для українсь-ких же ткацьких комбінатів донині палочка-вьіручалочка — це да-вальницькі замовлення. До речі, зараз багато хто «давальцьі» нама-гаються обзавестися власним текстильним комбінатом. Можливо,із приходом нових власників підприємства почнуть випускати лік-відну продукцію. Проте, на думку фахівців, українським підприєм-ствам знадобиться не менш 5 років для зміцнення позицій на внут-рішньому ринку.

Частка імпортного товару на українському ринку тканин, за да-ними Держкомстату (і торговці з ним згодні), складає приблизно80 % (у кількісному вираженні).

Ведучі країни-експортери — Росія, Італія, Німеччина, Голлан-дія, Англія. Значні обсяги тканин ввозять і з країн Азії. ПродукціяКореї, Туреччини, Індії і Китаю забезпечує торговцям до 20 % про-дажів по деяких групах тканин.

У 2004 році, за інформацією Держкомстату, в Україну було за-везено на 4 % (у грошовому вираженні) більше тканин, чим у2003 році. Але необхідно враховувати — зараз 60—70 % мануфак-тури надходить в Україну з порушенням митних правил. Мільйониметрів тканин (в основному синтетичною і дорогою костюмних)течуть в Україну контрабандною ріками. Не зневажають постача-льники закордонних тканин і заниженням инвойсньїх цін. Хоча ім-портери не занадто обтяжені митними платежами. На деякі видитканин установлена нульова ставка мита, на деякі — 1—5 %. Алеоскільки основними постачальниками імпортної продукції, зокремашовкових, вовняних, синтетичних тканин, залишаються приватніпідприємці, що були і нинішні човники, вони не утруждают себесплатою митних платежів. У той же час, помітимо, у сегменті баво-вняних тканин, де в основному працюють великі компанії, частканелегального товару зменшилася до 20 %.

Останнім часом збільшуються постачання стокової тканини.Швейники затверджують, що сьогодні кількість постачальниківстокової продукції збільшилася втроє. За рубежем стокиз'являються внаслідок надвиробництва або відмовлення замовникавід товару. Нерідко в них попадають тканини із самих останніх мо-дних колекцій. Безперечно, імпортерові вигідніше закупити такупродукцію, чим здійснювати передоплату за попереднє замовлення.Але значна частина стоків — це залишки колекцій минулих сезо-нів, а також бракована продукція. Природно, вона обходиться по-стачальникові в кілька разів дешевше, ніж новомодна тканина. По-пит же на стоковий товар на українському ринку стійкий. Основнійого споживачі — роздрібні покупці, «цеховики» і дрібні швейніательє. Для останніх використання стокової продукції, що на 30—40 % дешевше текстилю, виробленого по попередніх замовлен-нях, — єдина можливість упевнено почувати себе на ринку.

Разом з тим роздрібних магазинів, які б позиционировались якмагазини стокових тканин, в Україні, наскільки нам відомо, доте-пер немає. Можливо тому, що більшість споживачів предвзято від-носяться до стокового товару, асоціюючи його з другосортним.Тому торговці деяких роздрібних магазинів надходять хитро: «вти-хую» розбавляють асортимент стоковою продукцією.

Вітчизняний ринок тканин тільки починає структурироваться.Серед діючих осіб поступово вимальовуються великі фігури. При-близно 40 % ринку тримають кілька торговельних компаній: «Текс-тиль-Контакт», «Тексика», «Домашній текстиль», «Чайковськийтекстиль», «НТК».

Однак розміщення сил може змінитися вже найближчим часом.По-перше, вітчизняні виробники поступово оживають і нарощуютьобсяги випуску і продажів товару на внутрішньому ринку. По-друге, на деякі підприємства приходять нові власники. Наприклад,викуплені контрольні пакети акцій текстильного комбінату «Текс-терно» (м.Тернопіль), Херсонського бавовняного комбінату, під-приємства «Схід» (м.Чернівці), Донецького бавовняного комбінату.По-третє, великий інтерес до українського ринку виявляють росій-ські виробники. Вони відкривають торговельні представництва, ак-тивно розширюють дилерську мережу.

До того ж на ринку є чимало вільних ніш. Наприклад, перспек-тивний розвиток сегмента технічних тканин. У нинішньому році вцьому напрямку початку працювати корпорація «Гуматекс», щопоєднує 4 фабрики, що спеціалізуються на випуску кордних текс-тильних, фільтрувальних, тентових тканин, тканин для гумовотех-нічних виробів, для конвеєрних стрічок.

Також трейдерьі відзначають зростаючий попит на дорогі екс-клюзивні тканини (хоча поки вони затребувані в основному дизай-нерами). Тому компанія «Текстиль-Контакт», наприклад, плануєвідкрити магазин, що буде спеціалізуватися на продажі ексклюзив-них тканин.

На думку операторів, продаж текстилю на внутрішньому ринкубуде здійснюватися по попередніх замовленнях (власне, як це від-бувається на Заході). Поки жодна торговельна компанія не висту-пає офіційним дистрибутором того або іншого виробника, але, посуті, уже є таким. Торговельні компанії беруть «шефство» над тек-стильними комбінатами і займаються просуванням їхньої продук-ції. Для цього створюють у регіонах торговельні представництва зіскладськими приміщеннями для оперативного виконання замов-лень. Наприклад, компанія «Тексика» активно будує регіональнузбутову мережу і просуває продукцію Тернопільського бавовняно-го комбінату, «Текстиль-Контакт» — продукцію Донецького баво-вняного комбінату і підприємства «Схід» (м. Чернівці).

Даний огляд досить цікавий і актуальний. Насамперед тому, щов складі учасників ринку відбулися зміни. Зокрема, кілька україн-ських текстильних підприємств знайшли нових хазяїнів і почаливипуск конкурентоздатної продукції. Це привело до того, щопредставники великих російських текстильних компаній скоротилиобсяги продажів дешевої продукції і переорієнтувалися на реаліза-цію більш дорогою і якісної.

Потенціал українського ринку тканин колосальний. Потреба втекстилі постійно росте, але покупці хочуть здобувати насампередякісний товар. Якщо 3—4 роки тому визначальної при виборі про-дукції була ціна, сьогодні на першому місці якість. На жаль, дужеслабко в Україні розвивається виробництво змішаних, костюмних,сорочкових тканин. Вітчизняні виробники в основному спеціалізу-ються на виробництві бавовняних тканин.

Інвестиційна привабливість текстильного бізнесу досить велика,але необхідно враховувати, що цей бізнес вимагає значних первіс-них інвестицій — кілька десятків мільйонів доларів. Рентабельністьпідприємств текстильної промисловості — у середньому 25 %.А при повному завантаженні потужностей, грамотному менеджме-нті, можливо, і 35—40 %. Рентабельність торговельних фірм скла-дає в середньому 20 %.

Сказане вище дозволяє прогнозувати найближчим часом появанових учасників ринку. Як видно, це будуть торговельні представ-ники українських текстильних комбінатів.

За оцінками трейдерів, сьогодні росте попит на змішані ткани-ни — натуральні з додаванням синтетичних волокон, наприкладлляновіскознополіефірні.

Частка ж продажів натурального шовку в загальному обсязі ре-алізації тканин невелика — приблизно 2 % (у грошовому виражен-ні). Причому споживання натурального шовку — як імпортного,так і вітчизняного виробництва — скорочується. Сьогодні більшзатребуваний штучний шовк.

Як затверджують власники магазинів, стабільні попит і на син-тетичньї тканини, що значно дешевше натуральних тканин. Вироб-ники натуральних тканин відзначають, що конкурувати із синтети-кою стає усе складніше.

Що стосується модних тенденцій, то, за словами торговців, україн-ський ринок тканин дуже мляво реагує на них. Продукцію, представ-лену на текстильному ярмарку в Парижі, співвітчизники побачать нераніше чим через 2—3 року. Загалом, це і не дивно: купувати моднізаморські тканини з останніх колекцій багатьом швейникам не по ки-шені. За допомогою технологій генної інженерії отримане нове волок-но — у клітки корови і хом'яка були додані гени павука. Цей синтети-чний шовк надзвичайно легкий і в той же час у 5 разів міцніше стали.Одержання такої тканини — серйозний крок на шляху масового виро-бництва шовку для нестатків промисловості, медицини й армії.

Поступово будуть збільшуватися продажу вітчизняного товару.Частка ж контрабандної продукції навряд чи зменшиться. Активнобуде розвиватися сегмент стокових тканин.

Процес укрупнення торговельних компаній буде набирати обо-роти. Дрібні торговці не зможуть конкурувати з великими торгове-льними підприємствами і змушені будуть піти з ринку. Збережеть-ся інтерес до українського ринку з боку російських компаній. Невиключено, що вони будуть продовжувати відкривати нові торго-вельні представництва, розширювати дилерську мережу.

Оператори прогнозують відкриття нових роздрібних магазинів.Причому затребуваними стануть спеціалізовані роздрібні крапки.

Сьогодні можна виділити дві групи торговців тканинами —компанії, що реалізують тканини по безготівковому розрахунку, іфірми, що торгують переважно за наявні. Причому останніх значнобільше, і кількість структур, зареєстрованих як частки підприємці,неухильно росте. Багато хто навмисно йдуть у «приватні підприєм-ці», оскільки в такий спосіб вони звільняються від сплати ПДВ.Тканин же вони реалізують на величезні суми. До того ж проконт-ролювати шляхи надходження товару на склад до приватного під-приємця практично неможливо. Таким чином, «единоналожники»,що процвітають на оптових ринках начебто «7-го кілометра» вОдесі або «Барабашова» у Харкові, успішно збувають контрабанд-ний і «сірий» товар.

Крім того, тканини на ринках, як правило, продаються з мініма-льною торговельною націнкою. Адже приватний підприємець «об-тяжений» мінімальними податковими платежами. Тому ринки сьо-годні — основне джерело демпінгу.

Частка ж реалізації тканин, та й інших товарів, через ринки ду-же велика. І це несе в собі пряму погрозу профільному секторовіекономіки в цілому. Хочу підкреслити, що чим активніше будутьрозвиватися оптові ринки, тим складніше буде працювати вітчиз-няним підприємствам.

Про асортимент

— Конкуренція серед текстильних компаній посилюється. Бага-то компаній з метою збільшення своєї частки на ринку зайнялисяактивним розширенням асортименту. На мій погляд, це вірне рі-шення. Недоцільно замикатися на продажі визначених груп тканин.Постійне розширення асортименту — це політика і нашої компанії.Зокрема, цього року ми почали продаж дорогих елітарних тканин.

Ринок тканин і текстилю поступово насичується, конкурен-ція стає усе жорсткіше. Дрібні постачальники поступово ідуть зринку, поступаючись місцем великим торговельним компаніям.Адже закордонні продавці тканин, як правило, працюють по перед-оплаті, а процес закупівлі, транспортування, растамаживания і реа-лізації тканин займає в середньому 3—4 місяця. Дрібні фірми-постачальники не можуть заморожувати оборотні кошти на такийтривалий період. До того ж зараз може вижити тільки компанія,здатна забезпечити стабільні і регулярні постачання.

Не сховаю, подібна ситуація вигідна нам — роздрібним торгов-цям. Ми зараз можемо працювати планово, по попередніх замов-леннях, що робимо за 3—4 місяця до початку сезону.

Крім того, багато імпортерів зараз почали спеціалізуватися напостачаннях визначених груп тканин. Наприклад, деякі наші парт-нери займаються постачаннями тільки костюмних тканин з Чехії,Італії й інших країн.

Виходячи з нашого досвіду, роздрібним магазинам тканин пере-важно закуповувати товар не в закордонних виробників, а у вітчиз-няних фірм-постачальників. У цьому випадку можна здобувати то-вар на умовах реалізації. Наприклад, наш асортимент — це більш 3тис. артикулів тканин, і, відповідно, закупівля по передоплаті або звідстрочкою платежу зажадала б значних оборотних коштів.

Ми майже не використовуємо у виготовленні одягу нашоїторговельної марки тканини вітчизняного виробництва. Для цього єдосить вагомі причини.

По-перше, вітчизняні текстильні комбінати в основному пропо-нують тканини немодного, застарілого дизайну і недостатньо висо-кої якості. За рубежем можна придбати продукцію кращої якості ідо того ж за аналогічною ціною.

По-друге, вітчизняні виробники не гарантують своєчасного ви-конання замовлення. У нас була неприємна ситуація, коли ми роз-містили замовлення на виготовлення 10 тис. м тканини, а у встано-влений термін одержали 5 тис. м. До того ж нерідкі випадкиодержання товару більш низької якості, чим це було передбачено.

По-третє, українські виробники, як правило, вимагають 50 %-ний передоплати замовлення. Після виготовлення замовлення по-трібно перелічити іншу суму і тільки потім забрати тканина.

Співробітничаючи з закордонними виробниками, можна одер-жати 90 днів відстрочки платежу після одержання тканини. Приданій схемі, що успішно застосовується на Заході, підприємства-замовники не заморожують і не вилучають засобу з обороту.

Крім того, закордонні підприємства випускають сезонні колек-ції і демонструють них на виставках. Приміром, навесні на ярмаркуможна купити осінній асортимент тканин. Як правило, швейникизапитують у текстильних підприємств зразок тієї або іншої тканиниі, переконавши, що вона підходить для пошиття визначеної моделі,роблять замовлення. Вітчизняні ж виробники тканин не практику-ють випуск сезонних колекцій. Як правило, вони демонструють то-вар, наявний на складі.

За останній рік текстильний ринок став більш структурова-ним, але він продовжує формуватися. У цілому, уже визначені лі-дери ринку. У тройку великих операторів входять компанії «Текс-тиль-Контакт», «Тексика», «НТК». Наприклад, по деяких товарнихпозиціях частка «Тексики» складає 30 %. Хочу відзначити, що бо-ротьба за споживача стає помітно жорсткіше. Це обумовлено по-явою нових торговельних представництв великих виробників текс-тильної продукції.

Тому зберегти лідируюче положення можливе лише привпровадженні різноманітних технологій просування товару.Приміром, ми регулярно проводимо моніторинг споживчого по-питу. У залежності від результатів удосконалюємо асортимент-ний ряд. Крім того, активно беремо участь у побудові регіональ-ної збутової мережі і просуванні продукції ТернопільськогоХБК. Сьогодні продукція цього комбінату цікава не тільки вУкраїні, але і за рубежем.

Для зміцнення позицій вітчизняних текстильних підприємствнеобхідно подальше удосконалювання законодавчо-нормативноїбази і правової практики з метою боротьби з незаконним імпортомтканин. Крім того, потрібна діюча система контролю якості і сер-тифікації імпортної продукції. Це дозволить захистити вітчизнянихтоваровиробників від несумлінної конкуренції. Адже розвивати ізастосовувати які-небудь маркетингові технології часом недоцільночерез те, що основна конкуренція між імпортним і вітчизняним то-варом відбувається насамперед на ціновому рівні.

Удалий вибір тканини для створення колекцій одягу значноюмірою обумовлює комерційний успіх продукту. Тому при виборіпостачальників ми віддаємо перевагу виготовлювачам, здатним на-дати якісну, підходящу по стилі і ціні тканина.

Більшість вітчизняних текстильних підприємств сьогодні маютьпотребу в серйозних інвестиціях. На жаль, вони не в змозі робититканини, які б відповідали сучасним вимогам дизайну і якості. То-му сьогодні ми співробітничаємо з іноземними текстильниками.

Зокрема, нашим партнером є італійський концерн Marzotto, ізтканин якого шиються колекції світових лідерів фзшн-индустрии, утому числі таких брендов, як Hugo Boss і т.д. Крім того, ми успіш-но співробітничаємо з концерном Altinyildiz. Тканини цих вироб-ників дозволяють створювати різноманітний асортимент колекційодягу — від повсякденних до вечірніх, причому в різних ціновихкатегоріях.

Сьогодні на українському ринку тканин засилля імпортної про-дукції. Причому значна частина імпорту — стоки, тобто складські за-лишки. До того ж ні для кого не секрет, що до 70 % імпортних тканиннадходить на український ринок з порушенням митних правил.

Свідомо занижена вартість імпортного товару впливає на сред-нерьіночную ціну тканин на внутрішньому ринку. Як підсумок, со-бівартість продукції українських виробників найчастіше перевищуєоптові ціни імпортерів.

Тому ми сьогодні знаходимося в нерівних умовах з постачаль-никами імпортних тканин і, природно, не можемо конкурувати зними за цінами. Передумов для зниження обсягів імпорту тканинабо зміни умов увозу немає. Тому наш шанс — у підвищенні якостіпродукції й у формуванні сучасного асортименту.

Останнім часом ми гостро відчуваємо тиск імпортерів у сег-менті так званих «відомчих» тканин. Сьогодні на ринку держзамо-влень — повний хаос, у хід йдуть імпортні тканини. Незважаючина те, що держзамовлення припускає використання продукції віт-чизняних виробників, за винятком випадків, коли подібна продук-ція в Україні не випускається. Я вважаю, що цей сегмент ринку по-винен контролювати державу і припиняти закордонні постачання(як це практикується на Заході).

Сьогодні потреба внутрішнього ринку в текстилі задоволь-няють в основному імпортери. Приблизно 70 % тканин, реалізова-них в Україні, увозять з Росії, Європи і країн Азії.

При цьому українські виробники текстилю, як видно, готуютьсязаявити про себе. Не дуже давно з'явилися нові хазяї в комбінатівпо виробництву бавовняних тканин у Херсоні і Донецьку, прово-дяться «реанімаційні» заходи на інших виробництвах.

Наприклад, фабрика «Домашній текстиль» початку застосову-вати «сухий» метод обробки интерьерньїх і портьєрних тканин, щозначно поліпшує споживчі властивості полотнини.

Тому імпортери, особливо постачальники дешевої російськоїпродукції, сьогодні з тривогою дивляться в майбутнє. Дрібні торго-вельні організації вже не можуть конкурувати з великими трейде-рами і змушені іти з ринку. Я думаю, що з жорсткістю конкуренціїтенденція до укрупнення операторів збережеться.

На жаль, перехід України на початку 1990-х pp.. від директивноїекономіки до нових ринкових відносин супроводжувався суттєви-ми помилками, які стосувалися, насамперед, лібералізації цін і при-ватизації та зумовили надзвичайний розмір інфляції у країні, кризунеплатежів, бартер, ухилення підприємств від сплати непосильнихподатків, переміщення деяких виробників у «тіньовий» сектор.Унаслідок цього відбулося обвальне падіння випуску продукції віт-чизняними виробниками, а обсяги імпорту вовняних тканин, у томучислі й тимчасово завезених на давальницьких умовах, почалистрімко зростати.

Таке становище призвело до того, що останніми роками вітчиз-няний ринок значною мірою формується завдяки надходженнямвовняних тканин з різних країн світу: Італії, Німеччини, ВеликоїБританії, Франції, Росії, Литви, Білорусі та ін. Так, тільки в 2003 р.в Україну з-за кордону їх завезено на суму 62,5 млн дол. США (закодами товарної номенклатури ЗЕД 5111-5113), а в першому пів-річчі 2005 р. — на 53,6 млн дол. США [10, 11]. Частка тканин іно-земного виробництва на вітчизняному ринку значна (близько 70—80 %).

Крім того, велика кількість вовняних тканин потрапляє в Украї-ну як неконтрольований імпорт. Спостерігається також навмиснебагаторазове заниження постачальниками митної вартості та задек-ларованих обсягів тканин, що ввозяться з-за кордону. Це спричиня-ється до збільшення частки дешевих тканин іноземного походжен-ня, зниження конкурентоспроможності вітчизняної продукції,звуження ринку збуту текстильних товарів національних виробни-ків. До того ж, більшість імпортованих тканин, зокрема, контраба-ндних та тих, що надходять із порушенням митних правил, маютьсумнівну якість, передусім за показниками безпечності, та станов-лять загрозу здоров'ю споживачів, бо не проходять запровадженийв нашій країні обов'язковий санітарно-епідеміологічний контроль.

Перспективи інтеграції до світового ринкового простору спону-кали Україну привести законодавство, що стосується регулюванняринку, у відповідність із міжнародними вимогами. Ще в 1994 р.розпочато переговорний процес щодо вступу України до COT і ЄС,членство у яких, як відомо, відбувається за умов приєднання до Ге-неральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГАТТ 1994), яка ста-вить за мету усунення технічних бар'єрів і дискримінаційного ре-жиму в міжнародній торгівлі.

До речі, інтеграція правил торгівлі текстилем до ГАТТ 1994здійснювалася згідно з Угодою про текстиль та одяг шляхом узяттязобов'язань країнами—членами COT, що зберігали кількісні обме-ження щодо імпорту, поступово скасувати їх протягом десятиріч-ного періоду. Зазначена Угода, що діяла у перехідний період, втра-тила чинність з 1 січня 2005 р. Тепер кількісні обмеження щодо те-кстилю можна застосовувати тільки згідно з Угодою про захиснізаходи і лише після розслідування, яким має бути встановлено, щозбільшені обсяги імпорту можуть завдати серйозної шкоди тексти-льній промисловості країни—члена COT.

Вступ України до COT відкриває широкі можливості щодо до-ступу до світового ринку: збільшення обсягів експорту товарів; за-безпечення справедливого вирішення торговельних суперечок;введення тимчасових обмежень імпорту у випадку його стрімкогозростання, що може зашкодити вітчизняним виробникам; застосо-вування антидемпінгових заходів як ефективного інструменту бо-ротьби із заниженням цін на імпортовані товари; системної транс-формації українського законодавства відповідно до принципів,норм і стандартів COT тощо.

Так, з прийняттям в 2001 р. законів щодо стандартизації, під-твердження відповідності, акредитації органів з оцінювання відпо-відності в Україні розпочався новий етап реформування національ-ної системи технічного регулювання, що базується на принципах«нового» і «глобального» підходів, чинних у країнах ЄС. Згідно зпринципами «нового» підходу в законодавчо нерегульованій сферістандарти є добровільними для застосування безпосередньо або за-вдяки посилання на них в інших документах і стають обов'я-зковими лише тоді, якщо це передбачено у технічних регламентах(TP) або інших нормативно-правових актах, за угоди між зацікав-леними сторонами та у разі декларації про відповідність або пропостачання сертифікованої продукції.

В законодавчо регульованій сфері основними документами, якірегламентують обов'язкові до виконання вимоги безпеки продукціїдля здоров'я й життя людини та навколишнього середовища, запо-бігання введення в оману споживачів щодо призначення та безпеч-ності продукції, мають стати нормативно-правові акти — TP, що єаналогами Директив ЄС.

На сьогодні в Україні ще не розроблено TP, аналогічний Дирек-тиві 1999/178/ЄС щодо текстильної продукції. Проте підготовчаробота, яка стосується гармонізації національних стандартів ізміжнародними та європейськими, останнім часом провадиться до-статньо інтенсивно. Наприклад, в 2004 р. введено у дію державнийстандарт на основні вимоги до безпечності текстильних матеріалів івиробів з них, гармонізований з міжнародними стандартами серіїOeko-Tex Standard 100. Крім того, станом на 01.01.2006 p., як засві-дчив аналіз [17], із міжнародними та європейськими стандартамигармонізовано 94 національні стандарти на вироби текстильноїпромисловості, які в основному встановлюють методи випробуваньпоказників властивостей. Водночас слід зазначити, що неузгодже-ність стандартизованих вимог до якості продукції з вимогами між-народного рівня та відсутність стандартів на методи оцінюваннядеяких характеристик негативно впливає на оцінювання відповід-ності текстильних матеріалів і виробів з них за існуючими у світісистемами (Oeko-Tex, Woolmark тощо).

«Глобальний» підхід до технічного регулювання визначає про-цедури й умови обов'язкового підтвердження відповідності проду-кції вимогам, встановленим законодавством. Згідно з принципамицього підходу оцінювання відповідності здійснюється за певнимимодулями (А, Аа, В, С, D, Е, F, G), що встановлені у [18] для різнихстадій випуску виробів (проектування, виготовлення дослідногозразка, усталене виробництво), типу оцінювання (перевірка доку-ментації, забезпечення якості, схвалення типу, перевірка продукції)і суб'єкта, який здійснює оцінювання (виробник чи третя сторона).Наслідком оцінювання відповідності має бути декларація про від-повідність або сертифікат відповідності та маркування продукціїНаціональним знаком відповідності.

Наприклад, тестування текстильних матеріалів на безпечністьзгідно з вимогами міжнародного стандарту Оеко-Тех-100, яке мо-жуть виконувати лише акредитовані лабораторії, підтверджуєтьсятак званим екологічним сертифікатом, що надає право наносити напродукцію маркування: «Confidence in textiles. Tested for harmfulsubstances according to Oeko-Tex Standard 100» («Текстиль, що за-слуговує на довіру. Перевірений на вміст шкідливих речовин від-повідно до стандарту Оеко-Тех-100»). За допомогою такого серти-фіката підприємство-виробник декларує безпечність текстильноїпродукції, а, наносячи відповідне маркування, інформує про цеспоживачів. Довіра останніх до сертифікованої продукції, як пра-вило, зростає, а виробник має можливість збільшити збут на внут-рішньому й зовнішньому ринках.

Нині принципи «нового» і «глобального» підходів знайшли ві-дображення у Законі України «Про стандарти, технічні регламентита процедури оцінки відповідності», згідно з яким виробники та по-стачальники повинні вводити в обіг текстильну продукцію вітчиз-няного або іноземного походження, яка є безпечною для життя іздоров'я людини, забезпечує захист національної безпеки, охоронудовкілля та природних ресурсів, запобігання недобросовісній кон-куренції. Цим Законом внесено також відповідні зміни у.

Загальні світові вимоги до системи стандартизації, технічногорегулювання та оцінювання відповідності зумовлюють необхід-ність спрямовувати діяльність України не тільки на гармонізаціюнаціональної нормативної доку—ментації з європейською та міжна-родною, а й на розроблення сучасних методів оцінювання показни-ків якості тканин та організацію дослідних лабораторій, акредито-ваних на міжнародному рівні на право проведення випробовуваньта видання сертифікатів відповідності.

Дотепер у нашій країні немає такої лабораторії. Для її створеннята акредитації на міжнародному рівні доцільно було б забезпечитидержавну фінансову підтримку та залучити кошти провідних під-приємств текстильної та легкої промисловості, які зацікавлені уцьому.

Окрім заходів нетарифного регулювання ринку (стандарти, сер-тифікати, квоти, санітарно-епідеміологічний контроль тощо),Україна також застосовує тарифне регулювання ринку вовнянихтканин.

На шляху наближення режиму торгівлі до умов системиГАТТ/СОТ, як відомо, передбачається проходження стадій повно-го, пільгового, преференційного мита та стадії вільної торгівлі. Ни-ні, згідно з Митним тарифом України, ставка повного ввізного митана вовняні тканини за кодами 5111 та 5112 становить 10 %, за ко-дом 5113 — 20, пільгова — відповідно 0 та 5 %.

Між Европейським Співтовариством та Україною, наприклад,діє Угода про торгівлю текстильною продукцією, згідно з якою з2001 р. ліквідовано квоти на поставку текстилю до країн ЄС, а на-ша держава застосовує пільгові ставки ввізного мита на імпорт во-вняних тканин. Слід зазначити, що внаслідок таких дій експорттканин уже в 2002 р. зріс більш, ніж у 2 рази, а в структурі експор-ту вагома частка припадала на вовняні тканини. Проте того самогороку в Україну ввезено тканин майже у 2,5 разу більше, ніж виго-товлено.

З вступом України до С0Т прогнозується загострення проблемщодо насичення внутрішнього ринку вовняними тканинами вітчиз-няного виробництва, незважаючи на те, що очікується зростанняекспорту текстильних товарів на десятки, а в подальшому — на со-тні мільйонів доларів США.

Як зазначалося, починаючи з 1990-х pp., вітчизняний ринок тапро—мислові підприємства України потерпають від надмірного ім-порту текстильних товарів. Захист внутрішнього ринку від імпорт-них поставок, що завдають шкоди національному виробнику, направових засадах став можливим із прийняттям у лютому 1999 р.Антидемпінгового кодексу України, який ґрунтується на положен-нях ГАТТ/СОТ та визначає механізм захисту національного вироб-ника від недобросовісного імпорту, регулює порядок і процедуриантидемпінгових, антисубсидиційних або спеціальних розслідуваньта застосування відповідних заходів (наприклад, у формі мита чиспеціальної квоти).

Отже, поліпшення ситуації на внутрішньому ринку вовняних тка-нин за умов розвитку міжнародної торгівлі потребує негайного ство-рення в Україні однакових конкурентних умов для виробів вітчизня-них та імпортованих, суттєвого підвищення ефективності боротьби зконтрабандою, заниженням митної вартості та задекларованих обсягівтканин, що ввозяться, а також координації дій на міжнародному рівні.

В Україні створено законодавче поле, що відповідає нормамміжнародного права та дає змогу вітчизняним виробникам уживатиефективних заходів щодо захисту внутрішнього ринку.

Нині підприємствам, що виготовляють тканини, слід активнішеініціювати антидемпінгові та спеціальні розслідування, тим більш,що в Україні вже є прецедент застосовування антидемпінгових захо-дів щодо захисту виробників штучного хутра та ворсового полотна.

На жаль, швейна промисловість продовжує скорочувати вироб-ництво, обсяги якого за 9 місяців 2009 р. зменшились на 4,3 % про-ти минулого року.

Погіршення індексу обсягів виробництва спричинило значнескорочення виробництва одягу з текстилю (на 4,8 %) та виробів зхутра (на 1,6 %). Виробництво одягу зі шкіри продовжує зростати(збільшення за цей період становить 24,7 %).

В натуральному вираженні за період з початку року зрослиобсяги виробництва пальт, плащів, курток чоловічих на 7,9 % і су-конь жіночих — на 11,7 %. Водночас виробництво пальт, плащів,курток жіночих скоротилося на 6,9 %, костюмів чоловічих і жіно-чих відповідно на 17,8 і 50,9 %.

Таблиця 2.2.1

ВИРОБНИЦТВО ПРОМИСЛОВОЇ ПРОДУКЦІЇ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Назва

Індекси обсягів

вересень 2007 р. досерпня 2007 р.

вересень 2007 р. досерпня 2006 р.

січень-вересень 2007 р. досічня-вересня

Виробництво го-тового одягу

97,7

91,3

95,7

виробництвошкіряного одягу

82,9

59,0

124,7

виробництвоодягу з текстиль-них матеріалів

97,5

92,5

95,2

виробництво ху-тра та хутрянихвиробів

92,4

67

98,4

Основні чинники, які зумовили зменшення обсягів виробництватекстильного одягу, що значною мірою вилинуло на зменшення за-гальних показників роботи галузі, такі:

Зміна замовником асортименту продукції швейних підпри-ємств, які на 80—90 % працюють за толінговою схемою, на більштрудомістку, проте з меншою кінцевою вартістю

Негативна тенденція перенесення іноземними замовникамивиробництва з українських підприємств до інших країн (Китаю,Таїланду, країн Середньої Азії) з подальшим імпортом готової про-дукції до України

Неможливість переорієнтувати значний виробничий потенці-ал, набутий під час роботи за давальницькою схемою, для поста-чання продукції на внутрішній ринок, через недобросовісну конку-ренцію, засилля на ньому імпортних товарів сумнівногопоходження та товарів «секонд-хенд»

Розукрупнення швейних підприємств на дрібні виробництва,які переходять на спрощену систему оподаткування (єдиний пода-ток). Реальні обсяги продукції, виробленої даними суб'єктами під-приємницької діяльності, особливо в натуральному вираженніпрактично не відображено в офіційній статистиці.

Таблиця 2.2.2

ВИРОБНИЦТВО ПРОМИСЛОВОЇ ПРОДУКЦІЇ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Продукція

Вересень 2007 року

3 початку року

факт

% ДОсерпня2007 р.

% довересня2006 р.

факт сі-чень-вересень2007 р.

% до від-повідногоперіоду2006 р.

Пальта, напівпальта, наки-дки, плащі, куртки та ви-роби аналогічні чоловічі,тис. шт.

79,8

102,8

94,0

422,0

107,9

Пальта, напівпальта, наки-дки, плащі, куртки та ви-роби аналогічні жіночі,тис. шт.

263,0

96,1

84,0

1784,0

93,1

Костюми чоловічі, тис. шт.

59,8

94,0

74,1

745,0

82,2

Костюми жіночі, тис. шт.

22,0

106,3

103,3

201,0

49,1

Сукні і сарафани жіночі,тис. шт.

21,0

42,7

69,5

632

111,7

Для поліпшення ситуації в легкій промисловості на розгляд доКабінету Міністрів України внесено проект «Державної програмирозвитку легкої промисловості на період до 2011 року» (лист від30.08.07 № 9/7-3-1007)

Обсяг внутрішнього ринку у 2008 році становив в роздрібнихцінах понад $8 млрд. Щорічні темпи зростання внутрішнього ринкуодягу біля 20—25 %. Частка ринку десяти найбільших мереж ста-новить менше ніж 10 %. Щороку в Україні з'являється 300—600нових магазинів, що реалізують одяг.

Таблиця 2.2.3СТРУКТУРА ПРОДАЖУ ЗА ЦІНОВИМИ СЕГМЕНТАМИ

 

н пішій

Середній

Вершій

ііземгум

Джпжа

до $40

$50-100

$120-250

пснзд $зоо

 

60% продажу*

25% продажу

10%гродфку

5% прцдаму

і Пгади

До $30

$40-100

$120-200

Понад $300

 

50% продажу

30% продажу

13% продажу

5% прцдас*у

Сорочко

До £20

$2&40

$50-150

Пснад $200

 

45% продажу

40% продажу

10% продажу

5% прода+у

Фуіболш

До £10

$15-25

$30-30

Пснад £130

 

50% продажу

40% продажу

5% продажу

5% продажу

ЩмдЗ

До £70

130-180

£200-500

Понад $ЮОО

 

30% продажу

40% продажу

І3%продз*у

15% фддажу

(ртдеду/унатурвітьтонувнщкикнвго ещу одягу. Зз /знюм опєіеторіб

Найбільшими ритейлерами одягу у світі є Inditex Group і GapInc. Inditex Group заснована у 1975 році в Іспанії. Inditex управляєпонад 3,7 тис. магазинами у 68 країнах. У 2007 фінансовому роцівідкрила 560 нових магазинів, а річний оборот перевищивEUR9,4 млрд, збільшившись на 15 %. Gap Inc. заснована в США у1969 році. У більш ніж 3,1 тис. магазинів компанії працюють понад450 тис. осіб, виторг у 2007 році перевищив $15,8 млрд.

У травні 2008-го у Києві відкрився перший магазин InditexGroup в Україні. Наразі це найбільший монобрендовий магазин україні — його площа перевищує 1700 кв. м. У планах компанії докінця 2009 року відкрити магазини в усіх містах-мільйонниках.

На території СНД перші магазини GAP Inc. (ТМ GAP і BananaRepublic) відкриє турецька Fiba Holding A.S., яка працює за ліцензі-єю GAP. Перші торговельні точки GAP у Москві почнуть роботу докінця третього кварталу. Площа магазинів двох московських ТЦстановитиме 0,6—1 тис. кв. м. Без урахування орендних платежівна кожен квадратний метр турки витратять близько $800.

Із загального числа підприємств текстильної промисловостіпонад 140 здійснюють зовнішньоекономічну діяльність: експор-тують свою продукцію до країн Європи і СНД — в основному чо-ловічий та жіночий верхній одяг, костюми, блузки, сорочки, а та-кож одяг промислового призначення, нижню білизну, рукавиці,рукавички. Структура експорту швейної галузі представлена надіаграмі 2.2.1.

Найбільші поставки українського текстилю здійснювалися доНімеччини — 40 %, до Франції — 9 %, Польщі та Італії — по 7 %,Нідерландів та Угорщини — 5 %. У 2007 р. найбільше було експо-ртовано костюмів і спідниць жіночих, костюмів і штанів чоловічих,пальт і курток жіночих.

Всього за 2007 р. текстильної продукції було експортовано насуму 561,8 млн USD.

Діаграма 2.2.1. Експорт та імпорт швейної продукціїв грошовому вираженні за 2007 p. (USD)

Виробництво швейної галузі представлено різноманітним випу-ском продукції: різні текстильні і шкіряні головні убори, головніубори із штучного і натурального хутра, верхній одяг — пальта,куртки, кожушки з штучного хутра і текстилю, піджаки, костюми,одяг для дітей, нижня білизна, рукавиці.

Більша частина потреб українських споживачів в текстильномуодязі задовольняється завдяки імпорту. Майже половина поста-вок — з Китаю.