3.2. Основні види та форми розрахунків по зовнішньоекономічних операціях : Облік зовнішньоекономічної діяльності : B-ko.com : Книги для студентів

3.2. Основні види та форми розрахунків по зовнішньоекономічних операціях

Виникнення та постійне удосконалення різних видів та форм міжнародних розрахунків пов'язане з розвитком та розширенням товарного виробництва та обігу.

Розрахунки в міжнародній торгівлі — це система регулювання платежів по грошових зобов'язаннях та вимогах, що виникають між державами, юридичними особами та громадянами різних країн на основі економічних, політичних, науково-технічних, культурних та інших відносин.

Більшість міжнародних розрахунків здійснюються через банки безготівковим шляхом. Для цього банки використовують свої зако­рдонні відділення та кореспондентські відносини з іноземними ба­нками, при яких відкриваються рахунки «Лоро» та «Ностро».

Банки, як правило, підтримують необхідні валютні позиції в рі­зних валютах відповідно до структури та строків платежів, а також проводять політику диверсифікації своїх валютних резервів. До го­тівкових міжнародних розрахунків відносяться розрахунки в період від моменту готовності товарів, що імпортуються, до передачі то- варорозпорядчих документів імпортеру.

Надання кредиту здійснює відповідний вплив на умови міжна­родних розрахунків. Якщо

міжнародні розрахунки здійснюються після переходу товару у власність імпортера, то експортер кредитує його, як правило, у фо­рмі виставлення тратти. Якщо імпортер оплачує товар авансом, то він кредитує експортера.

Для зв'язку протилежних інтересів контрагентів в міжнародних економічних відносинах і організації їх платіжних відносин засто­совують різноманітні форми розрахунків.

Основними формами безготівкових розрахунків вітчизняних підприємств з фірмами і організаціями західних країн є акредитив, інкасо, банківський переказ, розрахунки чеками. Разом з тим, в ко­жній із зазначених форм є декілька різновидів.

Найпоширенішою формою безготівкових розрахунків є банків­ський переказ, що зумовлюється технологічною простотою його здійснення, короткими строками розрахунків та порівняно невисо­ким розміром оплати послуг банку.

Банківський переказ — це доручення банку своєму банку- кореспонденту виплатити певну суму грошей за розпорядженням і за рахунок переказодавця іноземному отримувачу (бенефіціару) із зазначенням способу відшкодування банку-платнику виплаченої ним суми.

В міжнародній практиці найпоширенішою формою розрахунків є документарний (умовний) переказ.

Під документарним (умовним) переказом розуміють переказ авансу за умови, що банк експортера (бенефіціара) здійснить фак­тичну виплату авансу на його рахунок лише проти надання транс­портних (відвантажувальних) документів. При цьому зазначається період, протягом якого повинно бути проведене відвантаження і наданий відвантажувальний документ.

Як і інші форми міжнародних розрахунків, банківські перекази проводяться в безготівковій формі. Однак комерційні, або товаро- розпорядчі документи (рахунки, транспортні й інші документи) при цій формі розрахунків направляються від експортера безпосередньо імпортеру, тобто обминаючи банки. Комерційний банк лише вико­нує заяви на переказ іноземних банків, або оплачує відповідно до умов кореспондентських угод виставлені на нього банківські чеки по грошових (контрактних) зобов'язаннях іноземних імпортерів, а також виставляє платіжні доручення і банківські чеки на іноземні банки по грошових-зобов'язаннях українських імпортерів. Переказ коштів за кордон за дорученням клієнтів комерційних банків про­водиться на основі заяви на переказ. Найменування переказоодер- жувача і його адреса, а також технічні і спеціальні терміни у заяві на переказ зазначаються іноземною мовою, як правило, англійсь­кою, німецькою, або французькою. Організації-переказоодержу- вачу слід звертати увагу на правильність реквізитів, тому що нас­лідком викривлення найменування фірми, або її адреси навіть у од­ній літері може бути невиконання банківського переказу в банку переказоодержувача.

В заяві на переказ обов'язково зазначається спосіб передачі платіжного доручення за кордон — застосовується одна із загаль­ноприйнятих форм переказу: поштою, або каналами SWIFT. SWIFT — це міжнародна міжбанківська організація по фінансових розрахунках за допомогою телексу.

Поштовий переказ — це письмове платіжне доручення, що над­силається одним банком іншому (іноземному), яке може бути авте- нтифіковане, як підписане відповідною посадовою особою у банку, що надсилає, і являє собою вказівку іншому банку виплатити певну суму грошей зазначеному бенефіціару (або за розпорядженням за­значеного бенефіціара). Заява на переказ підписується від імені ор­ганізації уповноваженими особами і закріплюється печаткою.

Порядок виконання представлених заяв на переказ залежить від наявності у комерційного банку іноземних банків-кореспондентів. Існують два варіанти виконання представлених заяв на переказ: са­мостійне виконання через систему банків-кореспондентів за кордо­ном (при наявності генеральної ліцензії); через інший український банк, в якому відкрито кореспондуючий рахунок даному комерцій­ному банку.

Банк імпортера надсилає банку експортера платіжне доручення, в якому зазначається:

— повна назва платника;

— найменування банку платника;

— номер банківського рахунку, який дебетується;

— код валюти і суму платежу;

— повна назва бенефіціара, його адреса;

—   найменування банку бенефіціара і номер його рахунку;

—найменування, номер і дату документу (контракту), за яким здійснюється оплата;

—особа, що несе витрати на здійснення переказу (банківська комісія і поштові, або телеграфні витрати);

—мета і призначення переказу (найменування товару і послуг, за які здійснюється оплата).

В бухгалтерському обліку банківський переказ по-різному відо­бражається у експортера та імпортера (табл. 3.1.1).

Таблиця 3.1.1

ВІДОБРАЖЕННЯ В ОБЛІКУ ОПЕРАЦІЙ ПРИ ВИКОРИСТАННІ ПЕРЕКАЗІВ

Зміст господарської операції

Бухгалтерський облік

з/п

Дт

Кт

1

2

3

4

У імпортера

1

Перераховано з валютного рахунку кошти іно­земному постачальнику в рахунок авансу

371

312

2

Оплачено рахунок іноземного постачальника документарним переказом

632

312

3

Сплачено комісійну винагороду банку за здійс­нення операцій шляхом банківського переказу

92

312

У експортера

4

Одержано кошти на валютний рахунок від іно­земного покупця в рахунок передоплати

312 314

681

5

Одержано кошти на валютний рахунок від іно­земного покупця після відвантаження продукції

312 314

362

З метою забезпечення надійності надходження товарів від іно­земного постачальника в разі здійснення авансових платежів поку­пець може виплачувати цю суму лише після отримання так званої гарантії авансу, що передбачає повернення авансу у випадку неви­конання продавцем договірних зобов'язань по поставці. Сума гара­нтії автоматично знижується пропорційно до суми часткових по­ставок. В гарантії авансу повинно передбачатись її погашення із закінченням поставок по договору.

Гарантія авансу, як правило, виставляється перед отриманням авансу, але вступає в силу лише після його надходження. Відповід­не застереження необхідно включати в текст гарантії.

Частка акредитивної форми в міжнародних розрахунках значно менша порівняно з банківським переказом, однак саме акредитив найповніше забезпечує своєчасне отримання експортної виручки, що максимально відповідає інтересам експортера.

В практиці розрахунків застосовуються різні види акредитивів: Резервний акредитив («стенд-бай») застосовується в якості га­ранті платежу та є забезпеченням платежу на випадок, коли третя

особа не проведе обіцяного забезпечення. Його текст оформлюєть­ся як текст звичайного акредитиву з деякими відмінностями:

а) виставлення вимоги має на увазі тільки той випадок, коли обіцяні виконання не представлене;

б) для доведення невиконання достатньо заяви про це бенефіці­ара акредитиву «стенд-бай» разом з копіями документів, що під­тверджують поставку, наприклад, у формі дублікатів відвантажу- вальних документів, векселів по пред'явленню тощо.

Цей вид акредитиву із змістом гарантії використовується перед­усім в США, де виставлення банківських гарантій європейського типу не дозволяється законом.

Документарний акредитив — це угода, в силу якої банк, що діє на прохання та на підставі інструкцій свого клієнта, або від сво­го імені, повинен провести платіж третій особі (бенефіціару), або оплатити (акцептувати чи негоціювати) тратти проти передбачених документів, якщо дотримані всі умови акредитиву.

Акредитивна форма розрахунків може здійснюватися, як за то­вари (послуги), що експортуються з України, так і за товари (по­слуги), що імпортуються в Україну.

Акредитив виставляється для розрахунків з одним постачальни­ком. Як правило, його відкриває банк імпортера за дорученням останнього шляхом подання заяви на відкриття акредитиву.

Якщо розрахунки здійснюються вітчизняним банком, то після перевірки отриманих від іноземного банку товаророзпорядчих та інших документів, оформлених іноземною фірмою-експортером, він здійснює платежі в терміни, визначені в акредитиві. Якщо акре­дитив виконується іноземним банком, то отримані українським ба­нком товаророзпорядчі та інші документи перевіряються і переда­ються (під зобов'язання) протягом трьох робочих днів з дня їх отримання від іноземного банку підприємству-імпортеру.

При укладанні контракту слід звернути увагу на те, щоб основні умови майбутнього акредитиву були сформульовані найбільш чітко та повно. Зокрема, в контрактах повинно бути обумовлене наступне:

— назва банку, в якому буде відкритий акредитив (перевага на­дасться банкам, що є кореспондентами уповноваженого банку);

— вид акредитиву;

— назви авізуючого та виконуючого банків;

— порядок утримання банківської комісії;

— умови виконання платежу;

— перелік документів, проти яких повинен проводитись платіж;

— строки дії акредитиву, строки відвантаження тощо.

В ряді випадків контрагенти можуть узгодити проформу акре­дитиву, яка стає невід'ємною частиною контракту, тобто підготу­вати приблизний текст майбутнього акредитиву, на який спирати­меться наказодавець-імпортер при поданні своєї заяви, або дору­чення на відкриття акредитиву в банку. Бажано, щоб ця проформа була узгоджена по можливості з банками, які братимуть участь в акредитивній операції.

Документарний акредитив є лише методом платежу (формою розрахунків). Як засіб платежу в розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту може використову­ватися іноземна, або національна валюта України.

Облік розрахунків акредитивами ведеться на рахунках 313 «Ін­ші рахунки в банку в національній валюті» та 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті» — у разі відкриття покритого акредити­ву, на рахунках 601 «Короткострокові кредити банків в національ­ній валюті» та 602 «Короткострокові кредити банків в іноземній валюті» — у разі відкриття непокритого акредитиву. Незважаючи на те, що термін дії акредитиву узгоджується сторонами контракту та зазначається в договорі і залежить від умов поставки, експортер повинен врахувати, що здійснення платежу і надходження валют­ної виручки має відбутися протягом 180 календарних днів після відвантаження товарів. У разі порушення цього терміну надхо­дження валютної виручки стягується відповідна пеня. Якщо мова йде про резидентів, розрахунки акредитивами (з точки зору опода­ткування) вигідніші покупцеві. Постачальник же ризикує здійснити іммобілізацію власних оборотних коштів, якщо протягом звітного періоду сума грошових коштів по відвантажених товарах не буде списана з акредитиву покупця.

Найменш поширеною формою розрахунків при зовнішньоеконо­мічній діяльності є документарне інкасо. Інкасо — це послуга, що пропонується банком, завдяки якій експортер в одній країні може одержати платіж від дебітора в іншій країні. Учасниками інкасо є:

—довіритель-клієнт (експортер), який доручає операцію по ін­касації своєму банку;

— банк-ремітент — банк, якому довіритель доручає провести операцію інкасо;

— інкасуючий банк — будь-який банк, який не є банком- ремітентом (наприклад, кореспондентський банк), що бере участь в операції по виконанню інкасового доручення довірителя;

—представляючий банк — банк, який інкасує, надає платнику документи до оплати (як правило — банк, що обслуговує платника);

—платник (покупець, замовник або уповноважені ним осо­би) — особа, якій повинні бути видані представляючим банком фі­нансові та/або комерційні документи для сплати відповідно до ін­касового доручення довірителя.

У зв'язку з тим, що вексельна форма розрахунків по експорт­но-імпортних операціях може здійснюватись тільки через уповно­важені банки шляхом інкасо, а не шляхом звичайної передачі по акту з наступним вивезенням векселя повноважним представни­ком (фізичною особою) продавця, або покупця через митний кор­дон України, поруч з документарним інкасо банки можуть здійс­нювати розрахунки в формі чистого інкасо (інкасовекселів, чеків, розписок та інших документів для отримання платежу в грошовій формі без додатку комерційних документів). В цьому випадку експортер представляє на інкасо векселі та чеки, виставлені імпо­ртером на іноземні банки на користь місцевих організацій. В зов­нішньоекономічній діяльності використовується документарне ін­касо, при якому банк опрацьовує фінансові та комерційні (відвантажувальні) документи, після чого бере на себе зо­бов'язання одержати платіж від іноземного покупця. В залежності від виду операції документарне інкасо може бути імпортним та експортним. Після фактичного здійснення поставки експортер по­дає комплект документів (транспортні документи, рахунки, фі­нансові документи) з інкасовим дорученням (див. зразок 4.3) бан- ку-ремітенту.

Інкасові доручення складають, як правило, в п'яти примірниках. Перший примірник інкасо підписують уповноважені співробітники банку. Другий примірник інкасо служить поштовим запитом інка­суючому банку про причину несплати, або неакцепту, якщо до роз­рахункового терміну отримання платежу та/або акцепту повідом­лення від банку імпортера не поступило. Третій примірник інкасо використовують для відправки оригінала коносамента наступною банківською поштою. Четвертий примірник інкасо разом з копіями рахунків-фактур, підписаний двома уповноваженими особами ор- ганізації-експортера і завірений відтиском печатки, знаходиться на контролі у банка-експортера (ремітента) до отримання платежу та/або акцепту, або інших інструкцій експортера, які виникли у ре­зультаті перегляду умови контракту. П'ятий примірник інкасо ви­дається клієнту в день пред'явлення документів в банк у якості розписки банка про прийняття документів на інкасо. Банк-ремітент в інкасовому дорученні дає інструкції про спосіб отримання плате­жу (поштою, телеграфом, каналами SWIFT), або повідомлення про акцепт, а також про порядок зарахування експортної виручки, за­значаючи найменування банка-кореспондента, через який необхід­но здійснити платіж. Банк-ремітент зараховує виручку експортеру після отримання переказу.

Інкасова форма розрахунків в певній мірі вигідна експортеру тим, що банки захищають його право на товар до моменту оплати документів, або акцепту тратт (якщо, звичайно, експортер не дав інструкцій про видачу документів без оплати).

Інкасова форма розрахунків також вигідна імпортерам, оскільки вона припускає оплату реально поставленого товару, а витрати по проведенню інкасової операції є відносно невеликими. Розрахунки у формі інкасо дозволяють банкам здійснити контроль за своєчас­ністю отримання платежу, однак банки, як правило, не мають реа­льних важелів впливу на імпортера з метою прискорення оплати (акцепту) документів.

Основним недоліком інкасової форми розрахунків є тривалість обігу документів через банки і, відповідно, періоду їх сплати (акце­пту), який може тривати від декількох тижнів до місяця і більше. Крім того, імпортер має право відмовитися від оплати представле­них документів, або не мати дозволу на переказ валюти за кордон. В останньому випадку експортер понесе витрати, що пов'язані із зберіганням вантажу, його продажем третій особі, або транспорту­ванням назад в свою країну, значний розрив в часі між відванта­женням товару і отриманням валютної виручки, особливо при три­валому транспортуванні вантажів.

Облік операцій з використанням документарного інкасо не має специфічних відмінностей, тому для відображення таких операцій можна використовувати схему обліку для банківського переказу (табл. 3.1.2).

Банківським засобом платежу виступають також чеки. Вклад­ник має право виписувати чек, що підлягає обов'язковому пога­шенню, лише за умови наявності в нього спеціального банківського рахунку — чекового депозиту.

Чек — грошовий документ встановленої форми, що містить письмове розпорядження власника поточного рахунку банку про безумовну виплату певної суми конкретній особі, або пред'явнику.

Для розрахунків з іноземними кредиторами використовуються комерційні чеки.

Комерційний чек відрізняється від інших видів тим, що його приймають тільки на інкасо від бенефіціара і він не підлягає пере­дачі.

Комерційні чеки мають обмежений строк дії. Якщо на чеку не позначено строк, він зазвичай діє не більше, ніж 6 місяців. Часто зустрічаються чеки зі строком дії до 90 днів, 45 днів, рідше — 1 рік. У разі прийняття чека на інкасо від клієнта з нього береться заста­ва. Застава справляється з кожного чека, пред'явленого до оплати. Відмінність між сумами застави обумовлена існуванням двох форм оплати чеків, які практикуються в іноземних банках: готівкою (cash) чи за допомогою інкасування (соїіесгіоп). При оплаті готів­кою іноземний банк негайно (мається на увазі 3, 6, 14 банківських днів) зараховує всю необхідну суму в покриття відправлених йому чеків, а потім перевіряє можливість платежу, зв'язуючись з банка- ми-платниками, на які їх виписано. При оплаті інкасо іноземний банк кредитує рахунок банку тільки після всіляких перевірок, що гарантує остаточне зарахування.

Таблиця 3.1.2

ВІДОБРАЖЕННЯ В ОБЛІКУ ОПЕРАЦІЙ ПРИ ВИКОРИСТАННІ ДОКУМЕНТАРНОГО ІНКАСО

Зміст господарської операції

Бухгалтерський облік

з/п

Дт

Кт

1

2

3

4

У імпортера

1

Отримано виручку на транзитний валютний ра­хунок в формі інкасо від іноземного покупця

314

362

2

Відображено курсову різницю по заборгованості покупців в зв'язку з:

—   підвищенням курсу НБУ

—   зменшенням курсу НБУ

362 945

714 362

У експортера

4

Перераховано кошти з валютного рахунку для розрахунку з постачальником

632

312

5

Відображено курсову різницю по заборгованості покупців в зв'язку:

—   підвищенням курсу НБУ

—   зменшенням курсу НБУ

945 632

362 714

Оплата готівкою здійснюється без справляння комісії з банку. А при прийнятті чеків від клієнтів для направлення їх до іноземних банків-кореспондентів на інкасо, як правило, до одного відправ­лення включається така кількість чеків, щоб комісія банку (її роз­мір від номіналу чеку) окупила витрати на їх відправлення та при­несла дохід. Первинними документами при прийнятті комерцій­ного чека є заява від клієнта.

Платежі за допомогою чеків можна віднести до порівняно пові­льних методів розрахунків, оскільки одержувач платежу повинен очікувати на те, що цей чек повернеться до банку трасанта для клі­рингу до того, як буде кредитовано його власний рахунок. Експор­тер повинен видати своєму банку розпорядження для інкасування цього платежу. Процес інкасування полягає в тому, що: іноземний покупець виписує чек на користь українського експортера і надси­лає його поштою; експортер подає цей чек до свого банку в Украї­ні; банк надсилає його до банку покупця, який потім виплачує суму за чеком і дебетує рахунок свого клієнта, тобто рахунок бенефіціа­ра; після отримання платежу з банку покупця український банк ви­плачує гроші експортеру (або кредитує його рахунок) за вираху­ванням плати за інкасо і поштово-телеграфних витрат.

Законодавством України передбачено здійснення вексельної форми розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності. Резидент має право виписувати на користьнерезидента за імпортною опера­цією простий вексель. Поставка товарів (робіт, послуг) може про­водитись після виставлення резидентом векселя. При цьому вве­зення товарів (робіт, послуг) повинно бути здійснене не пізніше 180 календарних днів з моменту виставлення векселя на користь постачальника-нерезидента, тобто в зовнішньоекономічній діяль­ності використовуються короткострокові векселі. Вексель може бу­ти виписаний на користь постачальника-нерезидента і після поста­вки товарів (робіт, послуг).

При здійсненні вексельної форми розрахунків за експортни­ми операціями строк зарахування виручки в іноземній валюті на рахунок резидента-експортера в уповноваженому банку не по­винен перевищувати законодавче встановлений, тобто 180 кале­ндарних днів з дати митного оформлення продукції. На практиці виникають ситуації, через які сторони договору приймають рі­шення про його трансформацію, тобто переоформлення бартер­ного договору (контракту) на купівлю-продаж, інші види дого­ворів чи навпаки.

У випадку такого переоформлення підприємство повинно пода­ти до податкових органів за місцем своєї реєстрації копію договору (контракту), а також копії додаткових угод, якими передбачено зміни умов договору.

Платежі за товари можуть здійснюватись у готівковій вільноко- нвертованій валюті шляхом внесення уповноваженим представни­ком юридичної особи нерезидента коштів до каси банку для пода­льшого їх зарахування на розподільчий рахунок резидента. Це відбувається при виконанні наступних умов:

—наявність експортного договору (контракту), в якому перед­бачено повну, або часткову оплату готівкою іноземною валютою;

— загальна сума, прийнята банком за одним договором (конт­рактом), не може перевищувати 10 000 дол. США, або еквівалент даної суми в іншій вільно конвертованій валюті за офіційним кур­сом НБУ на день зарахування коштів.

Таким чином, форми міжнародних розрахунків відрізняються за ступенем участі комерційних банків в їх проведенні: мінімальна частка участі банків при банківському переказі (виконання платіж­ного доручення клієнта), більш значна — по інкасо (контроль за передачею, пересиланням товаророзпорядчих документів і видачею їх платнику відповідності до інструкцій довірителя) і максимальна частка участі банків при акредитиві (пред'явлення бенефіціару пла­тіжного зобов'язання, що реалізується при виконанні останнім ос­новних умов, що містяться в акредитиві).

Відповідно, зростає забезпечення платежу для експортера: міні­мальне — при банківському переказі за фактично поставлений то­вар, максимальне — при акредитиві, який є грошовою гарантією оплати відвантаженого товару банком, що відкрив акредитив.