3.3. Кредитні операції

В умовах економічної ситуації України грошових коштів для ведення бізнесу вітчизняним підприємствам постійно не вистачає, у зв'язку з чим доводиться шукати різні способи зменшення дефіци­ту фінансування. Іноді це вдається шляхом отримання відстрочки платежу, іноді — шляхом застосування різних видів взаємозаліків, здійснення бартерних поставок, використання лізингу, векселів тощо. Але якщо підприємству потрібні грошові кошти, то найоп- тимальнішим варіантом є отримання кредиту в будь-якій іноземній валюті, яка є стабільнішою, ніж національна валюта уфінансовій установі.

Кредити в іноземній валюті можуть отримувати тільки юридич­ні особи-резиденти України для проведення діяльності, передбаче­ної їх статутом, для чого до банку необхідно подати заяву, докуме­нти, що підтверджують обґрунтованість отримання кредиту (копія зовнішньоекономічного договору) і документи, що підтверджують фінансовий стан підприємства. При цьому уповноваженим банкам надається інформація щодо строків погашення кредиту і сплати відсотків по ньому.

Нарахування та сплата відсотків по кредиту в іноземній валюті практично нічим не відрізняється від нарахування та сплати відсот­ків по гривневому кредиту.

При отриманні валютного кредиту підприємству необхідно вра­хувати переваги та недоліки такого кредитування. Перевага в тому, що, оскільки іноземна валюта набагато стабільніша, ніж національ­на, а звідси, і процентні ставки по таких кредитах набагато нижчі, ніж по кредитах в національній валюті, то це дозволяє підприємст­ву-позичальнику здійснювати більш рентабельну діяльність в пері­од відносно стабільного курсу національної валюти.

Крім того, перевага будь-якого кредиту, в тому числі і валютно­го, — у можливості відкриття кредитної лінії, загальний строк і су­ма якої обумовлюються кредитним договором. В цьому випадку підприємство зможе використати кредитні ресурси ефективніше, оскільки самостійно плануватиме суму і строк використання кож­ного траншу. Окрім того, що таким чином скорочується час на до­кументальне оформлення кожної суми кредиту, у випадку викорис­тання кредитної лінії досягається і економічна ефективність за рахунок того, що відсотки за користування кредитом виплачуються тільки за фактично використані кошти і фактичний строк заборго­ваності. Основний недолік валютного кредиту — значний ризик девальвації національної валюти в період кредитування, в резуль­таті чого (у випадку, якщо джерелом погашення кредиту є не валю­тні надходження, а грошові кошти в національній валюті) вартість кредиту за рахунок курсових різниць може бути навіть вища, ніж у випадку гривневого кредитування.

Слід також враховувати, що будь-який кредит в національній, або іноземній валюті повинен мати забезпечення у вигляді застави, або поруки (гарантії), як мінімум на суму кредиту і запропонованих відсотків по ньому. З найбільшим бажанням комерційні банки бе­руть у заставу депозитні вклади. В якості об'єкту застави може ви­ступати і нерухомість, але її оформлення є відносно трудомісткою процедурою, що дорого коштує підприємству (плата за нотаріальне оформлення складає 0,15—0,2 % від суми договору застави). За відсутності нерухомості в якості застави банки приймають будь-яке інше майно (основні засоби, товари в обороті), а також векселі — заставу, яка найвигідніша для підприємства, оскільки не потребує обов'язкового нотаріального засвідчення і, отже, підприємство не несе витрат по оформленню.

Для забезпечення повернення позики банку (іншої установи чи підприємства) з врахуванням основного боргу, відсотків та інших витрат, може бути оформлена гарантія в забезпечення позики. Від­шкодування за даною гарантією здійснюється після звернення кре­дитора, оформленого належним чином та відправленого поштою, телексом, телеграмою тощо. Сума встановлюється за домовленістю і зменшується пропорційно з погашенням позики і відсотків. Гара­нтія дійсна до зазначеної в ній дати, або до повного виконання своїх зобов'язань боржником.

Принципами кредитування є: цільовий характер позик, їх забез­печеність, строковість і обов'язковість повернення, а також засто­сування санкцій до порушників кредитної дисципліни. В якості за­безпечення кредитів можуть застосовуватися активи, що мають ва­лютну цінність. Плата за кредит іноземними кредиторами стягуєть­ся в іноземній валюті за ставками світового грошового ринку. Про­центи за кредити, отримані в уповноваженому банку України, стягуються в національній валюті України. Кредитування зовніш­ньої торгівлі включає кредитування експорту та кредитування ім­порту.

Експортний кредит — це кредит, що надається іноземним по­купцям чи їхнім банкам з метою фінансування продажу товарів та послуг, тобто засіб стимулювання експорту.

Отриманий кредит може бути довгостроковим і короткостроко­вим. Наведемо таблицю рахунків, на яких слід вести облік кредитів в залежності від кредитора і строку погашення кредиту (табли­ця 3.3.1).

Таблиця 3.3.1

РАХУНКИ ОБЛІКУ КРЕДИТІВ

Рахунок

Назва рахунку

Вказівки по застосуванню

1

2

3