5.2.3. Особливості обліку авансів, сплачених іноземному постачальнику

Сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, передана іншим особам в рахунок платежів для придбання немонетарних ак­тивів (запасів, основних засобів, нематеріальних активів) і отри­мання робіт і послуг при включенні у вартість цих активів (робіт, послуг) перераховується у валюту звітності з застосуванням валю­тного курсу на дату виплати авансу.

Іншими словами, вартість отриманих в рахунок погашення по­передньої оплати немонетарних активів визначається перерахунком вартості фактично отриманих немонетарних активів (але не більше попередньо оплачених) за валютним курсом на дату здійснення по­передньої оплати (на дату перерахування авансу). Така вартість є історичною собівартістю отриманих немонетарних активів. Вар­тість отриманих немонетарних активів понад попередньо оплачену визначається із застосуванням валютного курсу на дату визнання їх активами. Якщо немонетарних активів отримано менше, ніж попе­редньо сплачено, і їх отримання вже не передбачається, а сума за­лишку попередньої оплати (авансу) підлягає поверненню грошима, то дебіторська заборгованість (у сумі залишку авансу) підлягає пе­рерахунку за.валютним курсом на кожну дату балансу (поки не відбудеться одержання грошей) і на дату її погашення (зарахування грошей на рахунок у банку). Отже:

1) у бухгалтерському обліку необхідно чітко відстежувати суми іноземної валюти, перераховані у вигляді авансів, і відокремлювати їх від проведення наступної оплати. Для цього використовується рахунок 371 «Розрахунки за виданими авансами»;

2) валютна складова бухгалтерської первісної вартості товарів визначається виходячи з курсу валюти на дату сплати авансу;

3)  розрахована таким чином первісна вартість товарів бере участь в обліку приросту, (убутку) товарно-матеріальних цінностей після їх оприбуткування на баланс. Це може мати позитивні нас­лідки, оскільки за дозволені для поставки товарів за імпортом 180 днів курс валюти може зростати, а отже, валові витрати будуть ко­ригуватися на меншу суму;

4)  для того, щоб не вийшло бухгалтерського розриву між варті­стю товарно-матеріальних цінностей, що оприбутковуються, і відо­бражуваною заборгованістю щодо них, на кожну дату балансу не- монетарні статті, які відображені за історичною собівартістю і зарахування яких на баланс пов'язане з операцією в іноземній ва­люті, відображається за валютним курсом на дату здійснення опе­рації. Отже, на відміну від монетарних статей дебіторська заборго­ваність у валюті, що утворилася в результаті здійснення передопла­ти за товари (роботи, послуги) на дату балансу відображається за курсом, що діяв на момент перерахування авансу;

5) бухгалтерські первинні документи не відповідають записам по рахунках. Так, у вантажній митній декларації відображається вартість товарів за курсом НБУ на дату митного оформлення, і ПДВ розраховується саме виходячи з цієї вартості.