ТЕМА 7 ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІ КОНТРАКТИ 7.1. Зовнішньоекономічний договір в українському законодавстві

Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України «Про зовнішньоеконо­мічну діяльність» від 16 квітня 1991 p. № 959-ХІІ (далі — Закон) під поняттям зовнішньоекономічного договору розуміють матеріа­льно оформлену угоду двох чи більше суб'єктів зовнішньоекономі­чної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямовану на вста­новлення, зміну чи припинення їхніх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Суб'єкти ЗЕД діяльності мають право укладати будь-які ЗЕД договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено зако­нодавством України (п. 1 ст. 382 ГК України). Звертає на себе увагу формулювання визначення зовнішньоекономічного договору в За­коні. У ньому вказується, що суб'єктом укладення даного договору є «суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності».

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право здійс­нювати зовнішньоекономічну діяльність лише після державної ре­єстрації їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності, що здій­снює Мінекономіки (ст. 5 Закону).

Таким чином, лише той суб'єкт, який у передбаченому законо­давством України порядку зареєстрований суб'єктом зовнішньо­економічної діяльності, має право на укладення такого договору. Про це також йдеться в ст. 6 Закону, де зазначається, що суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), ма­ють бути здатними до укладання договору, де поряд з іншими умо­вами (наявність реєстрації юридичної особи, правоздатність та діє­здатність фізичної та юридичної особи тощо) повинна бути реєстрація суб'єктом ЗЕД діяльності.

ЗЕД договір (контракт) є консенсуальним і укладається в пись­мовій формі суб'єктами, які мають право на його укладення відпо­відно до законодавства України або місця укладення договору (ко­нтракту). Місце укладення договору (контракту) визначається від­повідно до законів України.

У понятті ЗЕД договору (контракту) вказується, що він є «мате­ріально-оформленою угодою». Здавалося б таке визначення поро­джує неоднозначність, проте це формулювання навпаки розширює поняття форми укладення ЗЕД договору (контракту). Факсиміль­ний, телетайпний зв'язок також прийнятний для оформлення дого­вору і надання йому юридичної сили. При цьому слід наголосити, що в такому випадку можуть бути зазначені лише основні умови договору щодо ціни, якості, кількості, строку поставки товару. У випадку ж, коли сторони хочуть більш детально врегулювати їх відносини, вони мають укладати письмовий ЗЕД договір (конт­ракт), який більш повно та детально закріпить зовнішньоекономіч­ні відносини між сторонами ЗЕД договору (закріпить порядок ви­рішення спорів, страхування товару, порядок

нарахування пені, неустойки тощо).

Письмова форма є також важливою в тому плані, що додатково розширює можливості ЗЕД. Так, внаслідок здійснення діяльності з підакцизними товарами на оригіналі зовнішньоекономічного конт­ракту ДПА робиться відмітка про кількість виданих акцизних ма­рок, які необхідні для товарів, які імпортуватимуться в Україну че­рез деякий час, виходячи з умов ЗЕД договору (контракту). На «зворотному шляху», а саме при ввезенні алкогольних напоїв на територію України, у контракті ДПА робиться відмітка про кіль­кість завезених товарів, що маркуються. При цьому, якщо товар ввозиться кількома партіями, відмітка робиться про кожну партію. Як бачимо, якби не була додержана письмова форма ЗЕД договору (контракту), здійснення такої діяльності було б юридично не мож­ливим.

Форма ЗЕД угоди визначається правом місця її укладення. Так, якщо угода була укладена за правом іноземної держави у формі, яка не передбачена законодавством України, то даний договір не може бути визнаний недійсним.

Проте це не єдині правила, які встановлює законодавець стосо­вно форми. Відповідно до п. 4 ст. 382 ГК України та ст. 6 Закону форма ЗЕД договору (контракту) щодо земельних ділянок, будівель та іншого нерухомого майна, розташованого на території України, визначається законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) — матеріально оформлена угода двох, або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлен­ня, зміну, або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовніш­ньоекономічній діяльності.

Сутність договору проявляється через функції, які він виконує в суспільстві.

Функції господарського договору — це форми його прояву і ре­алізації, в яких виражається залежність договору від економічних відносин, що він регулює.

Одночасно в них проявляється регулюючий вплив договору на відповідні відносини, тобто договір надає їм динамічного забарв­лення. Функції цивільно-правового договору полягають в тому, що він служить юридичним фактом, з яким пов'язане виникнення, змі­на та припинення прав і обов'язків, а також регулює майнові відно­сини між сторонами.

Ініціативна функція полягає в тому, що договір є актом прояву ініціативи та узгодженої волі сторін врегулювати певні відносини.

Програмно-координаційна — договір, як програма поведінки сторін щодо здійснення господарських відносин і засіб узгодження, координації їх дій відповідно до економічних інтересів і намірів.

Інформаційна функція — договір завдяки формальній визначе­ності його умов включає в себе інформацію про правове становище сторін у договорі, яка необхідна сторонам, у відповідних випад­ках — юрисдикційним органам, третім особам.

Гарантійна — лише завдяки договору включаються в дію такі правові гарантії виконання договірних зобов'язань, як неустойка, завдаток, застава тощо.

Правозахисна — договір є правовою формою відносин, тобто формою, в межах якої забезпечується примусове виконання зо­бов'язань сторін шляхом використання майнових санкцій, засобів оперативного впливу.