7.2. Особливості оформлення, реєстрації і здійснення зовнішньоекономічних договорів (угод) в Україні

Укладення зовнішньоторговельного договору складається з пе­вних етапів — пропозиції укласти договір (оферти) та прийняття цієї пропозиції (акцепту). Відповідно сторона, що зробила пропо­зицію, зветься оферентом, а сторона, що її прийняла — акцептан­том. Загальний порядок укладення цивільно-правових договорів встановлений статтями 153-159 Господарського кодексу України (далі ГК). Згідно зі ст. 153 ГК, пропозиція повинна містити вказівки щодо всіх суттєвих умов майбутнього договору і бути зверненою до певної особи. Оферту роблять, або в усній, або в письмовій фо­рмі з вказівкою строків для відповіді чи без такої вказівки. Коли пропозиція укласти угоду здійснюється з вказанням строків для відповіді, договір вважається укладеним, якщо особа, що робить пропозицію, отримала від іншої сторони відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку (ст. 155 ГК). При усній пропози­ції укласти договір без вказанням строків він вважається укладе­ним, якщо інша сторона негайно заявила про свою згоду. У випад­ках, коли таку пропозицію зроблено в письмовій формі, договір вважається укладеним, якщо відповідь про прийняття пропозиції отримано протягом необхідного для цього часу (ст. 156 ГК), напри­клад, періоду прямування «туди» і «звідти». Відповідь про згоду укласти договір на інших умовах визнається відмовою від пропо­зиції і в той же час вважається новою пропозицією (ст. 158 ГК). Тобто особа, що зробила пропозицію, і особа, яка її отримала, мі­няються місцями, відповідно змінюються їх права та обов'язки. Форма зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначена Положенням № 201. Відповідно до зазначеного Положення, при складанні тексту договору (контракту) сторони мають право вико­ристовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів і організацій, якщо це не заборонено прямо, або у винятко­вій формі Законом про зовнішньоекономічну діяльність. Ст. 9 Кон­венції ООН 1980 року про договори міжнародної купівлі-продажу підкреслює, що сторони такого договору пов'язані будь-яким зви­чаєм, відносно якого вони домовилися, і практикою, яку вони вста­новили у своїх взаємних відносинах. При відсутності домовленості про інше вважається, що сторони мали на увазі застосування до їх договору, або його укладення звичаю, про який вони знали, або по­винні були знати і який у міжнародній торгівлі широко відомий і постійно дотримується сторонами в договорах у відповідній галузі торгівлі. Згідно з Положенням № 201, договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому, або арбітражному порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України, або міжнародним дого­ворам України.

Якщо зовнішньоекономічна угода укладається в Україні, і сто­рони цієї угоди вказують, що їх взаємовідносини регулюються майновим правом України, то недотримання форми зовнішньоеко­номічної угоди і порядку її підписання спричиняє недійсність уго­ди. Однак угода, яка укладена за кордоном, не може бути визнана недійсною внаслідок недотримання її форми, якщо додержані ви­моги законів України. Законом № 959 встановлено, що у випадку, коли зовнішньоекономічний договір (контракт) підписується фізи­чною особою, необхідним є тільки підпис цієї особи. Від імені ін­ших суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності (юридичних осіб) зовнішньоекономічний договір підписують дві особи: особа, яка має таке право за посадою відповідно до засновницьких докумен­тів, і особа, яка уповноважена дорученням, виданим за підписом керівника суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності особисто, як­що засновницькі документи не передбачають іншого. Конституцій­ний суд України своїм рішенням від 26.11.1998 року № 16-рп/98 визначив:

1) положення ч. II ст. 6 Закону України «Про зовнішньоеконо­мічну діяльність» треба розуміти так, що передбачена ним письмо­ва форма є обов'язковою для будь-якого зовнішньоекономічного договору (контракту), що укладається суб'єктом зовнішньоеконо­мічної діяльності України. Винятки із цього правила можуть уста­новлюватися лише законом, або міжнародним договором України;

2) установлений ч. II ст. 6 Закону України «Про зовнішньоеко­номічну діяльність» порядок підписання зовнішньоекономічного договору (контракту), за яким від імені суб'єктів зовнішньоеконо­мічної діяльності його підписують дві особи, є обов'язковим для будь-якого зовнішньоекономічного договору (контракту), що укла­дається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, крім випадків, коли таким суб'єктом є фізична особа. Цей порядок під­писання зовнішньоекономічного договору (контракту) має бути до­триманий незалежно від того, укладається договір шляхом скла­дання одного документа чи кількох документів, можливість чого передбачена ч. II ст. 154 ГК України. Від імені суб'єктів зовніш­ньоекономічної діяльності України, що є юридичними особами, зо­внішньоекономічний договір (контракт) підписує особа, яка має та­ке право згідно з посадою відповідно до установчих документів даного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, та особа, яку уповноважено на це дорученням, виданим за підписом керівника суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності одноособово чи в іншо­му порядку, передбаченому установчими документами, або особа, яку уповноважено на це установчими документами безпосередньо;

3) рішення Конституційного суду України є обов'язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскар­женим.

Права й обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визнача­ються правом місця його укладення, якщо сторони не узгодили ін­ше, і відображаються в умовах договору (контракту). Що стосуєть­ся зміни, або припинення договору (контракту), то в самому Положенні № 201 прямо не говориться про порядок їх оформлення, однак визначено, що при регулюванні питань про форму, порядок укладання і виконання зовнішньоекономічних договорів слід керу­ватися в тому числі й Цивільним кодексом України. Воно застосо­вується при укладанні договорів купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) та товарообмінних договорів між україн­ськими суб'єктами підприємницької діяльності та іноземними суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм влас­ності та видів діяльності.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) — матеріально офо­рмлена угода двох, або більше суб'єктів зовнішньоекономічної дія­льності та їх іноземних контрагентів, та спрямована на встановлен­ня, зміну, або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Договір (контракт) укладається відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяль­ність» та інших законів України з урахуванням міжнародних дого­ворів України. Суб'єкти підприємницької діяльності при складанні тексту договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організа­цій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та іншими закона­ми України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, або його представни­ком у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжна­родним договором України чи законом. Повноваження представни­ка на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать Закону України «Про зовнішньо­економічну діяльність». Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньо­економічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоеко­номічної діяльності. Договір (контракт) може бути визнано недійс­ним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України, або міжнародних договорів України.

Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визнача­ються матеріальним та процесуальним правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше, і відображаються в умовах договору (контракту). Абзац перший першого пункту викладено в такій реда­кції: до умов, які повинні бути передбачені в договорі (контракті), якщо сторони такого договору (контракту) не погодилися про інше щодо викладення умов договору і така домовленість не позбавляє договір предмета, об'єкта, мети та інших істотних умов, без пого­дження яких сторонами договір може вважатися таким, що неукла- дений, або його може бути визнано недійсним внаслідок недодер­жання форми згідно з чинним законодавством України, відносяться:

1.1. Назва, помер договору (контракту), дата та місце його укла­дення.

1.2. Преамбула. У преамбулі зазначається повне найменува