7.3. Зміст зовнішньоекономічного договору : Облік зовнішньоекономічної діяльності : B-ko.com : Книги для студентів

7.3. Зміст зовнішньоекономічного договору

Як уже згадувалося, зовнішньоторговельний договір — досить об'ємний документ, що вказує не тільки на умови, терміни і засоби постачання товару та платежу, але й на порядок вирішення супере­чок, вступ договору в силу, правові наслідки розірвання договору та інше. Для його укладання необхідна згода сторін за всіма істот­ними для даного виду контракту умовами. Договір вважається укладеним, якщо між сторонами в належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. Істотні умови (condition) контракту — це умо­ви, без яких він не має юридичної чинності:

1)          умови      про предмет договору;

2) умови, що названі в законі, або інших правових актах, як іс­тотні, або необхідні для договорів даного виду;

3) усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін потрібно досягти згоди.

Перелік істотних умов (зокрема, умова про предмет договору для договорів міжнародної купівлі-продажу товарів) залежить від того, підпадає договір під сферу дії Віденської конвенції 1980 року чи під дію норм чинного законодавства України. Якщо договір про постачання товарів складений відповідно до чинного законодавства України, то істотними його умовами будуть:

1) умови про предмет договору (умови договору про товар — його найменування і кількість), як і в договорі купівлі-продажу;

2) умови про період постачання, терміни постачання окремих партій товарів.

Якщо договір складено за нормами Віденської конвенції 1980 року, то істотними його умовами будуть умови про предмет дого­вору. Інші умови даного договору відносяться до несуттєвих. Не- включення їх у контракт не спричинить його недійсності. До несут­тєвих (warranty) відносять умови контракту, при порушенні яких однією стороною інша сторона не має вправа на розірвання контра­кту, вона може тільки вимагати виконання зобов'язань і відшкоду­вання збитків. Укладання контракту необхідно починати з вказання місця і дати його підписання, найменування сторін, що укладають угоду. Найменування сторін у договорі, країни їх належності пови­нні бути повними і точними, без скорочень. Неприпустимо викори­стовувати різні скорочення й абревіатури, якщо тільки це не зага­льновизнані найменування. При ідентифікації сторін, що домовляються, точно вказують фірмові найменування, під якими партнери зареєстровані в торговельному (державному) реєстрі країни належності — їх правове положення (організаційно-правова форма), включаючи номер і тип ліцензії на даний вид діяльності, юридичну і фактичну адреси. У преамбулі можуть бути зазначені особи, уповноважені на підписання договору. Зазвичай контракт підписує керівник підприємства (фірми), що діє від його імені без доручення, але він може бути підписаний і іншою посадовою осо­бою підприємства (фірми), що має спеціальні повноваження. У цьому випадку необхідна наявність завіреного нотаріусом дору­чення, що засвідчує повноваження на підписання даного контракту.

За загальними правилами контракт, підписаний особою, що не має повноважень на його підписання, не вступає в юридичну силу. У випадках, коли такий контракт у комерційній практиці починає здійснюватися, він може бути визнаний дійсним арбітражним су­дом, оскільки початок фактичного виконання контракту свідчить про те, що керівник організації згодом схвалив цю угоду і взяв на себе передбачені контрактом зобов'язання на зазначених у ньому умовах.

Структура і зміст контракту можуть бути різноманітними в за­лежності від характеру товару та умов угоди. Зазвичай умови конт­ракту розташовуються по мірі їх важливості для даної угоди, або виходячи з послідовності дій сторін згідно з договором.

При міжнародній купівлі або продажу товарів (purchase and sale) це — відвантаження вітчизняних товарів за кордон (експорт) чи постачання закордонних товарів в Україну (імпорт).

Об'єкт контракту (object of contract) — товари, послуги, резуль­тати виробничого, а також наукового та технічного співробітницт­ва, що при реалізації визначаються, як форма товару. Об'єктом мо­жуть виступати речі, що належать продавцю (юридичній, або фізичній особі) на правах власності, або ті, що не існують на мо­мент укладення угоди. У тексті зовнішньоторговельного контракту необхідно конкретно зазначити точне і повне найменування і кіль­кість товару, що продається й купується. Найменування товарів, їх перелік та кількість можна вказати в додатках (специфікаціях) до контракту, які підписуються сторонами і є невід'ємною частиною контракту. Продавець продав, а Покупець купив на умовах франко- склад покупця товари згідно зі специфікацією, що надається до чинного Контракту і є його невід'ємною частиною.

До зобов'язань продавця входить передача покупцю товару, ві­льного від будь-яких прав третіх осіб (за винятком випадків пого­дження покупця вийняти товар, обтяжений правами третіх осіб). Невиконання обов'язку дає покупцю право вимагати зменшення ціни товару, або розірвання договору купівлі-продажу. На товар, обтяжений правами і вимогами третіх осіб, покупець може знизити ціну, або ж відмовитися від його прийняття і вимагати відшкоду­вання всіх збитків, за винятком втраченої вигоди. Передача товарів продавцем (виробником) покупцю повинна здійснюватися в обумо­влений договором термін, або терміни. Так, сторони можуть перед­бачити постачання товарів протягом терміну дії договору окреми­ми партіями. Тоді повинні бути визначені терміни постачань окремих партій товарів. Якщо періоди постачань у договорі не об­говорені, товари постачають рівномірними партіями щомісяця (як­що інше не передбачене правовими актами, або звичаями ділового обороту). У договорі постачання може бути встановлено і графік постачання товарів (декадний, добовий, годинний). Самі терміни постачання можуть бути зазначені непрямо.

У договорі обов'язково слід визначити порядок виконання по­стачальником своїх обов'язків з постачання товарів покупцю шля­хом їх відвантаження згідно з договором. При цьому може бути пе­редбачене право покупця давати постачальнику вказівки про відвантаження товарів одержувачам (рознарядки), зміст яких ви­значається договором. Частіше це дата перетинання кордону та до­кументи, що підтверджують факт постачання (залізнична накладна, авіанакладна, коносамент, поштова квитанція, акти прийому- передачі товару). Можливі терміни відвантаження:

—негайно — термін, необхідний для оформлення митних фор­мальностей і транспортування, що фактично означає зобов'язання продавця поставити товар у будь-який день протягом двох тижнів;

—якнайшвидше — термін, протягом якого продавець зобов'я­заний здійснити постачання товару в найкоротший термін;

— по мірі готовності;

— по відкритті навігації;

— по накопиченні партії.

Дострокове постачання товарів може здійснюватися за згодою покупця (що відображається в умовах договору), як і порядок оде­ржання продавцем дозволу покупця па дострокове постачання йо­му товару. Товари, поставлені достроково і прийняті покупцем, за­раховуються до кількості товарів, що підлягають постачанню в такому періоді. При разовому постачанні товару встановлюється період, протягом якого воно буде здійснюватися, або вказується конкретна дата постачання. Термін постачання може бути пов'язаний з попередньою оплатою товару покупцем. При поста­чанні товару партіями протягом тривалого часу складають графік виконання поставок (з указівкою кількості та періодів часу поста­вок). При постачанні товару до встановленої контрактом календар­ної дати покупець має право як відмовитися, так і прийняти його. Тому, коли вигідне довгострокове постачання товару, в умовах ко­нтракту слід передбачити право продавця на постачання товару до встановленого терміну.

Іноді у пункт договору про терміни постачання включають умо­ви про правила визначення дати постачання.

Датою постачання вважається дата товарно-транспортної на­кладної, виписаної на ім'я Покупця. Вона повинна містити: помер контракту, вартість вантажу, дату відправлення, адресу регіональ­ної митниці, адресу покупця, номери телефонів тощо. Якщо в конт­ракті (додатку, специфікації) не встановлено термін постачання і не зроблено вказівок, яким чином він повинен бути визначений, сто­рони керуються загальними положеннями. За загальними правила­ми такий контракт не втрачає юридичної чинності, бо буде кваліфі­кований, як договір купівлі-продажу, тому сторони повинні виконати прийняті ними зобов'язання. Передача товарів покупцю в даному випадку визначається законами чи звичаями країни, право якої застосовується до чинного контракту. Коли зобов'язання не передбачає термін виконання і не містить умов, що дозволяють ви­значити цей термін, воно повинно бути виконане в розумний тер­мін після виникнення зобов'язання (ст. 33 Віденської Конвенції). При відсутності в контракті умови про терміни постачання, за за­конодавством деяких країн продавець може його здійснити негай­но, а покупець вправі вимагати негайного постачання замовленого ним товару. У практиці міжнародної торгівлі термін негайне поста­чання розуміють, як постачання протягом 14 календарних діб від дати підписання контракту; розумний термін визначається, виходя­чи з конкретних умов контракту.

Санкції за порушення терміну постачання товару в контракті передбачаються умовами про відповідальність.

Умови про якість товару, що постачається, об'єднані в спеціа­льний розділ чи входять до розділу «Предмет контракту». Якість товару повинна відповідати укладеному договору. Запис умов про якість товару може мати такий вигляд: обумовленім якості, прода­вець зобов'язаний передати покупцю товар, придатний для заданих цілей використання.

Якщо у встановленому законом порядку передбачені обов'я­зкові вимоги до якості товару, то продавець зобов'язаний передати покупцю товар, що відповідає цим обов'язковим вимогам.

Якість товару в контрактах визначається прийнятими стандарта­ми, або передбачена в специфікації (нормативно-технічному доку­менті, де зафіксовано індивідуальні властивості певного товару). Для характеристики якості застосовують такі спеціальні поняття, як:

— кондиція (quality requirements);

— звичайна експортна якість (shipping quality).

Якість устаткування повинна цілком відповідати технічним ха­рактеристикам, зазначеним фірмами-виготовлювачами устаткуван­ня, а також умовам дійсного Контракту.

Повне найменування необхідних технічних документів, які ви­значають якість даного товару, слід зазначити в тексті контракту, якщо товар має складні технічні характеристики (бо відповідна до­кументація є невід'ємною його частиною).

У тексті контракту можуть бути відповідні умови про постачан­ня товару в комплекті. Тобто вони визначають основу (.базис) ціни в залежності від того, включаються витрати з доставки в ціну това­ру чи ні. Узгодження умов постачання є для контрагентів важливим чинником ефективності зовнішньоторговельної операції і застосо­вується в контракті при транспортуванні товару будь-яким видом транспорту та при змішаних перевезеннях. За умов розбіжності змісту умов контракту і положень «Інкотермс» пріоритет мають умови контракту.

Базисні умови зовнішньоторговельного контракту визначають момент переходу права власності на товар від продавця до покуп­ця, отже, і ризику його випадкової втрати. Тому в комерційних операціях франко-умови є тими умовами постачання товарів (про­дукції), відповідно до яких покупець звільняється від витрат за до­ставку товару в зв'язку з їх включенням у його ціну. В останній ре­дакції «Інкотермс-2000» встановлено чотири принципово різні гру­пи термінів:

Перша група має усього один термін, що описує ситуацію, коли продавець передає товари покупцю безпосередньо у своїх примі­щеннях (терміни групи «Е» — відправлення вантажу — Etenn-EX Works) — франко-підприємство.

Так, умова: Франко-підприємство EXW (EX-Works) містить у собі єдину умову — «із заводу». Нею обов'язки продавця зведені до мінімуму і, природно, ціна товару нижча, ніж при укладенні ко­нтракту на інших базисних умовах. Продавець зобов'язаний у пе­редбачений контрактом термін передати товар у розпорядження покупця на території (у приміщенні) підприємства-виробника. У цей момент на покупця переходить і ризик випадкової втрати това­ру. Продавець не відповідає за завантаження товару, за надання по­купцю транспортного засобу, якщо це не обговорено контрактом. Транспортування товару й укладення у зв'язку з ним договорів за­безпечуються покупцем, який несе всі витрати зі страхування това­ру, його завантаження і перевезення, оплачує мито.

Другу групу термінів застосовують до ситуації, коли продавець зобов'язується надати товар у розпорядження обраного перевізника (терміни групи «F» — основний вид транспортування продавцем не оплачується: FCA, FAS і FOB).

Так, умови FCA (free carrier — Франко-перевізник), FAS (free alongside ship — вільно уздовж борта), FOB (free on board — вільно на борту) визначають такий порядок, згідно з яким продавець по­винен передати товар перевізнику відповідно до інструкцій покуп­ця, який, в свою чергу, укладає договір перевезення і вибирає пере­візника (спеціально не формулюють, яким чином товар буде переданий продавцем перевізнику).

Перевізник — це не тільки підприємство, що безпосередньо здійснює перевезення, але і підприємство, що бере на себе зо­бов'язання виступати перевізником, або посередником у здійсненні перевезення і доставити товар у пункт, зазначений покупцем. «Пе­ревізник» є юридичною, або фізичною особою, відповідальною за договором перевезення.

За умовою франко-перевізник (FCA) продавець виконує свої зо­бов'язання з постачання товару після передачі його перевізнику. В обов'язки продавця входить: доставити товари (які пройшли митне очищення для вивезення) у розпорядження перевізника, або особи, що діє від його імені. Умови франко-перевізник поширюються на постачання товарів наземним, водним і повітряним транспортом, і ризик випадкової втрати, або ушкодження товару переходить із про­давця на покупця в момент передачі товару перевізнику (а не в мо­мент перетинання товаром судна).Базисна умова постачання франко- вагон визначається при здійсненні перевезення товару залізницею. Місце передачі товару перевізнику (визначає, як правило, покупець) спеціально повинно бути обговорене, тому що в протилежному ви­падку місце передачі товару перевізнику обирає продавець. Ризик випадкової втрати, або ушкодження товару переходить від продавця на покупця в момент передачі товару перевізнику (якщо продавець певним чином уособив переданий перевізнику товар).

За умови FAS продавець виконує свої зобов'язання, коли товар розміщено уздовж борта судна на пристані. Право власності на то­вар переходить від продавця на покупця після того, як товар роз­міщено на пристані уздовж борта судна. Ризик випадкової втрати, або ушкодження товару і всі наступні витрати переходять на поку­пця з моменту переходу до нього права власності на товар. Поку­пець здійснює очищення товару від експортних мит самостійне.

За умови FOB продавець зобов'язаний доставити товар на борт судна (зафрахтованого покупцем) в узгодженому порту заванта­ження у встановлений термін, очистити товар від експортних мит.

Покупець зафрахтовує судно і своєчасно сповіщає продавця про термін, умови і місце завантаження, назву, час прибуття судна. Право власності і ризик випадкової втрати, або ушкодження товару і всі подальші витрати переходять від продавця на покупця в мо­мент перенесення товару на борт даного судна.

Третя група термінів визначає випадки, коли продавець зо­бов'язується укласти договір перевезення, проте без прийняття на себе ризику випадкової втрати, або ушкодження товару чи будь- яких додаткових витрат після його завантаження. Він відповідає за перевезення вантажу, але не за втрату та ушкодження і не бере на себе додаткових витрат, що виникли після відправлення товару (те­рміни групи «С» — основний вид транспортування продавцем не оплачується — CFR, C1F, СРТ і СІР).

Такі умови, як CFR (cost and freight — Вартість і фрахт), CIF (cost, insurance, freight) — вартість, страхування, фрахт), СІР (cost, insurance paid to... — вартість страхування оплачено до...), СРТ (cost paid to... — вартість оплачена до...) встановлюють правила, відпові­дно до яких продавець повинен укласти договір перевезення на звичайних умовах за свій рахунок.

Тому, відповідно до термінів даної групи, потрібно обов'язково зазначити пункт, до якого продавець оплачує перевезення. Оскіль­ки пункт розподілу витрат знаходиться в країні призначення, умови даної групи термінів часто помилково розуміють, як договір при­буття (відповідно до якого продавець несе усі ризики і будь-які ви­трати аж до фактичного прибуття товару в узгоджений пункт). Проте ці умови передбачають виконання продавцем договірних зо­бов'язань у країні відвантаження товару (тобто терміни цієї групи того ж порядку, що і терміни другої групи). Контракти купівлі- продажу на умовах зазначеної групи термінів підпадають під кате­горію договорів відправлення. За умов групи термінів «С», прода­вець звільняється від будь-якого подальшого ризику випадкової втрати, або ушкодження товару і витрат після того, як він належ­ним чином виконав свої зобов'язання (уклав договір перевезення, передав вантаж перевізнику і забезпечив страхування за умовами «вартість, страхування і фрахт» та «фрахт і страхування оплачені до...»).

За умовою постачання CFR, ризик випадкової втрати, або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат переходить від продавця на покупця в момент перенесення товару на судно в порту відвантаження. Продавець бере на себе обов'язок сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначе­ний пункт призначення.

За умовою CIF, на продавця покладають обов'язок забезпечити страхування від ризику випадкової втрати, або ушкодження товару під час перевезення. Продавець зобов'язаний зафрахтувати тоннаж і оплатити фрахт, доставити товар у порт і завантажити його на борт судна в узгоджений термін, передати покупцю коносамент, а також укласти договір зі страховиком, виплатити страхову премію, виписати на покупця і вручити йому страховий поліс.

Четверта група термінів визначає умови проходження вантажу аж до його доставки в країну призначення, коли продавець бере на себе всі витрати і ризики до моменту доставки товару в країну при­значення (група «D» — прибуття вантажу — DAF, DES, DEQ, DDU і DDP). Так, умови DAF (delivered at frontier — постачання франко- кордон), DES (delivered at ship — постачання франко-судно), DEQ (delivered at quay — постачання франко-причал), DDU (delivered duty unpaid — постачання без сплати мит), DDP (delivered duty paid — постачання зі сплатою мит) встановлюють правила, згідно з якими продавець відповідає за прибуття товару в узгоджений пункт, або порт призначення і бере на себе при цьому всі ризики й усі витрати з доставки. Терміни четвертої групи характеризують договори прибуття, тоді як терміни третьої групи — договори від­правлення.

Терміни четвертої групи поділяються на дві категорії: за умова­ми «постачання франко-кордон», «постачання франко-судно» і «постачання без сплати мит» продавець не зобов'язаний доставляти товар із здійсненням митного очищення для імпорту; за умовами «постачання франко-причал» і «постачання з оплатою мит» прода­вець зобов'язаний доставити товар і зробити митне очищення то­вару.

Базисна умова постачання визначає зміст багатьох наступ­них умов контракту. При цьому і продавець, і покупець вихо­дять із принципу найменших матеріальних витрат (бо часто ви­трати з перевезення товару досягають близько половини його вартості). У базисних умовах постачання необхідно визначати назву пункту відправлення (або призначення) товару. Щоб тер­міни міжнародної торгівлі тлумачились сторонами однаково, при укладенні зовнішньоторговельного контракту треба чітко визначити базисні умови постачання. Основний обов'язок про­давця — доставити товар покупцю у встановлений термін і у встановлене місце (забезпечивши при цьому належну якість то­вару, його упакування, маркування тощо). Основний обов'язок покупця — прийняти товар і оплатити його вартість на умовах контракту. Конкретний перелік прав і обов'язків сторін зовніш­ньоекономічного договору залежить від базисної умови поста­чання, яка одночасно визначає зміст прав і обов'язків продавця і покупця.

Пропозиції щодо переліку товарів, на які можуть розроблятися і встановлюватися індикативні ціни, вносяться в установленому по­рядку Управлінням ринкової кон'юнктури та цінової інформації Міністерства економіки України за поданням інших управлінь Мі­ністерства та центральних органів державної виконавчої влада, які надходять в установленому порядку та формі. Перелік товарів, на які встановлюються індикативні ціни, погоджується в установле­ному порядку і затверджується наказом Міністерства економіки України. Згідно із затвердженим відповідно до чинного законодав­ства України переліком індикативних цін фахівцями Держзовніші- нформу проводиться моніторинг відповідних ринків, експорту то­варів українського походження. Для цього використовуються такі інформаційні джерела:

— біржові котирування;

—ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції; ....  .  .

—довідкові ціпи спеціалізованих комерційних видань та публі­кацій, у тому числі електронних та інших подібних банків даних та мереж;

—статистичні дані митних, фінансових, банківських, інформа­ційних та інших державних органів і установ та недержавних орга­нізацій України;

— комерційні пропозиції, листи, протоколи намірів, прейскура­нти та каталоги на продукцію відомих фірм, підприємств, порівня­льні індекси цін;

—звіти та довідки торговельно-економічних місій у складі по­сольств України за кордоном;

— контрактна практика поставок товарів, що підлягають реєст­рації у Міністерстві економіки України;

— прейскуранти та відпускні ціни українських товаровиробників.

При визначенні рівнів індикативних цін беруться до уваги фак­тори, які можуть впливати на ціноутворення по конкретних товарах на конкретних ринках залежно від умов здійснення тієї чи іншої операції.

Контроль за дотриманням експортерами рівнів індикативних цін здійснюється таким чином:

— відповідність цін на зовнішньоекономічні товари, угоди по яких підлягають реєстрації чи потребують отримання ліцензії в Мі­ністерстві економіки України, індикативним ціпам контролюється фахівцями управління ринкової кон'юнктури та цінової інформації Міністерства економіки України. Ціна товару зазначається в картці реєстрації (обліку) контракту чи ліцензії і не потребує додаткового обґрунтування експортером для митних, податкових та інших дер­жавних органів;

— відповідність цін на товари, зовнішньоекономічні угоди по яких не підлягають реєстрації чи не потребують отримання ліцензії в Міністерстві економіки України, індикативним цінам контролю­ється митними органами України у порядку, встановленому Держ­миткомом України за погодженням із Міністерством економіки України.

При експорті товарів з території України, які підпадають під дію індикативних цін, відхилення ціни угоди від індикативної ціни може бути наслідком дії таких факторів, що безпосередньо впли­вають на ціну товару: вид угоди, умови поставки товару, умови оплати, відхилення показників якості товару від стандарту України, інші фактори, що мають істотний вплив на умови здійснення опе­рацій.

З цього можна зробити висновок, що встановлення ціни зовніш­ньоекономічного контракту — найвідповідальніший момент здійс­нення зовнішньоекономічних операцій. А оплата за товар визначе­ної грошової суми (ціни) — основний обов'язок покупця за контрактом. Зазвичай в контракті встановлюється ціна за одиницю кількості товару і вказується загальна сума контракту. Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, передбаченою договором. Ціна товару, за якою реалізується товар на зовнішньому ринку, є зовнішньоторговельною ціною (foreign trade price). Отже, ціна то­вару, що постачається — істотна умова зовнішньоекономічного до­говору. Сторони контракту купівлі-продажу мають на увазі ціну, що зазвичай стягалася за аналогічні товари, які продавалися при подібних обставинах у відповідній сфері торгівлі. При встановленні ціни товару в контракті визначаються одиниці виміру, за якими встановлюється ціна, базис ціни, валюта ціни, спосіб визначення і фіксації ціни, рівень ціни. Товари можна класифікувати за ступе­нем визначеності на ті, що вже визначені, і ті, що визначаються. Під уже визначеною ціною розуміють пряме встановлення ціни у вигляді твердої суми. Під ціною, що визначається, розуміють не­пряме посилання на умову обчислення ціни до моменту платежу. Цей спосіб характеризується вказівкою в контракті на довідкові ці­ни, що публікуються в періодичних виданнях, біржові котирування в центрах міжнародної торгівлі, ціни аукціонів.

За способом фіксації розрізняють тверді, періодично тверді, ру­хливі та плаваючі ціни.

Тверда ціна (firm price) встановлюється в момент підписання контракту, вона не підлягає зміні протягом усього терміну його дії і не залежить від термінів і порядку постачання товару. Тверді ціни не змінюються протягом терміну дії контракту, проте вони виклю­чають можливість наступного врахування коливань економічної кон'юнктури, що може обернутися збитками для однієї із сторін (якщо до терміну платежу ринкові ціни зміняться).

Зазвичай такі ціни застосовуються в угодах із негайним поста­чанням товару або при постачаннях у короткі терміни. Періодично тверді ціни (time firm price) припускають певну фіксовану суму, дійсну на певний період часу. В момент підписання контракту ціни не фіксуються, а визначаються, наприклад, перед постачанням ко­жної партії, на початку року.

Рухлива ціна (flexible price) — це зафіксована при укладенні ко­нтракту ціна, що може бути переглянута надалі, якщо ринкова ціна даного товару до моменту його постачання зміниться. При встано­вленні рухливої ціни в контракт вноситься відповідна цінова обмо­вка, яка передбачає, що, якщо до моменту виконання угоди ціна на ринку підвищиться, або зменшиться, відповідно повинна змінитися і ціна, зафіксована в контракті. Рухливі ціни, на відміну від пері­одично твердих, фіксуються в контракті, але припускають перегляд цін сторонами при істотній їх зміні на ринку на певний відсоток. При цьому в контракті обов'язково повинне бути зазначене джере­ло, яким сторони будуть керуватися при визначенні індексу цін.

Плаваюча ціна (sliding price) — це ціна, обчислена в момент ви­конання контракту шляхом перегляду базисної ціни з урахуванням змін у витратах виробництва, що відбуваються в період виконання контракту. Ця ціна застосовується в контрактах па товари тривало­го циклу виготовлення.

Ціна, передбачена в контракті, може корегуватися при зміні ці- ноутворюючих чинників (заробітної плати, вартості сировини то­що) протягом дії контракту. Одночасно обумовлюються і межі (у відсотках) відхилення фактичної ціни від контрактної. При аналізі ціни враховуються такі стратегічні моменти, як наявність конку­рентоспроможного і якісного товару, товару в належній упаковці, можливість своєчасного постачання товару, ступінь конкуренції цього товару на ринку країни призначення, торговельні, політичні, ідеологічні, релігійні і багато інших умов, що впливають на кон'юнктуру ринку. Для аналізу цін залучається широке коло дже­рел.

На етапі попереднього визначення рівня цін товару орієнтують­ся на опубліковані ціни (published price), до яких відносяться довід­кові (advertised price), біржові котирування (exchange quotation), ці­ни аукціонів (auction price), ціни фактичних угод (price of the actual quotation), ціни пропозицій великих фірм (price of an offer) та роз­рахункові ціни (accounting price).

В якості відправної точки для проведення переговорів про ціну партнери по торговельній угоді використовують базисні ціни (base price). Базисна ціна — ціна товару, що приймається в якості відпра­вної точки при визначенні зовнішньоторговельної ціни даної про­дукції (товару), а також індексу цін у міжнародній торгівлі в цілому і за окремими видами товарів. Базисна ціна регулярно перегляда­ється з урахуванням змін асортименту товарів у зовнішньоторгове­льному обміні па ринку.

У світовій торговій практиці широко застосовується система знижок. Визначення ціни товару нерідко супроводжується вклю­ченням в контракт умов про знижки ціни (price reduction). Застосо­вується декілька десятків видів знижок, але найбільш поширени­ми є:

— бонусні знижки (bonus rebates) надаються значним оптовим покупцям, причому не за кожну окрему партію, а за заздалегідь уз­годжений річний обсяг обороту. Такі знижки, як правило, склада­ють 7—8 % вартості обороту;

—сезонні знижки (seasonal discount) — знижки, що мають се­зонний характер і застосовуються головним чином при торгівлі то­варами масового попиту;

—дилерські знижки (dealer discount) — знижки, що надаються оптовим і роздрібним торговцям, агентам і посередникам. За раху­нок таких знижок дилери повинні покривати свої витрати на про­даж, сервіс і отримувати прибуток. Розмір дилерської знижки дося­гає 30 % і залежить від виду товару й обсягу посередницьких по­слуг;

— закриті знижки (closed discount) — знижки, що використову­ються в замкнутому економічному просторі і надаються на продук­цію (товари) при постачаннях усередині фірми, або у внутрішній торгівлі міжнародних об'єднань і груп. Закриті знижки можуть та­кож вводитися на товари, що постачаються по деяких міжурядових угодах;

— знижки з ціни (jvice discount) — знижки, які можуть пропо­нуватися покупцю при збільшенні обсягу замовлення. Розмір таких знижок невеликий при постачаннях товарів масового попиту. Для товарів, вироблених малими серіями, або за індивідуальними замо­вленнями. знижка за кількість має значення, тому що збільшення серії приводить до скорочення витрат виробництва. Знижки иа кі­лькість складають зазвичай 10—15 % вартості угоди;

— знижки, надані при кількаразовому збільшенні обсягу замов­лення, називаються прогресивними (progressive discount);

— знижки «сконто» (each discount) — можуть застосовуватись, якщо платежі за контрактом здійснюються раніше терміну, зазна­ченого в контракті, і притому оплачуються готівкою. Такі знижки складають 3—5 % вартості угоди;

— спеціальні знижки (extra discount) — знижки, що носять кон­фіденційний характер, являють собою комерційну таємницю і на­даються партнеру, з яким фірма має особливо тривалі відносини.

Існують також інші види знижок: за постачання до певного тер­міну, за поліпшену якість, за серійність товару, за пробні партії.

Коли мова йде про продаж унікального товару, який раніше на рийок не постачався і який важко порівняти з іншими аналогічними товарами за його властивостями, застосовується розрахункова ціна постачальника. При цьому враховуються технічні і комерційні умови замовлення, наводиться порівняння з аналогічними товарами.

При упорядкуванні тексту зовнішньоекономічного договору ре­комендується точно визначити ціну товару, що постачається. В умовах інфляції фіксована ціна товару, зазначена в контракті, не вигідна продавцю. Він може вимагати від покупця часткової, або повної передоплати товару, який постачається, що повинно бути зафіксовано в контракті.

Ціна товару, що постачається, може бути встановлена в будь- якій іноземній валюті. Зазвичай обирають валюту, курс якої доста­тньо стійкий. При визначенні валюти ціни контракту (currency of price) важливо правильно вибрати стійку і зручну валюту. За таких умов у текст контракту включається валютна обмовка. Необхідні також посилання на конкретний банк і місце його знаходження, оскільки курси іноземної валюти у кожному банку свої. Крім валю­тних обмовок, у якості захисного засобу від знецінювання валюти застосовується індексна обмовка {indexation clause). Ціна товару, зумовлена контрактом, у цьому випадку прив'язується до індексу цін на аналогічні товари.

Умови платежу (terms of payment) — один із ключових компо­нентів зовнішньоекономічного договору, бо містить узгоджені сто­ронами умови платежів, засіб і порядок розрахунків, а також гаран­тії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань. Умовами платежу визначаються: валюта платежу; термін платежу; засіб пла­тежу і форма розрахунків; обмовки, спрямовані на зменшення або усунення валютного ризику.

Існує загальне правило міжнародної торгівлі, відповідно до якого:

— при відсутності в тексті контракту вказівки конкретного мо­менту здійснення оплати вартості товару, що постачається, таким моментом вважається саме момент передачі в розпорядження по­купця товару, або товаросупровідних документів;

— при відсутності в тексті контракту умов про місце оплати ва­ртості товару, таким місцем вважається місце перебування комер­ційної організації продавця (місце передачі товару, або товаросуп­ровідних документів).

При укладенні зовнішньоекономічних договорів (контрактів) використовуються такі умови оплати товару:

— оплата вперед (prepayment) — покупець оплачує всю вартість товару до його постачання, оплата частини вартості визначається як завдаток (deposit).

— відстрочка платежу (postponement of payment) — це особли­вий засіб погашення заборгованості, при якому її внесення в повній сумі переноситься на більш пізній термін ніж то передбачено дого­вором.

— оплата на виплат (payment by installment) — це засіб оплати товарів або послуг, при якому платіж здійснюється не в повній сумі їх вартості, а вроздріб, із розстроченням платежу.

Термін платежу (date of payment) і засіб платежу (manner of payment) сторони встановлюють досить чітко. Якщо терміни не встановлені прямо, то платіж здійснюється через певне число днів після повідомлення продавцем покупцю про те, що товар дається в його розпорядження, або товар готовий до відвантаження. Засіб платежу визначає, коли повинна здійснитися оплата товару стосов­но його фактичного постачання. Основними засобами платежу є наявний платіж готівкою, платіж з авансом, платіж у кредит.

Наявний платіж (cash payment) — повна, або часткова оплата товару достроково, або в момент переходу товару чи товаросупро­відних документів у розпорядження покупця.

Платіж: з авансом (advance payment) передбачає виплату покуп­цем постачальнику узгоджених в контракті сум у рахунок належ­них за контрактом платежів до передачі товару в його розпоря­дження, а частіше усього до початку виконання замовлення. Авансовий платіж виконує двояку функцію: як форма кредитуван­ня покупцем продавця і як засіб забезпечення зобов'язань, прийня­тих покупцем за контрактом. При відмові покупця прийняти замов­лений товар постачальник має право звернути отриманий ним аванс на відшкодування збитків. Платіж у кредит (payment by installments) передбачає розрахунок за угодою на основі наданого експортером (продавцем) імпортеру (покупцю) фірмового кредиту (granted commercial credit).

Валюта контракту (currency of contract) і валюта платежу (currency of payment) — основні атрибути цього підрозділу зовніш­ньоекономічного контракту. При укладенні контракту встановлю­ється, у якій валюті буде зроблено оплату товарів. Такою валютою може бути валюта країни-імпортера, країни-експортера, або третьої країни. Іноді в умовах контракту передбачається право імпортера на свій розсуд здійснити платежі у тій чи іншій валюті. Як правило, використовується стійка, або традиційна для даного виду товарів валюта.

Валютна обмовка фіксує курс однієї валюти щодо іншої, щоб уникнути втрат від девальвації (devaluation), або ревальвації (revaluation). Є два види валютної обмовки:

1) встановлення в угоді про ціну товару в якості валюти контра­кту стійкої валюти. При зниженні її курсу ціна платежу збільшу­ється;

2) включення умов про зміну ціни товару в тій же пропорції, у якій відбудеться зміна курсу, узгодженого між сторонами валютою платежу стосовно валюти контракту.

Валютна обмовка може застосовуватися і при укладенні контра­ктів для забезпечення інтересів імпортера, коли очікується підви­щення курсу валюти операції.

Можлива, хоча і рідко, індексаційна обмовка (index clauses), яка передбачає зміну суми платежу в залежності від зміни загального індексу цін.

Захисні обмовки (protection clauses), включені в контракт, спрямовані на усунення, або обмеження валютного ризику. Вони побудовані за принципом ув'язування належних платежів зі змі­нами на валютних або товарних ринках. При цьому обмовки, що передбачають перерахунок суми платежу, називаються двосто­ронніми (bilateral clauses), оскільки можливі збитки і вигоди одна­ково поширюються на експортера й імпортера. У разі викорис­тання в зовнішньоекономічному договорі (контракті) плаваючих цін необхідно зазначати відлікову ціну товару на момент підпи­сання договору чи початку постачань, щоб згодом визначити ціну товару стосовно майбутнього періоду. Слід зауважити, що вибір умов договору про фіксовану чи плаваючу ціну не впливає на зміст інших статей договору. Стаття розділу контракту про оплату за умов встановлення в ньому плаваючих цін може виглядати на­ступним чином:

Форми розрахунків пов'язані з використанням різноманітних видів банківських і кредитних засобів платежу. Основними фор­мами розрахунків у міжнародній комерційній практиці є: інкасові, акредитивні, з відкритого рахунка, телеграфні і поштові перекази, чекові і вексельні. Якщо в якості платежу за зовнішньоекономіч­ним договором використовують документарний акредитив чи до­кументарне інкасо (з платежем проти поданих документів і на ви­плат), то розділ рекомендується оформити так, як це показано нижче.

1. Платежі за товари, поставлені в рахунок цього Договору (ко­нтракту), повинні бути здійснені у (назва валюти) з безвідкличного документарного акредитива, відкритого за дорученням Покупця на користь Продавця банком-кореспондентом Уповноваженого банку й авізованого через Уповноважений банк. Якщо акредитив буде відкритий банком, який не є кореспондентом Уповноваженого бан­ку, Покупець за свій рахунок забезпечить підтвердження акредити­ва банком-кореспондентом Уповноваженого банку.

2. Акредитив, що відкривається відповідно до цього Договору (контракту), підпорядковується Уніфікованим правилам і звичаям для документарних акредитивів у редакції 1993 року, опублікова­ним Міжнародною торговельною палатою за № 500.

3. Продавець надає Покупцеві комерційний кредит на період мі­сяців від дати відвантаження товару. Покупець сплачує Продавцеві проценти за користування кредитом за ставкою % річних водночас зі сплатою вартості товару.

4. Акредитив повинен бути відкритий протягом днів від дати повідомлення Продавця про те, що товар підготовлений до відван­таження з дати підписання Договору (контракту), терміном дії до, на повну суму вартості товару, а також включаючи % річних.

5. Якщо з вини Покупця, або його банку відкриття акредитива буде затримано, Продавець має право відмовити у відвантаженні товару або розірвати контракт.

6. Платежі за акредитивом здійснюватимуться через місяців від дати відвантаження товару за умови подання Продавцем до Упов­новаженого банку таких документів:

— комерційного рахунку в примірниках;

—повного комплекту чистих бортових коносаментів, виписа­них на ім'я, з повідомленням Одержувача, з позначкою «фрахт сплачений», або «фрахт сплачується за місцем призначення» плюс копії, або дубліката міжнародної авіаційної, автомобільної, заліз­ничної накладної чи поштової квитанції, що містить найменування Одержувача вантажу, позначку про сплату фрахту і позначку Пере­візника про відправлення вантажу;

— страхового поліса, виписаного на ім'я;

— інших документів.

Документи мають бути подані Продавцем до Уповноваженого банку не пізніше днів від дати відвантаження товару.

7. Акредитив передбачає можливість або дозвіл часткових від­вантажень.

8. Покупець має сплатити усі витрати, пов'язані з відкриттям, авізуванням, підтвердженням, продовженням терміну, зміною умов та виконанням акредитива.

9. Якщо умови відкритого акредитива не відповідатимуть умо­вам цього Договору (контракту), Покупець за свій рахунок та за дорученням Продавця забезпечить внесення до умов акредитива необхідних змін.

1. Продавець надає Покупцеві комерційний кредит на % вартос­ті Договору (контракту) на період місяців від дати відвантаження товару. % вартості Договору (контракту) буде сплачено Покупцем Продавцеві проти подання документів на відвантаження. Покупець сплачує Продавцеві проценти за користування кредитом за став­кою % річних одночасно зі сплатою вартості товару.

2. Платежі за товари, поставлені у рахунок цього Договору (ко­нтракту), здійснюватимуться Покупцем у (назва валюти) в такому порядку: на % вартості товару під документи, тобто (валюта, сума) проти надання Покупцеві відісланих на інкасо через Уповноваже­ний банк таких документів:

— комплекту з термінових переказних векселів, виставлених Продавцем Покупцеві на % вартості кожної окремої партії постав­леного товару, плюс % річних, нарахованих за несплачену частину кредиту. Документи мають бути видані Покупцеві тільки проти ак­цепту ним цих переказних векселів;

— комерційного рахунку у примірниках;

—повного комплекту чистих бортових коносаментів, виписа­них на ім'я уповноваженого банку, або на ім'я Відвантажувача та індосованих «наказу Уповноваженого банку», з повідомленням Одержувача, з позначкою «фрахт сплачений», плюс копії, або дуб­ліката міжнародної авіаційної, автомобільної, залізничної наклад­ної чи поштової квитанції, що містить найменування Одержувача вантажу, позначку про сплату фрахту і позначку Перевізника про відправлення вантажу;

— страхового поліса, виписаного на ім'я;

— інших документів.

3. Покупець акцептує переказні векселі протягом днів від дати їх одержання банком Покупця.

4. Розрахунки за інкасо здійснюються в порядку, передбаченому Уніфікованими правилами з інкасо у редакції 1978 року, опубліко­ваними Міжнародною торговельною палатою за № 322.

5. Сума платежу має бути переказана Покупцем у повній відпо­відності до платіжних інструкцій, викладених в інкасовому дору­ченні.

6. Усі банківські витрати, пов'язані з виставленням та сплатою інкасо, сплачуються Покупцем.

7. Для забезпечення своїх зобов'язань зі сплати % вартості то­вару, зазначеного у Договорі (контракті), плюс % річних за корис­тування кредитом Покупець надасть Продавцеві протягом днів від дати підписання Договору (контракту) гарантію банку- кореспондента Уповноваженого банку.8. Гарантія має бути безвід­кличною та безумовною, діяти до терміну платежу останнього пе- реказного векселя плюс 30 днів для подання претензій у разі не­сплати переказних векселів та передбачати платіж проти простої першої вимоги Продавця.

9. У разі затримки платежів для сплачування зобов'язань Поку­пця, передбачених Договором (контрактом), Покупець має сплати­ти Продавцеві проценти за затримку платежу за ставкою % річних із дня, який є наступним після дня початку терміну платежу, до да­ти його фактичного надходження.

Сторони зовнішньоторговельного контракту купівлі-продажу включають у нього умови про страхування (insurance) товарів на рі­зних стадіях товароруху і розподілу витрат по страхуванню між продавцем і покупцем. Договір страхування (insurance policy) у цьому випадку є окремим договором і виконує роль засобу право­вого забезпечення інтересів продавця і покупця.

Страховий поліс (policy) — це посвідчення, або сертифікат, тоб­то документ, що видається страховиком у посвідчення договору страхування. Він містить відпрацьовані у світовій практиці умови страхування і різноманітні типові чи спеціальні обмовки (insurance clause).

Страховий ризик (insurance risk) — імовірна подія, або сукуп­ність подій, на випадок яких проводиться страхування.

Страхування проводиться на певну страхову суму (insurance amount), що визначає обчислення страхових платежів (insurance payment) і розмір виплат при настанні страхового випадку.

Страховий випадок (insurance accident) — фактичне настання події, що потягла за собою певні наслідки або збитки. Страховий випадок підтверджується спеціальним актом, або документами.

Обсяг страхового забезпечення, наданого страховиком у зв'язку з його основним зобов'язанням відшкодовувати збитки, які можуть відбутися внаслідок страхового випадку, визначається в першу чер­гу страховим ризиком, обумовленим у договорі, і тим, у якому роз­мірі відшкодовуються збитки. У практиці міжнародної торгівлі розрізняють різні види збитків:

1) збитки номінальні (nominal damages) — це збитки, які нада­ються для відшкодування потерпілій стороні, коли вона, будучи правою, не в змозі довести достатні обґрунтування через порушен­ня партнером умов контракту.

2) збитки прямі (direct general damages) — збитки, які підляга­ють відшкодуванню і виникли через порушення умов контракту.

3)  аварією (average) називаються збитки, понесені внаслідок надзвичайних витрат, або пожертвувань.

Відповідальність за договором страхування починається з мо­менту, коли вантаж взято зі складу в пункті відправлення для пере­везення і триває протягом усього перевезення, включаючи переве­зення, перевантаження і перевалювання, а також збереження на складах у пунктах перевантажень і перевалювань доти, доки ван­таж не буде доставлений на склад вантажоодержувача, або інший кінцевий склад у пункті призначення, зазначеному в полісі, але не пізніше 60 днів після розвантаження.

У ході виконання контракту здійснюється страхування това­рів від транспортних ризиків. У залежності від засобу переве­зення застосовується морське, авіаційне, або наземне страхуван­ня. Умови контракту зазвичай передбачають сторону, яка буде нести витрати зі страхування — продавець чи покупець. Товар може бути застрахований від інших видів ризику тільки за вказі­вкою покупця.

Договір страхування може бути укладений на підставі однієї з трьох умов: із відповідальністю за всі ризики; із відповідальністю за приватну аварію; без відповідальності за ушкодження, крім ви­падків аварії.

Види ризиків, які слід враховувати при визначенні обсягу стра­хової відповідальності, залежать від виду товару.

Основні причини включення в договір умови про страхування:

1) забезпечення захисту від фі