7.3. Зміст зовнішньоекономічного договору

Як уже згадувалося, зовнішньоторговельний договір — досить об'ємний документ, що вказує не тільки на умови, терміни і засоби постачання товару та платежу, але й на порядок вирішення супере­чок, вступ договору в силу, правові наслідки розірвання договору та інше. Для його укладання необхідна згода сторін за всіма істот­ними для даного виду контракту умовами. Договір вважається укладеним, якщо між сторонами в належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. Істотні умови (condition) контракту — це умо­ви, без яких він не має юридичної чинності:

1)          умови      про предмет договору;

2) умови, що названі в законі, або інших правових актах, як іс­тотні, або необхідні для договорів даного виду;

3) усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін потрібно досягти згоди.

Перелік істотних умов (зокрема, умова про предмет договору для договорів міжнародної купівлі-продажу товарів) залежить від того, підпадає договір під сферу дії Віденської конвенції 1980 року чи під дію норм чинного законодавства України. Якщо договір про постачання товарів складений відповідно до чинного законодавства України, то істотними його умовами будуть:

1) умови про предмет договору (умови договору про товар — його найменування і кількість), як і в договорі купівлі-продажу;

2) умови про період постачання, терміни постачання окремих партій товарів.

Якщо договір складено за нормами Віденської конвенції 1980 року, то істотними його умовами будуть умови про предмет дого­вору. Інші умови даного договору відносяться до несуттєвих. Не- включення їх у контракт не спричинить його недійсності. До несут­тєвих (warranty) відносять умови контракту, при порушенні яких однією стороною інша сторона не має вправа на розірвання контра­кту, вона може тільки вимагати виконання зобов'язань і відшкоду­вання збитків. Укладання контракту необхідно починати з вказання місця і дати його підписання, найменування сторін, що укладають угоду. Найменування сторін у договорі, країни їх належності пови­нні бути повними і точними, без скорочень. Неприпустимо викори­стовувати різні скорочення й абревіатури, якщо тільки це не зага­льновизнані найменування. При ідентифікації сторін, що домовляються, точно вказують фірмові найменування, під якими партнери зареєстровані в торговельному (державному) реєстрі країни належності — їх правове положення (організаційно-правова форма), включаючи номер і тип ліцензії на даний вид діяльності, юридичну і фактичну адреси. У преамбулі можуть бути зазначені особи, уповноважені на підписання договору. Зазвичай контракт підписує керівник підприємства (фірми), що діє від його імені без доручення, але він може бути підписаний і іншою посадовою осо­бою підприємства (фірми), що має спеціальні повноваження. У цьому випадку необхідна наявність завіреного нотаріусом дору­чення, що засвідчує повноваження на підписання даного контракту.

За загальними правилами контракт, підписаний особою, що не має повноважень на його підписання, не вступає в юридичну силу. У випадках, коли такий контракт у комерційній практиці починає здійснюватися, він може бути визнаний дійсним арбітражним су­дом, оскільки початок фактичного виконання контракту свідчить про те, що керівник організації згодом схвалив цю угоду і взяв на себе передбачені контрактом зобов'язання на зазначених у ньому умовах.

Структура і зміст контракту можуть бути різноманітними в за­лежності від характеру товару та умов угоди. Зазвичай умови конт­ракту розташовуються по мірі їх важливості для даної угоди, або виходячи з послідовності дій сторін згідно з договором.

При міжнародній купівлі або продажу товарів (purchase and sale) це — відвантаження вітчизняних товарів за кордон (експорт) чи постачання закордонних товарів в Україну (імпорт).

Об'єкт контракту (object of contract) — товари, послуги, резуль­тати виробничого, а також наукового та технічного співробітницт­ва, що при реалізації визначаються, як форма товару. Об'єктом мо­жуть виступати речі, що належать продавцю (юридичній, або фізичній особі) на правах власності, або ті, що не існують на мо­мент укладення угоди. У тексті зовнішньоторговельного контракту необхідно конкретно зазначити точне і повне найменування і кіль­кість товару, що продається й купується. Найменування товарів, їх перелік та кількість можна вказати в додатках (специфікаціях) до контракту, які підписуються сторонами і є невід'ємною частиною контракту. Продавець продав, а Покупець купив на умовах франко- склад покупця товари згідно зі специфікацією, що надається до чинного Контракту і є його невід'ємною частиною.

До зобов'язань продавця входить передача покупцю товару, ві­льного від будь-яких прав третіх осіб (за винятком випадків пого­дження покупця вийняти товар, обтяжений правами третіх осіб). Невиконання обов'язку дає покупцю право вимагати зменшення ціни товару, або розірвання договору купівлі-продажу. На товар, обтяжений правами і вимогами третіх осіб, покупець може знизити ціну, або ж відмовитися від його прийняття і вимагати відшкоду­вання всіх збитків, за винятком втраченої вигоди. Передача товарів продавцем (виробником) покупцю повинна здійснюватися в обумо­влений договором термін, або терміни. Так, сторони можуть перед­бачити постачання товарів протягом терміну дії договору окреми­ми партіями. Тоді повинні бути визначені терміни постачань окремих партій товарів. Якщо періоди постачань у договорі не об­говорені, товари постачають рівномірними партіями щомісяця (як­що інше не передбачене правовими актами, або звичаями ділового обороту). У договорі постачання може бути встановлено і графік постачання товарів (декадний, добовий, годинний). Самі терміни постачання можуть бути зазначені непрямо.

У договорі обов'язково слід визначити порядок виконання по­стачальником своїх обов'язків з постачання товарів покупцю шля­хом їх відвантаження згідно з договором. При цьому може бути пе­редбачене право покупця давати постачальнику вказівки про відвантаження товарів одержувачам (рознарядки), зміст яких ви­значається договором. Частіше це дата перетинання кордону та до­кументи, що підтверджують факт постачання (залізнична накладна, авіанакладна, коносамент, поштова квитанція, акти прийому- передачі товару). Можливі терміни відвантаження:

—негайно — термін, необхідний для оформлення митних фор­мальностей і транспортування, що фактично означає зобов'язання продавця поставити товар у будь-який день протягом двох тижнів;

—якнайшвидше — термін, протягом якого продавець зобов'я­заний здійснити постачання товару в найкоротший термін;

— по мірі готовності;

— по відкритті навігації;

— по накопиченні партії.

Дострокове постачання товарів може здійснюватися за згодою покупця (що відображається в умовах договору), як і порядок оде­ржання продавцем дозволу покупця па дострокове постачання йо­му товару. Товари, поставлені достроково і прийняті покупцем, за­раховуються до кількості товарів, що підлягають постачанню в такому періоді. При разовому постачанні товару встановлюється період, протягом якого воно буде здійснюватися, або вказується конкретна дата постачання. Термін постачання може бути пов'язаний з попередньою оплатою товару покупцем. При поста­чанні товару партіями протягом тривалого часу складають графік виконання поставок (з указівкою кількості та періодів часу поста­вок). При постачанні товару до встановленої контрактом календар­ної дати покупець має право як відмовитися, так і прийняти його. Тому, коли вигідне довгострокове постачання товару, в умовах ко­нтракту слід передбачити право продавця на постачання товару до встановленого терміну.

Іноді у пункт договору про терміни постачання включають умо­ви про правила визначення дати постачання.

Датою постачання вважається дата товарно-транспортної на­кладної, виписаної на ім'я Покупця. Вона повинна містити: помер контракту, вартість вантажу, дату відправлення, адресу регіональ­ної митниці, адресу покупця, номери телефонів тощо. Якщо в конт­ракті (додатку, специфікації) не встановлено термін постачання і не зроблено вказівок, яким чином він повинен бу