Розділ II. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Стаття 7. Основи регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється згідно з принципами, визначеними у статті 2 цього Закону, з метою:

забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України;

стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів зовнішньоекономічної дія­льності України;

створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється:

Україною як державою в особі її органів в межах їх компетенції;

недержавними органами управління економікою (товарними, фон­довими, валютними біржами, торговельними палатами, асоціаціями, спіл­ками та іншими організаціями координаційного типу), що діють на підста­ві їх статутних документів;

самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою:

законів України;

передбачених в законах України актів тарифного і нетарифного ре­гулювання, які видаються державними органами України в межах їх ком­петенції;

економічних заходів оперативного регулювання (валютно- фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України;

рішень недержавних органів управління економікою, які прийма­ються за їх статутними документами в межах законів України;

угод, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяль­ності і які не суперечать законам України.

Забороняється регулювання зовнішньоекономічної діяльності прямо не передбаченими у цій частині актами і діями державних і недержавних ор­ганів.

На території України згідно з цим Законом запроваджуються такі пра­вові режими для іноземних суб'єктів господарської діяльності:

національний режим, який означає, що іноземні суб'єкти господар­ської діяльності мають обсяг прав та обов'язків не менший, ніж суб'єкти господарської діяльності України. Національний режим застосовується щодо всіх видів господарської діяльності іноземних суб'єктів цієї діяльно­сті, пов'язаної з їх інвестиціями на території України, а також щодо експо­ртно-імпортних операцій іноземних суб'єктів господарської діяльності тих країн, які входять разом з Україною до економічних союзів;

режим найбільшого сприяння, який означає, що іноземні суб'єкти го­сподарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, податків та зборів, якими користується та/або буде користуватися іноземний суб'єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано зга­даний режим, за винятком випадків, коли зазначені мита, податки, збори та пільги по них встановлюються в рамках спеціального режиму, визначеного нижче. Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб'єктам господарської діяльності інших держав згідно з відповідними до­говорами України та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі;

спеціальний режим, який застосовується до територій спеціальних економічних зон згідно із статтею 24 цього Закону, а також до територій митних союзів, до яких входить Україна, і в разі встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними договорами за участю Украї­ни відповідно до статті 25 цього Закону.

В Україні згідно з цим Законом запроваджуються такі правові режими для товарів, що імпортуються з держав — членів Світової організації тор­гівлі (далі — COT):

національний режим, який означає, що стосовно імпортованих товарів походженням з держав — членів COT надається режим не менш сприят­ливий, ніж для аналогічних товарів українського походження щодо подат­ків, зборів, встановлюваних законами та іншими нормативно-правовими актами правил та вимог до внутрішнього продажу, пропозиції до продажу, купівлі, транспортування, розподілу або використання товарів, а також правил внутрішнього кількісного регулювання, які встановлюють вимоги щодо змішування, переробки або використання товарів у певних кількос­тях чи пропорціях;

режим найбільшого сприяння, який стосується мит, митних зборів, ме­тодів стягнення таких мита і зборів, правил і формальностей у зв'язку з імпортом і означає, що будь-яка перевага, сприяння, привілей чи імунітет, які надаються стосовно будь-якого товару, що походить з будь-якої дер­жави, повинні негайно і безумовно надаватися аналогічному товару, який походить з території держав — членів COT або держав, з якими укладено двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння.

(Статтю 7 доповнено частиною згідно із Законом № 360-V від 16.11.2006).

Виключення щодо режиму найбільшого сприяння в формі преференцій можуть бути зроблені для товарів, що походять з держав, з якими Україна уклала угоди про вільну торгівлю або митний союз чи проміжні угоди, що у майбутньому призведуть до створення зон вільної торгівлі або митних союзів у межах розумного періоду часу (10 років), чи угоди про прикор­донну торгівлю та застосування генеральної системи преференцій.

(Статтю 7 доповнено частиною згідно із Законом № 360-V від 16.11.2006).

Стаття 8. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяль­ності

Україна самостійно формує систему та структуру державного регулю­вання зовнішньоекономічної діяльності на її території.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності має забезпе­чувати:

захист економічних інтересів України та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

створення рівних можливостей для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інве­стицій;

заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері зовніш­ньоекономічної діяльності.

Держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися в зов­нішньоекономічну діяльність суб'єктів цієї діяльності, за винятком випад­ків, коли таке втручання здійснюється згідно з цим та іншими законами України.

Стаття 9. Органи державного регулювання зовнішньоекономіч­ної діяльності

Найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньо­економічної діяльності, є Верховна Рада України. До компетенції Верхов­ної Ради України належать:

прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються зовнішньо­економічної діяльності;

затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики України;

розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулю­вання зовнішньоекономічної діяльності;

укладання міжнародних договорів України відповідно до законів України про міжнародні договори України та приведення чинного законо­давства України у відповідність з правилами, встановленими цими дого­ворами;

(Зупинено дію абзацу шостого частини першої статті 9 у частині за­твердження нормативів обов'язкового розподілу валютної