РозділII. Операції з валютними цінностями

Стаття 2. Право власності на валютні цінності

Резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України. Резиденти мають право бути власниками також валютних цінностей, що знаходяться за межами України, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Стаття 3. Статус валюти України

Валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами ва­лютного законодавства України.

Порядок ввезення, переказування і пересилання з-за кордону, а та­кож вивезення, переказування і пересилання за кордон резидентами і нере­зидентами валюти України визначається Національним банком України. Суми у валюті України, що були вивезені, переказані, переслані на закон­них підставах за кордон, можуть бути вільно ввезені, переслані, переказані назад в Україну.

Стаття 4. Порядок використання надходжень у іноземній валюті

1.(Пункт 1 статті 4 виключено на підставі Закону № 295/97-ВР від 03.06.97)

2 (Пункт 2 статті 4 виключено на підставі Закону № 295/97-ВР від 03.06.97)

(Пункт 3 статті 4 виключено на підставі Закону № 295/97-ВР від 03.06.97)

Уповноважені банки зобов'язані купувати іноземну валюту на між­банківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок рези­дентів з метою забезпечення виконання зобов'язань резидентів, які випли­вають з абзаців четвертого, п'ятого, шостого підпункту «а» пункту 4 статті 5 цього Декрету.

Національний банк України зобов'язаний проводити політику, спрямовану на підтримання валюти України, і з цією метою може висту­пати суб'єктом міжбанківського валютного ринку України.

Стаття 5. Ліцензії Національного банку України

Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцен­зії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензу­вання згідно з цим Декретом.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінан­совим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

(Пункт 2 статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3453-IV від 21.02.2006)

Уповноважені банки та інші фінансові установи, національний опе­ратор поштового зв'язку, що одержали генеральну ліцензію Національно­го банку України на здійснення операцій, пов'язаних з торгівлею інозем­ною валютою, мають право відкривати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з інши­ми юридичними особами — резидентами.

(Пункт 3 статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3453-IV від 21.02.2006)

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здій­снення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення та­кої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції:

а) вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей, за винятком:

вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами — резидентами іноземної валюти на суму, що визначається Наці­ональним банком України;

вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами — резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була ра­ніше ввезена ними в Україну на законних підставах;

платежів у іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей та за договорами (страховими полісами, свідоцтвами, сертифікатами) стра­хування життя;

Абзац четвертий підпункту «а» пункту 4 статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2745-III від 04.10.2001)

платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій;

вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, ра­ніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної дія­льності;

платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді плати за послу­ги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден, що справляється Європейською організацією з безпеки аеронавігації (Євроконтроль) відпо­відно до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів, вчиненої в м. Брюсселі 12 лютого 1981 року, та інших міжнародних договорів;

(Підпункт «а» пункту 4 статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом № 3509-IVвід 23.02.2006)

б)       ввезення, переказування, пересилання в Україну валюти України, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 3 цього Декрету;

в)       надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

г)       використання іноземної валюти на території України як засобу пла­тежу або як застави;

д)       розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком:

відкриття фізичними особами — резидентами рахунків у іноземній ва­люті на час їх перебування за кордоном;

відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками;

відкриття рахунків у іноземній валюті резидентами, зазначеними в аб­заці четвертому пункту 5 статті 1 цього Декрету;

е)       здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами — резидентами як дарунок або у спа­дщину.

Одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної опера­ції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.

Відмова у видачі Національним банком України ліцензії може бути оскаржена в суді або арбітражному суді.

Стаття 6. Порядок організації торгівлі іноземною валютою

1. Торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами — юридичними особами здійснюється через уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію на торгівлю іно­земною валютою Національного банку України, виключно на міжбанків­ському валютному ринку України. Структура міжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбан­ківському валютному ринку визначаються Національним банком України.

Уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліце­нзію Національного банку України:

а)       від свого імені купують і продають іноземну валюту на міжбанків­ському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів і нерезидентів;

б)       мають право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну ва­люту готівкою у фізичних осіб — резидентів і нерезидентів, а також про­давати її фізичним особам — резидентам.

2-1. Національний оператор поштового зв'язку після отримання гене­ральної ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій має право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну ва­люту готівкою у фізичних осіб — резидентів і нерезидентів, а також про­давати її фізичним особам — резидентам.

(Статтю 6 доповнено пунктом 2-1 згідно із Законом № 3453-IV від 21.02.2006)

Резиденти і нерезиденти — фізичні особи мають право продавати іноземну валюту уповноваженим банкам та іншим фінансовим установам, які одержали ліцензію Національного банку України, або за їх посередни­цтвом — іншим фізичним особам — резидентам, а також національному оператору поштового зв'язку, який одержав ліцензію Національного банку України.

(Пункт 3 статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3453-IV від 21.02.2006)

Фізичні особи — резиденти мають право купувати іноземну валюту в уповноважених банках та інших фінансових установах, що одержали лі­цензію Національного банку України, або за їх посередництвом — у інших фізичних осіб — резидентів і нерезидентів, а також у національного опе­ратора поштового зв'язку, який одержав ліцензію Національного банку України.

(Пункт 4 статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3453-IV від 21.02.2006)

Стаття 7. Порядок організації розрахунків у іноземній валюті

У розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельно­го обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі роз­рахунки здійснюються лише через уповноважені банки.

Наймодавці-нерезиденти здійснюють оплату праці резидентів виключ­но у валюті України у готівковій або безготівковій формі.

(Частина друга статті 7 в редакції Закону № 139/95-ВР від 11.04.95)

Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах тор­говельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Стаття 8. Валютний (обмінний) курс

1. Для валютних операцій використовуються валютні (обмінні) курси іноземних валют, виражені у валюті України, курси валютних цінностей в іноземних валютах, а також у розрахункових (клірингових) одиницях. За­значені курси встановлюються Національним банком України за пого­дженням з Кабінетом Міністрів України.

(Пункт 1 статті 8 в редакції Закону № 3651-12 від 25.11.93

. Національний банк України може встановлювати граничні розміри маржі за операціями на міжбанківському валютному ринку України упов­новажених банків та інших фінансових установ, що одержали ліцензію Національного банку України, за винятком операцій, пов'язаних із строко­вими (ф'ючерсними) угодами.

3. Національний банк України може встановлювати граничні розміри маржі за операціями купівлі і продажу іноземної валюти готівкою націо­нального оператора поштового зв'язку.

(Статтю 8 доповнено пунктом 3 згідно із Законом № 3453-IV від 21.02.2006)

Стаття 9. Зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна

Валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Порядок і терміни декларування встановлюються Національним бан­ком України.

Національний банк України гарантує таємницю інформації, зазначе­ної в пункті 1 цієї статті, відповідно до положень статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Стаття 10. Звітність про валютні операції

Порядок, види, форми і терміни подання звітності резидентами і не­резидентами про їх валютні операції визначаються Національним банком України за погодженням з Міністерством статистики України з урахуван­ням чинного законодавства України.

Несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 16 цього Декрету.