11.5. ОГЛЯД ІСТОРИЧНОЇ ФІНАНСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТАПРОМІЖНОЇ ФІНАНСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ (МСЗО 2400, 2410)

магниевый скраб beletage

Метою Міжнародного стандарту завдань з огляду (МСЗО) 2400"Завдання з огляду фінансових звітів" є встановлення положень і наданнярекомендацій стосовно професійної відповідальності аудитора при виконаннізавдання з огляду фінансових звітів, а також форми і змісту висновку, якийнадає аудитор у зв язку з проведенням такого огляду. Цей МСЗО стосуєтьсяогляду фінансових звітів. Однак його треба застосовувати в обсязі,придатному для завдань з огляду фінансової та іншої інформації.

Метою завдання з огляду є надання аудиторові можливості, на основіпроцедур, які не дають усіх свідчень, що їх вимагала би аудиторськаперевірка, констатувати, чи привернув увагу аудитора будь-який факт, щодає йому підстави вважати, що фінансові звіти не складені в усіх суттєвихаспектах згідно з визначеною концептуальною основою фінансової звітності.

Отже, міжнародний стандарт завдань з огляду (МСЗО) 2400 "Завданняз огляду фінансових звітів" слід розуміти в контексті "Передмови доміжнародних стандартів контролю якості, аудиту, огляду, інших завдань знадання впевненості та супутніх послуг", де вказано застосування та статусМСЗО. МСЗО 2410 "Огляд проміжної фінансової інформації, виконанийнезалежним аудитором суб'єкта господарювання" містить відповідні змінидо МСЗО 2400. Ці зміни є чинними для оглядів фінансових звітів за періоди,що починаються з 15 грудня 2006 р. або пізніше.

Термін "обсяг огляду" означає процедури огляду, що їх за відповіднихобставин вважають потрібними для досягнення мети аудиторської перевірки.Процедури, необхідні при проведенні огляду фінансових звітів, визначаютьсяаудитором з урахуванням вимог цього стандарту, відповідних професійнихорганізацій, законодавства, нормативних, актів, а також (де це доцільно) умовзавдання з огляду й вимог до складання звітності. Дані процедурипроводяться згідно загальних принципів завдання з огляду, що розкриті уКодексі етики професійних бухгалтерів, виданому Міжнародною федерацієюбухгалтерів. Окрім того, що аудитор дотримується етичних принципів, щовизначають професійну відповідальність аудитора (незалежності, чесності,об'єктивності, професійної компетентності і належної ретельності,конфіденційності, професійної поведінки, технічних стандартів), аудитор,проводячи огляд відповідно до даного МСЗО, повинен планувати і проводитийого з позиції професійного скептицизму, визнаючи можливість наявностіобставин, що викликають суттєве викривлення фінансових звітів. А такождля висловлення у висновку негативної впевненості щодо огляду аудиторповинен отримати достатні відповідні докази, насамперед, шляхомздійснення запиту та аналітичних процедур, які дають змогу зробитивисновки.

Завдання з огляду забезпечує середній рівень упевненості стосовнотого, що інформація, яка є предметом огляду, не містить суттєвихвикривлень. Це виражається у формі негативної впевненості. Отже, аудиторуй замовнику слід погодити умови завдання. Погоджені умовивідображаються в листі-зобов'язанні чи в іншому прийнятному документі(наприклад, у договорі).

Аудитор повинен планувати роботу так, щоб завдання було виконаноефективно. Для цього допомагатиме лист-зобов'язання. Виходячи зі своїхвласних інтересів і з інтересів замовника, аудитор надсилає замовнику лист-зобов'язання, в якому документально відображено основні умови завдання.Лист-зобов'язання підтверджує згоду аудитора прийняти призначення йдопомагає уникнути непорозуміння стосовно мети та обсягу завдання,відповідальності аудитора та форм висновків, які будуть надані. За такихумов, до листа-зобов'язання включаються такі питання:

мета послуг, що надаються;

відповідальність управлінського персоналу за фінансові звіти;

обсяг огляду, включаючи посилання на цей МСА (або відповіднінаціональні стандарти чи практику);

необмежений доступ до будь-яких облікових записів, документів таіншої інформації, необхідної у зв'язку з проведенням огляду;

зразок висновку, який буде надано;

факт того, що від огляду не можна очікувати виявлення помилок,незаконних дій або інших порушень (наприклад, шахрайства чирозтрати коштів), які можуть статися;

твердження про те, що аудиторська перевірка не проводиться тааудиторську думку не буде висловлено. Для підкреслення цьогомоменту і уникнення непорозумінь аудитор може розглянутивказівку щодо того, що завдання з огляду не відповідатимевстановленим законом вимогам або вимогам третьої сторони доаудиту.

Плануючи огляд фінансових звітів, аудитор повинен отримати абопоновити знання про бізнес суб'єкта господарювання, включаючи розглядорганізаційної структури суб'єкта господарювання, систем бухгалтерськогообліку, характеристики діяльності й характеру його активів, зобов'язань,доходів та витрат. Окрім того, аудитор повинен розуміти різні питання, щостосуються фінансових звітів. Це необхідно для того, щоб він міг здійснитинеобхідні запити й розробити відповідні процедури для оцінки отриманихвідповідей та іншої інформації.

Процедури з огляду фінансових звітів, як правило, охоплюють:

а)         отримання аудитором розуміння бізнесу суб'єкта господарювання йгалузі, в якій діє суб'єкт господарювання;

б)         запити стосовно принципів і практики бухгалтерського обліку суб'єктагосподарювання;

в)         запити стосовно відображення в обліку, класифікації й підсумовуванняоперацій, збору інформації для розкриття у фінансових звітах іпідготовки фінансових звітів;

г)         запити стосовно всіх суттєвих тверджень у фінансових звітах;

д)         аналітичні процедури, розроблені для виявлення взаємозв'язків іокремих статей, які здаються незвичайними. Ці процедури складаютьсяз:

порівняння фінансових звітів зі звітами за попередні періоди;

порівняння фінансових звітів з очікуваними результатами і фінансовимстаном;

вивчення взаємозв'язків між елементами фінансових звітів, котрі, якочікується, відповідатимуть прогнозованому зразку, який грунтуєтьсяна досвіді суб'єкта господарювання або нормах цієї галузі.

При застосуванні цих процедур аудитор повинен розглянути типипитань, які вимагали внесення облікових коригувань за попередні періоди:

запити щодо заходів, ухвалених на зборах акціонерів, засіданняхради директорів, комітетів ради директорів та інших засіданнях, якіможуть вплинути на фінансові звіти;

ознайомлення (на підставі інформації, яка привернула увагуаудитора) з фінансовими звітами для розгляду відповідностіфінансових звітів зазначеній основі бухгалтерського обліку;

отримання (за потреби) висновків інших аудиторів (якщо такі були),котрі проводили аудиторську перевірку або огляд фінансових звітівкомпонентів суб'єкта господарювання;

запити осіб, відповідальних за фінансові питання й питаннябухгалтерського обліку, наприклад, стосовно:

відображення всіх операцій в обліку;

відповідності складання фінансових звітів визначеній основібухгалтерського обліку;

змін у господарській діяльності суб'єкта господарювання, принципахі практиці бухгалтерського обліку;

моментів, стосовно яких виникали питання у процесі зазначенихпроцедур;

отримання від управлінського персоналу письмових пояснень (запотреби).

Аудитор повинен здійснити запит щодо інформації про всі подальшіподії після дати фінансових звітів, які можуть вимагати коригувань аборозкриття інформації у фінансових звітах. Проте аудитор не несевідповідальності щодо виконання процедур для виявлення подій, щовідбувалися після дати висновку щодо огляду.

Якщо в аудитора є підстава для переконання, що інформація, яка єпредметом огляду, може бути суттєво викривлена, аудитор повинен виконатидодаткові або ширші процедури, необхідні для висловлення негативноївпевненості або для підтвердження необхідності надання модифікованоговисновку.

Отже, аудитор повинен покладатися на власні судження, визначаючихарактер, час і обсяг проведення процедур з огляду. Для цього аудитор маєкеруватися:

будь-якими знаннями, отриманими в процесі аудиторських перевірокабо оглядів фінансових звітів за попередні періоди;

знаннями про бізнес, у тому числі знаннями принципівбухгалтерського обліку і практики тієї галузі, в якій діє суб'єктгосподарювання;

системами бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання;

ступенем впливу суджень управлінського персоналу на конкретнустаттю;

суттєвістю операцій і залишків на рахунках.

Аудитор повинен застосовувати те саме визначення суттсвості, що й увипадку висловлення аудиторської думки щодо фінансових звітів. Хоча припроведенні огляду існує більший ризик невиявлення викривлень, ніж припроведенні аудиторської перевірки, судження з приводу того, що є суттєвим,виноситься на підставі інформації, щодо якої аудитор дає висновок, а також зурахуванням потреб тих осіб, які покладаються на цю інформацію, а не нарівні забезпеченої впевненості.

Використовуючи результати роботи, виконаної іншим аудитором абоекспертом, аудитор повинен упевнитися в тому, що така робота відповідаєцілям огляду.

Окрім того, аудитор повинен задокументувати питання, важливі длязабезпечення доказами обгрунтованості висновку щодо огляду і длядоведення того, що огляд проведено відповідно до цього стандарту. Увисновок щодо огляду слід включити чітке письмове висловлення негативноївпевненості. Аудитор повинен розглянути та оцінити висновки, сформованіна підставі доказів, на яких грунтується висловлення негативної впевненості.

На підставі виконаної роботи аудитор повинен оцінити, чи свідчатьбудь-які дані, отримані під час огляду, про те, що фінансові звіти невідображають справедливо й достовірно (або не подають достовірно, в усіхсуттєвих аспектах) інформацію, відповідно до визначеної концептуальноїоснови фінансової звітності.

Висновок щодо огляду фінансових звітів описує обсяг завдання зметою надання змоги зрозуміти характер виконаної роботи, а також дляпояснення того, що аудиторська перевірка не була проведена, а отже,аудиторська думка не висловлюється.

Висновок щодо огляду фінансових звітів повинен включати такіосновні елементи (зазвичай розташовані у поданій послідовності):

заголовок;

адресат;

вступний або початковий параграф, зокрема: 1) визначення фінансовихзвітів, стосовно яких проводився огляд; 2) твердження провідповідальність управлінського персоналу суб'єкта господарювання йвідповідальність аудитора;

параграф, що описує характер огляду, зокрема: 1) посилання на цейМСЗО, який застосовується щодо завдань з огляду, або на відповіднінаціональні стандарти чи практику; 2) твердження про те, що оглядобмежується переважно здійсненням запитів і виконанням аналітичнихпроцедур; 3) твердження про те, що аудиторська перевірка не булапроведена, що виконані процедури забезпечують нижчий рівеньупевненості, ніж аудиторська перевірка і що аудиторська думка невисловлюється; 3) висловлення негативної впевненості;

дата висновку;

адреса аудитора;

- підпис аудитора.

Висновок щодо огляду повинен:

а)         вказувати, що при проведенні огляду аудитор не виявив фактів, якідають підставу думати, що фінансові звіти не відображаютьсправедливо й достовірно (або не подають достовірно, в усіх суттєвихаспектах) інформацію відповідно до визначеної концептуальної основифінансової звітності (негативна впевненість);

б)         описувати факти (якщо їх виявлено), що впливають на справедливе йдостовірне відображення (достовірне подання в усіх суттєвих аспектах)інформації відповідно до визначеної концептуальної основи фінансовоїзвітності, включаючи (по можливості) кількісне визначення можливоговпливу(ів) на фінансові звіти;

в)         висловлювати модифікацію з приводу негативної впевненості, якщовплив питання на фінансові звіти настільки суттєвий і всеохопний, щоаудитор доходить висновку про те, що модифікація не є доречною длярозкриття неправдивого або неповного характеру фінансових звітів,надавати негативне твердження того, що фінансові звіти невідображають справедливо й достовірно (або не подають достовірно вусіх суттєвих аспектах) інформацію, відповідно до визначеноїконцептуальної основи фінансової звітності або у випадку суттєвогообмеження обсягу огляду включити опис цих обмежень;

г)         висловлювати модифікацію щодо негативної впевненості стосовноможливих коригувань фінансових звітів, внесення яких могло б бутивизнане за необхідне при відсутності обмежень;

д)         не висловлювати будь-якої впевненості, якщо можливий впливобмежень настільки суттєвий і всеохопний, що аудитор доходитьвисновку про неможливість забезпечення будь-якого рівнявпевненості.

Аудитор повинен датувати висновок щодо огляду датою йогозавершення, що включає виконання процедур стосовно подій, які мали місцедо дати висновку. Проте, оскільки аудитор не несе відповідальності занадання висновку щодо фінансових звітів, складених та наданихуправлінським персоналом, аудиторові не слід датувати висновок щодоогляду датою, що передує даті затвердження фінансових звітівуправлінським персоналом.