12.1. ЗАВДАННЯ З НАДАННЯ ВПЕВНЕНОСТІ, ЩО НЕ Є АУДИТОМЧИ ОГЛЯДОМ ІСТОРИЧНОЇ ФІНАНСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ(МСЗНВ 3000).

магниевый скраб beletage

Попит на достовірну фінансову інформацію у сучасних умовахгосподарювання є досить значним. З цією метою завдання з перевірки такоїінформації виходить за межі перевірки фінансової звітності. У ході такоїперевірки виникає необхідність уточнення певних правил і процедур, щовимагає застосуавння різноманітних стандартів і методичних рекомендацій.

Встановлення основних принципів та процедур, а також наданнярекомендацій професійним бухгалтерам-практикам для виконання завдань знадання впевненості, що не є аудитом чи оглядом історичної фінансовоїінформації, на які поширюється сфера застосування МСА або Міжнароднихстандартів завдань з огляду (МСЗО) є метою міжнародного стандарту завданьз надання впевненості (МСЗНВ) 3000 "Завдання з надання впевненості, шо неє аудитом чи оглядом історичної фінансової інформації".

Відповідно розрізняють два типи завдань з надання впевненості, якідозволяється виконувати практику:

завдання з надання обгрунтованої впевненості, метою якого єзменшення ризику завдання з надання впевненості до прийнятнонизького рівня за обставин завдання як основи для позитивної формивисловлення висновку практика;

завдання з надання обмеженої впевненості, метою якого є зменшенняризику завдання з надання впевненості до рівня, який є прийнятним заобставин завдання, але вищим, ніж у завданні з надання обгрунтованоївпевненості, як основи для негативної форми висловлення висновкупрактика.

До завдань з надання впевненості відносять всі завдання, що виконуєаудитор, в яких оцінюється відповідність предмета перевірки встановленимкритеріям в усіх суттєвих аспектах, у тому числі завдання з аудитуфінансової звітності та її елементів, огляду фінансових звітів, перевіркипрогнозної фінансової інформації тощо. Проте, слід зазначити, що МСЗНВ3000 не застосовується до аудиторської перевірки або огляду фінансовихзвітів та не відмінює дії інших МСА. Крім того, цей стандарт невикористовують до завдань, що виконують аудитори, але які не є завданнямиз надання впевненості, зокрема:

виконання аудитором погоджених із замовником процедур;

складання фінансової, податкової та іншої звітності;

консультаційні послуги.

МСЗНВ 3000 застосовують при перевірці не фінансової, а іншоїінформації або її комбінації з фінансовою. Як правило, МСЗНВ 3000застосовується до завдань, які мають такі ознаки:

наявність великої кількості різноманітних предметів перевірки щодоінформації (економічної, статистичної, правової, або поєднання будь-яких із наведених видів інформації між собою, або в поєднанні зфінансовою інформацією);

необхідність підтвердження достовірності інформації та наданнябезпосереднього висновку;

рівень впевненості, що його надає аудитор, є високим або помірним.Слід відмітити, що незважаючи на те, що в МСЗНВ 3000 розкрито

поняття, цілі, ознаки та елементи завдань з надання обгрунтованої таобмеженої впевненості, він призначений для аудиторів, які виконуютьзавдання з метою надання високого рівня впевненості, зокремаобгрунтованої.

Отже, що перш за все аудитору слід прийняти (або продовжувати,якщо прийнятно) завдання з надання впевненості, тільки:

якщо предмет перевірки є відповідальністю іншої сторони, ніжпотенційні користувачі або сам аудитор. Письмове підтвердження -найдоречніша форма документування розуміння відповідальної сторони. Увипадку відсутності письмового підтвердження, аудитор розглядає;

чи доречно приймати завдання. Прийняття може бути доречним,якщо інші джерела, такі як законодавство чи контракт, зазначаютьвідповідальність:

якщо завдання прийнято, чи розкривати інформацію про ціобставини у висновку про надання впевненості.

якщо на основі попередніх знань про обставини завдання, нічого непривертає уваги аудитора, що свідчило б, що вимги Кодексу або МСЗНВ небудуть виконані. Аудитор не приймає завдання, якщо він не володієхарактеристиками, що вимагаються у параграфі 17 Концептуальної Основи.Проте, у разі, якщо замовник не є відповідальною стороною, аудиторрозглядає вплив на доступ до записів, документації та іншої інформації.

якщо аудитор впевнений, що всі особи, які виконуватимутьзавдання, спільно мають необхідну професійну компетентність. Аудитораможуть запросити виконати завдання з надання впевненості з широкого колапитань. Деякі предмети перевірки можуть вимагати більше спеціальнихнавичок та знань, ніж ті, якими звичайно володіє окремий аудитор.

За таких умов, коли аудитору потрібні спеціальні знання та навичкизбирання та оцінювання доказів до співпраці залучають експертаів, осіб, якіспеціалізуються в певних галузях знань, а також мають необхідні знання танавички. Проте слід відмітити, що саме аудитор є відповідальним за наданняаудиторського висновку, отже і він приймає процедури контролю якості, щовизначають обов'язки кожної особи, яка виконує завдання з наданнявпевненості, в тому числі роботу всіх експертів.

За таких умов слід мати на увазі, що експерту не обов'язково володітитим ступенем досвідченості у наданні впевненості, яким володіть аудитори.юі не є професійними бухгалтерами, аби забезпечити відповідність цьомуМСЗНВ та іншим доречним Проте від аудитора не вимагають володіннятакими самими спеціальними знаннями та навичками, як експерт, але вінповинен мати достатні навички та знання для:

визначення цілей дорученої роботи та зв'язку цієї роботи з метоюзавдання;

розгляду обгрунтованості припущень, методів і вихідних даних,використовуваних експертом;

розгляду обгрунтованості даних, отриманих експертом, щодо обставинзавдання та висновку практика.

Аудитор повинен отримати достатні та відповідні докази адекватностіроботи експерта цілям завдання. Для цього він оцінює:

професійну компетентність, досвід та об'єктивність експерта;

обгрунтованість доказової та методичної бази, які використав експерт;

обгрунтованість даних щодо обставин завдання та висновку.

Перед початком планування і виконання завдання з наданнявпевненості, що не є аудитом чи оглядом історичної фінансової звітності,аудитору необхідно погодити це завдання з замовником, що відображається влисті-зобов'язанні чи чи в іншій доречній формі конгракгу.

Планування охоплює розробку загальної стратегії шодо обсягу,важливості, визначення часу та проведення завдання, а також план завдання,який складається з детального підходу до характеру, визначення часу таобсягу процедур збору доказів, які слід виконати, та причини їх вибору. Доосновних питань, що підлягають плануванню відносять:

умови завдання;

характеристики предмету перевірки та ідентифіковані критерії;

процес виконання завдання та можливі джерела доказів;

розуміння практиком суб'єкта господарювання та його середовища,включаючи ризики того, що інформація про предмет перевірки можебути суттєво викривленою;

ідентифікацію потенційних користувачів та розгляд суттєвості такомпонентів ризику завдання з надання впевненості;

персонал та вимоги щодо необхідного досвіду, зокрема характер таступінь участі експертів.

Отже, планування - це не окремий етап, а скоріше постійний таповторюваний процес протягом всього завдання. Внаслідок неочікуванихподій, змін умов або доказів, отриманих за результатами процедур зборудоказів, аудитор може переглянути загальну стратегію та план завдання, ітому кінцевий запланований характер, час та обсяг подальших процедурможе бути змінений.

Проте важливим є те, що аудитор повинен мати чітке розумінняпредмету перевірки та інших обставин завдання, достатнє для ідентифікаціїта оцінки ризиків суттєвою викривлення інформації про предмет перевірки тадостатнє для розробки та виконання подальших процедур збору доказів. Такерозуміння забезпечує практикові основу для здійснення професійногосудження протягом завдання під час:

розгляду характеристик предмету перевірки;

оцінки прийнятності критеріїв ;

ідентифікації випадків, які потребують особливої уваги, наприклад,чинників, що можуть свідчити про шахрайство, та необхідностіспеціальних навичок або роботи експерта;

встановлення та оцінки постійної відповідності кількісних рівнівсуттєвості (якщо доречно) та розгляду якісних факторів суттєвості;

розрахунку математичної ймовірності для використання при виконанніаналітичних процедур;

розробки та виконання подальших процедур збору доказів длязменшення ризику завдання з надання впевненості до прийнятногорівня;

оцінки доказів, в тому числі обгрунтованості усних та письмовихпояснень відповідальної сторони.

Визначальним при проведенні завдання з надання впевненості єотримання достатніх та відповідніх доказів, на яких грунтуватиметьсявисновок. Достатність є мірою кількості доказів. Відповідність є міроюякості доказів, тобто, їх доречності та достовірності.

Достатні докази в завданні з надання обгрунтованої впевненостіотримують як частину повторюваного, систематичного процесу, якийскладається з:

а)         отримання розуміння предмета перевірки та інших обставимзавдання, шо, залежно від предмета перевірки, включає розуміннявнутрішнього контролю;

б)         на основі такого розуміння, оцінки ризиків можливості суттєвоговикривлення інформації про предмет перевірки;

в)         дії у відповідь на оцінені ризики, в тому числі, з розробки загальнихдій і визначення характеру, часу та обсягу подальших процедур;

г)         виконання подальших процедур, які чітко зв'язані з визначенимиризиками, застосовуючи поєднання перевірки, спостереження,підтвердження, перерахунку, повторного виконання, аналітичнихпідрахунків тощо;

д)         оцінювання достатності та відповідності доказів.

При чому меншення ризику завдання з надання впевненості тапідтвердження достатності доказів можливо за умови:

застосування вибіркової перевірки;

властивих обмежень внутрішнього контролю;

того, що багато доказів, доступних практику, с радшепереконливими, ніж остаточними;

застосування судження під час збору та оцінки доказів іформулювання висновку на основі цих доказів;

у деяких випадках, характеристики предмета перевірки.

Як завдання з надання обгрунтованої впевненості, так і завдання знадання обмеженої впевненості вимагає застосування навичок та методів знадання впевненості та збору достатніх і відповідних доказів як частиниповторюваного, систематичного процесу завдання, який включає в себеотримання розуміння про предмет перевірки та інші обставини завдання.Проте характер, визначення часу та обсяг процедур для збору достатніх тавідповідних доказів у завданню з надання обмеженої впевненості є свідомообмеженими порівняно з завданням з падання обгрунтованої впевненості.Для деяких предметів перевірки можуть існувати конкретні МСЗНВ, якінадають рекомендації щодо процедур збору достатніх та відповідних доказівдля завдання з надання обмеженої впевненості. У разі відсутності конкретнихМСЗНВ, процедури збору достатніх та відповідних доказів варіюватимутьсязалежно від обставин завдання, зокрема: предмету перевірки та потребпотенційних користувачів і сторони, що залучає, включаючи відповідніобмеження щодо часу та витрат. Як для завдання з надання обгрунтованоївпевненості, так і завдання з надання обмеженої впевненості, якщо практикустає відомим щось, що приводить практика до питання, чи слід робитисуттєву модифікацію інформації про предмет перевірки, аудитор з'ясовує це,виконуючи інші процедури, достатні для надання висновку аудитором.

Формулюючи висновок, аудитор розглядає всі отримані доречнідокази, незалежно від того, підтверджують вони інформацію про предметперевірки чи суперечать їй. Усна та інші форми висловлення висновкуможуть бути неправильно розтлумачені без підтвердження письмовимвисновком. З цієї причини аудитор не надає висновок в усній формі або задопомогою символів без одночасного подання остаточного письмовоговисновку з надання впевненості. Слід зазаначити, що МСЗНВ 3000 невимагає стандартизованої форми висновку для всіх завдань з наданнявпевненост, а подає лише основні елементи, з яких мас складатися висновок знадання впевненості (табл. 12.1.)

Якщо інформація про предмет перевірки суттєво викривлена,твердження відповідальної сторони про предмет перевірки не наведено в усіхсуттєвих аспектах, то висловлюється умовно позитивний або негативнийвисновок.

Якщо після прийняття завдання виявляється, що критерії не відповідніабо предмет перевірки не відповідає завданню з надання впевненості,висловлюється умовно позитивний або негативний висновок.

Таблиця 12.1. Елемент аудиторського висновку з наданнявпевненості та їх характеристика  

Елементаудиторськоговисновку

Зміст (інформація, наведена у висновку)

Назва (заголовок)

Характер завдання, яке виконують, інформація проте, що завдання виконано незалежним аудитором

Одержувач

Найменування одержувача

Ідентифікацію та описінформації пропредмет перевірки та,якщо до-речно,предмет пере-вірки

Мета завдання, предмет перевірки, охоплений період

Розподіл відповідаль-ності і обов'язків

Сторона, відповідальна за інформацію, що єпредметом перевірки Завдання аудитора полягає увисловлюванні думки стосовно предмета перевірки

Користувачі

Зазначення сторін, які входять в коло користувачів.Якщо аудитор бажає обмежити коло користувачів, уцьому розділі він попереджає, що всі, хто не входятьв коло користувачів, не можуть покладатися надані,наведені у висновку

Використані стандарти

Посилання на конкретні стандарти, відповідно дояких виконувалося завдання; якщо таких немає, тозазна-чається МСЗНВ 3000

Критерії

Зазначення критеріїв, за допомогою яких булооцінено або виміряно предмет перевірки

Думка аудитора абовідмова від висловлю-вання думки

Інформування користувачів про предмет перевірки,оцінений за допомогою критеріїв і надання високогорівня впевненості, що висловлюється у формі думки.Якщо завдання має більш як одну мету,висловлюється думка за кожною метою. Якщододаються поясню-вальні параграфи, абовисловлюється відмова від висловлення думки, увисновку чітко описують всі причини

Дата висновку знадання впевненості

Дата, до якої аудитор розглянув вплив на предметперевірки суттєвих подій, про які йому стало відомо

Назва аудиторськоїфірми

Назва фірми, що бере на себе відповідальність завиконане завдання

Місце видачі висновку

Місце, в якому було надано аудиторський висновок

Якщо невідповідні критерії ймовірно введуть в оману потенційнихкористувачів, висловлюється умовно позитивний висновок або відмова відвисловлювання висновку.

Якщо вплив питань є не настільки суттєвим що вимагає негативноговисновку або відмови від висновку, висловлюється умовно позитивнийвисновок. Зазвичай, умовно позитивний висновок висловлюється як "...завинятком".

Якщо аудитор додає до висновку пояснювальний параграф абовисловлює відмову від висловлення думки, у висновку мають бути розкриті всізначні факти та причини, що стосуються пояснювального параграфа абовідмови від висловлювання думки.

12.2. ПЕРЕВІРКА ПРОГНОЗНОЇ ФІНАНСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ(МСЗНВ 3400)

Відповідно до МСА 3400 "Перевірка прогнозної фінансовоїінформації", прогнозна інформація - це інформація, що базується наприпущеннях про події, які можуть відбутися у майбутньому та про можливідії суб'єкта господарювання.

Прогноз - дії персоналу на певну дату, що він планує здійснити наоснові припущень щодо майбутніх подій ("найкращі оцінки").

Перспективні оцінки - це прогнозна інформація, складена на основігіпотетичних припущень про майбутні події та дії персоналу або поєднаннянайкращої оцінки та гіпотетичних припущень "що трапиться, якшо ...".

Така інформація ілюструє можливі наслідки подій та дійуправлінського персоналу на дату підготовки інформації, якби такі події й діївідбулися (сценарій "що трапиться, якщо ...").

Прогнозна інформація може бути підготовлена як:

інструмент управління (оцінка майбутніх капіталовкладень);

проспект для потенційних інвесторів;

річний звіт для акціонеів, органів регулювання та інших зацікавлених

осіб;

документ для кредиторів (прогноз руху грошових коштів).

Цей стандарт не застосовується для перевірки прогнозної фінансовоїінформації, вираженої в загальній чи оповідній формі.

Прогнозна інформація стосується подій або дій, що дотепер невідбувалися і можуть не відбутися. Тому аудитор не в змозі висловити думкуз приводу того, чи буде досягнуто результатів, зазначених у такій інформації.

Приймаючи завдання, аудитор повинен розглянути наступні питання.

Чи використовується інформація за призначенням?

Чи призначена інформація для загального або обмеженогопоширення?

Припущення гіпотетичні, чи це найкращі оцінки?

Які елементи слід включати в інформацію?

Який період охоплює інформація?

Виконуючи завдання з перевірки прогнозної фінансової інформації,аудитор повинен одержати достатні відповідні свідчення:

а)         чи є обгрунтованим припущення управлінського персоналу пронайкращу оцінку, на якій грунтується прогнозна фінансова інформація, а увипадку гіпотетичних припущень - чи відповідають такі припущенняпризначенню інформації;

б)         чи підготовлена належним чином прогнозна фінансова інформаціяна підставі припущень;

в)         чи належним чином подано прогнозну фінансову інформацію та чиадекватно розкрито всі суттєві припущення (із чітким зазначенням того, чи євони припущеннями найкращої оцінки або гіпотетичними припущеннями);

г)         чи на тій самій основі підготовлено прогнозну фінансовуінформацію, що й фінансові звіти за попередні роки (використовуючивідповідні принципи бухгалтерського обліку).

Прогнозна фінансова інформація стосується подій або дій, що дотеперне відбувалися й можуть не відбутися. Якщо можна знайти докази, щопідтверджують припущення, на яких грунтується прогнозна фінансоваінформація, то такі свідчення, як правило, самі орієнтовані на майбутнє, аотже, за характером відрізняються від свідчень, які зазвичай можна одержатипри проведенні аудиторської перевірки фінансової інформації, яка булапідставою для прогнозів. Тому аудитор не в змозі висловити думку з приводутого, чи буде досягнуто результатів, зазначених у прогнозній фінансовійінформації. Враховуючи типи доказів (доступних для оцінюванняприпущень), на яких грунтується прогнозна фінансова інформація,аудиторові, можливо, буде важко одержати впевненість, достатню длявисловлення позитивної думки про те, що припущення не містять суттєвихвикривлень. Отже, складаючи висновок щодо обгрунтованості припущеньуправлінського персоналу, аудитор забезпечує лише середній рівеньупевненості. Проте, якщо, на думку аудитора, одержано достатнювпевненість, ніщо не заважає йому висловити позитивну впевненість щодоприпущень.

Оскільки під прогнозною фінансовою інформацією розуміютьінформацію про майбутній фінансовий стан, майбутні фінансові результатидіяльності, майбутній рух грошових коштів суб'єкта економічної діяльностіабо окремі сторони його фінансово-господарської діяльності в майбутньому,прикладами її у вигляді окремих показників можуть бути:

оцінка величини необхідних капітальних вкладень;

оцінка впровадження нового продукту;

оцінка здавання майна в довгострокову оренду;

прогноз цільового використання засобів, отриманих від продажудовгострокових боргових зобов'язань;

прогнозні бюджети (виробництво; реалізація)

Аудитор не повинен приймати завдання (або він має відмовитися відйого виконання), якщо припущення є явно нереальними або якщо аудиторвважає, що прогнозна фінансова інформація не буде відповідати їїпризначенню. Тому аудиторові й замовникові слід узгодити умови завдання.І в інтересах суб'єкта господарювання, і у власних інтересах аудиторнадсилає лист-зобов'язання, щоб уникнути непорозумінь. Лист-зобов'язанняохоплює питання, що підлягають перевірці, і встановлює відповідальністьуправлінського персоналу за припущення, а також за надання аудиторовівсієї відповідної інформаціїі первинних даних, використаних для здійсненняприпущень

Аудитор повинен отримати достатній рівень знань про бізнес клієнтата розглянути ступінь достовірності фінансової інформації, що булапідставою для прогнозів.

Аудитору слід врахувати наступні аспекти.

Ймовірність суттєвих викривлень.

Знання, отримані при виконанні попередніх завдань.

Компетентність управлінського персоналу стосовно підготовкипрогнозної інформації.

Ступінь впливу суджень управлінського персоналу на прогнознуінформацію та відповідність і достовірність даних, взятих за основу.

Аудитору слід отримати письмові пояснення управлінського персоналущодо передбачуваності використання інформації та прийняття нимвідповідальності за прогнози.

Аудитор повинен отримати достатній рівень знання бізнесу, щоб матизмогу оцінити, чи було виявлено всі суттєві припущення, необхідні дляпідготовки прогнозної фінансової інформації, розглядаючи при цьому:

внутрішній контроль за системою, що використовується під часпідготовки прогнозної фінансової інформації, а також досвід ікомпетенцію осіб, які готують прогнозну фінансову інформацію;

характер підготовлених суб'єктом господарювання документів, топідтверджують припущення управлінського персоналу;

ступінь використання статистичних, математичних і комп'ютернихметодів під час формування і застосування припущень;

точність прогнозної фінансової інформації, підготовленої за попередніперіоди, і причини суттєвих розбіжностей.

Аудитор повинен розглянути ступінь достовірності фінансовоїінформації суб'єкта господарювання, яка була підставою для прогнозів. Вінповинен отримати знання фінансової інформації, яка була підставою дляпрогнозів, щоб оцінити, чи підготовлена прогнозна фінансова інформація натій самій основі, що й інформація, яка була підставою для прогнозів, щобвизначити "минулу точку відліку" для розгляду припущень управлінськогоперсоналу. А тако аудитор повинен з'ясувати, чи була відповідна інформація,яка була підставою для прогнозів, перевірена (або оглянута) аудитором і чизастосовувалися при її підготовці відповідні принципи бухгалтерськогообліку.

При здійсненні перевірки правильності підготовки прогнозноїфінансової інформації аудитор застосовує процедури, передбачені МСА 530"Аналітичні процедури". До таких процедур можна віднести:

вибіркові розрахунки прогнозних показників;

порівняння показників, що досліджуються, з середньогалузевимипоказниками або з показниками інших, подібних суб'єктів цієї ж галузібізнесу.

Визначаючи ймовірність наявності в прогнозній фінансовій інформаціїсуттєвих перекручень, аудитору слід звернути увагу на:

особливості процесу підготовки прогнозної фінансової інформації;

наявність застережень в аудиторському висновку про фінансовузвітність суб'єкта за попередній період;

можливість використання даних фінансової звітності суб'єкта запопередній період, аудит якого не проводився;

інші обставини.

У випадку виявлення суттєвих відхилень у розрахунках аудиторповинен зважати на взаємозв'язок окремих показників прогнозної фінансовоїінформації, особливо:

між елементами прогнозної фінансової інформації, які, як очікуєтьсяаудитором, мають відповідати аналогу, що грунтується на досвідісуб'єкта аудиту (наприклад, розміру валового прибутку, розмірукапіталу тощо);

між фінансовою інформацією та відповідною інформацієюнефінансового характеру (витратами на оплату праці та чисельністюпрацівників, торговельною площею й товарообігом, розміром запасівта ємністю складів тощо).

Якщо фактичну інформацію наведено як частину прогнозної фінан-сової інформації, аудитор, базуючись на професійному судженні, повиненвизначити, якою мірою фактична інформація має бути перевірена, та якіпроцедури щодо неї слід провести.

Якщо результат прогнозу подано діапазоном значень, аудитор повиненпереконатися, що в прогнозній фінансовій інформації розкритообгрунтування меж діапазону, і прогноз, який зроблено виходячи із цих меж,не введе в оману потенційних користувачів. Такими прикладами прогнозноїінформації, наданої на основі типових форм фінансової звітності можутьбути:

прогнозний баланс;

прогнозний звіт про фінансові результати;

прогнозний звіт про рух грошових коштів;

прогнозний звіт про власний капітал.

Перевірка прогнозної фінансової інформації не може проводитисяаудитором, який надає суб'єкту супутні послуги щодо підготовки такоїінформації, а саме: послуги із збору, обробки, узагальнення інформації атакож у випадках, коли аудитор здійснював вибір припущень, які покладенов основу цієї прогнозної інформації.

Аудиторський висновок щодо перевірки прогнозної фінансовоїінформації має включати думку аудитора про застосування припущень,правильність підготовки інформації на основі прийнятих припущень іадекватність її надання.

Висновок щодо перевірки прогнозної фінансової інформації повиненмістити:

заголовок, назву документа - "Висновок щодо перевірки прогнозноїфінансової інформації"

адресата;

опис прогнозної фінансової інформації;

посилання на Міжнародні стандарти аудиту (або відповіднінаціональні стандарти чи практику), що застосовуються до перевіркипрогнозної фінансової інформації:

твердження про те, що управлінський персонал несе відповідальністьза прогнозпу фінансову інформацію, у тому числі за припущення, напідставі яких її складено;

посилання на мету та / або обмежене поширення прогнозноїфінансової інформації (якщо доречно);

твердження про негативну впевненість щодо забезпеченняприпущеннями обгрунтованої підстави для прогнозної фінансовоїінформації;

думку про те, чн підготовлено прогнозну фінансову інформаціюналежним чином на підставі припущень і чн подано її за відповідноюконцептуальною основою фінансової звітності;

відповідні застереження щодо можливості досягнення результатів,зазначених у прогнозній фінансовій інформації;

дату звіту, що є датою завершення процедур;

адресу аудитора;

підпис аудитора, який здійснив перевірку прогнозної фінансовоїінформації..

Аудитор може додати до висновку думку про можливістьвикористання прогнозної фінансової інформації у визначених суб'єктомцілях, а також рекомендації щодо обмеженого використання йрозповсюдження прогнозної фінансової інформації. До висновку можнавключати і іншу інформацію, що має відношення до роботи, яку провіваудитор. Якщо аудитор встановив, що припущення, прийняті при підготовціпрогнозної фінансової інформації, неприйнятні; або ж прогнозна фінансоваінформація неправильно підготовлена на основі прийнятих припущень інеадекватно, то у висновку про результати її перевірки мають бути викладеніобставини, які обумовили думку аудитора.

У випадку, коли з деяких причин аудитор не в змозі провести не-обхідні процедури, він повинен відмовити у висновку про результатиперевірки прогнозної фінансової інформації, відмовитися від висловлюваннясвоєї думки і викласти при цьому обставини, які спричинили обмеженняобсягу робіт.