13.3. Страхування екологічної відповідальностіу країнах Європи

магниевый скраб beletage

Страхування екологічних ризиків виникло в Європі на-прикінці ХХ ст. Його поява була визначена всім ходом розвит-ку політичних і економічних процесів у Європі, пов'язаних зістаном навколишнього середовища, що для густонаселеноїЄвропи нині злободенною проблемою. Багато країн Європипочали послідовно розвивати законодавство про охорону на-вколишнього середовища. Для успішного розвитку і реалізаціїтакого законодавства потрібні були гарантії, тому наявністьрозвинутої страхової індустрії стало необхідним.

Основними при цьому є умови страхування, які на Заходіза традицією ототожнюються з видом страхового поліса. Сис-тема полісів екологічного страхування в європейських країнахрозвивалася на основі системи старих полісів страхуваннявідповідальності.

Європейський комітет зі страхування (Comite EuropeanDes Assurances, CEA) виділяє чотири основні сформовані сис-теми полісів:

• стара система полісів загальної відповідальності. Ця си-стема не розрізняє раптове (випадкове) і поступове за-бруднення;

тотальне вилучення забруднення із загальноївідповідальності і з необов'язковим (факультативним)страхуванням раптового і випадкового збитку;

страхування загальної відповідальності, що покриваєтільки випадкове і раптове забруднення;

страхові поліси по екологічних ризиках є спеціалізова-ними і містять поступове забруднення.

Період з 1980 по 1990 рік вважається перехідним в історіїрозвитку екологічного страхування в європейських державах.Страхові компанії стали поєднувати ризик забруднення на-вколишнього середовища з іншими ризиками, включаючи їх удоговори страхування загальної відповідальності. Різні країнидосягли різних успіхів у розвитку цього страхування.

Так, у Німеччині з появою указу CERCLA у 1980 роцістраховики почали набувати деякого досвіду в області позовівз екологічної відповідальності.

В Англії ввели спеціальні поліси по страхуванню еко-логічної відповідальності на початку 1990 року.

В Угорщині на сьогодні існує, мабуть, найсуворіша зако-нодавча система в області екологічної відповідальності.

В Іспанії ж, навпаки, ще не розроблена законодавча базадля страхування екологічної відповідальності, можна лишевикористовувати деякі статті законодавства по загальнійвідповідальності.

В інших європейських країнах так чи інакше до кінця ХХст. страхування екологічної відповідальності почало набиратитемпів.

Можна сказати, що в Європі довгий час не приділяли на-лежної уваги питанню екологічної відповідальності. Зростан-ня поінформованості про стан навколишнього середовища, на-громадження статистичних даних і розвиток законодавчої ба-зи, безумовно, вплинули на зміни в області страхового покрит-тя екологічних збитків страховими компаніями.

Реакцією європейських страховиків на розвитоксуспільних поглядів у цей перехідний період стало одночаснезастосування страхових полісів двох зразків:

загальної відповідальності (ЗВ);

екологічної відповідальності (ЕВ).

На основі полісів страхування екологічної відповідаль-ності страхові компанії можуть працювати в області еко-логічного забруднення більш ретельніше, точніше оцінюватирівень своєї потенційної відповідальності і розраховувати ве-личини премій.

Переважна частина страховиків Англії і Німеччини напо-лягали на тому, щоб фірма могла укладати з одним і тим жестраховиком договори страхування як ЗВ, так і ЕВ. Такийпідхід має як економічні, так і організаційні причини: у випад-ку, якщо одна страхова компанія пропонує фірмі договір стра-хування ЕВ, а інша ЗВ, то в майбутньому можуть виникнутисуперечності щодо того, хто з них буде відповідати за еко-логічний збиток.

Щоб уникнути таких розбіжностей і зменшити витрати поугодах необхідно, щоб той самий страховик надавав обидваполіси. Отже, обидва контракти повинні укладатися разом од-ним страховиком. Такий підхід, безумовно, розумний, але, нажаль, практика показує, що попит на договори по ЕВ дуженизький.

У Європі дотепер не існує загального екологічного страху-вання. У більшості країн Європи страхові компанії, що працю-ють з полісами ЗВ, пропонують страхування тільки від рапто-вого і випадкового забруднення.

У 1991 році в Англії Асоціацією Британських Страховиків(Association of British Insurers) було розроблене керівництво,що вилучало з полісів ЗВ відповідальність за забруднення на-вколишнього середовища за винятком раптового і несподіва-ного забруднення. Отже, якщо фірма бажала застрахуватисвою відповідальність за поступове забруднення навколишнь-ого середовища, вона повинна була оформити договір страху-вання ЕВ. Таким чином, Асоціація стимулювала придбанняодночасно двох полісів - ЗВ і ІВ. Такі відносини практику-ються сьогодні у всіх європейських країнах, за винятком Угор-щини.

Через невдалі формулювання в старих договорах, у зв'яз-ку зі змінами в законодавчій системі загалом завдяки теоре-тичній непідготовленості страховики виявилися незахищени-ми перед новою реальність. Наслідком був той факт, щофірми-страхувальники, знаючи про свої ризики більше застраховиків, з якими вони не хочуть ділитися вичерпноюінформацією, виявляються в більш вигідному становищі, ніжстраховики, що призводить до зменшення страхових тарифівпо ЗВ.

До гальмуючих факторів розвитку екологічного страху-вання належить також те, що премії по страхуванню ЕВ істот-но більші, ніж по страхуванню ЗВ. Тому фірмам вигіднозберігати договори страхування ЗВ.

У Німеччині нова політика страхування ЕВ є більш обме-женою в області страхових виплат, ніж колишня система стра-хування загальної відповідальності. Страховики гарантуютьпокриття лише 40% збитку, спричиненого раптовим і випадко-вим забрудненням земних і водних ресурсів, і тільки 20% -збитку, зумовленого джерелом зараження.

Ступінь розвитку екологічного страхування в середині 90-х років у європейських країнах демонструє табл. 13.2. На її ос-нові можна зробити висновок про недостатній розвиток еко-логічного страхування в Європі. Це пов'язано і з обережністюстраховиків, і з не достатньою розробленістю законодавчої ба-

Таблиця 13.2Частка екологічного збитку, що покриваєтьсястраховими компаніями Європи

Країна

Річний екологічнийзбиток(млрд. дол. США)

Частка екологічногозбитку, щопокриваєтьсяполісами ЕВ, %

Німеччина

16-109

0,1-1

Іспанія

13,0

0,1

Італія

7,2

0,1

Великобританія

100

2,0

зи, що, з одного боку, не передбачає невідворотної відповідаль-ності за забруднення навколишнього середовища, з іншого -не змушує потенційних страхувальників укладати договористрахування. Однак сам факт існування екологічного страху-вання в умовах зростаючого попиту на нього свідчить на ко-ристь його розвитку в майбутньому.

Для страхування екологічних ризиків у вигляді їх по-тенційної масштабності створюються страхові пули. Страхо-вий пул об'єднує страхові компанії з метою поділу фінансовихресурсів, відповідальності, проведення експертизи і зменшен-ня ризику. Це особливо важливо для країн, у яких переважа-ють невеликі страхові компанії. Пули створені в Італії, Іспаніїі Голландії.

Через пули страховики можуть, об'єднавши зусилля, вве-сти стандартні для всіх процедури. Наприклад, управління іздійснення інспекцій об'єкта й аудиту. Так, італійський пулмає свій власний штат експертів по екологічних ризиках. Та-кий поділ ресурсів і експертизи має привести до зменшеннявитрат за угодами (операційними витраами) у страховиків.

Операційні витрати за індивідуальними полісами в Італіїзавдяки використанню пула рівні 38% і приблизноспіввідносні з подібними витратами у Великобританії(25-35%) та Німеччині (40%). Поза пулом витрати за угодамимогли б бути набагато вищими у зв'язку з особливостямиіталійського страхового ринку.

Іншою перевагою пула є розподіл ризику між страховика-ми. Зменшений ризик робить екологічне страхування більшпривабливим для страховиків. Це особливо важливо на ранніхетапах розвитку маркетингу, коли ризик недооцінки величинипремії високий і відсутній достатній досвід роботи в цій об-ласті.

У Росії нині також розробляються федеральна і регіональ-на системи екологічного страхування. її складові - страховийфонд підприємства і фонд взаємного страхування - створю-ються регіональними і галузевими об'єднаннями екологічнонебезпечних підприємств. Вони призначені для компенсаціїневеликих збитків за рішенням судових органів за позовамипотерпілої сторони. Розмір внесків і величина компенсаціїзбитків вирішуються спільно учасниками в кожному конкрет-ному випадку. Ці два фонди є допоміжними стосовно фондустрахування екологічного ризику.

Фонд страхуванняя екологічного ризику забезпечує захистінтересів третіх сторін у разі заподіяння ним збитку забруднен-ням, а також компенсацію збитків самого страхувальника.

Досягнуто розуміння, що страхове відшкодування має по-кривати збитки, пов'язані із заподіянням шкоди здоров'ю, по-шкодженням і втратою майна, погіршенням умов життя, вит-ратами на очищення забрудненої території. Однак на практицідо повного втілення в життя ризик-менеджменту екологічнихризиків ще далеко.

Страхування екологічного ризику здійснюється як на доб-ровільній основі, так і на обов'язковій. Обов'язкове страхуван-ня охоплює підприємства і виробництва, внесені до перелікуекологічно небезпечних об'єктів. Добровільне страхування немає обмежень ні для страховика, ні для страхувальника.

Величина екологічного збитку від аварійного забрудненняоточуючого середовища є базою для групування підприємств івиробництв:

група А: екологічно особливо небезпечні, імовірністьаварії 0,09 і потенційний екологічний збиток від неї -110 тис. дол. на рік;

група Б: екологічно небезпечні, імовірність аварії 0,085,потенційний екологічний збиток від забруднення -80,0 тис дол. на рік;

група В: екологічно мало небезпечні - імовірністьаварії 0,059 і потенційний екологічний збиток > 1,0 тис.дол. на рік.

Підприємства групи А і Б підлягають обов'язковому стра-хуванню за екологічною відповідальністю.

Все зазначене дозволяє зробити висновок про те, що еко-логічне страхування в країнах Європи перебуває на почат-ковій стадії свого розвитку і не покриває збитку, який за-вдається як природі, так і окремим людям. Однак сама йогопоява свідчить про те, що перші кроки вже зроблені.