2.2. Розвиток готельного господарства України в другійполовині XIX - на початку XX ст. : основи готельної справи : B-ko.com : Книги для студентів

2.2. Розвиток готельного господарства України в другійполовині XIX - на початку XX ст.

Розвиток туризму в XIX ст. мав сприятливий вплив на зрос-тання будівництва готелів. Основним центром забудови став Київ.

До початку XIX ст. Київ, з його прекрасними природно-кліматичними умовами, вигідним географічним положенням ібагатою архітектурно-історичною спадщиною, мав усі можливос-ті для того, щоб у найкоротші терміни стати великим туристськимцентром Східної Європи. Для цього треба було реалізувати поту-жний місцевий потенціал, залучити видатних архітекторів тогочасу і перебудувати центр міста, створивши один із найкращих уРосії готельно-розважальних комплексів.

До відкриття регулярних залізничних рейсів (до 1889 р.) ці пла-ни втілювалися в життя дуже повільно і готельне господарстворозвивалося однобічно. З великих виділявся тільки «Зелений го-тель», збудований у 1803-05 рр., що належав Лаврі і був найпопу-лярнішим у 50-х рр. XIX ст. Лаврський готель складався з одного 4-поверхового і трьох 2-поверхових корпусів, розташованих за ого-рожею монастиря, в Гостинно-Лаврському провулку, що веде допечер. У цьому готелі в 1850 р. вже було 200 окремих номерів іблизько 20 загальних кімнат, не враховуючи навісів для простихпрочан і кількох маленьких будиночків. Помешканнями готелюможна було користуватися безоплатно впродовж двох тижнів. Одиніз корпусів готелю був зайнятий лікарнею для прочан з жіночим ічоловічим відділеннями, по 40 ліжок у кожному. Готель приймав до85 тис. відвідувачів за рік. Утримувався переважно за кошти гра-фині Настасії Орлової та княгині Турчанінової.

З появою електрики та будівництвом перших залізниць поміт-но зросла кількість туристів, які приїжджали до Києва. Основнітуристські потоки переміщувалися трьома шляхами: Дніпром - напароплавах, залізницею та в диліжансах.

Міська станція залізниць виконувала доручення пасажирів з до-ставки багажу на квартири й у готелі. Про умови виконання замов-лень можна було дізнатися заздалегідь у провідників поїзда. При-буття поїзда очікували численні кінні екіпажі й готельні омнібуси,розфарбовані у фірмові кольори і з водіями в різнобарвних формах.

На привокзальній площі люди в кашкетах із червоними око-лицями голосно вигукували назви найкращих готелів, обіцяючипотенційним пожильцям безліч усіляких зручностей. Це буликомісіонери - молоді хлопці, найняті власниками готелів.

Київ славився гостинністю. Готелів вистачало для всіх. З початкуXIX ст. будівництво готелів у Києві велося не дуже швидкими тем-пами, і до 1880 р. їх було збудовано 15. Зате наступні 20 років озна-менувалися справжнім розквітом готельного господарства міста.

У першій половині XIX ст. історичний центр забудовувавсяоднобічно. Правий бік Хрещатика був сформований ще на почат-ку сторіччя, а значну частину лівого боку довго займала садибаФ.Ф. Меринга, професора університету Св. Володимира. Архітек-тори німецького походження Е.П. Брадтман і Г.П. Шлейфер до-клали максимум зусиль для того, щоб центр Києва, «дохідне міс-це» з погляду туризму, мав неповторний архітектурний вигляд.Стрімкими темпами Хрещатик перетворився на калейдоскоп ізгарних житлових будинків, готелів, ресторанів, магазинів, банків ібув продовжений до Бессарабської площі.

Як гриби після дощу, готелі виростали не тільки на Хрещати-ку, а й на прилеглих вулицях. Оскільки ця справа була дуже при-бутковою, готелі розташовувалися майже впритул один до одно-го, а їхні господарі докладали чимало зусиль, щоб виділитися йобійти конкурентів.

У Києві до 1901 р. було збудовано 64 готелі, які можна булоумовно поділити на такі великі групи:

готелі, розміщені поруч із вокзалом. Функціонували чоти-ри готелі і безліч мебльованих кімнат. Вони знаходились на вули-ці Безаківській (нині Комінтерну). Така скупченість пояснюваласябезпосередньою близькістю вокзалу і Ботанічного саду. Прак-тично всі готелі на цій вулиці були збудовані в 1880-90-х рр.;

суперзіркові готелі. Заможні відвідувачі Києва, що жадали«шумного» життя, зупинялись у готелі «Європейському» у центріміста на Царській (нині Європейській) площі. Цей готель був най-старішим у Києві. Саме в «Європейському» функціонував один ізнайкращих київських ресторанів ХІХ ст. Як повідомлялось у рек-ламі, готель мав на вокзалі свого представника, який дбав про ба-гаж і зручну карету, що доставляла постояльця з готелю до поїзда.Популярнішим був «Гранд-Готель» (на цьому місці нині стоїтькорпус Головпоштамту). Фешенебельний і дорогий (люкс - 30 крб.за добу), на 110 номерів, «Гранд-Готель» мав власний омнібус навокзалі, чудовий ресторан, телефон безпосередньо в номері та всінеобхідні зручності тих часів.

Неподалік розміщувався відомий блискучою репутацією«Hotel de France». Напередодні Першої світової війни Київ по-повнився ще одним першокласним готелем на 100 номерів - «Ко-нтиненталь», спеціально відкритим для дуже заможних клієнтів.

Престижний номер тут коштував пожильцю 15 крб. за добу. Ниніна місці розкішного готелю знаходиться оперна студія Націона-льної музичної академії. До першокласних готелів варто віднестиі «Готель-Савой» (також на Хрещатику).

Отже, вибираючи готель, вельможне панство отримувало всізручності: омнібус або екіпаж для поїздок містом, окремий кабінет уресторані, старанну прислугу (під час добору обслуговуючого пер-соналу цих готелів пильну увагу приділяли культурі мови, володін-ню принаймні російською та французькою мовами), а в номері -парове опалення, ванну, електричне освітлення, телефон. Окрім того,кожний готель передплачував чимало періодичних видань, надававбезоплатну допомогу в пошуках у місті необхідного адресата;

3) готелі другого класу. Ними мали можливість скористатисяособи середнього достатку. Таких готелів у Києві було набагатобільше, ніж суперзіркових. Назви готелів столиці Південно-Західного краю (офіційна назва Правобережної України в Російсь-кій імперії) відображали всю географію Європи: «Австрія», «Анг-лія», ««Америка», «Брістоль», «Версаль», «Ліон», ««Марсель», «Іта-лія», «Прага», «Берлін», «Краків», «Сан-Ремо» і навіть «ВеликийНаціональний». Вони розміщувалися на центральних вулицях, які,на відміну від інших, були вимощені, мали електричне освітлення,а також спеціально обладнані стоянки для екіпажів. У 1913 р. умісті було 80 таких готелів.

Номери облаштовували за останнім словом моди, для чого час-то запрошували майстрів з Німеччини і Франції. У номерахз'явилася гаряча вода, стало модним використовувати різні запашнітрави. Прототипом нинішніх саун були лазні, де ціни коливалисявід 8 коп. до 3 крб. залежно від класності та поділу на номери, зага-льні або окремі ванни.

В усіх готелях їжу подавали в номери. Вранці пропонували ка-ву, чай або какао. Пізніше - сніданок, який можна було замовитище звечора або вранці. Обідали й вечеряли гості зазвичай у ресто-рані. При кожному великому готелі був погріб для вин, які раз надень подавали клієнту безкоштовно.

Найдорожчим ресторанним закладом Києва наприкінці XIX ст.вважався ресторан готелю «Метрополь». Престижними були рес-торани при готелях ««Бель-Вю», «Європейський», «Гоанд-Готель»,«Континенталь», ресторан «Семадені» на Хрещатику; менш доро-гі, але також вишукані страви подавали при готелі «Оріон». Щедешевшими були страви в готелях «Древняя Русь» і «Марсель».

При великих готелях діяли магазини. У будні вони були відкри-ті з восьмої ранку до дев' ятої вечора, а по неділях і святах - з дру-гої години дня до восьмої вечора. Булочні й гастрономічні магазинипрацювали без вихідних.

При готелях функціонував цілий штат комісіонерів-посильних,які виконували різні доручення: доставку листів і посилок, квітів,наймання візника, невеликі покупки тощо. Клієнти могли найматипосильних за згодою - погодинно, подобово і помісячно. Із появоютелефону всі великі готелі миттєво скористалися новим досягненнямцивілізації і потреба в послугах комісіонерів-посильних відпала;

«мебльовані кімнати» - один із різновидів тогочасних готе-лів. Вони знаходились на всіх гомінких вулицях, конкурували зпершокласними готелями, не поступаючись їм у сервісі. Найбіль-шою популярністю користувалися мебльовані кімнати «У Ільїнсь-кої» - на Володимирській вулиці, «У Іваницького» - на Золотово-рітській, «У Діякова» - на Миколаївській площі (нині площаІ.Франка), «У Лознякова» - на Золотоворітській площі. Номери ймебльовані кімнати, що знаходились далі від центральної частиниміста (переважно на Подолі), коштували всього 30-40 коп. за добу;

«подвір'я», заїжджі та постоялі двори. Особи, які зупиня-лись у Києві на тривалий час, наймали мебльовані кімнати в прива-тних будинках. Довгострокова оренда кімнати «з самоваром і прис-лугою» обходилась квартирантові в 15-20 крб. за місяць, а на око-лицях і в передмісті плата становила всього 5 крб.

Під час щорічних контрактових ярмарків, що проходили в Києвів лютому, в зв'язку зі значним зростанням кількості гостей і ажіо-тажним попитом на житло, ціни в готелях і приватних будинкахзростали в 5-10 разів.

Богомольці, що приходили до київських храмів, зупинялись у«простеньких», але охайних і недорогих або зовсім безоплатних«странноприимницах» Києво-Печерської лаври, Софійського,Михайлівського, Покровського і Братського Богоявленського мона-стирів, на подвір'ях великих церков.

Київська влада прагнула зробити все можливе, щоб гості містаотримували максимум задоволення під час проживання в Києві.Навіть при прокладанні трамвайних ліній враховувалася кількістьготелів, розташованих уздовж маршруту. Хоча при готелях й існу-вали служби з наймання екіпажів, однак ці послуги коштували ду-же дорого, і бідніші клієнти оглядали Київ з трамвайного віконця.

У XIX ст. розгорнулося будівництво готелів і на півдні України.Найрозвиненішим портовим містом стала Одеса, якій у 1817 р.було надано право користування порто-франко терміном на 30 ро-ків, що потім неодноразово подовжувалось до 1859 р. Це сприялорозширенню економічних зв'язків між країнами та народами, пож-вавленню торгівлі, зростанню міста та його населення. Все це йзумовило широкий розвиток готельного господарства. У дореволю-ційній Одесі було 34 готелі та 6 заїжджих дворів. Назви готелівдавали уявлення про географію туризму («Лондонський», «Мар-сель», «Європейський», «Франція» та ін.) або статус пожильців(«Купецький», «Біржа», «Пасаж»).

Однак на той час усе ще тільки створювалось, накопичувавсяєвропейський і світовий досвід, удосконалювалася сфера готельно-го господарства, з кожним роком займаючи дедалі більші площі.