3.2. Класифікація засобів розміщення туристів за ВТО

У міжнародній практиці прийнята стандартна класифікація за-собів розміщення, розроблена експертами Всесвітньої туристськоїорганізації (ВТО). Згідно з нею, всі засоби розміщення поділяютьна дві групи: колективні та індивідуальні. Перші, у свою чергу, під-розділяються на підприємства готельного типу та спеціалізовані.

До колективних засобів розміщення готельного типу, згідноз ДержСТ 51185-98 „Туристичні послуги. Засоби розміщення.Загальні вимоги", належать готелі, мотелі, клуби із проживанням,пансіонати, мебльовані кімнати, гуртожитки тощо.

До спеціалізованих засобів розміщення відносять: санаторії,профілакторії, будинки відпочинку, туристські притулки, стоянки таін., туристські, спортивні бази, бази відпочинку, будинки мисливця(рибалки), конгрес-центри, кемпінги, ботелі, флотелі, ротелі та інші.

До індивідуальних засобів розміщення належать: квартири, кі-мнати в квартирах, будинки, котеджі, що винаймаються.

Розвиток туризму призвів до зростання готельного господарст-ва як головної складової туристичної галузі. Більше того, в умовахпосиленої конкурентної боротьби на міжнародному туристичномуринку, сучасне готельне господарство більшості країн світу виок-ремилось у самостійну галузь економіки.

ВТО, залежно від споживача готельних послуг на сучасно-му готельному ринку, рекомендує виділяти такі типи готелів:

готель „люкс" (на 100-400 номерів), розташовується зде-більшого у центрі міста і надає елітні умови проживання керівни-кам найвищого рівня за дуже високими цінами;

готель високого класу (може мати від 400 до 2000 номе-рів), розташований у межах міста і пропонує широкий спектрпослуг, що надається кваліфікованим персоналом бізнесменам,учасникам конференцій, індивідуальним туристам; він оснащенийдорогими меблями та обладнанням. Ціна проживання вища відпересічної;

готель середнього рівня зорієнтований на широке колоспоживачів, може мати різну кількість номерів. Прагне викорис-товувати сучасні технології, знижуючи експлуатаційні витрати ідотримуючись середнього рівня цін;

^ апарт-готель (від 100 до 400 номерів) пропонує умови,аналогічні до мебльованих кімнат. Ціни коливаються залежно відсезону й умов розміщення. Зорієнтований на бізнесменів чи тури-стів, що зупиняються на тривалий час;

готель економічного класу може бути невеликим, із кі-лькістю номерів від 10 до 150. Розташований поблизу магістра-лей, має невеликий штат персоналу, обмежений набір послуг,добре обладнаний номерний фонд. Споживачами є, як правило,бізнесмени, індивідуальні туристи, які не потребують повногопансіону і прагнуть до фактичної оплати спожитих ними послуг,що передбачає невисокий відсоток надбавки за обслуговування;

мотель призначений для туристів, які подорожують авто-транспортом. Розташований поблизу автотрас, має незначнийштат персоналу і передбачає невисокі ціни при сучасних добреобладнаних номерах;

^ курортний готель може мати від 100 до 500 номерів, зде-більшого віддалений від міста і розташовується поблизу водойм,у мальовничих місцях; пропонує повний набір послуг, має багатоспортивних споруд, дитячих майданчиків; ціни - вищі за середні,зорієнтовані на різні категорії туристів;

> таймшер (від англ. time share, що означає «частина часу»)- це спільне володіння, чи, точніше, довготривала оренда клубнихзасобів розміщення із правом користування ними впродовж певно-го часу (наприклад, одного тижня впродовж 30-50 років і більше,щорічно). Особливість класичного таймшеру - це наявність серти-фікату власності на певний період відпочинку, з можливістю пере-дачі його в спадщину; сертифікат є предметом застави, забезпечен-ня кредиту тощо.

Хоча окремі квартири й продаються індивідуальним власникам,однак повна власність контролюється компанією управління. Цінатаймшеру залежить від особливостей сезону, а також від часу пере-бування. Проживання в менш привабливий період року коштуєзначно дешевше, ніж у сезон найбільшого попиту. Власник номерамає можливість користуватися нерухомістю впродовж певного часу,пропорційно до грошового внеску. Здебільшого «власність» купу-ється на термін від 10 років до безстрокового користування. Часкористування вимірюється тижнями.

На сучасному етапі з'явилась можливість обміну часу і місцявласності між власниками (власник номера-апартамента таймшер-готелю, який знаходиться на морському узбережжі, може обмінятиволодіння цим номером на володіння номером у готелі, розташова-ному на гірськолижному курорті). При цьому обмін може проводи-тися зі збільшенням чи зменшенням часу перебування. Наприклад,тиждень у готелі на Канарських островах рівноцінний двом тижняму Канаді, трьом в Австралії, Новій Зеландії чи Південній Африці.

Отже, класифікація засобів розміщення готельного типу за різ-ними критеріями дозволяє якнайповніше охопити всі аспекти готе-льного бізнесу.

3.3. Типи готельних підприємств за призначенням

Готель - це будівля (чи комплекс будівель) зі складним ціло-добовим технологічним процесом, в якому клієнтам гарантуєтьсянадання номерів (чи місць у номерах), а також додаткових послуг,спрямованих на комфортне, зручне й безпечне споживання готе-льного продукту. Сучасний готель є не тільки місцем проживан-ня; досить часто частина номерного фонду використовується підофіси, тимчасові представництва різних фірм і закладів. Сьогодніготелі надають послуги розміщення найрізноманітнішим клієн-там: учасникам конгресів, ярмарків, конференцій, змагань, конку-рсів; окремим громадянам, які прибули у справах, на відпочинокчи з іншою метою; туристам, які дотримуються певного маршру-ту всередині країни чи з-за кордону тощо.

Виходячи з потреб клієнтури, бувають готелі різного призна-чення і до них ставляться різні вимоги. Залежно від призначенняпроектують і будують готелі:

> для постійного проживання - апарт-готелі надають майжедомашні умови проживання своїм клієнтам, які змушені перебуватиу даному місці через переїзд сім'ї, тривале службове відрядження,відвідування семінарів. Більшість гостей винаймають номер надо-вго, отримуючи досить часто знижку залежно від терміну прожи-вання. Клієнтура готелів поділяється на дві категорії: ті, хто пере-буває у відрядженнях (44 %), і ті, хто відпочиває (56 %).

Головна відмінність цих готелів - це велика корисна площа, якадоповнюється вітальнею зі зручними кріслами і диваном та неве-ликою кухнею із коморою багатофункціонального призначення.

Апартаментні готелі зазвичай надають за ту ж ціну на 25 %більше житлової площі, ніж звичайні готелі в тому ж ціновомудіапазоні. Лідерами на цьому ринку готельних послуг вважаютьсяготелі Embassy Suites (належать і керуються компанією PromusCorporation) і Residence Inns (компанія Marriott). Декілька відомихготельних мереж мають дочірні компанії апартаментних готелів,серед них - Radisson і Choice Hotels, що задають тон в економіч-ному сегменті цього ринку своїми готелями Comfort і Quality Sui-tes, а також ITT Sheraton Suites і Hilton Suites Inc.

В Європі існує різновид апарт-готелів, відомий під назвою«анонімного пансіону», сутність якого полягає в тому, що приватнівласники квартир укладають угоду з агенцією чи турагенцією провикористання своєї житлової площі для потреб розміщення. Якщоапарт-готель - це цілий багатоквартирний будинок, розрахованийтільки на туристів, то «анонімний пансіон» - це проживання в од-ній із квартир звичайного житлового будинку. Як «анонімний пан-сіон» може використовуватися невеликий приватний будинок, вла-сник якого здає декілька кімнат, а в інших - мешкає його сім'я.

Значного поширення у світовій практиці набули пансіони.Проживання в них коштує значно дешевше, ніж у звичайних го-телях. Основна відмінність пансіону від готелю - наявність роз-біжностей із діючими стандартами щодо оснащення та обладнан-ня готелів м'яким та жорстким інвентарем. Пансіон - це так званавільна форма, що застосовується в будівлях, які не проектувалисяяк готелі. Характерною рисою є невеликий номерний фонд (роз-рахований на 10-20 осіб). Найчастіше належить одній сім'ї, яка йобслуговує споживачів. У вартість проживання в пансіоні входитьтільки сніданок, приготований у домашніх умовах. Атмосферазначно привітніша і тепліша, ніж у звичайному готелі, що при-ваблює клієнтів;

транзитні готелі обслуговують будь-який контингент вумовах короткотривалої зупинки. Розташовані вони, як правило,на територіях великих транспортних вузлів: залізничних вокзалів,аеропортів, морських і річкових вокзалів, автовокзалів. Рівеньобслуговування та асортимент послуг мінімальні, харчуванняздебільшого не надається, оскільки заклади харчування передба-чені на вокзалах;

готелі цільового призначення поділяються на готелі ді-лового призначення і готелі для відпочинку. Перші обслуго-вують осіб, які перебувають у ділових поїздках і відрядженнях.Поширеними видами готелів для ділових людей є готелі загально-го типу, відомчі, для нарад та ін.

До готелів ділового призначення ставляться такі вимоги:

1) місцерозташування поблизу адміністративних, громадськихта інших центрів міст без обов' язкової наявності зелених терито-рій для відпочинку і спортивної діяльності;

переважання в номерному фонді одномісних номерів (40-50% від номерного фонду);

обов'язкова організація в номері робочої зони (наявністьписьмового столу, робочого крісла, настільного освітлення, пись-мового приладдя і засобів оргтехніки тощо);

максимальна ізоляція номерів від зовнішнього середовищаз метою забезпечення умов для зосередженої роботи;

наявність приміщень для проведення нарад, переговорів, се-мінарів тощо, бізнес-центру та служб фінансового забезпечення.

Відомчі готелі розраховані переважно на проживання людей,що приїжджають із діловими цілями до певного відомства, закла-ду чи підприємства. Тому й розташовуються вони поблизу цьоговідомства чи в місцях, які зручно зв'язані з ним громадським тра-нспортом. Цей тип готелів був поширений на території СРСР. Закордоном поширене будівництво спеціальних типів готелів длянарад, які іноді називаються «конгрес-готелями» чи «конференц-готелями», а також готелів для ділових людей - «бізнес-готелів»;

> готелі для відпочинку повинні відповідати таким вимогам:

розташовуватися серед зелених масивів, максимально від-далених від міських центрів;

обов' язковою є наявність зелених територій, обладнанихдля відпочинку і занять спортом;

у номерному фонді повинні переважати двомісні номери;

обов' язкова наявність дитячих майданчиків, приміщень дляігор і розваг.

При цьому кожний готель для відпочинку має свої власні ха-рактерні особливості. Вони бувають курортними, стаціонарнимиі туристсько-екскурсійними.

Курортні готелі призначені для відносно тривалого відпочин-ку на одному місці, з можливістю профілактичного лікування чиоздоровлення. Для цього передбачаються приміщення лікувально-оздоровчого призначення відповідно до основного профілю куро-рту, можлива також організація дієтичного харчування. Курортніготелі мають розвинутий склад приміщень культурно-масовогообслуговування (зали багатофункціонального призначення, холидля відпочинку, бібліотеки, більярдні, приміщення для ігор тощо),а також приміщення й споруди спортивного призначення (басей-ни, спортзали, спортмайданчики та ін.). Номерний фонд курорт-них готелів складається переважно з одно-двомісних номерів.Будують курортні готелі в місцях із найсприятливішими природ-но-кліматичними даними: на морських узбережжях, поблизу озер,цілющих джерел, у гірській місцевості.

Стаціонарні готелі призначені переважно для сімейного від-починку, тому вони повинні мати приміщення для ігор дітей, вт. ч. і під наглядом персоналу, для спортивно-оздоровчих занять тарозваг. У номерному фонді повинна бути передбачена системаоб'єднання житлових номерів.

Туристсько-екскурсійні готелі призначені для туристів, які від-почивають активно. Туристські готелі будують як у містах, так і заїх межами, поблизу об'єктів туристської привабливості, у місцях ізгарними природними чинниками, часто поблизу зелених масивів.

Особливість туристичних готелів - наявність приміщень тури-стського обслуговування, а також туристсько-методичних кабіне-тів та інструкторських. У туристсько-спортивних готелях перед-бачають пункти прокату туристичного та спортивного інвентарю іспорядження (лиж, ковзанів, мисливського та рибальського спо-рядження, човнів, байдарок тощо). Залежно від специфіки турист-сько-спортивного готелю набір цих приміщень відрізняється.

Туристські готелі доцільно розміщувати на маршрутах пере-сування туристів, які надають перевагу культурним і пізнавальнимвидам туризму, а також у складі туристсько-спортивних комплек-сів для осілих видів спортивного туризму зі здійсненням коротко-тривалих радіальних походів.

Туристичні бази як традиційний тип закладу туризму із рег-ламентованим контингентом відпочиваючих, режимом заванта-ження, експлуатації та розпорядком роботи призначаються дляприйому на відпочинок і обслуговування переважно плановихтуристичних груп, які подорожують маршрутами, прокладенимипо спеціально розроблених і обладнаних пішохідних, лижних,водних, гірських, кінних, санних, велосипедних, автобусних абокомбінованих туристських трасах.

Туристичні бази найчастіше знаходяться у приміських зонахвідпочинку, у складі туристсько-оздоровчих комплексів чи райо-нів. Експлуатуються вони здебільшого як головні заклади туриз-му для організації мандрівок по радіальних, лінійних і кільцевихмаршрутах із тривалим (4-10 днів) перебуванням основного кон-тингенту туристів власне на самій базі.

На практиці значного поширення набуло розміщення туристич-них баз (туристичних готелів) безпосередньо в будинках-пам'яткахархітектури й історичних визначних місцях. Із цією метою прово-диться реставрація старих будинків, архітектурних ансамблів ізчастковим переплануванням відповідно до нового функціональногопризначення. У цих випадках туристські бази поєднують функціїзасобів розміщення, специфічного туристичного обслуговування, атакож об' єктів показу, що забезпечує задоволення туристських пот-реб екзотичного характеру. Цей вид діяльності дозволяє зберегтицінну історичну і культурну спадщину.

У проміжних пунктах туристичних маршрутів створюютьсятуристичні станції з терміном перебування від 3-х до 5-ти діб,переважно в малозаселених місцевостях, для надання послуг гос-тинності (житло, харчування), набору культурно-побутових пос-луг і спортивного обслуговування туристів.

Різновидом туристичних станцій є туристичні притулки, спе-цифіка яких полягає в короткочасності прийому та обслуговуван-ня туристів наприкінці окремих етапів туристичного маршруту.Нетривале перебування туристів у притулку (до 2-х діб) дозволяєспростити обслуговування, надаючи їм тільки основні послуги. Вособливо важкодоступних місцях туристичного маршруту як тра-нзитні стоянки використовуються туристичні хатинки, які такожрозраховані на нетривале перебування.