4.1. Проблеми створення міжнародної класифікації готелів : основи готельної справи : B-ko.com : Книги для студентів

4.1. Проблеми створення міжнародної класифікації готелів

Класифікація готелів - це визначення відповідності конкретногоготелю і номерів критеріям або стандартам обслуговування. Прийня-та в кожній країні класифікація містить категорію розрядності, що єякісним параметром стандарту. Розрядність готелю впливає на йогопрестиж, формування клієнтури, вартість готельних послуг тощо.

При атестації готелю для присвоєння йому певної категоріївраховують вимоги, що ставляться до:

будинку та прилеглої території;

номерного фонду;

технічного устаткування;

оснащення меблями;

предметів санітарно-гігієнічного оснащення номера;

загальних приміщень;

приміщень для надання послуг харчування;

послуг, що пропонуються підприємствами розміщення;

персоналу та його підготовки тощо.

Проблеми розробки та введення єдиної міжнародної класифі-кації готелів належать до найскладніших у туристичній галузі. Вбагатьох країнах Європи найпоширенішою є зіркова система кла-сифікації готелів. За час її існування дотепер так і не сформувалиєдині правила присвоєння готелям певної категорії. У більшостікраїн кількість «зірок» на фасаді готелю - справа абсолютно доб-ровільна. На жаль, сьогодні «зірковість» готелів діє як своєріднапринада для туристів. У різних країнах навіть готелі з однаковоюкількістю «зірок» можуть відрізнятися за рівнем сервісу, комфор-тності номерів, місцем розташування тощо.

Всесвітня туристична організація (ВТО) у 1972 р. спробувалапокласти край цьому «параду зірок» і запровадити універсальнусистему класифікації готелів. Секретаріат ВТО виніс на розглядміжнародним готельним компаніям новий перелік правил длявизначення «зірковості» готелів. Згідно з цією класифікацієюготелеві може бути присвоєна одна з п'яти категорій залежно відобладнання, рівня комфорту та набору послуг, що пропонуються.

За даними Міжнародної Готельної Асоціації (МГА), на сьогодніофіційна система класифікації прийнята тільки в 64 країнах світу, в11 - вона знаходиться на стадії розробки, в 58 - готелі не маютьєдиної класифікації. Серед останніх такі країни масового туризму,як Великобританія, США та Японія. Проте ця система класифікаціїне була схвалена національними членами МГА. Більшість країнвизнали неможливість створення єдиної міжнародної системи кла-сифікації готелів через неоднозначність підходів до оцінки якостіобслуговування, несхожість кліматичних та інших умов. Потрібнийчас для того, щоб більшість країн внесла свої пропозиції до даноїкласифікації, що зробить її ефективнішою і прийнятнішою.

Сьогодні у світі діє близько тридцяти різних систем класифіка-ції готелів. Навіть в окремих країнах класифікація готелів далека відоднозначності.

При всій різноманітності національних оціночних систем іс-нують головні критерії класифікації готелів за рівнем комфорту,які можна об'єднати у дві групи:

Статичні показники комфорту, які визначаються на етапіпроектування та зведення споруди готелю й залежать від архітек-турно-планувальних особливостей будівлі, функціональногоскладу та площі приміщень, їхнього технічного оснащення. Ста-тичні показники залишаються незмінними впродовж багатьохроків і саме вони є основою щодо оцінки рівня комфортності го-телю. Без зміни цих показників неможливо кардинально змінитий рівень комфорту. Прикладом класифікації за цими ознакамиможе бути австрійська система класифікації.

Динамічні показники комфорту, які визначаються на етапіексплуатації готелю: характеристики санітарного стану примі-щень, асортимент і якість процесу надання послуг, кваліфікація тапрофесійні навички персоналу, культура спілкування тощо. Ціпоказники легше піддаються вдосконаленню.

Отже, рівень комфорту - це комплексний критерій, складо-вими якого є:

стан номерного фонду: площа номерів (у м2), частка од-номісних (однокімнатних), багатокімнатних номерів, но-мерів-апартаментів, наявність зручностей тощо;

стан меблів, інвентарю, предметів санітарно-гігієнічногопризначення та ін.;

наявність і стан закладів харчування: ресторанів, кафе, ба-рів тощо;

стан будівлі, під'їзних шляхів, облаштування прилеглої доготелю території;

інформаційне забезпечення і технічне оснащення, в т.ч.наявність телефонного, супутникового зв'язку, телевізо-рів, холодильників, міні-барів, міні-сейфів тощо;

забезпечення можливості надання додаткових платних ібезкоштовних послуг.

Вищезазначені критерії оцінюються практично в усіх існую-чих на сьогодні системах класифікації готелів. Окрім того, низкавимог ставиться і до персоналу та його підготовки: освіти, квалі-фікації, віку, стану здоров'я, знання іноземних мов, зовнішньоговигляду тощо.

Відтак у міжнародній системі стандартизації та сертифікаціїпослуг готелів на сучасному етапі співіснують два підходи:

1. Кількісний - коли при віднесенні готелю до певної катего-рії беруться до уваги нормативи площі приміщень, відсотковогоспіввідношення кількості номерів із санвузлом, телефоном таіншими зручностями до загальної кількості місць, наявність від-повідного асортименту послуг. Більшість таких показників можнаподати у цифровому вигляді;

1. Якісний - коли оцінюється місце розташування готелю ві-дповідно до його призначення, якісні показники процесу наданняпослуг, санітарний стан території та будівлі, досконалість меблівта обладнання, рівень кваліфікації персоналу тощо. У цьому ви-падку оцінка дається у певній кількості балів. Але, на жаль, частозастосовуються недостатньо конкретні критерії оцінки, на зразок«гарний район», «зручні ліжка», «доброякісне харчування», «дос-відчений персонал».

Рівень комфорту лежить в основі практично всіх 30-ти системкласифікації готелів. Найпоширенішими серед них є:

європейська чи, як її часто називають, система зірок, що за-стосовується у Франції, Австрії, Угорщині, Єгипті, Росії та іншихдержавах, які беруть участь у міжнародному туристському обміні;

система букв (А, В, С, D), яка використовується у Греції;

система «корон» чи «ключів», характерна для Великобри-танії та ін.