4.4. Класифікація готелів в Україні і країнах СНД : основи готельної справи : B-ko.com : Книги для студентів

4.4. Класифікація готелів в Україні і країнах СНД

Вперше класифікацію готельного фонду України було здійс-нено в 50-ті роки XX ст. у межах загальної для СРСР системикласифікації готелів і готельних номерів. Першу систему класифі-кації було затверджено Постановою Ради Міністрів СРСР від 14лютого 1952 р., згідно з якою готельні підприємства поділялися на4 розряди:

IVрозряд - підприємства типу гуртожитків, будинків для при-їжджих, кімнат для ночівлі при вокзалах із наданням лише місцядля ночівлі та відпочинку;

IIIрозряд - готельні підприємства з водогоном і каналізацією;

II розряд - готелі з системою першочергових послуг: водого-ном і каналізацією, опаленням, телефонним зв'язком, рестораномабо буфетом;

І розряд - готелі із добре вмебльованим та оформленим номе-рним фондом, що надавали необхідні послуги за допомогою влас-них служб обслуговування, в т.ч. служби прийому, бюро обслуго-вування, перукарні та ін.

Готелі, які перевищували рівень комфорту І розряду, відноси-лися до позарозрядних. До них ставилася ціла низка вимог, пов'я-заних з архітектурною характеристикою споруди, впорядкованіс-тю прилеглої території, інженерно-технічним оснащенням, рівнемрозвитку служб обслуговування та широтою асортименту послуг.Ця класифікація враховувала мінімальні вимоги до готельногокомфорту (в основному кількісного характеру), а за відправнуточку було взято примітивне приміщення для ночівлі та відпочи-нку. Такий тип класифікації відповідав тогочасному стану готель-ного фонду СРСР, який формували переважно підприємства сере-днього якісного рівня.

Упродовж 60-70-х років ХХ століття якісна характеристикаготельного фонду СРСР значно змінилася. Підвищилася комфор-тність новозбудованих готелів, до проектів яких почали включатиприміщення культурного, спортивного та розважального призна-чення: конференц-зали, басейни, сауни, бари, вар'єте. Значна ува-га приділялась таким елементам комфорту, як кондиціонуванняповітря, індивідуальна сигналізація, аудіо- та відеообладнання,системи автоматичного управління процесом обслуговування.Багато старих готелів було реконструйовано й переобладнано.Постала потреба перегляду діючої класифікації.

У 1979 р. Держкомцін СРСР видав «Положення про віднесен-ня готелів до розрядів, а номерів у них до категорій», яке набралочинності з 1 квітня 1984 р. Дія цього документа поширювалася навсі готелі, мотелі, туристичні бази й пансіонати СРСР незалежновід відомчого підпорядкування. Відправною точкою став макси-мальний набір вимог до готелів «міжнародного класу». Такихготелів налічувалося лише чотири на території СРСР - «Космос»та «Міжнародний» у Москві, «Прибалтійський» і «Пулковський»у Ленінграді. Вони були віднесені до розряду «Люкс». Зі знижен-ням вимог знижувався й розряд готелю: Вищий А, Вищий Б, І, II,III. До IV розряду відносили готельні підприємства, що не відпо-відали мінімальному набору вимог. Номери в готелях відносилидо категорій: вища, І, II, III і IV.

Проте вже в 70-80-х роках готельний фонд СРСР характеризу-вався значною якісною різноманітністю. Використання «кількіс-ного» типу класифікації призводило до того, що однаковий роз-ряд часто надавався готелям різного якісного рівня, з' явиласяхибна практика підвищення розрядності готелю за рахунок збі-льшення переліку послуг, кількості зручностей у номері, тобто -шляхом зміни динамічних показників без урахування їхньої якос-ті та будівельного стандарту. Наприклад, у номерах встановлюва-ли телефони, телевізори, холодильники без урахування розміруплощі, особливостей інтер'єру. При формальному підвищенні цепрактично знижувало комфортність номеру.

Крім того, рівень обслуговування в готелях для іноземних го-стей системи «Інтурист» був значно вищим, ніж у інших комуна-льних готелях одного з ними розряду. На міжнародному туристи-чному ринку «Інтурист» був змушений застосовувати іншу кла-сифікацію засобів розміщення за рівнем комфорту - «first class»,«international class». За цією системою всі готелі поділялись на 2типи: для короткочасного перебування туристів і бізнесменів тарекреаційні. Готель міг бути віднесений до однієї з п'яти зірок заумови, якщо буде набрана необхідна сума балів, за якими оціню-валися відповідні вимоги до його будівлі, меблів, обладнання,характеристики номерного фонду, підприємств харчування, асор-тименту та якості послуг. Якість послуг готелю оцінювалась на«відмінно», «добре» і «задовільно», а також відображалась у пев-ній кількості балів для кожного з показників. Бальна система кла-сифікації «Інтуристу», яка може бути віднесена до «якісного»типу класифікацій, більше відповідала міжнародним стандартамоцінки готелів і стану готельної бази СРСР кінця 80-х років.

До початку 90-х років ці дві системи класифікації існували вкраїні паралельно, а частина готелів оцінювалась у двох системах.Після розпаду СРСР та здобуття Україною статусу незалежноїдержави, скасування Держкомінтуристу СРСР, усі документи, щовизначали порядок класифікації готелів, фактично втратили чин-ність. До 1993 р. готелі формально зберігали розряди та категорії,але офіційної системи їхньої класифікації не існувало. Наприкінці1993 р. Російським Технічним комітетом зі стандартизації буларозроблена система класифікації готелів (мотелів) Російської Фе-дерації «Туристично-екскурсійне обслуговування». Вона булавведена в дію як Державний стандарт Російської Федерації Пос-тановою Держстандарту Росії від 21 лютого 1994 р. Державнийстандарт (ГОСТ Р 50645-94) мав назву «Туристично-екскурсійнеобслуговування. Класифікація готелів» і включав вимоги до готе-лів різних категорій - від 1 до 5 зірок. Стандарт застосовувавсяпри сертифікації готелів (мотелів) Росії.

Згідно з Угодою про проведення узгодженої політики в галузістандартизації, метрології та сертифікації держав-учасниць СНД, уберезні 1996 р. Держстандарт України видав наказ про введення наїї території з 1 січня 1997 р. міждержавних стандартів у сфері пос-луг населенню, в тому числі у галузі туристично-екскурсійногообслуговування. А міжнародним стандартом класифікації готеліввизнано російський державний стандарт, де йдеться, що класифіка-ція готелів здійснюється за категоріями і базується вона на компле-ксі вимог до матеріально-технічного забезпечення, номенклатури іякості послуг, що надаються, рівня обслуговування. Категорія поз-начається спеціальним символом - «*» (зірка). Кількість зірок зро-стає згідно з підвищенням рівня якості послуг. Готелі класифіку-ються за п'ятьма категоріями, мотелі - за чотирма.

В Україні ця робота лише розпочинається. Тому уніфікувати,тобто наближати до світового рівня, необхідно насамперед якістьматеріальної бази готельного господарства. Критерії оцінки якос-ті готельного обслуговування та систему стандартів класифікаціїготелів доцільно будувати так, щоб результат сертифікації (кіль-кість зірок, присвоєних готелю) дійсно відповідав високому рів-ню комфорту з точки зору іноземного та вітчизняного споживачаяк щодо технічної якості матеріально-технічної бази, так і стосов-но якості роботи персоналу.

При розробці вимог до вітчизняних готелів різних категорійвзяті до уваги рекомендації регіональної європейської системикласифікації. Показники оцінки системи вимог до вітчизнянихпідприємств розміщення враховують сучасні вимоги до спорудиготелю, його технічного обладнання, наявності зручностей длягостя в номері, а також до приміщень загального користування,громадського харчування, асортименту побутових та інших пос-луг. Але більшість вимог оцінюється за кількісними показниками:площею приміщень, розмірами та кількістю необхідних меблів,переліком обладнання, інвентарю, забезпеченням предметамисанітарно-гігієнічного призначення, відсотковим співвідношен-ням типів номерів, а відповідність матеріальної бази та функціо-нальної якості послуг готелю вимогам певної категорії фіксуєтьсяоцінкою «відповідає» чи «не відповідає» нормативній документа-ції. Наприклад, важко оцінити однозначно «здатність персоналудо створення в готелі атмосфери гостинності» та «виявлення доб-розичливості щодо клієнтів» або «наявність умов для прийому йобслуговування інвалідів, що користуються кріслами на колесах»,«відповідність показників мікроклімату в приміщеннях для об-слуговування туристів установленим санітарно-гігієнічним вимо-гам», «ступінь зручності під'їзних шляхів» та «упорядкованостітериторії готелю» тощо.

Необхідно розробити українську (національну) систему серти-фікації готельних послуг, яка б враховувала як «статичні», так і«динамічні» критерії оцінки якості обслуговування та сучаснийстан матеріально-технічної бази з урахуванням типів підприємствготельного господарства (готелі, мотелі, кемпінги) та їх спеціаліза-ції (ділові, рекреаційні, спортивні, мобільні тощо). Крім того, сут-тєві відмінності мають колективні засоби розміщення (готельні,туристичні комплекси, кемпінги) та індивідуальні (бунґало, намет,ротель), що також необхідно враховувати при формуванні системисертифікації послуг розміщення окремих категорій клієнтів.

У 2004 р. в Україні був переглянутий Державний стандарт«Туристсько-екскурсійне обслуговування. Класифікація готелів» івведений в дію Національний стандарт ДСТУ 4269:2003 «Послу-ги туристичні. Класифікація готелів», який встановлює класифі-кацію готелів та аналогічних засобів розміщення незалежно відформ власності та відомчої належності. Він придатний для засто-сування з метою сертифікації готельних послуг (див. додаток А).

Класифікацію готелів та аналогічних засобів розміщення закатегоріями здійснюють згідно із загальною характеристикоюготелю, яку визначають комплексом вимог до матеріально-технічної оснащеності, переліку послуг, що надаються та кваліфі-кації персоналу.

Запитання та завдання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття «класифікація готелів». Назвіть ви-моги, які враховують при атестації готелю для присвоєння йому певноїкатегорії.

Коли Всесвітня туристична організація спробувала запровадитиуніверсальну систему класифікації готелів? Чому на сьогодні існує про-блема створення міжнародної системи класифікації готелів у світі?Скільки систем класифікації готелів діє у світі?

Охарактеризуйте критерії класифікації готелів за рівнем комфо-рту. Назвіть складові рівня комфорту.

Розкрийте сутність кількісного та якісного підходів при станда-ртизації і сертифікації готельних послуг.

Охарактеризуйте особливості американської системи класифі-кації готелів і мотелів.

Назвіть вимоги, які враховуються при французькій системі кла-сифікації готелів. Розкрийте особливості індійської системи класифі-кації готелів.

Охарактеризуйте особливості грецької та німецької систем кла-сифікації готелів.

Опишіть принципи класифікації готелів у Великобританії, Іспаніїта країнах Скандинавії.

Охарактеризуйте підходи до класифікації готелів усередині го-тельних ланцюгів.

Опишіть етапи створення класифікації готелів в Україні.

РОЗДІЛ 2

ОСНОВНІ ФОНДИ ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА

5. ПРИЗНАЧЕННЯ ГОТЕЛІВ, ЇХ РОЗТАШУВАННЯ УСТРУКТУРІ МІСТА

Розвиток архітектурних форм будівлі готелю.

Сучасні архітектурні концепції готельних будівель.

Особливості вибору майданчиків для будівництва готельних

комплексів.

Тенденції розташування готельних комплексів у структурі міста.

5.1. Розвиток архітектурних форм будівлі готелю

Будівля готелю посідає особливе місце серед різноманітнихспоруд якнайширшого функціонального призначення. Вона відо-бражає, як правило, соціально-економічні умови розвитку суспі-льства, характер взаємовідносин у ньому, рівень культури і побу-ту. Форма будівлі впродовж століть піддавалась постійним змі-нам, проте характер і вид обслуговування визначили її основи іспецифіку, які вирізняють її серед інших будівель загальної місь-кої забудови.

Розвиток форми будівлі готелю впродовж всієї історії свід-чить про тісний зв'язок цього виду архітектури з розвитком сус-пільного життя. В періоди її розквіту створювалися будівлі зіскладною і багатою формою, в періоди застою - практично єди-ною формою є примітивне укриття. Крім того, не всі наявні відо-мості про стан готельної справи в будь-яку епоху можуть бутидоповнені планами і малюнками будівель постоялих дворів тогоперіоду.

Виходячи з описів археологами найперших об'єктів розміщення- постоялих дворів, караван-сараїв, «странноприимньїх» будинків,дорожніх інн-готелів та ін., можна зробити певні висновки:

1. Внутрішні приміщення за їхнім функціональним призна-ченням поділялись на житлові (кімнати для сну), громадські (хо-ли, вестибулі, коридори), підсобні (склади для зберігання товарів,конюшні), технічні (приміщення для підігрівання води в басей-нах, де гості мили ноги й купались).

Послуги об'єктів розміщення не обмежувались вищезазна-ченими. Були також крамниці, де продавались товари першої не-обхідності; кухні, де готувалась їжа для клієнтів; майстерні з ре-монту одягу і взуття. Тобто основна послуга (надання ночівлі)доповнювалась певним переліком інших.

Міцні стіни й обмежена кількість входів дозволяли за потре-би витримати осаду, захиститися від грабіжників і розбійників, прощо достеменно відомо з різноманітних письмових джерел. Ці жджерела містять свідчення про нормативні акти, прийняті правите -лями держав, які покладали відповідальність за безпечне перебу-вання мандрівників на об'єктах розміщення на їхніх власників.

Фрески, різні предмети декоративного оздоблення свідчатьпро залучення до оформлення інтер'єрів художників, садівників-декораторів та інших фахівців.

Розташування об'єктів розміщення поблизу пожвавленихшляхів, в населених пунктах, у місцях масового скупчення людейсвідчить про цілеспрямовану орієнтацію на обслуговування ши-рокого контингенту клієнтів.

Постоялі чи гостинні двори були тим місцем, де зустрічались мі-сцеві мешканці і мандрівники, де обговорювались події і відбувавсяобмін думками, укладались різноманітні угоди. Очевидно, ця атмос-фера невимушеного спілкування, що дозволяла швидко знайти спі-льну мову незнайомим людям, приваблювала тих, хто подорожувавіз метою розширення своїх знань про світ і людську природу.