8.1. Характеристика санітарно-технічного устаткування : основи готельної справи : B-ko.com : Книги для студентів

8.1. Характеристика санітарно-технічного устаткування

8.1.1. Облаштування господарсько-питного водогону та каналізації

Однією з основних проблем є постачання готельного комплек-су водою для питних і господарських потреб та у зв'язку з цимоснащення споруди відповідним водогінно-каналізаційним устат-куванням. Готельні споруди, що будуються на освоєних територі-ях, забезпечуються водою від міської водогінної мережі. Невеликіж об' єкти (пансіонати, бази відпочинку в курортних місцевостях)будуються на неосвоєних територіях, мають самостійне водопо-стачання з річок, свердловин або колодязів.

Водогінна мережа забезпечує будівлю готельного комплексуводою для питних і господарсько-виробничих потреб. Разом іззабезпеченням готелю холодною водою діють системи гарячого іпожежного водопостачання.

Якість і температура води, що подається до готельного компле-ксу, повинні відповідати вимогам стандартів. Витрати води обчис-люються окремо для систем холодного і гарячого водопостачання.На одного мешканця готелю може припадати до 300 л води на добу.Фактичне споживання води також розраховується витратою води помісцях водозабору (у номерному фонді, по окремих допоміжнихприміщеннях - у пральні, сауні, басейні, на кондиціонування то-що). Розраховується питома витрата води з розрахунку на одиницюпропускної спроможності готельного комплексу.

Водопровідна вода в готельних об' єктах, будинках відпочинку,пансіонатах тощо повинна бути придатна для пиття незалежно відтого, для яких цілей вона використовується. Придатність визнача-ється лабораторіями санітарно-епідеміологічного нагляду. Водоп-ровідна вода з міської мережі повинна відповідати всім вимогам іпри цьому не має бути потреби у застосуванні додаткових засобів

для поліпшення її якості.

Внутрішня водогінна система складається з таких елементів:

вводу (перпендикулярного до будівлі відрізку труби відзовнішньої магістралі до водомірного вузла);

водомірного вузла, головною частиною якого є водомір,що служить для обліку витрат води;

водопровідної мережі будівлі з арматурою від водомірноговузла до місць споживання;

водонапірно-запасних баків, які встановлюються в найви-щій точці системи, що дозволяє створити не тільки певний запасводи, але й необхідний тиск у внутрішній мережі, а це забезпечуєбезперебійну подачу води в найвищі і найвіддаленіші точки водо-розбору, незалежно від тиску води в зовнішній магістралі;

насосів, що служать для подачі води у внутрішню мережу,коли тиск води в зовнішній мережі для цього недостатній.

У тому випадку, коли міський тиск не забезпечує подачу водидо верхніх водорозбірних точок, в будівлі готелю передбачаєтьсяводопідкачування. Існують два види підкачування: у часи пік іпостійне. Підкачування в часи пік проводиться з допомогою насо-су, встановленого на вводі, і здійснюється, як правило, в автома-тичному режимі. Якщо міський тиск постійно не забезпечує ціло-добову подачу води до верхніх водорозбірних точок, передбача-ється постійне підкачування, тобто цілодобове.

За призначенням внутрішній водогін буває господарсько-питним, виробничим і протипожежним. У готелях виробничийводогін практично не застосовується.

Каналізаційне устаткування готельних об'єктів тісно пов'я-зане з водопровідним як із погляду проектування, так і експлуата-ції. Каналізаційними трубами відводять забруднену воду (з кухні,лазень, пральні, басейнів тощо) та атмосферні опади (дощові тапри таненні снігу).

Каналізаційні стоки через різні санітарні пристрої (раковини,умивальники, унітази, решітки в підлогах) потрапляють по відві-дних трубах у колектор міської мережі або у власну мережу. Оскі-льки під час відведення стоків у трубах відбуваються процесигниття, то між відведенням і кожним приймачем стічних вод вста-новлюють сифони, що перешкоджають потраплянню газів з ме-режі в приміщення. Надходження ж повітря (кисню) в труби здій-снюється за допомогою витяжних труб, які виводяться вище запокрівлю споруди - це т.зв. відкрита каналізаційна деаерація.

Каналізаційні труби поділяються на горизонтальні, вертика-льні та відгалужені. Головний канал сполучає будівлю з вулич-ною каналізацією.

Каналізаційні та водогінні труби, а також їхній захист можутьбути замасковані, проте легкодоступні для обслуговування. Верти-кально і горизонтально прокладені каналізаційні труби необхідноретельно і щільно з' єднувати для запобігання затопленню готель-них номерів та ресторанних залів, газовиділенню через нещільнез' єднання каналізаційних труб і підмиванню фундаментів будівель.

Відвідні труби потрібно згруповувати і прокладати так, щоб доних був забезпечений доступ з усіх боків; не бажано прокладати їхчерез приміщення, що відвідуються найчастіше. Варто також пе-редбачити додаткові відгалуження, які могли б використовуватисяза потреби. Підбір діаметрів і перетинів каналізаційних відведеньприймаються відповідно до діючих санітарних норм і правил.

8.1.2. Протипожежний водогін та системи пожежогасіння

Протипожежний водогін створюється в кількох варіантах: найча-стіше як самостійна система внутрішнього водопроводу, проте бува-ють і спільні з господарсько-питним або виробничим водогоном.

Система протипожежного водогону складається з мережі ма-гістральних трубопроводів і стояків (розподільчих ліній), пожеж-них кранів, а за необхідності й водонапірних установок (насосів,водонапірних баків, пневматичних пристроїв).

Пожежні крани розміщують на стояку вентиляції в навіснихабо вбудованих шафах на висоті 1,35 м від підлоги. Вони встано-влюються в легкодоступних місцях - вестибулях, коридорах, про-ходах, сходових майданчиках будівлі готелів.

Норма витрати води і кількість струменів залежать від містко-сті, висоти і призначення будівлі. На один струмінь мінімальнавитрата води нормується від 2,5 до 5 л/с; а розрахункова кількістькомпактних струменів - від 1 до 8.

Електродвигуни насосів повинні безперебійно постачатися віддвох незалежних один від одного джерел живлення.

У системах водопроводу з водонапірними баками недотор-канний протипожежний запас води дорівнює кількості, необхід-ній для гасіння пожежі впродовж 10 хвилин при ручному або ав-томатичному включенні пожежних насосів.

Автоматичні системи пожежогасіння бувають спринклер-ними і дренчерними. Спринклерні установки є змонтованою роз-подільчою системою труб, що знаходиться під перекриттям за-хищеного приміщення, із вмонтованими в неї спринклернимиголовками (розприскувачами), які спрацьовують при температурі72, 93, 141, 182 °С. Труби розподільчої мережі перебувають пос-тійно під тиском і забезпечуються водою автоматично. Дренчерніустановки, на відміну від спринклерних, обладнані розприскува-чами-дренчерами. Якщо в перших установках розкриваютьсятільки ті спринклери, що розташовані над вогнищем пожежі, то вдренчерних - вода надходить відразу з усіх дренчерних головок.

8.1.3. Гаряче водопостачання готельних комплексів

Системи гарячого водопостачання (ГВП) бувають із центра-лізованим і децентралізованим, місцевим приготуванням гарячоїводи, яка витрачається на побутові і виробничі потреби.

Система гарячого водопостачання охоплює установку для нагрі-вання холодної води до температури не вище 75 °С і мережу розвід-них трубопроводів. З цієї метою використовуються швидкісні про-точні водонагрівачі. Вода в них протікає зі значною швидкістю черезнагрівальні трубки, які підігріваються водою з тепломережі, що про-ходить усередині корпусу водонагрівача і омиває їх.

Системи централізованого гарячого водопостачання класи-фікуються за способом:

а)         подачі води споживачам - закрита, тобто без розриву стру-меня (під натиском зовнішнього водопроводу) і відкрита - з ба-ками-акумуляторами;

б)         акумуляції гарячої води - з баками-акумуляторами і без них;

в)         циркуляції - з природною циркуляцією, примусовою і змішані.

Централізована система гарячого водопостачання включає:водопідігрівачі; мережу, що складається з трубопроводів, які по-дають і розподіляють воду, та циркуляційних (зворотних), мере-жного устаткування (компенсаторів, обладнання для відведенняповітря, водозабірної, запобіжної арматури); регулюючі та конт-рольно-вимірювальні пристрої (регулятори витрати і тиску, тер-мореле та ін.); циркуляційні насоси.

Внутрішні системи ГВП можуть бути тупиковими і циркуля-ційними. Перші характеризуються тим, що вода, яка надійшла достояка, в разі відсутності розбору застоюється та вистигає. Цепризводить до великого зливу водопровідної води. Циркуляційнісистеми мають стояки, які дозволяють повернути невикористануводу до бойлера для підігрівання. Ці системи значно економічні-ші, ніж тупикові.

Останнім часом, у зв'язку з низьким завантаженням, деякі го-телі переходять на нові методи приготування гарячої води. Дляцього використовуються електричні водонагрівальні прилади, яківстановлюються в кожному номері.

8.1.4. Системи опалення в готелях

Система опалення в готелях повинна створювати стабільнийтемпературний режим під час опалювального сезону та комфортнігігієнічні умови відповідно до вимог. Упродовж усього опалюва-льного сезону система опалення повинна працювати безперебійноі при мінімальних витратах тепла забезпечувати нормальну тем-пературу в усіх приміщеннях.

Системи опалення поділяються на місцеві і центральні. До мі-сцевих систем відносять такі, де всі основні елементи об'єднані водин пристрій. Такими системами є печі, газове і електричне опа-лення. Радіус їхньої дії обмежений одним або двома суміжнимиприміщеннями.

У центральних системах джерело тепла винесене за межіопалювальних приміщень або взагалі за межі будівлі.

У готельних комплексах застосовують такі системи опалення:

1. Водяне опалення. Найпростішим для обслуговування і най-дешевшим з експлуатаційної точки зору в невеликих готельнихкомплексах, об'єм яких не перевищує 10 тис. м2, є водяне гравіта-ційне опалення. Для великих об'єктів застосовується насосне во-дяне опалення, що ґрунтується на примусовій циркуляції води внагрівальних пристроях.

Опалення парою низького тиску найчастіше використову-ється в установках нагрівання води, пральних установках і окре-мих апаратах (пароповітряних апаратах, протипожежних установ-ках, сушарках), а також у кухнях чи варильних котлах. Пара маєтиск до 0,5 атмосфер і температуру до 110 °С.

Принцип дії даної системи опалення полягає в генерації парив котлах. Ця пара підводиться по трубах до опалювальних при-строїв, де конденсується. Конденсат відводиться по трубі безпо-середньо в котел або в конденсаційний бак; звідти вода перекачу-ється в паровий котел і знову піддається випаровуванню.

Повітряне опалення. Опалення виробничих приміщень і то-ргових залів ресторану повітрям проводиться за допомогою вен-тиляційних установок, які одночасно виконують роль вентиляціїта опалення. Для опалення використовуються пароповітряні апа-рати, обладнані нагрівачем, до якого підведена пара низького тис-ку, і вентилятором, які працюють за принципом засмоктуванняповітря з приміщення або ззовні.

Променеве опалення. У цьому випадку нагрівальні каналирозміщуються в конструкції стель, у панелях стін, підлозі чи пере-городках. При променевому опаленні нагріваються поверхні буді-вельних конструкцій (стеля, стіна), які передають тепло повітрю.Температура поверхні обігріву коливається в межах 30-50 °С.

Калориферна система не тільки нагріває повітря, але й зво-ложує та очищає його за допомогою спеціальних фільтрів.

У багатьох готельних комплексах успішно застосовується еле-ктроопалювальна система під покриттям підлоги.

Теплопостачання готельних комплексів від тепломереж здійс-нюється за договором із постачальником тепла споживачам. Роз-рахунок за теплопостачання залежить від об'єму приміщень івитрат гарячої води. У випадку такого теплопостачання більшістьготельних комплексів обладнують вузли обліку теплових ресурсів,що знижує витрати.

8.1.5. Кондиціонування і вентиляція повітря

Сучасне інженерно-технічне обладнання здатне створювати вготелях будь-які параметри повітряного режиму, що забезпечуютьповний екологічний комфорт людини. Це устаткування дозволяєзбагачувати повітря киснем, нагрівати його або охолоджувати,сушити або зволожувати, очищати від пилу або інших забруднень,ароматизувати. З цієї метою використовуються спеціальні устано-вки, які називаються кондиціонерами. Нагадаємо, що температурав номері повинна становити 18-20 °С, вологість повітря - 40-45 %,швидкість руху повітря - 0,25 м/с. Створення в приміщенні необ-хідних кліматичних умов (температури, відносної вологості, шви-дкості руху повітря), незалежно від зовнішніх кліматичних умов івнутрішніх чинників (тепло- і вологовиділення людьми й устатку-ванням, газо- і паровиділення), називається кондиціонуваннямповітря.

Залежно від радіуса дії системи кондиціонування поділяютьсяна центральні, що обслуговують багато приміщень, і місцеві - дляобслуговування одного приміщення.

Центральні системи кондиціонування повітря обладнують ве-ликими центральними кондиціонерами, що встановлюються в спе-ціально відведених приміщеннях мінімальною площею 140 м2,висотою до 10 м. Центральні кондиціонери встановлюються дляподачі повітря в торгові зали ресторанів, банкетні зали, конференц-зали, виробничі і житлові приміщення. До комплекту кондиціонеріввходять пристрої автоматичного і дистанційного управління.

При місцевому кондиціонуванні повітря компактний кондиці-онер встановлюється в приміщенні, яке обслуговується.

Кондиціонування повітря передбачається через неможливістьвикористання природної вентиляції (відкриті вікна в літній час)через надмірний вуличний шум, що заважає роботі, забрудненняповітря в приміщеннях або великі швидкості вітру при підвище-ній поверховості. У кондиціонері обробляється тільки зовнішнєповітря, змішане із внутрішнім рециркуляційним, а також внутрі-шнє повітря.

Для систем кондиціонування повітря потрібна велика кіль-кість холоду в літній період. Холодопостачання може здійснюва-тися від природних або штучних джерел. До природних джерелналежать артезіанські води, що залягають на глибині 25-30 м відповерхні землі і мають температуру +5 °С, а також лід. До штуч-них джерел відносять охолоджену воду, що надходить від холоди-льних установок із температурою +7 °С. Охолоджувальні при-строї обладнуються компресорами з випарно-конденсаторнимиагрегатами. У перехідний і зимовий періоди охолоджувальні ма-шини не працюють. Санітарна норма свіжого повітря становить20 м3/год на одну людину.

Обмін повітря в житлових номерах, виробничих приміщеннях,готельних, ресторанних залах і кафе необхідний для створеннякомфортних умов для гостей і персоналу. За допомогою вентиля-ції здійснюється обмін повітря: видаляється забруднене повітря,що містить надмірну кількість двоокису вуглецю, водяної пари тапилу, і подається свіже повітря, збагачене киснем.

Практично всі великі готелі обладнані системами вентиляціїповітря. Системи вентиляції класифікуються: за призначенням -на припливні і витяжні; за способом переміщення повітря - наприродні і механічні; за способом організації повітрообміну - намісцеві і загальнообмінні.

Належний і швидкий обмін повітря забезпечується природноюабо механічною вентиляцією. Природна вентиляція складається заерації (провітрювання через вікна, кватирки, балконні двері) іканально-гравітаційної вентиляції (через шахти, трубопроводи,що виходять на дах, і вентиляційні решітки в приміщеннях зарахунок різниці температур). Ця система найчастіше застосову-ється в номерах, ванних кімнатах, загальних санвузлах і деякихскладах. Основною умовою обміну повітря на основі гравітацій-ної системи є різниця тиску, що виникає між повітрям, яке знахо-диться всередині, і повітрям зовні. Залежно від співвідношеннятиску, у вентиляційних каналах виникає природна повітряна тяга,що викликає провітрювання приміщень.

Механічна вентиляція застосовується там, де необхідний си-льний обмін повітря, причому перевагою установок цього типу єнезалежність від зовнішніх атмосферних умов (температури, во-логості, вітру і тиску): у виробничих приміщеннях, ресторанних

залах, залах кафе, в кухнях, пральних і машинних відділеннях.

Розрізняють витяжну механічну вентиляцію і припливно-витяжну. При витяжній механічній вентиляції забруднене повітрявидаляється з приміщень вентилятором, а свіже надходить черезпори стін або спеціально залишені канали та отвори в стінах іпокриттях, а також через вентиляційні припливні решітки. Приприпливно-витяжній у приміщеннях вмонтовуються окремі вен-тилятори, що викликають рух і обмін повітря, або встановлюєтьсявентиляційна припливна і витяжна установка, в якій повітря пода-ється і видаляється різними каналами, а регулювання притокуповітря здійснюється за допомогою решіток. Така установка скла-дається з каналів і вентиляторів, а засмоктування повітря відбува-ється за допомогою системи, яка забезпечена очисними, нагріва-льними і зволожуючими пристроями.

Вентиляція житлових номерів, ванних кімнат і санвузлів здій-снюється за допомогою вертикальних витяжних каналів. У вироб-ничих приміщеннях ресторану природна вентиляція за допомогоювитяжних каналів є недостатньою. Виділення великої кількостітепла та вологи кухонними машинами та пристроями потребуєвлаштування механічної припливно-витяжної вентиляції. Венти-ляційні решітки повинні розміщуватися над джерелами пароутво-рення і тепла. Над основною кухонною плитою встановлюютьвентиляційний навіс, призначення якого - відведення пари і тепла,що утворюються під час приготування їжі.

Приміщення торгових залів ресторанів, кафе і коктейль-барів,а також винних погребів повинні обладнуватися самостійноюмеханічною вентиляцією. Важливу роль у таких випадках відіграєїхня висота. Низькі торгові зали потребують обладнання їх доро-гими вентиляційними установками.

У приміщеннях пралень вентиляційні установки є або самос-тійними пристроями, що відводять тепло і випаровування безпо-середньо від машин і пральної техніки, або складовою частиноюмашин. Сучасна готельна пральня повинна мати вентиляцію, якаобслуговується власним централізованим машинним відділенням.У приміщеннях, де переться білизна і накопичується пара, засто-совують пристрої для її видалення, що складаються з вентилятораі нагрівача. Провітрювання пралень шляхом відкриття вікон не-бажане, особливо в зимовий період.

У холодильниках циркуляція повітря здійснюється на основігравітації або за допомогою вентиляторів. Склади, призначені длязберігання продуктів і різних матеріалів, потребують відповідногообміну повітря, який повинен здійснюватися 3-6 разів на добу.

Можливими дефектами і несправностями вентиляційних при-строїв можуть бути відсутність або пошкодження витяжних реші-ток і рамок для них, негерметичність збірних шлакогіпсових вер-тикальних коробів, засмічення вентиляційних каналів уламкамицегли чи розчином, пошкодження чи відсутність над вентиляцій-ною шахтою захисної парасольки або дефлектора (насадка на ви-тяжній трубі). Під час сильних морозів вентиляцію вимикають.

Централізоване видалення пилу

У великих готелях, насичених килимовими виробами, засто-совуються централізовані системи видалення пилу.

Принципи дії системи централізованого видалення пилу такі:

у підвальних приміщеннях готелю встановлюється станція ви-далення пилу, що складається з водокільцевого вакуумногонасосу, гідравлічних фільтрів (барботерів), сітчастих фільт-рів, стояків зі штуцерами для приєднання гнучкого шланга знасадкою, за допомогою якого проводиться очищення пове-рхонь від пилу і бруду;

стояки прокладаються в стінах коридорів і проходять донайвищих номерів готелю;

зволожений пил, потрапляючи в прийомну камеру на воднуповерхню, скидається в каналізацію.

Системи сміттєвидалення

Для зручності видалення сміття з поверхів у готелях висо-тою 3 поверхи і більше застосовуються спеціальні пристрої, щоназиваються сміттєпроводами. Основними елементами останніхє: стовбур із завантажувальними клапанами, розташованими накожному поверсі; сміттєприймальний бункер, який знаходиться внижній частині будівлі готелю.

Стовбур і всі його нерухомі з' єднання повинні бути вологос-тійкими, димо- і повітронепроникними, внутрішня поверхня сто-вбура має бути гладкою. Стовбур сміттєпроводу повинен відокре-млюватися від будівельних конструкцій готелю звукоізолюючимипрокладками, забезпечуватися високоефективною системою вен-тиляції, а також обладнанням для чищення і миття.

Завантажувальні клапани повинні мати розміри, які виключа-ють скидання предметів, більших від перерізу стовбура. Вони ма-ють легко відкриватися, зніматися і водночас бути герметичними.

Стіни сміттєприймальних камер (бункерів) облицьовуютьсяплиткою, стелі фарбуються масляною фарбою. До бункера маєбути проведена гаряча і холодна вода для його промивання.

Сміття транспортується спецмашинами, в деяких із них є дро-барки, що подрібнюють сміття до фракцій піщинок.

У деяких країнах Європи і в США застосовується пневматич-не видалення сміття. Ця система передбачає прокладення спеціа-льних сміттєпроводів діаметром 500-600 мм, виконаних із висо-коміцної сталі, прокладених під землею на великі відстані. У пе-ревантажувальних пунктах сміття пресується і завантажується вконтейнери, а потім відправляється на сміттєспалювальні абосміттєпереробні заводи.

Гідравлічний спосіб видалення сміття передбачає його подріб-нення в дробарках і спуск у каналізацію. Цей спосіб менш ефек-тивний, оскільки перевантажує каналізацію і за санітарно-гігієнічними показниками поступається пневматичному методу.