1.3. Еволюція індустрії гостинності : основи готельної справи : B-ko.com : Книги для студентів

1.3. Еволюція індустрії гостинності

Історія розвитку готельної справи нерозривно пов' язана з по-дорожами. Історія ж подорожування сягає своїм корінням ще ча-сів античності - мандрівки здійснювалися з різною метою та на-мірами (торгівлі, завоювань, відвідування святих місць і храмів,олімпійських ігор тощо). Найдавніші згадки про місця для розмі-щення подорожніх можна знайти в писемних джерелах Стародав-нього Єгипту. За три тисячі років до нашої ери стародавні єгиптя-ни вже плавали Нілом, перевозячи величезні брили, з яких буду -вали піраміди. В часи Римської імперії, за 200 років до н.е., рим-ляни активно подорожували кораблями, кіньми, завойовуючи чужіземлі. Багаті римляни любили подорожувати, особливо до Єгиптута Греції, де їх приваблювали морські курорти і місця поклоніння.Римських туристів цікавили історія та релігія, вони відвідувалигрецькі храми, їздили у фургонах, запряжених мулами, до місць,де жив великий Сократ. Відомо, що вони вирушали до Єгипту, як ісучасні туристи, щоб побачити піраміди.

У середні віки мільйони людей також подорожували. Релігійніпереконання спонукали їх (як і сьогодні) долати довгий шлях досвятинь. мусульман - до Мекки, християн - до Єрусалима. Томуможна стверджувати, що саме церкві належить ідея створенняперших готельних ланцюгів. Монастирі приймали і розміщувалив себе мандрівників-прочан.

Своєрідним туризмом можна вважати і хрестові походи, підчас яких десятки тисяч європейців відвідали Середній Схід. Ціподії, попри негативні моменти (руйнування святинь, численнілюдські жертви), все ж сприяли як відродженню торгівлі, так іготельній справі та подорожам.

Отже, ретроспективний аналіз розвитку готельного господарс-тва дозволяє виділити кілька періодів цього процесу.

Стародавній (ІУ тис. до н.е. - середина V ст. н.е);

Середньовіччя (V-ХУ ст. н.е.);

Новий час (ХУІ ст. - початок ХХ ст.);

Сучасний.

До І періоду суспільного розвитку відносять згадки про першіпідприємства індустрії гостинності - таверни. їх можна знайти вманускриптах епохи античності. В ті далекі часи Єгипет вважавсяне тільки місцем зосередження пам'яток культури (про що свід-чать написи на пірамідах, залишені екскурсантами і туристамиантичності), але й лікувальним курортом. Це призводило до спо-рудження наметових містечок, павільйонів, різноманітних буді-вель і споруд для мандрівників, а також організації їхнього харчу-вання та побутового обслуговування.

В сучасному значенні слова готелі стали відомими ще за гоме-рівських часів. Розміщувалися вони поблизу місць, де відбувалисягромадські святкування, численних храмів та інших культових ікурортних споруд.

Такі події, як Олімпійські ігри, збирали атлетів, глядачів, а такожторговців та ремісників (тобто як споживачів, так і постачальниківтоварів і послуг) з усієї Стародавньої Греції. В околицях Олімпу бу-дувалися споруди для проживання в них атлетів, а також для органі-зації найрізноманітніших побутових послуг. Притулок у готелі нада-вався всім - і бідному, й багатому, і простолюдину, і знатному.

Результати розкопок на півдні Іраку підтверджують, що вжетоді, в V тисячолітті до н.е., існували ханни - місця для тимчасо-вого притулку людей. У законодавчих актах Кодексу вавилонсько-го царя Хаммурапі (приблизно 1700 р. до н.е.) зустрічаються пра-вові норми, які свідчать про достатньо високий розвиток готель-ної справи того часу. Із цих згадок зрозуміло, що таверни буливажливим елементом соціального та релігійного життя. Хоча вних і були кімнати для розміщення мандрівників, здебільшогоосновне призначення таверн полягало в наданні послуг харчуван-ня, і вони мали сумнівну репутацію будинків розпусти.

Розвиток торгівлі та пов' язані з нею тривалі подорожі потре-бували організації не тільки харчування, а й ночівлі. Ця обставиназумовила появу підприємств іншого типу - заїжджих дворів.Найдавніший заїжджий двір, що згадується в писемних джерелах,знаходився на острові Крит (датується «1500 р. до н.е.). Готелі, якмісця відпочинку посланців уряду, з'явилися значно пізніше. Так,у давньогрецькому місті Епідаврі (культурному центрі Бога зці-лення) був готель на 160 кімнат із прилеглими галереями зі скуль-птурами, стадіоном і театром на 17 тис. місць.

У Римській імперії з розвитком транспортних шляхів повсюдновиникали приватні постоялі двори та заїзди. Ці дороги признача-лися насамперед для військових загонів, а також для збирачів пода-тків, купців, окремих верств інтелігенції. Невід' ємною складовоюцих доріг була мережа «поштових станцій», де мандрівники моглизмінювати коней або мулів, одержувати їжу та нічліг. Через низькийрівень обслуговування і комфорту в притулках для подорожуючихзупинялися тільки тоді, коли не було можливості зупинитися в ро-дичів чи знайомих. У тогочасних закладах розміщення протікалидахи, та й проживання було небезпечним.

Деякі багаті землевласники також будували власні заїжджідвори - на межах своїх володінь. Римляни споруджували готелі,щоб відшкодувати витрати на будівництво доріг. Про те, наскількисерйозно розглядали в давнину надійність закладу, що надававмандрівникам притулок, харчування й ночівлю, свідчить той факт,що серед римських законів була передбачена відповідальністьтакого підприємства за речі гостя. Навіть сьогодні законодавстводеяких держав регулює це питання, ґрунтуючись на наведенихположеннях Римського громадянського права. Проте власникидавньоримських постоялих дворів (на відміну від подальших ча-сів) були обмежені в таких громадянських правах, як право слу-жити в армії, порушувати справу в суді, складати присягу і висту-пати опікунами чужих дітей. Моральні засади будь-якої особи, щозаймалась цим бізнесом, автоматично піддавались сумніву.

З появою регулярного державного поштового сполучення (учаси імператора Октавіана Августа - початок нашої ери)з'явилися і державні постоялі двори. Держава створювала їх умістах і на головних дорогах, якими проїжджали кур'єри і держа-вні службовці від Риму до Малої Азії або до Галлії, розташованіодин від одного на відстані одного дня їзди конем. Із завоюваннямнових територій і розширенням меж Римської імперії її звичаї,господарська та організаційна структури поширювалися на новіпровінції і підкорені країни.

Сувора класова структура, що лежала в основі Римської держа-ви, вплинула на діяльність підприємств гостинності того часу. Вжетоді мала місце певна класифікація готелів. Існувало два типи«пристановищ» у провінціях і в самому Римі. одні з них признача-лись тільки для патриціїв (мансіонес), інші - для плебеїв (стабуля-рії). Римський готель мав вигляд комплексу, що складався з примі-щень різного функціонального призначення. не тільки кімнати длярозміщення мандрівників, але й складські приміщення, конюшні,майстерні тощо. Будувалися вони здебільшого з каменю і надавалинеобхідний перелік послуг. Узимку навіть обігрівалися. Деякі готеліобслуговували лише офіційних осіб за спеціальними документами,що видавалися державою. Ця традиція збереглася й дотепер у фор-мі спеціальних приміщень для особливо важливих персон.

Проте ніколи купці, торговці та інші мандрівники з простогонароду не могли бути поселені поруч із державними службовцямита урядовими гінцями. Таверни і заїжджі двори, призначені дляобслуговування людей нижчих класів, пропонували мінімальніумови для ночівлі та відпочинку. їм доводилося спати просто насоломі, а в холодну пору року - грітися до теплої спини свогоконя. Про якийсь додатковий комфорт навіть не йшлося.

Із розвитком господарських відносин у Римській імперії зрос-тали й вимоги мандрівників до умов проживання та рівня обслу-говування. Як результат, виникли добре впорядковані й багатіпостоялі двори, де були лазні, масажні, пральні, послуги чищеннявзуття. Стежили за порядком, чистотою і дотриманням законностіпри наданні послуг гостинності державні чиновники - еділи. Пос-тоялі двори були зобов' язані вести список гостей і бухгалтерію.

Величезну роль у появі закладів гостинності відіграв розвитокторговельних зв'язків на Близькому Сході, в Азії та Закавказзі. Устародавній Персії мандрували на верблюдах великими каравана-ми. Ночували здебільшого в шатрах, які розбивали поряд із кара-ванним шляхом. Для припинення нападів на купців і гарантуван-ня безпечного проїзду на дорогах Сирії, Палестини, Єгипту, Ва-вилону були створені караван-сараї - такі собі «готельні компле-кси», що мали і загони для верблюдів, і приміщення для ночівлілюдей, оточені фортечною стіною, яка захищала і від природнихстихій, і від розбійників, що грабували каравани. Причому послу-ги проживання і харчування надавалися впродовж трьох днів зарахунок казни, а по закінченні цього терміну гість змушений бувабо платити за надані послуги, або рухатися далі.

Особливого розвитку вони набули в ІХ-ХУІІІ ст. зі зростаннямміст і посиленням транзитної караванної торгівлі. Найпоширені-шими були два типи караван-сараїв. зальні і з внутрішнім под-вір'ям. Зальні караван-сараї (зустрічаються у Вірменії) - це пря-мокутні будівлі, розділені на нефи. Середній неф був призначенийдля людей і товарів, а в бокових розміщувалися тварини. У друго-му типі караван-сараїв для ночівлі людей і зберігання товарів булипризначені відкриті у внутрішній двір невеликі приміщення, роз-ташовані в один чи декілька ярусів, худоба знаходилися в дворі.

На той час зручності, які надавалися мандрівникові в Азії,значно перевищували ті, на які можна було розраховувати в Єв-ропі, оскільки на Сході торгівля була жвавішою і мандрувалилюди частіше. Один із караван-сараїв, що зберігся до сьогодніш-нього дня, знаходиться в Іспанії (в Гренаді). Довкола внутрішньо-го двору на трьох поверхах розміщені номери. Аналогічні кара-ван-сараї зустрічаються і в Стамбулі. В Туреччині збереглосяпонад 100 караван-сараїв, але вони не функціонують, хоча досту-пні екскурсантам як музеї.

Після падіння Римської імперії інтерес сфери послуг гостин-ності змістився з обслуговування мандрівників на відвідувачівінших категорій. Якщо люди й подорожували, то здебільшого ціподорожі були пов'язані або з королівським двором, або з церк-вою. Поступово форми готельного обслуговування розвивалися івдосконалювалися.

ІІ період розвитку готельного господарства характеризує Се-редньовіччя. У середні віки на розвиток підприємств гостинностівеличезний вплив мали релігійні традиції. Масові поїздки купців,підмайстрів, духовенства, а також численних пілігримів і прочанформують новий напрямок у видах надання притулку. Церквазобов'язувала монастирі гостинно приймати прочан, організову-вати для них ночівлю, надавати харчування. Так звані «будинкидля прочан» можна схарактеризувати як різновид готелів, щоутримувалися релігійними орденами і надавали всім безкоштов-ний притулок заради любові до ближнього. Умови проживаннязалишались досить примітивними, а управляли ними рами, що

прислуговували священикам і настоятелям храмів.

Значний розвиток готельної справи в Європі спостерігаєтьсятільки з VIII-IX ст. після того, як Карл Великий (768-814 рр.) видаведикт, яким зобов' язав монастирі та церкви утримувати «госпиції»- будинки, що надавали подорожнім і прочанам ночівлю, харчуван-ня, відпочинок, лікувальні процедури, ванну. Тарифів на кімнатине було, але завжди сподівалися на якісь пожертви. Найбільшогопоширення «госпиції» набули в Швейцарії, яка завдяки старимтрадиціям і сьогодні вважається найавторитетнішою у сфері готе-льного господарства та готельних послуг.

Поступово безкоштовний притулок перетворився в спеціальніпідприємства, розраховані на отримання прибутку. Ці установи зізростанням вимог з боку мандрівників і з технічним прогресом,який відбувався одночасно, набували нових і різнобічних форм,перетворюючись на готельні підприємства, схожі до сучасних.

Центром міжнародної торгівлі в ІХ-ХІІ ст. став Константино-поль, куди з'їжджалися купці з півночі і півдня - болгари, вірме-ни, росіяни, араби, італійці; звідси товари поширювалися по всійЄвропі. Для надання притулку прибулим будувалися в місті гос-тинні двори, деякі з них збереглися й до сьогодні. Створенню ана-логічних закладів сприяли знамениті ярмарки у Франції (в Сен-Дені, Труа), Італії (в Феррарі, Павії), в німецьких князівствах (уВормсі, Кьольні, Майнці, Шлейрі) та ін.

У XIII-XIV ст. зі зростанням і розвитком ремесла та торгівлі,пожвавленням внутрішніх і міжнародних економічних зв'язків уЄвропі широкого розповсюдження набула система тимчасовогопроживання в готелях за плату. Перші заклади такого типу під на-звою taberna perpetua з'явились на Рейні і Мозелі (найважливішийторговельний шлях Середньовіччя). Розташовувалися вони здебі-льшого на перетині цих шляхів або в центрі міста на ринковійплощі. Це були приватні житлові будинки або окремі кімнати вних. Власники готелів нерідко виконували й функції посередниківу справах своїх клієнтів, виступали перекупниками та агентами.

Так з'явилися прототипи сучасних готелів. Приблизно тоді жбула здійснена перша офіційна спроба їхньої класифікації. Напри-клад, у Берліні, де тоді проживало близько 130 тис. мешканців,було 9 заїжджих дворів І класу, з них два вже називалися готелями;10 заїжджих дворів ІІ класу та 13 заїжджих дворів III класу.

В Англії відчутний розвиток приватних заїжджих дворів і тавернрозпочався лише в період пізнього середньовіччя і особливо під часРеформації, коли англійський король Генріх VIII провів секуляриза-цію монастирів (перетворення церковної власності на державну).Мандрівники вже не розраховували на безкоштовну ночівлю в мона-стирях і були змушені зупинятися в приватних заїжджих дворах.

Англійський готель був місцем, де відвідувачі займалися різ-ними видами спорту. іграми з дротиками та гральними костями,доміно, більярдом та bagatelle; користувалися значним попитом ібої півнів. Ті, хто надавав перевагу активним видам спорту, вико-ристовували готелі як місця збору для риболовлі, стрільби, полю-вання. Проте основним заняттям вважалося споживання пива,елю, вина, а пізніше джину. Перепис 1577 року виявив 14202 пив-них заклади, 1631 готель і 329 таверн у Англії та Вельсі.

Задовго до того, як з'явилася національна поштова система,при окремих готелях були конюшні і коні для користування коро-лівською поштою, що також сприяло розвитку готелів. У середині1600-х років деякі заклади гостинності почали випускати неофі-ційні грошові знаки, які поважні власники готелів гарантуваливикупити за гроші королівства, що свідчило про особливе став-лення до даних підприємств та їхніх господарів.

У руських містах був поширений інший тип середньовічнихготелів - гостинні двори. Вони відрізнялись від заїжджих тим,що, крім розміщення і харчування, тут були можливості для про-ведення комерційних операцій, тобто в цих дворах об' єднувалисямебльовані кімнати, торгові ряди, крамниці та склади. Переважновсе це обгороджувалося стінами та баштами з в' їзними воротами,оскільки вони передбачалися саме для торгівлі й зберігання това-рів, бо купцям не дозволялося торгувати у власних будинках. Цязаборона стосувалася всіх категорій товарів та купців і була знятатільки у XVm ст.

Перші гостинні двори на Русі були засновані в ХІІ ст. у Велико-му Новгороді. Розміщення іноземних купців проводилося за націо-нальною ознакою. У ХІІ-XV ст. у Новгороді існували «готський»,«німецький», «датський» гостинні двори, в Москві - «аглицький»,«грецький», «німецький», «перський», «вірменський» та ін.

Діяльність гостинних дворів у Середньовіччі регламентуваласьспеціальними правилами (що мали назву «скрій»), які встановлю-вали порядок взаємин мешканців двору між собою і з місцевимнаселенням, визначали вимоги до поведінки, проведення торговихоперацій тощо. Особливо акцентувалась увага на вимогах стосовнобезпеки життя, майна клієнтів і житла.

Прогресивним напрямом діяльності підприємств гостинності всередньовічному періоді стало створення перших професійнихасоціацій. Так, у 1282 р. трактирники міста Флоренції в Італії за-снували свою гільдію «Союз власників готелів», що встановлювавправила для себе і своїх гостей, але активне надання монастирямибезкоштовних послуг подорожнім стримувало розвиток приватнихзакладів розміщення.

ІІІ період розвитку готельного господарства припадає на Новийчас (XV! ст. - початок ХХ ст.), оскільки характеризує етап станов-лення раннього капіталізму. Саме тоді відбувався інтенсивний розви-ток готельної справи. Концентрація виробництва в містах, пошукивигідних ринків збуту продукції, встановлення міжнародних зв'язківсприяли міграції значної частини населення. Завдяки цьому різкозросла кількість готелів у багатьох країнах світу.

На зміну скромним пансіонам і «кімнатам для гостей» у будин-ках священнослужителів, монастирях і релігійних місцях відкрили-ся перші комфортабельні готелі. Один із перших готелів в Європі,«Готель Генріха XV», був збудований у м. Нанті в 1788 році. У ньо-му налічувалось 60 ліжко-місць і він вважався кращим у Європі.

У 1801 р. в Німеччині був відкритий першокласний готель «Ба-дише-Хоф» у Баден-Бадені, у 1812 році в центральній Швейцаріїпочав діяти готель «Риги-клес-терли», у 1832 р. - готель у м. Фаль-хорн, у 1859 р. - «Гранд-отель Швайцер-хоф» у м. Інтерлакені. Збу-дований у 1861 р. готель «Moris» у Парижі вже мав 700 номерів ізводою, ліфт і ресторан на 1500 місць. Разом із відкриттям упоряд-кованих готелів і розкішних ресторанів до послуг клієнтів булистворені й нові розважальні заклади. нічні клуби, кабаре тощо.

У Німеччині на межі XVІІІ-XІX століть виникли перші курортимінеральних вод - у Хайлиген-дамі, Нордернеї, Травемюнді. У цейперіод будувалися розкішні готелі, що обслуговували представни-ків аристократичних кіл, «нового дворянства», вищого офіцерства.Залежно від пори року еліта або перебувала на французькій чи іта-лійській Рив'єрі, або відпочивала на термальних курортах Швейца-рії і Німеччини, або подорожувала до Північної Африки, Єгипту чиГреції. Багатоваріантність можливих місць відпочинку зумовлюва-лася обов'язковою наявністю комфортабельних готелів.

Найкращим зразком староанглійського готелю був поштовийготель, який процвітав у XVffl і на початку ХІХ ст. Ера поштовихкарет у Великобританії набула значного розмаху в 1784 р., колиПарламент уповноважив карети перевозити урядову пошту. Булавстановлена національна поштова система і більшість готеліввикористовувалися як поштові. Згодом з'явилися й поштові каре-ти. Дорогою карети кілька разів зупинялися в тавернах чи заїж-джих дворах, що дістали назву поштових станцій чи т.зв. карет-них готелів, які були покликані задовольняти потреби королівсь-кої пошти. Господарі готелів влаштовували стайні для коней, аанглійський закон проголосив готель громадським будинком, вла-сник якого відповідав за умови проживання мандрівників. Сільсь-кі готелі залежали від звичок своїх гостей і значна частка їхньогобізнесу полягала в наданні коней для карет.

Каретна ера закінчилася в 1838 р., коли англійський парла-мент прийняв рішення про перевезення пошти залізницею. А з1900-х років сільські готелі були знову відкриті велосипедиста-ми, потім мотоциклістами, і набули ще більшої ваги для манд-рівників. Заїжджі двори вздовж доріг проіснували досить довго,аж до середини ХІХ ст., а подекуди й довше. І тільки через деякийчас розвиток автомобільних перевезень знову повернув людстводо традиційних готелів «уздовж шосе», подавши їх у новому ви-гляді (у вигляді мотелів).

Із появою залізниць і пароплавів розширилися можливості ро-звитку туризму. В нових транспортних засобах були створенімаксимальні зручності, досягається високий рівень комфорту.з'являються спальні вагони, вагони-ресторани тощо.

На вищий щабель піднялася й готельна справа. Переважну бі-льшість туристів становили аристократи та буржуазія. Вони ста-вили підвищені вимоги до рівня та якості обслуговування, спону-каючи цим власників готелів піклуватися про вдосконалення своїхзакладів. Поступово в столичних європейських містах з'явилисякомфортабельні готелі, розташовані в спеціально збудованих буді-влях (приватних резиденціях) або в чудових державних особня-ках. Звідси походить французька назва «готель», що означає місь-кий палац магната, місце перебування уряду чи міської влади.Назва «отель» надавалася палацам або будинкам палацового типу,передбаченим для розміщення в них важливих гостей, окрім ос-новного палацу, в якому проживав сам власник отелю. Як прави-ло, в такому палаці перебували гості та їхня прислуга. Це булиготелі-люкси з ресторанами і найвищим рівнем обслуговування.

ХІХ століття стало переломним у розвитку готельної справи.Разом із перенесенням назви «готель» (приватна міська резиденціяфранцузького аристократа) на будівлю, що слугує тимчасовим міс-цем перебування кожного мандрівника, який мав достатню кіль-кість грошей, почався період будівництва постоялих дворів-готелівпідвищеної комфортності по всій Європі.

Приплив заможних англійців та американців до Європи змінивтрадиційну культуру готельних послуг. вони набули уніфікованогота стандартизованого характеру. Саме тоді до активного вжиткубули залучені англійські слова «експрес», «комфорт», «дизайн».Наприкінці ХІХ ст. в Європі (насамперед у Швейцарії) розпочалибудівництво сучасних готелів із високим рівнем комфорту. На змінутрадиційним готелям зі скромними назвами («Англійський двір»,«Стара пошта» та ін.) з'явилися розкішні готелі з гучними назвами«Брістоль», «Метрополь», «Палас», «Савой» чи просто «Гранд-Отель», позбавлені будь-якого зв'язку з місцевими традиціями.

З кінця ХІХ і початку ХХ століття різко зросла кількість готе-лів не тільки в Європі, але й на Близькому Сході, північній части-ні африканського континенту та Північній Америці.

Особлива роль у розвитку закладів гостинності належить США.На думку істориків, перший заїжджий двір тут з' явився значнопізніше, ніж у Європі, - тільки в 1607 році. Одна із перших тавернбула відкрита в Бостоні в 1634 р. А в 1642 р. у Нью-Йорку (на тойчас - Новий Амстердам) голландцями була відкрита перша таверна.Відтоді таверни стали центрами громадського життя, місцем зу-стрічей для солдатів і бізнесменів. Вони процвітали не тільки вмістах, але й уздовж великих трас, особливо на перехрестях.

Першим американським готелем, розміщеним у спеціальнозбудованій для нього будівлі, був відкритий 1794 року в Нью-Йорку 73-кімнатний «City Hotel». До того часу під готелі присто-совували здебільшого житлові будинки. Це стало поштовхом длябудівництва таких закладів у Бостоні («Exchange Coffee House»),Балтиморі («City Hotel»), Філадельфії («Mansion»). Першим бага-топоверховим готелем (хмарочосом) став нью-йоркський готель«Adelphi», що мав аж 6 поверхів.

У 1829 р. у Бостоні (США) відкрився готель першого класу«Tremont House», який заслужив титул «прабатька сучасної готе-льної індустрії». Послуги, що надавалися тут, на той час не малианалогів ані в Америці, ані в Європі. Маючи 170 номерів, «Tre-mont House» був найбільшою і найдорожчою будівлею в США.Готель славився своїми нововведеннями. тут пропонували номерирізної місткості (одномісний і двомісний); кожний номер зачиняв-ся ізсередини; був обладнаний пристроєм для вмивання (таз, глек,безкоштовне мило). Крім того, вперше в історії готельного бізнесуномери були обладнані переговорною системою (прообраз теле-фонів), яка зв'язувала клієнтів із персоналом готелю. За харчуван-ня відповідав французький шеф-кухар, а персонал готелю бувдобре вишколений.

Концепція обслуговування, запропонована готелем «TremontHouse», була відразу скопійована і впродовж наступних 20 роківморально застаріла. Стандартний дизайн для американських готе-лів був установлений на багато років. Сам же готель закрили намодернізацію і проіснував загалом 65 років, в т.ч. останні 20 - якдругокласний готель.

Упродовж всього ХІХ ст. у США відбувався готельний бум. Вла-сники готелів прагнули перевершити один одного розмірами, висо-тою та пишнотою нових готельних будівель. У 1875 р. у Сан-Франциско був відкритий найдорожчий і найрозкішніший готельтого часу «Palas Hotel», який пропонував 800 номерів. Його будівни-цтво коштувало 5 млн. доларів за тогочасними цінами.

Але жорстока конкуренція між готелями, яка змушувала буду-вати якнайдорожчі і найбільші готелі, привела до розшаруванняготельного продукту вже наприкінці ХІХ ст. Унаслідок цього булипоширені два типи готелів: одні були розкішними і великими,інші - маленькими і застарілими, що пропонували послуги занизькими цінами.

На рубежі ХІХ-ХХ ст. індустрія гостинності перетворилася уважливу галузь. Поступово жорсткішою ставала конкуренція в га-лузі готельного бізнесу. Дрібні (сімейні) готелі, не витримуючиостанньої, розорялись, їх поглинали готельні об'єднання, синдика-ти, акціонерні товариства, корпорації, компанії, які займалися буді-вництвом готелів, підготовкою кадрів, питаннями ціноутворення, ідія їхня поширювалася не лише в межах своєї держави, але й закордоном. На початку ХХ ст. найбільшими серед них були Лондон-ський синдикат власників готелів і французька «Спілка власниківготелів». У 1906 р. була організована Міжнародна спілка власниківготелів, що об'єднала 1700 готелів у різних країнах світу. Вдоско-налювався й сервіс: у Дюссельдорфі був відкритий перший у світіінститут готельного господарства.

Перші роки ХХ ст. вважаються часом початку будівництва го-телів для бізнесменів і комерсантів. Першим перспективність цьогонапряму зрозумів Елсворт Статлер. У 1908 р. Він відкрив готель ум. Буфало під назвою «Buffalo Statler», що орієнтувався виключнона ділових клієнтів. Це була принципово нова концепція у готель-ній справі, заснована на наданні гостям максимальних зручностей.

Розвивалася готельна справа і в Російській імперії. Зазначимо,що на території Росії та України до 1916 року більша частина го-телів (великих і на той час сучасних) належала чи контролювалася10 великими акціонерними товариствами, які й визначали всі ас-пекти роботи готельного господарства (вартість номера, набірпослуг тощо). Але поряд із фешенебельними готелями в Росії таУкраїні існувало дуже багато старих нічліжок, де не було елемен-тарного санітарного обладнання й сервісу.

період (сучасний) пов'язаний із бурхливим розвитком різ-них засобів транспорту, особливо автомобільного та авіаційного,пожвавленням міжнародної торгівлі і культурних зв'язків міжкраїнами й подальшим розвитком туризму.

Після Другої світової війни готельне господарство розвиненихкраїн перетворилось на значну галузь - «готельну індустрію» зісвоїми інститутами, послугами, виробничим циклом, методами ор-ганізації і управління виробництвом, що для багатьох країн сталореальним джерелом доходів та отримання іноземної валюти. Готеліпочали надавати масові та різноманітні послуги. Із предмета розкошітуризм перетворився на потребу для більшості населення високороз-винених індустріальних країн.

При спорудженні фешенебельних готелів обов'язковими сталитакі спортивно-розважальні елементи, як плавальні басейни су-часних конструкцій закритого і відкритого типів, сауни, солярії,гімнастичні і спортивні зали з кабінетами для масажу, косметичнісалони, бари, нічні клуби.

повоєнному розвитку готельного бізнесу чітко простежують-ся два періоди: перша хвиля припала на середину 50-х років, друга- на кінець 60-х - початок 70-х років. За цей час у готельних послу-гах сталися істотні зміни в плані технічного оснащення: наприклад,невід' ємними елементами готельного сервісу стали кондиціонериповітря з апаратурою для індивідуального контролю, телевізійнісистеми в номерах з автономною демонстрацією фільмів, індивіду-альна сигналізація, досконаліші засоби зв'язку тощо.

Після Другої світової війни, у 50-х рр., сталися значні зміни і вготельному бізнесі США. У 1952 р. Кемонс Вілсон збудував одиніз перших готелів для автомобілістів «Holiday Inn». У цей часамериканці почали більше подорожувати, що потребувало значноїкількості номерів, зручних для сімейного та індивідуального від-починку, але без необхідності сплачувати за весь комплекс послуг,пропонованих готелем. Поява мотелів з обмеженим набором пос-луг за порівняно низькими цінами була найкращим розв'язаннямпроблеми. Зростання кількості і популярності мотелів як новоїготельної концепції створило значну конкуренцію між власникамицих двох видів підприємств розміщення - нового і старого типу.

Багато готелів старого типу були змушені назавжди зачинитися.Боротьба набувала подекуди драматичного характеру і завершила-ся тільки в 60-х роках визнанням нової готельної концепції і при-йняттям власників мотелів і готелів для автотуристів до Амери-канської Готельної Асоціації, яка згодом була перейменована вАмериканську Асоціацію Мотелів і Готелів.

В цей же час в американському готельному бізнесі з'явилисянові тенденції - вихід на міжнародний ринок нових послуг: кількаперших готелів «Intercontinental» були збудовані авіакомпанією«Pan-American». Незважаючи на ці кроки, американський вплив усвіті був незначним аж до кінця 60-х років. Лише на початку 1970-х американська готельна експансія почала набувати глобальнихрозмірів. До кінця 80-х років весь діловий світ стежив за розвит-ком таких готельних мереж, як «Marriott», «Ramada», «Sheraton»,«Radisson» та ін. У повоєнний час у США відбулося різке, як ужодній країні світу, збільшення обсягу капіталовкладень у будів-ництво нових готельних комплексів. У результаті місткість номе-рного фонду мотелів, готелів, трейлерних парків, спортивних ірекреаційних таборів, а також різноманітних спеціалізованих за-кладів відпочинку і розваг істотно збільшилася, зазнавши поміт-них змін, що відображали зрушення в характері попиту і в струк-турі рекреаційних галузей.

Здешевлення ЕОМ, випуск міні- і мікрокомп'ютерів розшири-ли можливості їхнього використання: якщо в 1960-х роках тількиготельні ланцюги і великі незалежні готельні фірми використову-вали ЕОМ, то через десятиріччя до їхніх послуг звернулися і дрі-бні фірми готельно-ресторанного сервісу. Економічні вигоди булинастільки відчутними, що в організаторів цього бізнесу не вини-кало сумнівів стосовно їхнього майбуття і перспективності запро-вадження в технологію підприємств. Автоматизація певних готе-льних операцій стала одним із найвдаліших вирішень питаннянайму обслуговуючого персоналу готелів. Саме нестача обслуго-вуючого персоналу, який виконував фізичну роботу, змусила бі-льшість готелів автоматизувати низку операцій: ліфти без ліфте-рів, прямі телефони, машини для виготовлення льоду тощо.

В цей період відбулася подальша диференціація готелів за фу-нкціональним призначенням. У зв'язку зі значним розвитком ав-томобільного транспорту з' явилися нові типи готельних комплек-сів для автотуристів (мотелі, кемпінги та ін.). Розвиток водноготуризму також сприяв появі нових типів готельних комплексів(ботелів, ботокемпінгів, флотелів, флотокемпінгів).