2.5. Інтеграційні процеси в сфері оподаткування ЄС

магниевый скраб beletage

2.5.1. Історичні передумови і необхідністьгармонізації оподаткування ЄС

Гармонізація податкових систем ЄС розпочалася поступово, в проце-сі соціально-політичної, економічної інтеграції європейських країн. Гар-монізація розпочалася не як адміністративна дія, а як об'єктивний про-цес глобалізації світової економіки, який вимагає ефективного викорис-тання ресурсів, збільшення ринків збуту, подальшого розвитку науки ітехнології.

Початком гармонізації податкових систем можна вважати створенняЄвропейського об'єднання з вугілля і сталі (див. рис. 2.4).

Згідно договору про створення ЄОВС на кордонах країн учасницьбуло ліквідовано мито на продукцію чорної металургії та вугільної про-мисловості. В торгівлі з третіми країнами почали застосовувати єдиниймитний тариф.

Необхідно зважити на те, що найбільшою перешкодою в економічнійінтеграції була наявність національних митних систем. Другим крокомв напрямку інтеграції європейських країн було створення митного сою-зу, яким започаткувано побудову Європейського економічного співтова-риства. Обов'язковими умовами такого союзу є відміна мита і кількіснихобмежень у взаємній торгівлі країн-учасниць, встановлення єдиного мит-ного тарифу, проведення спільної торгової політики відносно третіх кра-їн. Досягнення цих цілей необхідно для забезпечення сприятливих умоврозвитку національної промисловості. З одного боку, вона має можли-вість виробляти продукцію в розрахунку на більший за розміром ринокінтеграційного угрупування, з іншого — отримує захист від конкурентівз третіх країн.

Протягом 1950-1957 рр. питома вага товарних позицій, для якихне застосовувалося імпортне контингентування у взаємних стосунках«шістки», виросла від 58% до 89%. До моменту ратифікації Римськогодоговору ставки митна, що були більші ніж 15%, охоплювали 2% — груптоварної номенклатури ФРН, 23% — країн Бенілюксу, 61% — Франції,64% — Італії.

У Римському договорі 1957 р., в якому було проголошено про ство-рення Асамблеї — Європейського парламенту та передбачено 8-річній пе-ріод усунення мита і контингентування у внутрішньо-регіональній тор-гівлі та закріплено жорсткий механізм реалізації наміченого.

Ефективність проведених заходів забезпечувалася двома факторами.Разом з відміною мита і контингентування проходило вирівнювання вну-трішніх та експортних цін країн-учасниць при загальній тенденції до лі-бералізації всіх видів цін. Реальними суб'єктами господарчих зв'язків наствореному великому ринку були незалежні приватні виробники, які ді-яли в умовах розвиненої національної ринкової інфраструктури.

З укріпленням фінансової самостійності Європейських співтова-риств значення податків та податкової гармонізації зростатиме, що по-требуватиме всебічної теоретико-практичної розробки питань удоскона-лення оподаткування для забезпечення інтеграційних процесів.

Досвід ЄС — вдалий приклад переходу від розвиненої національноїринкової економіки, відокремленої від держав партнерів «нормальними»бар'єрами до замкнутого митного союзу. Успіх цього переходу забезпечу-вався чіткістю та розробленістю механізму, який грунтувався на 3 осно-вних положеннях:

Чітко визначені відмінності між товарами Співтовариства і товара-ми третіх країн. У відповідності до регламенту 1968 р. товари, які ви-роблені на території інтеграційного регіону, маркуються під назвоютієї країни, в якій зроблена значна остання переробка. Як «європей-ський» (з усіма відповідними пільгами) вважається той товар, в яко-му частка компонентів із країн Співтовариства складає не менше60%.

Означені можливості країн-учасниць в разі необхідності виходити зарамки спільної торгової політики. Так, на протязі перехідного періо-ду до введення єдиного митного тарифу в разі особливих труднощіввони мали можливість (у відповідності до ст. 26 Римського договору)отримати від Комісії ЕС право самостійно встановлювати ставки на-ціонального мита на визначені товари. Також Римським договором(Ст. 115) передбачена можливість застосовувати митний захист і ім-портне контингентування.- Римський договір та інші правові акти ЄС визначають, які сфери зо-внішньоекономічної політики знаходяться виключно в наднаціональ-ній компетенції (наприклад торговельні угоди з третіми партнерами),і в яких випадках держави-учасниці мають можливість прийняти са-мостійні рішення (промислова кооперація, застосування нетарифнихобмежень).

Таким чином, механізм формування та повномасштабної реалізаціїторгової політики ЄС поєднує в собі жорстко закріплені правила і ви-значену свободу, чіткий наднаціональний підхід по одним напрямкамта, як доповнення до нього, національні повноваження по іншим. Про-думана непротирічність договору і прийнятих на його основі законодав-чі норми.

Мито та дискримінаційне національне оподаткування іноземних то-варів є найбільш очевидними перешкодами функціонування загальногоринку — вони не сумісні з вільним пересуванням товарів. Таким чином,усунення фіскальних торгівельних бар'єрів на території Співтовариствапочалося з гармонізації непрямих податків.

В ЄС Договорі записано, що Співтовариство буде будуватись на умо-вах митного союзу (ст. 9). Такий союз вимагає загальної заборони міжкраїнами — учасницями імпортного та експортного мита та жодних стяг-нень, що еквівалентні ефекту митного збору (ст. 12-17), і очевидно, щоза цими заходами — введення загального митного тарифу на зовнішньо-му кордоні Співтовариства (18-29). Єдиний митний тариф був введений1 липня 1968 року.

«Стягнень, що еквівалентні ефекту» митного платежу є будь-якіфінансово-грошові (pecuniary) збори незалежно від назви, схеми чимети, однаково маленьке, яке введене членом Співтовариства на випадокперетину кордону товарами. Таким чином, навіть статистичне мито — за-боронено, хоча воно не призначено захищати національні товари. Платана випадок перетину кордону товарами дозволена тільки в тому випад-ку, коли вона не перевищує вартості послуг, які країна — учасниця спла-чує суб'єктам підприємницької діяльності (reimbursements-bonded ви-трати на компенсацію вартості митного складу). Верховний суд ЄС жор-стко дотримується незмінного трактування визначення митних зборів іплатежів як «стягнень, що еквівалентні ефекту митного платежу», та іншіприховані види імпортного мита які встановлюють прямі бар'єри.

Існують певні особливості регулювання імпортних операцій в ЄС.Митна вартість товару є основою для визначення митних платежів згід-но ставок Єдиного митного тарифу (далі ЄМТ), спільного для країн Со-юзу в разі імпорту із інших країн.

Єдиний митний тариф, за яким побудована митна система ЄС, ви-значає однакові норми і правила оцінки митної вартості товару, встанов-лення країни походження товару, режимів ввозу і вивозу. ЄМТ включаєадвалорні і специфічні ставки мита, а також автономні і договірні (кон-венційні), при цьому автономні ставки висвітлюють початковий рівеньставок, погоджений учасниками ЄС при формуванні ЄМТ. Договірні(конвенційні) митні збори виникли внаслідок переговорів між країнамиучасницями ЄС та їх партнерами. Крім зазначених, можуть застосову-ватися додаткові антидемпінгові мита, якщо експортна ціна при постав-ках в країни співтовариства нижча ніж звичайна вартість відповідноготовару. Під час проведення антидемпінгових процедур в ЄС в першу чер-гу встановлюють «звичайну» вартість і «звичайну» ціну товару. Під зви-чайною ціною товару в ЄС розуміється ціна, за якою аналогічний товарреалізується на внутрішньому ринку країн імпортерів чи на внутрішньо-му ринку в третіх країнах, включаючи країни ЄС. Звичайна вартість ви-значається як сума фактичних витрат виробництва на аналогічні товариі середнього розміру прибутку. Порівняння цін проводиться до бази —франко-завод.

Наприкінці 80-х років зовнішній європейський тариф скоротився всередньому до 7,5%. І в майбутньому рівень митного обкладання промис-лового виробництва в розвинутих країнах відповідно до Уругвайськогораунду ГАТТ повинен скоротитися до 3,8%. Однак зниження рівня роз-міру митних ставок, ще не дає повного реального уявлення про рівеньпротекціоністського захисту внутрішніх ринків європейських країн.

По-перше, скорочення середнього рівня митних ставок може відбува-тися за рахунок ставок, що втратили своє торгівельно-політичне та еко-номічне значення, при тому що ставки на «чутливі» товари залишаютьсявисокими. Так, в офіційному виданні ЄМТ ЄС автономні фактично вста-новлені ставки мита, які є максимальними, на більшість товарів станов-лять від 4 до 2,5%, хоч обкладання транспортних засобів досягає 29%, цу-кру — 80%, тютюнових виробів — 180%.

По-друге, в умовах зближення рівнів продуктивності праці, витратвиробництва, внутрішніх і зовнішньоторговельних цін, навіть порівня-но невисокі ставки мита можуть захистити внутрішній ринок. І остан-нє, при невисокій номінальній ставці мита можна забезпечити рівеньпротекціоністського захисту внутрішнього ринку за умови диференці-ації ставок мита на готову продукцію і сировину та напівфабрикати, щовикористовуються при її виробництві. Чим більше різниця між цимиставками, тим вищим буде ефективний рівень тарифного захисту, прощо можна впевнитись використовуючи формулу розрахунку ефектив-ної ставки мита:

Z = (t-ms)/v,

де Z — ефективної ставки мита

t — номінальна ставка мита на готову продукцію;

s — номінальна ставка мита на сировину

m — коефіцієнт, що визначає частку вартості сировини в ціні товару;

v — коефіцієнт, що визначає частку вартості, доданої в процесі обробки.

У 1982-1987 рр. прийнятий ряд регламентів про спільне регулюван-ня імпорту, захист від демпінгу, координації поставок товарів, і т.п .

Статті 95-99 Договору ЄС стосуються непрямих податків. Стаття 99особливо передбачає гармонізацію непрямих податків настільки наскіль-ки необхідно для заснування і функціонування внутрішнього ринку, і на-дає необхідні повноваження Співтовариству. Стаття 95 забороняє прямучи непряму дискримінацію іноземних товарів і прямий чи непрямий фіс-кальний захист внутрішніх національних товарів.

2.5.2. Гармонізація податкових систем ЄС

Досвід інтеграційних процесів в Європі свідчить, що найбільш ак-туальним є завдання гармонізації податкових систем. Гармонізація, якаохоплює питання координації національних податкових політик, набли-ження рівня оподаткування, уніфікації бази оподаткування, переліку по-даткових пільг.

На сьогодні в Європейському Союзі в напрямку практичного за-стосування податкової гармонізації досягнуто найбільших успіхів. Цепов'язано насамперед з тим, що була своєчасно розроблена і наукова об-грунтована концепція податкової гармонізації, що враховувала потребирозвитку економіки європейських країн.

Гармонізація податків в ЄС є високо чутливою політичною зоною. По-даткова суверенність основополягаюча фундаментальна складова націо-нального суверенітету. Одне з найвагоміших прав національного парла-менту є право голосу на введення податків. Європейський парламент неможе, поки що, розглядатися як суттєва заміна національному демократич-ному парламентському контролю. Більше того оподаткування є найбільшважливим інструментом національної економічної і соціальної політики. Зйого допомогою перерозподіляється прибуток, заохочуються інвестиції чизаощадження, стримується споживання і використання окремих товарів таінші. Оскільки податкова політика кожною країною провадиться відповід-но до пріоритетів розвитку національних економік, в ЄС відмовились відпобудови окремої податкової системи, а пішли шляхом адаптації законо-давства кожної країни-учасниці з метою підпорядкувати національні по-даткові системи спільним завданням загальноєвропейської інтеграції.

На сьогоднішній день не має податку поширеного на територіювсього Співтовариства, що був би введений податковою адміністрацією

Співтовариства для юридичних і фізичних осіб. Проте існує окремийподаток на заробітну плату посадових осіб Єврокомісії («Єврократи»),який спрямовується в бюджет ЄС. І стверджувати, що існує європей-ський податок передчасно.

Гармонізація оподаткування компаній має на меті створити для всіхсуб'єктів господарювання в ЄС рівні умови функціонування, вільнийдоступ на внутрішній інтегрований ринок ЄС, активніше залучати іно-земний капітал до участі в створенні дочірніх та філіалів ТНК. На про-тязі 1980-х — 90-х років під впливом ідей економіки пропозицій в біль-шості країн Європейського Союзу були знижені граничні ставки подат-ку на прибуток корпорацій і на кінець 90-х складають 36,46% податкуна прибуток корпорацій і 51,15% прибуткового податку громадян. Див.табл. 2.35

Згідно Конвенції ЄС (ст. 269) бюджет ЄС має повністю фінансува-тись з власних ресурсів, величина яких залежить від можливостей і фі-нансового становищ а країн-учасниць. До власних ресурсів відносять: с/гзбори, мито, певний відсоток від суми сплаченого ПДВ, величина якоговизначається за домовленістю в залежності від величини ВВП та пр. по-даток з «єврократів».

Сучасні тенденції розвитку світової економіки спрямовані на погли-блення співпраці у всіх сферах, важливе місце у зазначених процесах від-водиться гармонізації податкової політики.

Стратегічні євроінтеграційні прагнення України неможливі без роз-робки чіткої стратегії приєднання до умов функціонування економіч-ного та валютного союзу, обгрунтування економічного механізму спів-праці.

Процес фінансової глобалізації висуває певні вимоги до національ-них урядів, насамперед до національної податкової політики, яка маєбути спрямована на підвищення конкурентоспроможності держави тастворення вигідних умов для ведення бізнесу, що може бути досягнуто зарахунок різноманітних чинників та інструментів.

Податкова політика держави — частина (підсистема) її економічноїполітики, яка здійснюється через прийняття законодавчих і норматив-них актів, використання податків, зборів обов'язкових платежів, функці-онування інститутів та здійснення заходів державної та місцевої влади,котрі згідно із законодавством мають повноваження в податковій сферівідповідно до стратегічних і тактичних цілей державної соціально- еко-номічної політики.

Важливість такого розуміння податкової політики визначається тим,що саме в ньому відображена чітка взаємозалежність і первинність діїдвох її складових — системи оподаткування і фінансових інститутів дер-жавної влади, які забезпечують її функціонування. Податкова політика впершу чергу передбачає визначення цілей і завдань, для вирішення якихвикористовується повний арсенал податків, зборів, обовязкових плате-жів разом із системою податкових органів.

Інтеграція державних фінансів безпосередньо зачіпає доходну части-ну бюджетів, які, головним чином, складаються з податків, зборів, плате-жів, тому вирішення проблем державних фінансів не можливе без гармо-нізації оподаткування.

Згідно з Договором про ЄС (ст. 269) бюджет ЄС має повністю фінан-суватись з власних ресурсів, величина яких залежить від можливостей іфінансового становища країн-учасниць[1]. До власних ресурсів відносять:сільськогосподарські збори, мито, певний відсоток від суми сплаченогоПДВ, величина якого визначається за домовленістю залежно від величи-ни ВВП та прибутковий податок з «єврократів» — службовців європей-ських інститутів.

З метою забезпечення ефективного функціонування економічного тавалютного союзу (ЕВС) країнам-учасницям ЄС необхідно не тільки до-тримуватись бюджетної дисципліни та виконувати фінансові вимоги, алей проводити спільну економічну політику, зокрема і податкову. Страте-гія Європейської комісії щодо податкової політики Європейського Со-юзу була викладена в документі «Податкова політика в ЄС — пріоріте-ти на майбутнє» від 21 травня 2001 р. Основою проведення податковоїполітики в ЄС є підтримка головної мети загальноєвропейської політи-ки — створення до 2010 року конкурентоздатної і динамічної економіки,заснованої на знаннях та вирішення завдань ЄС сферах екології та енер-гетики.

Рада Європи щорічно приймає постанови стосовно проведення еко-номічної політики в ЄС, в тому числі рекомендації стосовно величини таструктури національних податків та відрахувань на соціальне страхуван-ня, наголошує на необхідності координації в цій сфері.

Як в Україні, так і в європейських країнах всі питання стосовно опо-даткування вирішуються вищим законодавчим органом — парламентом.Європейський парламент був створений 1957 р. згідно Римського догово-ру, і на початку не був демократичним органом, хоча проведення прямихвиборів передбачалось. Він складався з представників країн ЄС, які буличленами національних парламентів. Перші прямі вибори відбулися 1979р., врешті це підтвердило демократичні принципи його побудови і під-вищило значення Парламенту, як консультативного органу в законодав-чому процесі, який має вирішальне слово у конкретних важливих сфе-рах, зокрема у питаннях бюджету. Парламент здійснює прямий контр-оль за діяльністю Комісії та Ради Європейського Союзу. На сьогодні

Парламент налічує 626 членів, які обираються на 5 років і представляютьпонад 70 політичних партій, об'єднаних у 8 багатонаціональних політич-них груп, серед яких найбільшою є соціалістична.

Реалізацію завдань, які стоять перед ЄС здійснює Європейська Ко-місія. По перше, нею формуються пропозиції, ініціативи для досягненняспільної мети, по друге — здійснюється нагляд за діяльністю країн-членівСпівтовариства, які повинні виконувати законодавчі акти Європейсько-го союзу, які мають форму постанов і директив. Постанови стають части-ною національного законодавства і є обов'язковими для виконання. Ди-рективи, за допомогою яких здійснюється гармонізація оподаткуванняв ЄС, також обов'язкові, але дають можливість вибору для країн-членівформ і методів впровадження. Для здійснення контрольної функції Ко-місія має повноваження подавати до Європейського Суду і притягуватидо відповідальності країни, що порушують законодавство ЄС, а також за-стосовувати санкції і штрафи.

Європейський суд є найвищою інстанцією з усіх правничих питань,який розв'язує проблеми конституційного і адміністративного права, втому числі податкового законодавства у справах, що направляються доЄвропейського Суду безпосередньо, чи через національні суди. Активнапозиція Європейського Суду у заповненні законодавчих прогалин, при-йнятті неординарних рішень забезпечує постійний розвиток Співтова-риства.

Європейський парламент не може, поки що, розглядатися як сут-тєва заміна національному демократичному парламентському контро-лю. Оскільки податкова політика кожною країною провадиться відпо-відно до пріоритетів розвитку національних економік, в ЄС відмови-лись від побудови окремої податкової системи, а пішли шляхом адап-тації законодавства кожної країни-учасниці з метою підпорядкуватинаціональні податкові системи спільним задачам загальноєвропей-ської інтеграції.

Інтеграційні процеси в оподаткуванні в ЄС забезпечуються шляхомгармонізації податкових систем, які реалізуються через координації наці-ональних податкових політик, наближення рівня оподаткування, уніфі-кації бази оподаткування, переліку податкових пільг. Успішність подат-кової політики повязується з тим, що була своєчасно розроблена і науко-ва обгрунтована концепція податкової гармонізації, що враховувала по-треби розвитку економіки європейських країн.

Черговим етапом гармонізації непрямого оподаткування булорозробка в 1987 році матеріалів та пропозицій в рамках положень,закріплених в Білій книзі, в якій зазначалося, що для усунення фіс-кальних бар'єрів необхідно досягти зближення непрямого оподатку-вання.

На шляху гармонізації ПДВ в Європейському Союзі на початку булоприйнято Першу та Другу Директиви, яким на зміну в 1977 році при-йшла Шоста директива Ради ЄЕС від 17.05.77, що діє і сьогодні. Системинепрямих податків, які відповідають вимогам Шостої директиви по ПДВ,стали найбільш поширеними серед країн Європейського Союзу.

Комісія ЄС, яка має визначне значення у розробці політики гармоні-зації оподаткування, рекомендує для країн-учасниць окрім застосуванняєдиної бази, використовувати єдину ставку ПДВ, не зважаючи на широкудиференціацію ставок в діючих системах. Водночас, Комісія наголошуєна необхідності прийняття директив стосовно уніфікації переліку під-акцизних товарів і визначення єдиних ставок. І в подальшому питаннягармонізації ПДВ і акцизів повинні розглядатися системно, оскільки ви-явлені певні залежності від надходжень цим видам податків. Так зростан-ня надходжень по ПДВ помічається разом з скороченням сум акцизів, інавпаки.

У країнах ЄС національні закони про податок на додану вартість при-йняті відповідно до 6-ої Директиви Співтовариства про ПДВ. Виконан-ня директиви є обов'язковим для країн-членів, хоча дозволяє вибиратиформи і методи досягнення поставлених завдань. Стосовно гармонізаціїПДВ виділили три ключові ланки: загальна база; кількість ставок; рівеньоподаткування (особливо стандартна ставка). І як наслідок — існуванняпевних відмінностей в національних системах в застосуванні ПДВ, щопідтверджує таблиця 2.34. Ставки ПДВ відрізняються як знижені — від 2до 12%, так і стандартні — від 15 до 25%.

Розглядаючи порядок обліку основних фондів, придбаних у іншихфірм, визначають три основних типи ПДВ: споживчий, прибутковий ітоварний. Відповідно до прийнятого в європейських країнах ПДВ спо-живчого типу всі придбання (за рідким виключенням), включаючи то-вари тривалого користування, віднімаються при розрахунку вартості до-бавленої фірмою. База оподаткування застосовується тільки до сукупно-го приватного споживання.

Згідно з Шостою Директивою по ПДВ, платником податку є будь-яка особа, що здійснює незалежно у будь-якому місці будь-яку еконо-мічну діяльність, незалежно від цілей і результатів цієї діяльності. Еко-номічна діяльність включає всі види діяльності виробників, продавців,та осіб, що надають послуги, включаючи гірничодобувну і сільськогос-подарську діяльність та роботу по професії. Експлуатація матеріально-го або нематеріального майна з метою отримання прибутку на постій-ній основі також вважається економічною діяльністю (ст. 4 Директиви).База оподаткування в межах території країни визначається наступнимчином:

Таблиця 2.34

Ставки ПДВ в окремих країнах ЄС у 2006 році

Країна

Знижена

Стандартна

Австрія

10.0 та 12.0

20,00

Бельгія

6 та 12.0

21,0

Великобританія

5

17,5

Греція

4.5 та 9.0

19,0

Данія

25,0

Ірландія

4.8 та 13.5

21,0

Іспанія

4.0 та 7.0

16,0

Італія

4.0 та 10.0

20,0

Люксембург

3.0, 6.0 та 12.0

15,0

Нідерланди

6

19,0

Португалія

5.0 та 12.0

21,0

Фінляндія

8.0 та 17.0

22,0

Франція

2.0 та 5.5

19,6

ФРН

7

16,0

Швеція

6.0 та 12.0

25,0

Середня по ЄС

18,97

Джерело: //www.oecd.org/dataoecd/12/13/34674429.xls

Щодо поставок та послуг, все, що складає винагороду, що була абобуде отримана постачальником від покупця, клієнта або третьої осо-би за такі поставки чи послуги, включаючи субсидії, що безпосередньопов'язані з вартістю таких поставок;

Щодо поставок матеріалів, що складають частину фондів оподатко-вуваної особи для свого приватного використання, ціна придбання това-рів або ціна на подібні товари;

Щодо надання послуг за винагороду в частині використання фондівпідприємства для приватного споживання оподатковуваною особою абоїї персоналом, та на цілі, що не передбачені основною діяльністю, повнавартість наданих послуг для оподатковуваної особи.

При імпорті товарів базою для оподаткування є вартість в митних ці-нах, визначена відповідно до чинних положень Співтовариства.

Важливою проблемою, яку необхідно було вирішити в сфері ПДВ —визначення поставок між країнами-учасницями ЄС. Постала необхід-ність перейти від застосування принципу «місця призначення» ПДВ допринципу «країни походження» в межах ЄС. Недоліком застосуванняпринципу «походження" є те, що податкові ставки на імпортовані товариі на вироблені місцевими виробниками не обов'язково однакові. Імпорттоварів з країн з низькою ставкою податку порушуватиме засади вільноїконкуренції, і країна-імпортер буде вимушена захищати свій внутріш-ній ринок. Таким чином принцип походження підходить для застосуван-ня між країнами з подібними податковими системами. Отже, з 1987 рокув ЄС перейшли до комбінованої системи застосування двох принципівПДВ. З 1993 року почали застосовувати принцип «країни походження»в межах ЄС стосовно оподаткування фізичних осіб, проте за певними ви-ключеннями: купівля нових автомобілів (менше 6 місяців від дати випус-ку або менше 6 тис. км пробігу) оподатковується в тій країні, в якій будевикористовуватись, ПДВ сплачується в країні постійного проживанняпокупця, а також продаж товарів поштою.

Така комбінована система створює певні труднощі: в 1992 та 1995році приймаються чергові директиви стосовно усунення розбіжностей,проте єдиний ринок залишається фрагментованим оскільки положеннядиректив виконуються нерівномірно і ставки відчутно відрізняються.

Аналіз бюджетних надходжень в країнах ЄС дав можливість вияви-ти, що загальний обсяг надходжень від непрямого оподаткування в серед-ньому становить 10,7% від ВВП. Тому вирішення проблем, пов'язаних зрозбіжностями в стягуванні ПДВ і акцизного збору є можливим, без за-йвих змін в пропорціях між прямими і непрямими податками.

Спільна система акцизів на три категорії товарів, такі, як тютюновівироби, алкогольні напої, та нафтопродукти введена 1 січня 1993 року,згідно якої згадані товари оподатковуються в країні споживання.

Оскільки через акцизну систему вирішуються питання охорониздоров'я нації, збереження екології, проблеми раціонального викорис-тання енергоносіїв, Рада Європи затвердила єдині мінімальні ставки по-датків для країн, залишивши можливість встановлювати їх відповідно добюджетних програм та з огляду на економічну ситуацію в ЄС.

Отже, в сфері акцизів здійснено гармонізацію елементів податку (ви-значено перелік продукції, ставки, звільнення та пільги); для забезпечен-ня ефективного оподаткування підакцизної продукції було розробленоряд скоординованих процедур, що базуються на основі існуючих націо-нальних правил.

Вони включають:

інтегровану систему спеціальних складів для зберігання та руху під-акцизних товарів, сплату акцизу з яких було відстрочено;

визначення власників складів, які є уповноваженими національноювладою та відповідають за сплату податків і мають надати фінансовугарантію;

офіційний облік продукції на складі, який ведеться працівниками са-мого складу;

- адміністративний документ, який видається відправником товарної

продукції та супроводжує її».

Для фізичних осіб існують спрощені правила — не має обмежень накупівлю підакцизної продукції для особистих потреб.

Проведення єдиної спільної політики по встановленню ставок ПДВ іакцизного збору, які як зазначалося вище тісно залежать один від друго-го. На відміну від ПДВ акциз має досить розвинуту регулюючу функцію,яка широко застосовується для вирівнювання економічного становищарегіонів. Слід зазначити, що встановлені ставки акцизного збору в Укра-їні порівняно з іншими країнами світу невисокі. Так, наприклад, ставкиакцизного збору на бензин різних марок, майже в три рази нижче в Укра-їні, ніж встановлені на аналогічну продукцію в Норвегії, Швеції, Італії,Франції; в 2,5 раза — в Данії, Німеччині.

В липні 1996 року Єврокомісією запропоновано пакет направленийна перехід до спільної системи ПДВ у країні походження. Необхідно буловирішити такі завдання: подолати сегментацію ринку на зони національ-ного оподаткування, бути простою і сучасною, встановити однаковийпідхід до оподаткування комерційної діяльності, гарантувати ефектив-не стягнення та виконання функцій контролю за надходженнями ПДВ.Для досягнення цієї мети Європейською Комісією було проведено дослі-дження «Спрощене законодавство для внутрішнього ринку».

Оскільки міждержавні податкові межі скасовані, тепер всі підпри-ємства зареєстровані в єдиному реєстрі платників ПДВ, їм привласне-ні окремі ідентифікаційні номери, під якими підприємці передають відо-мості у фінансові органи про тих, що поставляються ними за межі їх кра-їн товарах і, що відповідно набувають за кордоном (в межах ЄС), такимчином місце здійснення податкового контролю переноситься з міждер-жавних меж безпосередньо на підприємства.

Процеси гармонізації та координації податкових систем просувають-ся достатньо нерівномірно та складно, оскільки вимагають прийняття рі-шень за принципом одностайності, що вимагає багато часу і зусиль підчас переговорних процесів.

Гармонізація оподаткування компаній має на меті створити для всіхсуб'єктів господарювання в ЄС рівні умови функціонування, вільний до-ступ на внутрішній інтегрований ринок ЄС, активніше залучати інозем-ний капітал до участі в створенні дочірніх та філіалів транснаціональнихєвропейських компаній, прийняти загальні підходи відносно методів об-числення бази оподаткування податком на прибуток корпорацій і уник-нення подвійного оподаткування.

Протягом 1980-х — 90-х років під впливом ідей економіки пропози-цій в більшості країн Європейського Союзу були знижені граничні став-ки податку на прибуток корпорацій і на кінець 90-х становлять 36,46%податку на прибуток корпорацій і 51,15% прибуткового податку грома-дян і надалі існує тенденція зниження середніх граничних ставок, які на2000 рік склали відповідно 33,16% та 45,73%. Дані щодо граничних ста-вок податку на прибуток корпорацій і прибуткового податку з громадянпредставлені у табл. 2.35.

Таблиця 2.35

Граничні ставки податку на прибуток і прибуткового податкуз громадян в 15 країнах ЕС у 2000 році, у %

Країна

Гранична ставкаподатку на прибутоккорпорацій

Гранична ставкаіндивідуальногоприбуткового податку

Австрія

34,0

31,3%

Бельгія

40,2

53,9%

Великобританія

30,0

40,0%

Греція

40,0

37,8%

Данія

32,0

54,3%

Ірландія

24,0

44,0%

Іспанія

35,0

48,0%

Італія

37,0

41,7%

Люксембург

28,4

47,2%

Нідерланди

35,0

60,0%

Португалія

32,0

35,0%

Фінляндія

29,0

46,5%

Франція

37,8

37,1%

ФРН

35,0

53,8%

Швеція

28,0

55,4%

Середня по ЄС

33,16

45,73

Джерело: www.oecd.org/dataoecd/44/2/1942506.xls

Окремий комплекс проблем складають платежі, здійснювані в рам-ках європейської аграрної політики. У законодавстві більшості країн-членів ЄС закріплено положення про те, що податки можуть переслі-дувати інші, окрім фіскальних, цілі, тобто використовуватися при здій-сненні державного регулювання економіки. Так, при ввезенні сільсько-господарської продукції з третіх країн на територію ЄС у випадку, якщосвітові ціни нижче європейських, імпорт оподатковується митом, яке до-рівнює за своїм розміром цій різниці. При вивозі власної продукції євро-пейський виробник отримує відповідну компенсацію, еквівалентну різ-ниці між світовою ціною і ціною, по якій він міг би (хоч би теоретично)здійснити продаж на території ЄС. Як правило, європейські ціни вищесвітових, проте в тих окремих випадках, коли це не так, мито стягуєтьсяпри вивозі товару за межі ЄС, а компенсація виплачується при ввезенні.

На думку самих європейських фахівців, податкова політика у сферіпродажу сільськогосподарських продуктів, не дивлячись на високий рі-вень втручання державних органів в ринкові відносини, вкрай неефек-тивна, оскільки економіка стає глобальною, а бюджети країн продовжу-ють залишатися національними, тобто складається суперечність між гло-бальним характером економіки і локальним характером оподаткування.

По-перше, експерти рекомендують посилити роль міжнародних по-даткових угод, особливо, багатосторонніх. Перш за все, потребує підви-щення рівень збору і обміну відповідною інформацією між країнами, по-трібним є перегляд податкових угод з метою обмеження пільг юрисдик-ціям, що включилися в згубну податкову конкуренцію. У них пропону-ється також виключити всяку неоднозначність відносно внутрішніх за-ходів по боротьбі з махінаціями в даній сфері. «Материнським» країнам,що знаходяться в договірних відносинах з офшорними центрами, пропо-нується вийти з цих договорів. Нарешті, країни повинні надавати одинодному допомогу в стягненні фіскальних платежів, проведенні зустріч-них податкових перевірок і здійсненні програм підготовки необхідногоперсоналу.

По-друге, необхідно посилити національні законодавства «материн-ських» країн, звівши до мінімуму можливості відходу від оподаткуванняприйняти заходи за законодавством в області трансфертних цін, контро-льованих зарубіжних корпорацій і інвестиційних фондів. При викорис-танні трансфертних цін доведення того, що економічна діяльність приздійсненні укладених операцій дійсно мала місце, повинно лежати наплатнику податків. «Материнським» країнам пропонується ввести пода-ток на платежі в офшорні центри із значно підвищеною ставкою. Реко-мендується не дотримуватися угод про уникнення подвійного оподатку-вання, якщо «природа» доходу пов'язана із «згубною податковою конку-ренцією» (harmful tax competition)[2].

По-третє, певні надії покладаються на міжнародні форуми, що став-лять перед собою мету розвитку співпраці в області податкової політики.ОЕСР висунула ідею організації подібного форуму в 1998 р. Країни ЄСприйняли Кодекс порядної податкової поведінки і створили спеціальнуорганізацію — Групу кодексу поведінки — для виявлення режимів недо-бросовісної податкової конкуренції. Такі форуми могли оприлюднюватиінформацію про офшорні центри, розробляти норми податкової політикиі адміністрування, стати ареною для обміну ідеями, служити інструмен-том вирішення міжнародних податкових суперечок.

Основні критерії, за якими визначається готовність країн-аплікантівдо повноправного членства в ЄС, вимагають стабільності інституцій, якігарантують демократичний розвиток держави, владу закону, захиступрав людини, наявності дієвої ринкової економіки, готовності бути кон-курентоспроможним партнером ЄС, здатності виконувати зобов'язання,що випливають з повноправного членства в ЄС, відповідність критеріямполітичного, економічного та монетарного Союзу.

Процес розширення ЄС трансформує практично всі сфери діяльнос-ті ЄС. Розширення ЄС матиме значний вплив на його політику і, насам-перед, на розподіл внутрішніх ресурсів Союзу. Саме тому, поряд із при-хильниками розширення ЄС присутня і досить сильна опозиція цьому.Так, зокрема, деякі країни-члени ЄС погрожують заблокувати процесрозширення, якщо їм не нададуть гарантій збереження існуючої фінан-сової допомоги.

Питання для самоконтролю

Об'єктивність і необхідність гармонізації податкових систем.

Митний Союз ЄС: етапи створення.

Сучасні питання гармонізації оподаткування в ЄС.

РОЗДІЛ ІІІ.ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ