3.1. Податки на доходи і прибутки

3.1.1. Податок на прибуток підприємств

Податок на прибуток підприємств в Україні характеризується як ана-лог розповсюдженого у світі податку на прибуток корпорацій. На Захо-ді податок із прибутку корпорацій (акціонерних товариств) має високийрівень впливу на фінансово-господарську діяльність підприємств. З роз-витком акціонерної форми власності прибуток став важливим об'єктомоподатковування, а тому вимагав особливих форм обкладення. При цьо-му в даний час враховується її подальший розподіл на дивіденди й прибу-ток, що спрямовується на розвиток корпорації або в резервні фонди. Приприватній формі власності як до власника, так і до найманих робітників іслужбовців застосовується індивідуальний прибутковий податок (відпо-відно об'єктом оподатковування виступає прибуток власника або заро-бітна плата робітників і службовців).

Прибутковий податок відіграє важливу роль у фінансовому регулю-ванні економіки. Регулюючий механізм цього податку реалізується че-рез диференціацію ставок і пільгове оподаткування. Розмежовуючи при-буткове оподаткування юридичних та фізичних осіб і встановлюючи дляних різний рівень ставок, держава підтримує певні пропорції між фондомспоживання і фондом нагромадження. Встановлюючи пільгове оподат-кування з пониженням ставки або зі звільненням для окремих галузей ірегіонів, держава стимулює відповідний перелив капіталу і реалізує пев-ну структурну політику.

Держава може встановлювати пільгове оподаткування тих напрямківформування і використання фондів, в яких зацікавлене суспільство. Не-зважаючи на труднощі справляння цього податку, він використовуєтьсяпрактично у всіх країнах світу, зокрема і в Україні.

Чинний у даний час в Україні податок на прибуток підприємств маєзначну зовнішню подібність до податку на прибуток корпорацій зарубіж-них країн. І дійсно, фактично всі діючі підприємства тепер по організаціїнесуть у собі в більшій мірі ознаки колективної форми власності, тобтоїхній прибуток має явні ознаки колективного прибутку. Проте на відмі-ну від Європейських держав прибуток підприємств, заснованих на при-ватному капіталі, оподатковується податком із прибутку також, як і акці-онерних товариств. В Україні відношення власності ще не прийняло та-кого рівня розвитку, щоб можна було чітко визначити об'єкт оподаткову-вання, з огляду на застосовуваний підхід в країнах із розвиненою ринко-вою економікою.116

В основному заходи, проведені як нашою країною, так і більшістюцивілізованих країн, спрямовані на реформування податкової системи ізосередження саме на прибутковому оподатковуванні, тому що воно ви-конує роль найважливішого фіскального й регулюючого інституту дер-жави.

У країнах із розвиненою ринковою економікою основним прямим за-собом централізації ВНП у бюджет є особистий прибутковий податок.Але одним із головних регуляторів виробничо-господарських процесівявляється податок на прибуток корпорацій. При цьому існує стійка тен-денція до зменшення питомої ваги даного податку в загальній сумі подат-кових надходжень.

Але в багатьох постсоціалістичних країнах Східної Європи й країнахСНД частка податку з прибутку підприємств у дохідній частині бюдже-ту перевищує частку прибуткового податку з громадян. Це зумовленоінерційністю фінансів, оскільки в умовах планово-адміністративної еко-номіки основні фінансові ресурси були зосереджені на підприємствах, агромадяни мали обмежені доходи.

Розвиток теорії прибутку здійснювався за двома провідними напря-мами: компенсаторним та функціональним. Перший з них пояснює по-ходження прибутку як винагороду, плату підприємцю, власникам під-приємства за вкладений капітал, прийняття ризику, а також успішневиконання економічних та управлінських функцій.

Друга група функціональних теорій належить до об'єктивних кон-цепцій, у яких визначальну роль у створенні прибутку відведено еконо-мічному середовищу: монопольному становищу підприємства, кон'юнк-турному та інституціональному поясненню виникнення прибутку. За-хідні концепції сутності та характеру прибутку доповнюються техно-логічними та інноваційними теоріями. Зміст їх полягає у тому, що при-бутковість, вища за середній рівень, пояснюється результатами застосу-вання новітніх методів виробництва й різних нововведень. Новітні ме-тоди управління, маркетингу, сучасні програми фінансування та облікусприяють збільшенню обсягів продажу вдосконалених або нових товарів.Саме це і породжує різницю між існуючими цінами й витратами, знижен-ня яких генерує прибуток.

Практика підтверджує можливість отримання надприбутків тимикомпаніями, діяльність яких ґрунтується на інноваційній стратегії -упровадженні новинок у масове виробництво. Але переваги технічно-го прогресу окремої фірми поступово нівелюються, це відбувається тоді,коли аналогічну продукцію починають виготовляти конкуренти компанії.

З теоретичної точки зору прибуток у трансформаційний період ви-ступає як об'єкт та інструмент управління, в якому сконцентровано ін-тереси майже всіх суб'єктів економічної діяльності. Він є джереломфінансових ресурсів суб'єктів господарювання та держави. Як особливеджерело формування й поповнення фінансових ресурсів підприємниць-ких структур прибуток із переходом до ринкової економіки є тією час-тиною грошових нагромаджень підприємства, яка сприяє розширеннювиробництва. В цьому полягає відтворювальна та стимулююча функціяприбутку. Як важливий показник оцінки фінансових результатів діяль-ності суб'єкта господарювання, його фінансового стану і перспектив роз-витку прибуток є показником ефективності функціонування підприєм-ства в цілому й фінансових можливостей держави. Саме тому він вико-нує контролюючу функцію та сигналізує про необхідність заходів щодозменшення собівартості продукції, нарощування обсягів виробництва,доцільності змін у ціновій політиці, розширення асортименту товарів.

Оподаткування прибутку підприємств здійснюється відповідно доЗакону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 трав-ня 1997 року, з урахуванням змін і доповнень до нього.

Платниками податку є суб'єкти підприємницької діяльності, бюджет-ні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійсню-ють діяльність, спрямовану на отримання прибутку, а також філії, відді-лення та інші відокремлені підрозділи платників податку.

Національний банк України та його установи (крім госпрозрахун-кових, що оподатковуються у загальному порядку) сплачують до дер-жавного бюджету суму перевищення валових доходів консолідованогобалансу над валовими витратами та частиною валових витрат за роки, щопередують звітному.

Звернемо увагу на визначення прибутку до оприбуткування за схе-мою:

П = СВД — ВВ — А +(-) Довд,П — прибуток до оподаткуванняСВД — скорегований дохідДовд — доход(збитки) попередніх періодівВВ — валові витратиА — амортизація

Такий метод обчислення бази оподаткування призводить до в