3.1.2. Податок з доходів фізичних осіб

Продаток на доходи громадян — третій за значимістю податок у фор-муванні доходів зведеного бюджету України. На відміну від України, врозвинених країнах світу цей податок є найбільшим джерелом форму-вання державного бюджету. Так, у США близько 40% Федерального бю-джету формується за рахунок цього податку.

Питома вага прибуткового податку в Україні, в загальних доходахбюджету зростала протягом 1993-2004 рр. з 5,8% до 18,8% відповідно.Зокрема, у 1997 р.цей податок складав 12,3% доходів бюджету або 3,3млрд. грн. У 1998 р. частка податку становила 12,4% або 3,6 млрд. грн.У 1999 р. — 13,5% або 4,4 млрд. грн, а в 2000 р. — 12,3% або 6,4 млрд. грн,у 2001 р. — 16,0% або 8,8 млрд. грн, у 2002 р. — 17,5%, або 10,8 млрд. грн, у2003 році — 18,2% — 12,3 млрд. грн, та у 2004 р. — 13.2 млрд. грн — 18,7%.

1 січня 2004 року набув чинності Закон України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі — Закон № 889). З 1 січняпо 31 грудня 2006 року основну ставку податку з доходів фізичних осібвстановлено на рівні 13 відсотків незалежно від розміру та місця отри-мання доходу. З 1 січня 2007 року ця ставка — 15 відсотків.

Доходи фізичних осіб, отримані за місцем основної роботи, до 1 січ-ня 2004 року підлягали оподаткуванню за прогресивною шкалою ставокприбуткового податку з громадян (від 10 до 40 відсотків). Доходи, отри-мані громадянами не за основним місцем роботи, оподатковувались заєдиною ставкою — 20 відсотків.

Законом № 889 чітко визначено платників податку з доходів фізич-них осіб, об'єкти оподаткування та перелік доходів, які включаються тане включаються до складу загального місячного або річного оподаткову-ваного доходу.

Важливою особливістю для громадян, визначеною в законі, є вста-новлення права платника податку на податковий кредит за наслідкамизвітного податкового року, який є сумою витрат, фактично понесенихплатником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у рези-дентів — фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім ви-трат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору). На сумуподаткового кредиту дозволяється зменшення суми загального річногооподатковуваного доходу. Підстави для нарахування податкового креди-ту із зазначенням конкретних сум відображаються у річній податковійдекларації.

Інструкцію про порядок нарахування платником податку податково-го кредиту щодо податку з доходів фізичних осіб затверджено наказомДПА України від 22.09.2003 № 442, зареєстрованим у Міністерстві юсти-ції України 01.10.2003 за № 879/8200.

Варто підкреслити, що до податкового кредиту включаються тількиті фактично понесені витрати, які підтверджені платником податку доку-ментально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, то-варною накладною, іншими розрахунковими документами або договором,які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають сумутаких витрат. Необхідно також звернути увагу на те, що податковий кре-дит може бути нарахований виключно резидентом, що має індивідуаль-ний ідентифікаційний номер. Загальна сума нарахованого податковогокредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходуплатника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата.

Фізичні особи — резиденти, які не мають ідентифікаційного номера, атакож фізичні особи нерезиденти право на податковий кредит не мають.

Перелік витрат, які дозволено включати до складу податкового кре-диту за підсумками року:

сума коштів або вартість майна, переданих платником податку у ви-гляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим органі-заціям, зареєстрованим в Україні, у розмірі, що перевищує два відсо-тки, але не є більшим п'яти відсотків від суми його загального оподат-кованого доходу такого звітного року (п.п. 5.3.2);

суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів осві-ти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форминавчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першо-го ступеня споріднення, але не більше суми, визначеної у підпункті6.5.1 пункту 6.5 статі 6 цього Закону, у розрахунку за кожний повнийабо неповний місяць навчання протягом звітного податкового року(п.п. 5.3.3);

суму витрат платника податку на сплату за власний рахунок стра-хових внесків, страхових премій та пенсійних внесків страховику-резиденту, недержавному пенсійному фонду, установі банку за дого-ворами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійно-го забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійнимфондом, а також внесків на банківський пенсійний депозитний раху-нок, на пенсійні вклади як такого платника податку, так і членів йогосім'ї першого ступеня споріднення, яка не перевищує 140 відсотківвід прожиткового мінімуму (у розрахунку за кожний з повних чи не-повних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв дого-вір страхування (п.п. 5.3.5).

Як і раніше, платник податку має право на зменшення суми загально-го місячного оподатковуваного доходу. Однак, замість неоподатковува-ного мінімуму доходів громадян введено поняття «податкової соціальноїпільги». Вона застосовується до доходу, отриманого платником податкуяк заробітна плата протягом звітного податкового місяця, якщо його роз-мір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездат-ної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноже-ної на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Необхідно звернути увагу на те, що платник податку має право назменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу на сумуподаткової соціальної пільги, якщо цей дохід, отриманий з джерел на те-риторії України та від одного працедавця у вигляді заробітної плати.

Розмір податкової соціальної пільги визначено від рівня мінімальноїзаробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленого законом на 1січня звітного податкового року.

Податкова соціальна пільга надається:

звичайна — у розмірі, що дорівнює 50% мінімальної заробітної пла-ти, для працездатної особи, встановленої на 1 січня звітного податковогороку — будь-якому платнику податку;

підвищена — у розмірі, що дорівнює 150% звичайної пільги, — плат-нику податку, який:

є самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальни-ком) — у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

утримує дитину — інваліда I або II групи — у розрахунку на кожнудитину віком до 18 років;

має троє чи більше дітей віком до 18 років — у розрахунку на кожнутаку дитину;

є вдівцем або вдовою до моменту укладання нового шлюбу;

є особою, віднесеною за