5.1. Зміст та призначення податкової політики

Податкова політика — це діяльність держави по встановленню, пра-вовому регламентуванню та організації стягнення податків і зборів, ме-тою якої є формування централізованих фінансових ресурсів держави впроцесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту.

Політика (від грецького — politika — мистецтво управління держа-вою) — діяльність органів державної влади і державного управління, щовиражає соціально-економічну природу суспільства.

Визначаючи основні напрямки політики, держава виконує притаман-ні їй функції, одною з яких є оподаткування. Таким чином, податкова по-літика — соціально-економічна категорія, що дозволяє реалізувати інте-реси всіх суб'єктів процесу оподаткування з позицій перерозподілу вало-вого внутрішнього продукту та досягнення кумулятивного ефекту зрос-тання добробуту держави, підприємця і громадянина.

Виходячи із соціально-економічної природи податкової політики,слід розглядати податки не просто як засіб для наповнення державногобюджету, але й як джерело коштів, необхідних для функціонування дер-жави.

Такий підхід до побудови податкової політики є одностороннім таобмеженим. Податки, суттєво впливаючи на діяльність господарськихсуб'єктів та населення, виконують функцію структурного регулюван-ня економіки, створюючи чи знищуючи одні зв'язки та посилюючи інші.Звуження функцій податкової політики до наповнення державного бюд-жету призводить до ігнорування суттєвої групи соціально-економічнихвідносин стосовно того, як процедура наповнення бюджету впливає наекономічні процеси на макрорівні, а відповідно — і на мікрорівні. Тобто,в кінцевому рахунку, нівелюється питання про те, чи забезпечує податко-ва система розвиток економіки, чи стимулює вона цей розвиток, чи, при-наймні, не заважає йому.

Податкова політика держави повинна будуватися з урахуванням супе-речності інтересів платників податків і держави. Підприємець воліє спла-тити якомога меншу суму податків, оскільки основною його метою є отри-мання прибутку, що є можливим як через збільшення обсягів виробництва,так і через зниження витрат, в тому числі і витрат на сплату податків та збо-рів. Держава, якій належать функції регулювання процесу суспільного ви-робництва в цілому, намагається шляхом застосування фіскальних інстру-ментів перерозподілити прибуток, одержаний підприємцем і, за рахуноквиділеної частки, досягти якомога повнішого забезпечення суспільних, впершу чергу — соціальних потреб.

Однак, якщо виходити з постулату про те, що ефективність подат-кової політики визначається чіткістю її функціонально-цільового при-значення, звуження поняття інтересів держави до наповнення бюдже-ту є помилковим. Адже держава, в кінцевому рахунку, також зацікавле-на в ефективному господарюванні і розвитку господарюючого суб'єкту,що спричиняє стабільні податкові надходження і їх зростання в майбут-ньому, а отже — економічний та соціальний прогрес. Усвідомлення цьогомоменту дозволяє максимально наблизити інтереси держави та суб'єктівгосподарської діяльності, досягти їх соціально-економічного партнер-ства стосовно результатів суспільного виробництва.

Головним завданням податкової політики є встановлення балансуміж двома чинниками, якими визначається потреба в податках: необхід-ністю фінансового забезпечення виконання державою притаманних їйфункцій та вирішенням соціально-економічних завдань. Ці чинники, впроцесі реалізації податкової політики, проявляються через функції по-датків, пріоритетною з яких є фіскальна, що виступає базисом для реалі-зації соціально-економічної функції, яка, в свою чергу об'єднує регулюю-чу, контрольну та соціальну функцію.

Суть регулювання економічних процесів шляхом застосування засо-бів податкової політики полягає в стимулюванні зміни поведінки учас-ників процесу суспільного виробництва, яка полягає в переорієнтуванніресурсів на виконання завдань, які стоять перед економічною системою вцілому. Так, наприклад, зміна встановлених податковим законодавствомнорм амортизації основних засобів спричиняє реінвестування одержано-го прибутку та нарахованих за новими, більш високими ставками, амор-тизаційних відрахувань, в оновлення матеріально-технічної бази вироб-ництва, застосування інноваційних технологій. Наслідки цього процесу,з точки зору фіскальної функції податків, в короткостроковому та довго-строковому періоді різноспрямовані. Якщо в короткостроковому періоді,внаслідок зростання амортизаційних відрахувань, зменшуються надхо-дження до бюджету податку на прибуток, то в довгостроковому періоді —зростання обсягів виробництва та, відповідно, валового доходу суб'єктівгосподарювання, призводить до збільшення податкових надходжень.

Переорієнтація державної стратегії на розбудову соціально-орієнто-ваної економіки ставить нові вимоги до податкової політики, вимагаю-чи пріоритетності реалізації соціально-економічних функцій податків воптимальному співвідношенні з фіскальною функцією. В таких умовахпершочерговими завданнями податкової політики, наряду з традицій-ним забезпеченням дохідної частини державного бюджету, стають: ре-гулювання попиту і пропозиції, стримування інфляції, стимулюванняінвестиційно-інноваційних процесів, накопичення збережень, забезпе-чення конкурентного середовища для залучення і стимулювання підпри-ємницької діяльності.

Сьогодні в Україні питання податкової політики належать до най-гостріших як в економічному й соціальному, так і в політичному контек-сті.

Сучасна податкова політика України характеризується наступнимирисами:

по — перше, загальний аналіз податкової політики держави свідчитьпро те, що головним напрямом діяльності відповідних державних ор-ганів в сфері оподаткування було саме наповнення державного бю-джету, а не регулювання через податковий механізм макроекономіч-них процесів в Україні.

Збільшення податкового тиску та адміністративного контролю засправлянням податків і зборів спричинило відповідну реакцію з бокугосподарюючих суб'єктів, які, намагаючись вирішити ці проблеми, пере-носять відносини між споживачем та виробником, а також свої доходи утіньовий сектор економіки, частка якого за різними підрахунками стано-вить від 45% до 65% валового внутрішнього продукту. Результатом цьогостає недоотримання державою частини податкових надходжень та нама-гання компенсувати це знову ж таки за рахунок розширення податковоїбази, що знову призводить або до банкрутства платників податку, або доїх виходу в тінь.

Таким чином, податкова політика повинна формуватися виходячи іззавдань побудови стабільної та зрозумілої системи оподаткування, змен-шення податкового навантаження та забезпечення збалансованості ін-тересів держави та платників податків, визначаючи їх пріоритетність.

по — друге, вона поєднала в собі принципи двох податкових систем,найбільш характерних для світової практики — європейської та аме-риканської. При цьому, якщо в європейській системі переважає об-кладання обороту у формі податку на додану вартість, то в американ-ській — прибутковий принцип оподаткування. Складність вітчизня-ної податкової політики визначена еклектичним поєднанням обохзазначених систем з базовою метою — забезпечення максимальногорівня податкових надходжень як основної складової доходної части-ни бюджету;

по — третє, Україна, не маючи достатнього практичного досвіду йнаукового обґрунтування формування та реалізації податкової по-літики, розвивалася експериментальним шляхом, нерідко роблячипри цьому хибні кроки. Введені податки певною мірою були новимишвидше за формою, ніж за змістом. Так чи інакше вони містили озна-ки старої адміністративної системи, заснованої на надмірній центра-лізації процесу формування та розподілу фінансових ресурсів держа-ви. Це призвело до того, що акумулювання доходів бюджетів за раху-нок сплати податків відривалося від процесу господарювання самихплатників податків;

по — четверте, специфіка розвитку сучасної податкової політикиУкраїни полягає в тому, що вона розробляється і реалізується безналежного науково-теоретичного розуміння і бачення її соціально-економічних наслідків. Цей процес здійснюється в Україні не черезеволюційний механізм, як в більшості країн з традиційною ринковоюекономікою, а шляхом постійних змін податків та їх ставок, введенняіноді необґрунтованих і вузько спрямованих податкових пільг. По-вна або часткова відсутність обґрунтованих прогнозів стосовно впли-ву складових чинної податкової політики на ділову активність в біз-несовому середовищі та рівень життя населення спричинили її пере-творення з ефективного інструменту економічної політики в причи-ну загострення кризових явищ як на мікро-, так і на макрорівні.

по — п'яте, в Україні відсутня універсальна методологічна концепціяреформування стратегії і тактики податкової політики, за якою мож-на було б розрахувати оптимально можливий та допустимий (як длядержави, так і для платників податків) рівень податкового наванта-ження. Такий стан справ призводить до ситуації, де при невисоких(порівняно з іншими країн