1.1. Історичні передумови виникнення і розвитку податків : Податкова система : B-ko.com : Книги для студентів

1.1. Історичні передумови виникнення і розвитку податків

В країнах з розвинутою ринковою економікою податки використо-вуються як ефективне знаряддя державного регулювання соціально-економічних процесів у суспільстві. На сьогодні податки є безальтер-нативним джерелом формування доходів бюджету держави та бага-тофункціональним інструментом перерозподілу ВВП у соціальному,віковому, територіальному та галузевому аспектах. Податки вплива-ють на розміщення ресурсів, заохочення до бізнесу, інвестиційної ак-тивності, мотивацію до праці, визначають рівень забезпечення сус-пільними благами та є еластичним важілем антициклічного регулю-вання економіки, підтримання рівня зайнятості, стабілізації ринковоїкон'юнктури.

Виникнення податків на початковому етапі розвитку людської циві-лізації пов'язане з найпершими людськими потребами, які могли задо-вольнятися через усуспільнену діяльність. Окремі риси сучасної дер-жавності зародилися у Давньому Римі. У мирний час громадяни Римуне платили обов'язкових платежів, оскільки витрати на управління міс-том були мінімальними. При цьому обрані магістрати виконували своїобов'язки не тільки безоплатно, але й будували суспільні споруди за ра-хунок власних коштів, адже це вважалося почесним обов'язком. Про-те під час військових дій запроваджувалися податки на доходи грома-дян відповідно до майнового та родинного стану. Сума їх визначала-ся чиновниками-цензорами на п'ять років залежно від задекларованогомайна і доходів громадян.

У IV-ІІІ ст. до н.е. Римська держава зміцнила позиції за рахунок ко-лоній: будувалися нові міста, одночасно удосконалювалися податковівідносини. У колоніях вводились контрибуції і податки. У разі перемо-ги у війні податки зменшувалися, або взагалі скасовувались, а необхіднікошти надходили у вигляді військової здобичі, контрибуцій із завойова-них територій.

У Римській імперії населення завойованих провінцій не користува-лось правами громадянства, адже було зобов'язане платити податки, щосвідчило про їх залежне становище. При цьому єдиної податкової систе-ми не існувало, оскільки у тих містах і землях, де був найбільший опірримським легіонам, вводились більш високі податі і контрибуції на ко-ристь Риму одночасно із збереженням місцевої системи оподаткування.

Основними податками у Стародавньому Римі був земельний таподушний, оподатковувався товарний оборот та спадщина. Необхідністьсплати податкових зобов'язань у грошовій формі стимулювала розвитоктоварно-грошових відносин, що поглиблювало процес поділу праці.

Багато давньоримських традицій перейшли до Візантії, де у VI ст. н.е.вже існував 21 регулярний податок, серед яких земельний, подушний,податки на оснащення армії, на рекрутів, мита. Широко використовува-лися і тимчасові податки на будівництво флоту, утримання найманої ар-мії та ін. Проте посилення податкового тягаря підірвало фінансову базу іпризвело до падіння Імперії.

Сьогодні найбільш поширеною є думка, що податок — це плата сус-пільства за виконання державою її функцій, що має форму відрахуваннячастини вартості валового внутрішнього продукту на загальносуспільніпотреби. Але такий погляд на оподаткування сформувався не так давно.У давні часи, наприклад, у Греції податки та позики вважалися надзви-чайними доходами казни.

У Стародавній Греції в VII-IV ст. до н.е. були введені податки на до-ходи у розмірі однієї десятої або однієї двадцятої частини доходів. За-стосовувалися також і акцизи у вигляді приватних зборів (наприклад, запроїзд у місто через ворота, користування суспільними спорудами). Цедозволяло державі накопичувати кошти на утримання найманих армій,на побудову захисних споруд навколо міст, зведення релігійних споруд,споруд громадського користування, водопроводів, влаштування свят івирішення деяких соціальних питань, таких як роздача хліба і продуктівнайбіднішим прошаркам населення та ін. Але була і протидія оподатку-ванню. В Афінах, наприклад, існувала думка, що податки обмежують сво-боду та носять на собі тавро рабства. Деякі громадяни вважали їх приниз-ливими для себе, виявляючи згоду платити добровільні внески, а данинузбирати з переможених народів та зі своїх союзників.

До середини XVII ст. податки вважалися необхідним злом, до якогодоводилось вдаватися тимчасово, за особливих умов, при скрутному ста-новищі держави, коли інших способів покриття видатків не виявлялося.Маються на увазі доходи від доменів, казенних підприємств, регалій, різ-номанітні мита (у т.ч. судове).

Ще у XVIH ст. деякі англійські економісти-теоретики до звичайнихта значущих доходів держави відносили не податки, а доходи від доменіві лісів, конфіскації майна, від прав на окремі об'єкти (загублених тварин,на майно, що залишилось після загибелі кораблів). До іншої групи відно-силися так звані екстраординарні доходи — різні види податків та мита.

Така структура доходів характерна для Німеччини початку ХІХ ст.Податки зазвичай стягувалися лише у випадку, коли доменів та регалійне вистачало на покриття видатків. І навіть у кінці ХІХ ст. німецька дер-жава надавала права міським та сільським громадам вдаватися до оподат-кування лише у разі нестачі інших надходжень (від майна громади, мита,зборів та допомоги казни). Добровільні дарунки королівській владі в екс-трених випадках стають постійними зборами, але стягуються вони лишев окремі роки і на певні цілі. Вони все ще вважаються добровільними,адже встановлюються за згодою сторін.

У Франції, наприклад, у разі введення нових податків вони реєстру-валися і затверджувалися зборами громадян. Саме тут у 1439 році корольКарл VII вводить перший постійний податок як засіб фінансування за-тяжної війни і створення хоча й невеликої, але стабільної армії.

В Англії податки вводились королем за згодою парламенту. В окре-мих випадках він вводив їх без згоди парламенту, наприклад, у виглядіобов'язку доставляти кораблі. Графства, розміщені всередині країни, по-винні були сплачувати цю повинність у грошовій формі.

Проте англійський парламент до середини XVII ст. не визнавав по-стійних податків на загальні цілі. У 1660 році вперше були відмінені фео-дальні повинності. Замість них половину надходжень від акцизного збо-ру з пива, сидру, перрі та спиртних напоїв було віддано у розпорядженнякороля і його спадкоємців назавжди. Поява цих податків пов'язана з не-обхідністю утримувати постійну армію. Завдяки саме цьому факту доме-ніальні доходи поступилися місцем податкам не тільки в Англії, а й в ін-ших країнах Європи.

Ще до середини XVIH ст. поряд з постійними податками в Англії іс-нували тимчасові акцизи, тобто панувала змішана податкова система.Лише за короля Георга ІІІ акцизи були запроваджені назавжди. Прямі жподатки зберігали тимчасовий характер до ХІХ ст.

У східних слов'ян відправною точкою в оподаткуванні також булидобровільна допомога і данина, що збиралася з підкорених племен. Насе-лення «підносило» князю, що приймав владу, «дари» і «поклони». З ча-сом ці відносини перетворюються в обов'язкові і такі, що мають періо-дичний характер сплати.

Пізніше з'являється данина на користь татар, або «ординське срібло».З ХІІІ ст. вона переходить у дохід московського князя і перетворюєть-ся на цільовий податок з усіх наділів на користь великого князя. Появау XVI ст. податків («пищальні гроші» — на утримання стрільців, 1550 р.)також пов'язана з переходом від дворянської кінноти до найманої піхо-ти — пищальників (пищаль — вогнепальна зброя), пізніше перейменова-них на стрільців, яким платили хлібом, сіллю і грішми. Для утриманняармії призначалися, крім «пищальних грошей», ямчужні (ямчуга - се-літра для виробництва пороху), податі на «городову та засічну справу»(будівництво укріплень), «полоняничні гроші» (для викупу полонених).Стягнення провадились як у натуральній, так і грошовій формах.

Найдавнішими податками були мита та винні акцизи. У серединіXVI! ст. вводиться єдине мито з торгових операцій у розмірі 10 грошей(5 коп. з карбованця обороту). Система управління податками того часувідзначалась складністю та невизначеністю. Більшість прямих податківнадходили до Наказу великого приходу, місцеві до територіальних на-казів, царські землі оподатковувалися Наказом великого палацу, міськіпромисли — Наказом великої скарбниці, церковні та монастирські зем-лі — Казенним патріаршим наказом. Крім того, збором податків і мит за-ймались друкарський, стрілецький, ямський і посольський накази.

У 1655 році створюється Рахунковий наказ, у віданні якого були збірподатків, перевірка фінансової діяльності інших наказів, аналіз прибут-кових та видаткових книг, що дозволило точно визначити бюджет Росій-ської держави на той період.

Новий період у формуванні податкової системи Росії розпочав Пет-ро І. Ведення війн, велике будівництво, державні реформи потребувалидодаткових фінансових ресурсів, а отже, й нових об'єктів оподаткування.В цей час вводиться гербовий збір, подушний збір з візників, податки зпостоялих дворів, печей, човнів, кавунів, горіхів, продажу харчів, а такожна бороди, вуса та інші.

Перша велика праця в Росії, присвячена оподаткуванню («Досвід те-орії податків» М. Тургенєва) вийшла у 1818 році. Пізніше, у 1845 році вКазані, виходить робота І. Горєлова «Теорія фінансів», в якій розгляда-ються питання теорії оподаткування, монопольних прибутків та держав-ного кредиту.

В Україні Запорозьке військо також мало свою систему оподаткуван-ня. Це було мито, що накладалося на шинки та купців за провіз товару,«мостове» — за провіз товару через річки, плата за охорону та конвоюван-ня, «димовий податок» — на так званих «сиднів», тобто жонатих козаківі посполитих, які селилися біля Січі і вважалися підданими коша), «вій-ськовий оклад» — грошовий податок з посполитих). Ці податки викорис-товувались на потреби церкви і, переважно, військової організації.

Зв'язок податків з необхідністю утримувати армію відобразився натеорії оподаткування. Спочатку вона формує уявлення про податки якзасіб, до якого вдаються у разі небезпеки. Вони трактуються як плата, щовноситься кожним на захист країни.

Отже, у розвитку форм і методів оподаткування можна виділити триосновних етапи. На початковому етапі — від Стародавнього світу до Се-редньовіччя держава не розглядає податки як основне джерело доходіві не має фінансового апарату для збору податків. Податки вводяться несистемно, збір їх доручається місту або громаді. На другому етапі (XVI —початок XIX ст.) у ряді країн виникає мережа фінансових установ, і дер-жава бере частину функцій на себе. Вона встановлює ставки, базу оподат-кування, слідкує за збором податків. На третьому, сучасному, етапі дер-жава встановлює і збирає податки, визначає правила оподаткування, від-носини між центральною і місцевою владою. Відповідно, податки про-йшли довгий шлях від тимчасового екстраординарного засобу до постій-ного джерела доходів держави.

Практика і теорія оподаткування упродовж тривалого часу залиша-лися досить інтуїтивними. Систематизовані концепції, які відобразилисяв податковій теорії, з'явилися у середині XVI ст. в умовах досить високо-го рівня розвитку державності, що відбувався одночасно з розвитком різ-них напрямів економічної думки. Причому кожна концепція відповідаласутності та проблемам фінансової системи держави, а тому змінюваласязалежно від її економічної політики. Зважаючи на те, що процес оподат-кування здійснюється державою, саме під впливом розвитку вчення продержаву змінювалося уявлення про економічну сутність податків.

Питання для самоконтролю

Назвіть історичні передумови виникнення оподаткування.

Визначте особливості розвитку оподаткування у континентальнійЄвропі.

З'ясуйте особливості становлення оподаткування в Київській Русіта Росії.

Розгляньте еволюцію форм і методів оподаткування.