5.3. Податкова політика: реструктуризаціяі конкурентоспроможність національної економіки : Податкова система : B-ko.com : Книги для студентів

5.3. Податкова політика: реструктуризаціяі конкурентоспроможність національної економіки

Забезпечення високого рівня конкурентноздатності національноїекономіки, а також успіхи у реалізації структурної політики держави зна-чною мірою визначаються ефективністю системи оподаткування. Відпо-відно до Концепції реформування податкової системи України на періоддо 2015 року, схваленої Кабінетом Міністрів України 19 лютого 2007 р.,удосконалення системи оподаткування повинно здійснюватися виходячиіз стратегічних цілей — побудови конкурентоспроможної соціально орі-єнтованої ринкової економіки та інтеграції у європейське співтовариство.

Розроблення податкової політики, спрямованої на вирішення цих за-вдань повинно базуватися на визначенні питання, на якій стадії конку-рентоспроможності знаходиться економіка країни. Як відомо з економіч-ної теорії, виділяють чотири стадії конкурентних переваг національноїекономіки, які відповідають основним рушійним силам, або стимулам,що визначають її розвиток в окремі періоди часу, — це:

фактори виробництва;

інвестиції;

нововведення;

багатство.

Згідно з даним підходом здійснюють класифікацію окремих країнза рівнем конкурентоспроможності їх економік у світовому господар-стві.

На першій стадії підприємства досягають своїх переваг у конкурент-ній боротьбі виключно завдяки основними факторам виробництва: при-родним ресурсам та/або надлишковій і дешевій робочій силі.

Друга стадія характеризується готовністю і здатністю суб'єктів гос-подарювання до інвестування.

На третій стадії національні підприємства не тільки застосовують іпокращують техніку і технологію, але й створюють нові. Історія знає при-клади безпосереднього переходу від першої до третьої стадії (РадянськийСоюз, Італія). Але для цього необхідною умовою є наявність у історично-му минулому країни тривалого періоду індустріальної активності, якийзалишає слід в національній системі освіти, виробничих знаннях та нави-чках і т. ін. Україна за деякими параметрами вже знаходиться на третійстадії, у зв'язку з чим ймовірним і таким, що має суттєві переваги, є пере-хід української економіки до третьої стадії конкурентоспроможності по-ряд з максимальним використанням конкурентних переваг першої ста-дії, що і повинно обумовлювати вибір пріоритетних напрямів і методівподаткового регулювання процесу підвищення конкурентоспроможнос-ті національної економіки.

Серед напрямів впливу механізму оподаткування на конкурентоспро-можність товару, підприємства, галузі, регіону та національної економікиодним з основних є вплив податків на рівень цін, що є одним з найсуттє-віших факторів конкурентного протистояння товаровиробників. В цьо-му плані особливу роль відіграють непрямі податки, які включаються вціну товару, або додаються до неї. Більш висока ціна товару, не пов'язаназі зміною його споживчих характеристик, знижує його конкурентоспро-можність за ціновим фактором. Особливо сильним є вплив непрямогооподаткування на суб'єктів господарської діяльності, які реалізують кон-курентну стратегію низьких витрат, оскільки для них ціна товару є вирі-шальним фактором конкурентної боротьби.

Інший напрям впливу податків на рівень цін стосується тихобов'язкових платежів, які включаються у податковому обліку до скла-ду валових витрат. Наприклад, відповідно до Закону України «Прооподаткування прибутку підприємств» — це суми внесених (нарахова-них) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених ЗакономУкраїни «Про систему оподаткування», за винятком податку на прибу-ток підприємств, податку на нерухомість, вартості торгових патентів, атакож податку на додану вартість, доданого до ціни товарів (робіт, по-слуг), що придбаваються платником податку для виробничого або не-виробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які від-раховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із ЗакономУкраїни «Про оподаткування доходів фізичних осіб». Збільшення по-даткового навантаження за такими податками збільшує витрати на ви-робництво і реалізацію товарів, робіт та послуг за рахунок підвищен-ня питомої ваги непродуктивних витрат. Останнє, в залежності від ста-ну конкурентного середовища, може вплинути або на ціну продажу то-вару і, відповідно, на рівень його конкурентоспроможності (за умови,коли рівень конкуренції дозволяє перекласти збільшення податковихплатежів на споживача), або на ефективність виробничо-господарськоїдіяльності суб'єкта господарювання (через зменшення чистого прибут-ку), яка є складовою його конкурентоспроможності. Рівень монополі-зації економіки в Україні створює сприятливі умови для першого варі-анту (перекладення зростаючого податкового навантаження на спожи-вача).

Податки, що мають джерелом сплати прибуток, безпосередньо впли-вають на рівень чистого прибутку. Їх підвищення зменшує фінансовийрезультат роботи підприємства, що обмежує інноваційно-інвестиційніможливості суб'єктів господарювання, а отже їх конкурентноздатність.Разом з тим, у випадку нееластичного попиту та низького рівня конку-ренції продавець може відповідно збільшити ціну продажу та переклас-ти додатковий податковий тягар на споживача. В цьому випадку збіль-шення прямих податків призведе до підвищення ціни продажу товару тавплине на рівень його конкурентоспроможності теж за ціновим факто-ром.

За різними оцінками, в українській економіці від 70% до 80% капі-таловкладень в промисловості здійснюється за рахунок власних коштівпідприємств (табл. 5.2). В зв'язку з цим особливого значення набува-ють податкові заходи, які дозволяють знизити непродуктивні витрати тазбільшити чистий прибуток з метою розширення фінансових можливос-тей для активізації інвестиційно-інноваційної діяльності та підвищеннярівня конкурентоспроможності вітчизняного бізнесу.

Таблиця 5.2

Джерела фінансування технологічних інновацій млн. грн

 

Загальнасумавитрат

У тому числі за

рахунок коштів

власних

державногобюджету

іноземнихінвесторів

інші

джерела

2000

1757,1

1399,3

7,7

133,1

217,0

2001

1971,4

1654,0

55,8

58,5

203,1

2002

3013,8

2141,8

45,5

264,1

562,4

2003

3059,8

2148,4

93,0

130,0

688,4

2004

4534,6

3501,5

63,4

112,4

857,3

2005

5751,6

5045,4

28,1

157,9

520,2

2006

6160,0

5211,4

114,4

176,2

658,0

Примітка. За даними Держкомстату України. — Режим доступу:http://www.ukrstat.gov.ua/operativ2005/ni_rik/ind_u/2002.html.

У контексті проблем, пов'язаних з формуванням конкурентних пе-реваг економіки України, де вагомим фактором конкурентоспроможнос-ті залишається ціновий, принципового значення набуває податкова полі-тика держави щодо загального рівня податкового тиску. В Україні рівеньцього показника (частка податків та обов'язкових платежів у ВВП у від-сотках) підвищився з 32,6% у 2002 р. до 39,6% у 2006 р. Зниження рівняперерозподілу ВВП через податкову систему є одним з перспективнихнапрямів податкової політики держави в сфері забезпечення національ-ної конкурентоспроможності.

Враховуючи таку тенденцію, в Україні урядом планується знизитиподаткове навантаження на економіку. Реалізація цього завдання будепов'язана з поетапним зменшенням до 2015 року ставок податку на при-буток підприємств (з 25 до 20%), податку на додану вартість та соціаль-них внесків.

Не менш важливою для конкурентоспроможності на національномурівня є структура податкового навантаження. Система оподаткування,в якій переважають податки з юридичних осіб, стримує підприємниць-ку активність та обмежує можливості національних товаровиробниківщодо підвищення конкурентноздатності. Тому податкова політика, яказорієнтована на підвищення конкурентоспроможності національної еко-номіки, повинна передбачити зміну спрямування податкового наванта-ження із сфери виробництва на сферу споживання. Водночас слід зазна-чити, що за ситуації, яка склалися в Україні у сфері розподільчих відно-син, реалізація цього напряму можлива тільки за умови зростання реаль-них доходів населення та оптимізації структури сукупного попиту. У ін-шому ж випадку спрямування податкового навантаження на споживанняможе не тільки обмежити інвестиційні можливості населення, але й по-гіршити становище малозабезпечених верств населення, адже відомо, що«бідніше населення несе значно більший тягар сплати непрямих подат-ків, ніж значно заможніші. Тобто чим нижчий рівень доходів, тим вища вних частка непрямого податку».

Слід звернути увагу на те, що в більшості західних країн світу пере-важення непрямих податків в загальній сумі доходів бюджету спостері-галося в кінці ХІХ — на початку ХХ ст. що було обумовлено низьким рів-нем доходів більшості населення і неможливістю у зв'язку з цим забезпе-чити достатні надходження до бюджету. У ХХ ст. поступово розвиваєть-ся закономірність підвищення питомої ваги прямих податків і перетво-рення їх на основне джерело надходжень до бюджету, що було спричине-но підвищенням життєвого рівня більшості населення, удосконаленнямтехніки обкладання, підвищенням рівня податкової культури, підпоряд-куванням податкових систем принципу соціальної справедливості.

Серед проблем, що перешкоджають підвищенню конкурентоспро-можності національної економіки, однією з основних є недостатнє ви-користання державою стимулюючої ролі податкового регулюваннянауково-інноваційної діяльності та технічного переоснащення виробни-цтва. Зокрема, еволюція становлення податкової системи в Україні свід-чить про непослідовність податкової політики щодо наукової та іннова-ційної діяльності. Досить часто окремі положення нормативно-правовихактів, якими надавалися податкові пільги з метою забезпечення іннова-ційного розвитку, призупинялися законами України про державний бю-джет на відповідний рік, або ж взагалі були виключені. Зокрема це стосу-ється пільг по податку на прибуток підприємств.

Реформування податкової системи в Україні передбачає запрова-дження конкретних податкових механізмів стимулювання науково-технічного прогресу, серед яких:

застосування принципу «прискорена амортизація» до пріоритетнихінноваційних технологій;

запровадження інвестиційного податкового кредиту з податку наприбуток підприємств для суб'єктів господарювання, які реалізуютьна територіях спеціальних (вільних) економічних зон та територіяхпріоритетного розвитку інвестиційні проекти;

стимулювання інвестиційної діяльності шляхом запровадженняінвестиційно-інноваційного податкового кредиту з податку на прибу-ток підприємств для всіх суб'єктів господарювання, що здійснюютькваліфіковане інвестування інноваційного спрямування (зменшенняподаткових зобов'язань з податку на прибуток в обсязі, еквівалентно-му частці витрат поточного податкового періоду, що були спрямованіна фінансування інноваційних та інвестиційних проектів.

До податкових заходів інноваційно-інвестиційного спрямування, якідавно і широко використовуються в практиці розвинених індустріальнихкраїн, але все ще недостатньо відпрацьовані в українській економіці, слідвіднести:

податкові пільги на проведення дослідницьких робіт (вирахуванняз податків на доходи відсотка від суми приросту витрат на науково-дослідницькі та дослідно-конструкторські роботи у порівнянні з по-переднім роком);

податкові пільги комерційним банкам, страховим компаніям та ін-шим фінансовим установам, які надають довгострокове інвестиційнекредитування чи інвестують у інноваційні підприємства;

звільнення від оподаткування коштів підприємств і громадян, витраче-них на отримання освіти та охорону здоров'я, підвищення кваліфікаціїта перепідготовку кадрів, на соціальне забезпечення, оскільки ці витра-ти за їх призначенням можна кваліфікувати як інвестиції в людський ка-пітал, роль якого у забезпеченні інноваційного розвитку є вирішальною.Це в свою чергу передбачає необхідність активізації, розвитку і ефектив-ного використання інноваційного потенціалу людського капіталу.Процес формування людського капіталу відбувається на рівні до-

могосподарств, підприємств і держави, але у створенні, зберіганні, від-творенні і ефективному використанні його інноваційної складової вирі-шальна роль належить державному регулюванню, в першу чергу черезрозробку та реалізацію відповідної фіскальної політики держави, у томучислі і шляхом застосування відповідних податкових стимулів.

У вітчизняному податковому законодавстві практично відсутні по-даткові преференції, що безпосередньо спрямовані на розвиток і ефек-тивне використання інноваційного потенціалу людських ресурсів. Існу-ючі ж податкові пільги, які спрямовані на заохочування населення у під-вищенні освітнього рівня або ж мають стимулююче призначення для ак-тивізації інвестиційної діяльності тощо, є малоефективними.

Отже, податкова система значною мірою визначає можливості фор-мування конкурентних переваг суб'єктів господарювання. Це обумов-лює особливу роль оподаткування в забезпеченні сталої конкурентноїпозиції національних товаровиробників, тому розробка і реалізація по-даткової політики в Україні повинна здійснюватися у контексті завдань,пов'язаних з приведенням системи оподаткування у відповідність до прі-оритетів державної політики соціально-економічного розвитку, одним зяких є підвищення конкурентноздатності національної економіки.

Питання для самоконтролю

Як податкова політика впливає на конкурентоздатність економіки?

Бюджетно-податкова політика як засіб стимулювання економіки.

Форми і засоби реалізації стимулюючої податкової політики.