3.4. Організаційно-правові формипідприємницької діяльності

магниевый скраб beletage

Загальновідомі три основні організаційно-правові формипідприємницької діяльності (рис. 3.6): 1) одноосібні во-лодіння; 2) партнерства (товариства); 3) корпорації. Розгляне-мо детальніше ці форми.

Одноосібне володіння

(індивідуальний бізнес): самостійневедення справ, засноване на власностіпідприємця

Партнерство:

декілька окремих осіб домовляються проволодіння підприємством та йогоуправління (спільна власність)Корпорація:

незалежна юридична особа,підприємство, заснованена акціонерній власності

Рис. 3.6. Організаційно-правові форми підприємництва

Одноосібне володіння. Суть його полягає в тому, що всемайно фірми належить одному власникові, який самостійноуправляє фірмою, одержує прибуток і несе повну особистувідповідальність за всі зобов'язання фірми. Одноосібні во-лодіння мають свої переваги.

По-перше, оскільки весь прибуток належитьпідприємцеві, він кровно зацікавлений в ефективній праці. Зо-середження прибутку в одних руках дає можливість безпосе-редньо використовувати його в інтересах справи. До того жприбуток підприємця в ринковій економіці розглядається якйого індивідуальний дохід і оподатковується лише індивіду-альним прибутковим податком (а не податком на прибуток, якв інших випадках). По-друге, у власника фірми витрати наорганізацію виробництва невеликі. Його управлінські рішен-ня негайно втілюються життя. Він непідзвітний співвласни-кам чи будь-яким керівним органам. Невеликі розміри фірмидають змогу підприємцеві підтримувати прямі контакти зісвоїми працівниками та клієнтами. Повна незалежність дужецінується підприємцями. По-третє, одноосібному володіннювластива простота в організації фірми та її ліквідації. В обохвипадках достатньо лише рішення самого підприємця.

Проте ця форма підприємництва має і значні недоліки.

Мають місце труднощі із залученням великих капіталів,власних фінансових ресурсів одноосібного підприємцяздебільшого не вистачає для розвитку своєї справи. Через не-високий рівень платоспроможності комерційні банки неохоченадають таким підприємцям великі кредити, вимагаючи вищуплату за користування ними.

Повна відповідальність за борги. Це означає, що у ви-падку невдалого господарювання одноосібний власник можевтратити не лише особисті заощадження, а й усе майно, якепіде на сплату боргів кредиторам.

Відсутність спеціалізованого менеджменту, що, ясна річ,негативно позначається на ефективності підприємницькоїдіяльності. Адже одноосібний власник сам виконує всі уп-равлінські функції. Проте далеко не кожен здатний не це.

4. Невизначеність термінів функціонування. Підприєм-ницька діяльність такої організаційної форми юридичне при-пиняється у разі банкрутства, позбавлення волі за карний зло-чин, психічного захворювання або смерті одноосібного влас-ника.

Партнерство (товариство). Ця форма організаціїпідприємництва є логічним продовженням розвитку одно-осібного володіння. Така організаційно-правова формапідприємницької діяльності передбачає об'єднання капіталівдвох і більше окремих фізичних або юридичних осіб за умоврозподілу ризику, прибутку і збитків на основі рівності;спільного контролю результатів бізнесу; активної участі в йо-го веденні. Основою взаємин між сторонами, що вступають упартнерство, є договір.

За ступенем участі засновників (партнерів) у діяльностіпідприємства прийнято розрізняти товариства: повні (з по-вною відповідальністю); командитні; товариства з додатковоюта обмеженою відповідальністю.

Розглянемо, які переваги партнерство має перед одно-осібними володіннями.

По-перше, зростають фінансові можливості фірмивнаслідок об'єднання кількох капіталів. Банки сміливіше да-ють кредити таким фірмам.

По-друге, вдосконалюється управління фірмою. З'яв-ляється спеціалізація в управлінні, тобто розподіл уп-равлінських функцій між партнерами. Крім того, є можливістьнайняти професійних менеджерів.

По-третє, велика свобода та оперативність господарських

дій.

По-четверте, як і одноосібні володіння, партнерства кори-стуються податковими пільгами, оскільки прибуток кожногоучасника оподатковується як його індивідуальний дохід.

Проте цей тип організації підприємницької діяльності маєпевні недоліки, через що він інколи не тільки не може подола-ти недосконалість одноосібної власності, а й породжує новіпроблеми.

Необмежена відповідальність будь-якого товаристваможе загрожувати всім партнерам так само, як і одноосібномувласнику. Крах одного з партнерів може спричинити банкрут-ство товариства в цілому, оскільки в більшості випадків учас-ники несуть солідарну відповідальність.

Недостатність досвіду господарювання і несумісністьінтересів партнерів можуть провокувати малоефективнудіяльність, а колективний менеджмент — негнучке управліннятовариством.

Непередбачуваність процесу і результатів діяльності то-вариства як нестійкої організаційно-правової формипідприємництва значно збільшують господарський ризик ізменшують впевненість у досягненні очікуваного зиску.

Корпорація (акціонерне товариство) є зараз доміную-чою формою підприємницької діяльності, її власниками вва-жаються акціонери, що мають обмежену відповідальність урозмірі свого внеску до акціонерного капіталу корпорації.Весь прибуток корпорації належить її акціонерам. Виокрем-люють дві його частини. Одна частина розподіляється середакціонерів у вигляді дивідендів, друга — це нерозподіленийприбуток, що використовується на реінвестування. Функціївласності та контролю поділені між акціонерами (власникамиакцій) і менеджерами.

Переваги корпорації (акціонерного товариства) достатньовідомі.

По-перше, корпорація є найефективнішою формою ор-ганізації підприємницької діяльності з огляду на реальну мож-ливість залучення необхідних інвестицій. Саме через ринокцінних паперів (фондову біржу) вона може об'єднувати різніза розмірами капітали великої кількості фізичних і юридич-них осіб для фінансування сучасних напрямів науково-технічного й організаційного прогресу, нарощування виробни-чого потенціалу.

По-друге, потужній корпорації значно простіше постійнозбільшувати обсяги виробництва або послуг. Це дає добруможливість отримувати прибуток, що постійно зростає.

По-третє, кожний акціонер як співвласник корпорації не-се лише обмежену відповідальність (за банкрутства фірми вінвтрачає тільки вартість своїх акцій). Важливо й те, що окремаособа може зменшити свій власний фінансовий ризик, якщокупуватиме акції кількох корпорацій. Кредитори можутьпред'явити претензії лише корпорації як юридичній особі, а неокремим акціонерам як фізичним особам.

По-четверте, корпорація — це організаційно-правове ут-ворення, яке може функціонувати дуже тривалий період(постійно), що створює необмежені можливості для перспек-тивного розвитку.

Корпоративна форма організації підприємницької діяль-ності, як і всі інші, має недоліки.

Мають місце певні розбіжності між функціями влас-ності й контролю, що негативно впливає на необхіднугнучкість оперативного управління корпорацією. Розподілфункцій власності контролю може призвести до виникненнясоціальних суперечностей (конфліктів) між менеджерами іакціонерами корпорації.

Корпорація сплачує більші податки в розрахунку наодиницю отримуваного прибутку, ніж інші організаційні фор-ми бізнесу. Адже оподаткуванню підлягає спочатку отрима-ний корпорацією прибуток, а потім —дивіденди акціонерів,тобто фактично є проблема подвійного оподаткування.

У корпоративній формі бізнесу існують потенційніможливості для зловживань посадових осіб. Наприклад,керівництво корпорації може організувати емісію акцій дляпокриття збитків, спричинених безгосподарністю певнихструктурних ланок.

Тема 4. Мале підприємництво