9.4. Система оподаткування підприємницькоїдіяльності

магниевый скраб beletage

Серед фінансових важелів розвитку підприємництва особ-ливе місце посідає система оподаткування. Вона використо-вується як інструмент впливу на бізнес, стимулює і обмежуєпевні види підприємницької діяльності, забезпечує надход-ження до державного бюджету.

У світовій практиці розвитку підприємництва системаоподаткування поряд із бюджетним фінансуванням пріори-тетних напрямів економічної діяльності справляє найбільшийвплив на фінансово-кредитну політику, грошовий обіг та гос-подарську кон'юнктуру в цілому. Система оподаткування —продукт закономірного результату економічного розвиткусуспільства. Вона втілює досить складне утворення законо-давчих і нормативних актів, які регулюють взаємовідносиниміж державою і підприємцем. Ця система зазнає постійнихзмін, що знаходить відображення у появі нових офіційних до-кументів, у змінах і доповненнях до чинних законів. Яким жечином законодавство визначає суть цієї системи?

Система оподаткування — це сукупність податків,зборів, інших обов'язкових платежів до бюджету, внесків додержавних цільових фондів, що стягуються в установленомупорядку.

Законодавча база визначає принципи побудови системиоподаткування, диференціює податки. Відповідно до побудо-ви бюджету податки можуть бути загальнодержавними імісцевими. Крім того, податки поділяються на прямі і непрямі.Для кращого засвоєння системи оподаткування розглянемотабл. 9.1.

3 наведеної таблиці випливає, що прямі податки встанов-люються безпосередньо на дохід і майно, а непрямі — входятьдо ціни товару або до тарифу.

Система оподаткування будується за такими принципами:

обов'язковості;

економічної доцільності;

соціальної справедливості;

поєднання інтересів держави, регіонів, підприємств ігромадян.

Реалізація цих принципів забезпечує надходження коштівдо бюджетів відповідних рівнів і державних цільових фондів.Це так звана оптимальна точка, в якій поєднуються інтересидержави і підприємницького сектору. Високі податкові ставкистворюють для держави і підприємців ряд проблем (адже вониздатні підірвати зацікавленість підприємців у розвитку своєїсправи).

Одночасно може статися так, що держава за умов застосу-вання більш високих ставок податків одержить менше подат-кових надходжень до бюджету.

Таблиця 9.1.

Система оподаткування суб'єктів підприємницькоїдіяльності

Непряміподатки

Прямі податки

Внески додержавнихцільових фондів

Інші податки, збори,платежі

Податок надоданувартість

Податок наприбутокпідприємств

Пенсійний фонд

Плата з компенсування

витрат на геолого-розвідувальні роботи

Акцизнийзбір

Плата за землю

Фонд соціальногострахування

Плата за спеціальне

використанняприродних ресурсів

Мито

Податок звласниківтранспортнихзасобів

Фонд зайнятості

Державне мито

Митнийзбір

Плата за майнопідприємств

На будівництво,ремонт іексплуатаціюавтошляхів

Місцеві податки і збори

Американський економіст Лаффер довів графічно, що допевної межі підвищення податкової ставки збільшує суму до-ходів бюджету, а потім вони поступово знижуються до рівня,зазначеного на рис. 9.1.

Лаффер довів, що однаковий дохід може бути отриманий іза достатньо низької і за високої податкової ставки. Дійсно,рівність бюджетних надходжень (у1=у2) досягається за умовирізних за рівнем податкових ставок (х2 значно більше за х1).Річ у тім, що нижча податкова ставка збільшує кількістьоб'єктів оподаткування, залучаючи дедалі більшу кількістьпідприємців. І навпаки: зростання податків викликає згортан-ня діяльності у частини підприємців внаслідок збитковостіїхньої справи.

Податковий тиск змушує підприємця шукати прогалини вподатковому законодавстві або використовувати різні схемиухилення від податків. Це може відбутися шляхом створенняфіктивних фірм, свідомого заниження цін та використання то-варообмінних операцій, використання фіктивної документації.

Усе це негативно відбивається на діловій активності, особ-ливо в малому та середньому підприємництві. Тому дляпом'якшення податкового тиску на розвиток підприємництвадержава застосовує різні заходи, що сприяють підвищеннюділової активності.

Зокрема для суб'єктів малого підприємництва в порядку,передбаченому законодавством України, застосовуються різнівиди оподаткування.

Загальна система оподаткування діяльностігромадянина-підприємця

Працюючи за класичною, традиційною системою оподат-кування, приватний підприємець розраховує свій сукупнийчистий доход як різницю між виручкою в грошовій або нату-ральній формі і витратами, які можна документально підтвер-дити і які мали місце в процесі його діяльності.

Характерним для приватного підприємництва є те, що ви-ручка або валовий доход вважаються отриманими лише у разінадходження плати за товари, виконані роботи чи надані по-слуги. Це вигідно відрізняє роботу приватного підприємця —фізичної особи від роботи юридичних осіб, які розраховуютьподаток на прибуток, включаючи до бази оподаткування і тісуми, які ще мають отримати, скажімо, за відвантажену про-дукцію.

Облік витрат за такою системою передбачає ретельнийзбір всіх документів, що супроводжують всі етапи господарсь-кої діяльності і, до речі, повинні зберігатися не менш як трироки. Це, перш за все, документи щодо надходження чи витратготівки: касові чеки, ордери, квитанції. У разі, якщопідприємцем відкрито поточний розрахунковий рахунок убанківській установі, — копії платіжних доручень, банківськіавізо, корінці чекової книжки та квитанцій про здачу готівки вбанк. Особливої уваги заслуговує і якість складання дого-ворів, актів про виконання робіт, надання послуг, додержанняправил оформлення накладних, рахунків-фактур, які отримуєпідприємець від інших суб'єктів господарювання. Сплаченіним податки, обов'язкові платежі і збори також відносяться навитрати у процесі діяльності.

Такий "касовий" метод розрахунку доходів і витрат при-ватного підприємця надає його обліку реального змісту і в тойже час принципово відрізняється від обліку витрат юридичноїособи. Тут, як відомо, на витрати відносяться суми, нарахованіу звітному періоді, проте не обов'язково сплачені. Такі сумибудуть відображені як заборгованість чи витрати майбутніхперіодів. У приватного підприємця інша картина: витратифактично нараховуються і сплачуються в одному періоді —звітному, а обраховуються при визначенні прибуткового по-датку підприємця вже за межами цього кварталу — під часскладання податкової декларації.

Існує інший варіант загальної системи оподаткування,який видається значно зручнішим, тому що облікздійснюється за нормами, встановленими Інструкцією проприбутковий податок з громадян, затвердженою наказом Го-ловної державної податкової інспекції України від 21 квітня1993 р. № 12, і, так би мовити, звільняє підприємця від клопотівщодо збору документів, які реально підтверджують його вит-рати. Проте порівняльні розрахунки прибуткового податку заобома варіантами загальної системи свідчать, що застосуваннянормативів витрат призводить до значного перекручуваннянаслідків господарської діяльності. Особливо це стосуєтьсявидів діяльності, де значна частка матеріальних витрат, вико-ристовуються імпортні матеріали, є потреба у відрядженнях,зокрема за межі України.

Таким чином, заощадження часу на веденні бухгалтерсь-кого обліку обертається значними фінансовими втратами табраком достовірної інформації про прибутковість власногобізнесу.

Оподаткування доходів громадян-підприємцівєдиним податком

Застосування єдиного податку при оподаткуванні доходуприватного підприємця регулюється Указом Президента Ук-раїни "Про спрощену систему оподаткування, обліку тазвітності суб'єктів малого підприємництва".

Працювати за такою спрощеною системою підприємецьможе за додержання таких вимог:

Обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт,послуг) за рік не повинен перевищувати 500 тис. грн.

У трудових відносинах з підприємцем упродовж року неможе перебувати більше як 10 осіб.

Діяльність не може пов'язуватися з торгівлею лікеро-горілчаними і тютюновими виробами, а також пально-мас-тильними матеріалами.

Ставка єдиного податку встановлюється місцевими рада-ми за місцем державної реєстрації підприємця у розмірі від 20до 200 гривень на місяць. Ця ставка підвищується на 50% закожного працівника, що залучатиметься фізичною особою-підприємцем для здійснення діяльності.

Сплата єдиного податку за підсумками діяльності узвітному періоді дає законні підстави приватномупідприємцеві не тільки не сплачувати прибутковий податок, ай не складати відповідну декларацію. Підтвердження цьогоможна знайти в п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від16 березня 2000 р. № 507 "Про роз'яснення Указу ПрезидентаУкраїни від 3 липня 1998 року № 727". Тому приватніпідприємці, які є платниками єдиного податку, звільняютьсявід щоквартальних авансових платежів.

Єдиний податок значно полегшує ведення бухгалтерсько-го обліку, особливо для тих громадян, які тільки розпочина-ють самостійний бізнес і водночас повинні в стислі строкиоволодіти методами господарських підрахунків і ведення діло-водства. Привертає увагу і можливість заощадження коштівчерез дозвіл незастосування цією категорією підприємців ка-сових апаратів при проведенні операцій з готівкою.

Проте, як свідчить практика, і ця система не є досконалою.Так, далеко не кожен підприємець має регулярні грошові над-ходження. Однак сплата єдиного податку відбувається неза-лежно від результатів діяльності. Видається недостатньообміркованою і вимога щодо обмеження кількості найманихпрацівників. Адже якщо підприємець вдало розпочав бізнес імає можливість його надалі розвивати, таке обмеження несприятиме залученню інвестицій і створенню додаткових ро-бочих місць в Україні.

Оподаткування доходів громадян-підприємцівфіксованим податком

Статтею 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26грудня 1992 р. № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян"встановлено, що громадяни, які здійснюють підприємницькудіяльність без створення юридичної особи, мають право наоподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, зафіксованим розміром податку шляхом придбання патенту заумови, якщо:

Кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах зтаким громадянином — платником податку, включаючичленів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяль-ності, не перевищує 5.

Валовий доход такого громадянина від самостійногоздійснення підприємницької діяльності або з використаннямнайманої праці за останні 12 календарних місяців, що переду-ють місяцю придбання патенту, не перевищує 7 тис. неоподат-ковуваних мінімумів доходів громадян.

Громадянин здійснює підприємницьку діяльність з про-дажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг наринках та є платником ринкового збору згідно з законодавст-вом.

Доходи такого громадянина, одержані від здійсненняінших видів підприємницької діяльності, оподатковуються узагальному порядку.

Застосування фіксованого податку не дозволяється приздійсненні торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виро-бами.

Розміри фіксованого податку встановлюються відпо-відною місцевою радою залежно від територіального розташу-вання місця торгівлі в межах від 20 до 100 гривень за кален-дарний місяць для громадян, які здійснюють підприємницькудіяльність самостійно.

У разі, коли платник податку здійснює підприємницькудіяльність з використанням найманої праці або за участю упідприємницькій діяльності членів його сім'ї, розмір фіксова-ного податку збільшується на 50% за кожну особу.

У разі сплати фіксованого податку платник такого подат-ку звільняється від ведення обов'язкового обліку доходів і ви-трат.

Система оподаткування за допомогою фіксованого подат-ку має багато спільного із системою оподаткування єдинимподатком. Але обмеження щодо можливості її використанняще більш жорсткі і щодо кількісного складу учасників бізнесу,і щодо обсягів реалізації. Але головним обмеженням є, безу-мовно, вузька сфера застосування — тільки на ринках. Усе цедає підстави для висновку, що така система, можливо, станенайбільш популярною у сімейному бізнесі. Проте розвитокйого можливий лише за умови реєстрації нових суб'єктів гос-подарювання — як фізичних, так і юридичних осіб.

Тема 10. Організація управління фінансовими

ресурсами