10.1. Основи організації фінансів підприємств

магниевый скраб beletage

Перехід до ринкової економіки зумовлює посилення роліфінансів підприємств у системі господарювання. Конкуренто-спроможність та платоспроможність підприємств визначають-ся раціональною організацією фінансів. Організація фінансо-вої діяльності підприємства має бути побудована так, щоб цесприяло підвищенню ефективності виробництва.

Функціонування фінансів підприємств здійснюється неавтоматично, а з допомогою цілеспрямованої їх організації.Під організацією фінансів підприємств розуміють форми, ме-тоди, способи формування та використання ресурсів, кон-троль за їх круговоротом для досягнення економічних цілейзгідно з чинними законодавчими актами.

В основу організації фінансів підприємств покладено ко-мерційний розрахунок. За ринкової економіки господарськиймеханізм саморозвитку базується на таких основних принци-пах: саморегулювання, самоокупність та самофінансування.Цим принципам відповідає комерційний розрахунок, тобтометод ведення господарювання, що полягає в постійномупорівнюванні (у грошовому вираженні) витрат та результатівдіяльності. Його метою є одержання максимального прибуткуза мінімальних витрат капіталу та мінімально можливого ри-зику. Питання про те, що виробляти, як виробляти, для коговиробляти, за ринкових умов для підприємств визначаєтьсяосновним орієнтиром — прибутком.

Комерційний розрахунок справляє значний вплив на ор-ганізацію фінансів підприємств. Він передбачає, що фінансовівідносини підприємств регламентуються державою в основно-му економічними методами — з допомогою важеліввідповідної податкової, амортизаційної, валютної, про-текціоністської політики. Збитки (що їх зазнало підприємствовнаслідок виконання вказівок державних органів та посадовихосіб, які суперечать чинному законодавству, повинні бутивідшкодовані відповідними органами.

Суб'єкт господарювання має справжню фінансову неза-лежність, тобто право самостійно вирішувати, що і як виро-бляти, кому реалізувати продукцію, як розподілити виручкувід реалізації продукції, як розпорядитися прибутком, якіфінансові ресурси формувати та як їх використовувати. Повнасамостійність підприємств не означає, однак, відсутності будь-яких правил їхньої поведінки. Ці правила розроблено та зако-нодавчо закріплено у відповідних нормативних актах. Яснаріч, що підприємства можуть приймати рішення самостійнотільки в рамках чинних законів.

Суб'єкти фінансових відносин несуть реальну економічнувідповідальність за результати діяльності та своєчасне вико-нання своїх зобов'язань перед постачальниками, споживача-ми, державою, банками. За своїми зобов'язаннямипідприємство відповідає власним майном і доходами. За неви-конання зобов'язань підприємством до нього застосовуєтьсясистема фінансових санкцій. Справді самостійнепідприємство покриває свої втрати та збитки за рахунокфінансових резервів, системи страхування та за рахунок влас-ного прибутку. Воно зобов'язане компенсувати збитки, за-вдані нераціональним використанням землі та інших природ-них ресурсів, забрудненням навколишнього середовища, по-рушенням безпеки виробництва.

Джерелом формування фінансових ресурсів підприємствє реально зароблені доходи від реалізації продукції та відфінансових інвестицій. Економічна відповідальністьпідприємства настільки велика, що його можуть оголоситибанкрутом у разі завеликих збитків та неспроможності вико-нати зобов'язання перед кредиторами.

У підприємств формуються партнерські взаємовідносиниз банками та страховими компаніями. Підприємства й банки єрівноправними партнерами, які організовують фінансовівзаємовідносини з метою одержання прибутку. Банки не нада-ють підприємствам безкоштовних та безстрокових кредитів.Підприємства, у свою чергу, за зберігання грошових коштів набанківських рахунках одержують певні відсотки. Страховікомпанії страхують численні ризики, пов'язані зпідприємницькою діяльністю суб'єктів господарювання, ство-рюючи певні гарантії стабільності виробничої діяльності.

У підприємств формуються взаємовідносини з бюджетомта державними цільовими фондами, створеними для підтри-мання комерційних засад в організації підприємництва. Дер-жава встановлює податкові платежі, обов'язкові збори та вне-ски на такому рівні, щоб не підірвати заінтересованостіпідприємств у розвитку виробництва та підвищенні йогоефективності. Бюджетні асигнування виділяються підприєм-ствам у вигляді цільових субсидій та субвенцій, що виключаєможливість паразитування за рахунок державних коштів.

Перехідний до ринкової економіки період характери-зується багатоукладністю господарювання. Тут репрезентова-но всі форми власності: державну, комунальну, колективну,приватну. Це зумовило появу різних організаційно-правовихформ господарювання.

Ринкова економіка зовсім не виключає присутності порядз іншими і державної власності. До державного сектора нале-жать ті установи та організації, які повністю або частковофінансуються з державного бюджету. Створюються такожпідприємства зі змішаною формою власності, в них держава єосновним держателем корпоративних прав, — електроенерге-тика, вугільна промисловість, машинобудування та ряд інших.Державна власність, проте, не зменшує ні самостійності, ні ма-теріальної відповідальності суб'єктів господарювання.

На організацію фінансів впливають організаційно-правовіформи господарювання, сфера та характер діяльностіпідприємств. Це проявляється в процесі формування капіталу(статутного фонду), розподілу прибутку, утворення грошовихфондів, внутрішньовідомчого розподілу засобів, увзаємовідносинах з бюджетом тощо.

У ринковій економіці основною формою господарюванняє акціонерне товариство. Розрізняють акціонерні товариствазакритого та відкритого типів. Акціонерне товариство закри-того типу засновує обмежена кількість акціонерів. При цьомубудь-який член товариства не може продати свого паю без зго-ди інших акціонерів, які мають переважне право на придбанняцього паю. Акціонерне товариство відкритого типу орієнтова-но на більшу кількість акціонерів через встановлення відкри-тої передплати на акції. При цьому акціонер має право на влас-ний розсуд продавати, дарувати чи заставляти свої акції.

Акціонерне товариство організується на добровільних заса-дах фізичними та юридичними особами. У статутний фонд во-ни можуть вносити не тільки відповідні кошти (у тім числі віноземній валюті), а й робити внески у вигляді нерухомості, об-ладнання, інтелектуальної власності, інших основних фондів.

Законом України "Про господарські товариства" передба-чено можливість реєстрації різних видів товариств. Особливопоширеним є товариство з обмеженою відповідальністю. Ко-жен із учасників такого товариства вносить визначений пай устатутний фонд і згідно з ним одержує частку в доходах тамайні товариства. Надалі відповідальність учасника товарист-ва обмежується його паєм або внеском. Члени товариства зазобов'язаннями товариства не відповідають. Товариствовідповідає за своїми боргами тільки тим майном, яке є в йогоактиві. Майно формується за рахунок внесків учасників, до-ходів, одержаних від підприємницької діяльності та інших за-конних джерел. Товариство з обмеженою відповідальністю єюридичною особою, має свій статут. У статуті визначено поря-док розподілу прибутку й ту його частку, яку розподіляютьміж членами відповідно до їхніх внесків.

Товариства з обмеженою відповідальністю створюються уформі кооперативів, колективних та орендних підприємств.Характерним для них є те, що власність товариства — цеспільна власність усіх його учасників.

Організація товариств з обмеженою відповідальністю єоднією з найпоширеніших форм проведення приватизації, щодає змогу створювати значну кількість підприємств з небага-тьма учасниками, причому не вдаючись до акціонування.

Організація фінансів підприємств відбиває галузеві особ-ливості, специфіку виробництва, рівень його технічного забез-печення та рівень технологічних процесів, склад і структурувиробничих витрат, вплив природно-кліматичних факторів навиробництво. Так, наприклад у сільськогосподарському ви-робництві, гірничодобувній промисловості, капітальномубудівництві дія природних та кліматичних факторів зумовлюєособливості розподілу прибутку, необхідність формуванняфінансових ресурсів для протидії ризику, забезпечення стра-хового захисту засобів виробництва та результатів праці.