2.1. Керування фінансами в зарубіжних країнах

Парламент і міністерство фінансів. Керування фінан-сами в зарубіжних країнах перебуває у розпорядженні вищих за-конодавчих органів влади — парламентів (у США Конгресу).Парламенти мають дві палати — нижню та верхню: ВеликаБританія (Палата Общин та Палата Лордів), ФРН (Бундестаг таБундесрат), Японія (Палата Представників та Палата Радників),Франція (Національне Зібрання та Сенат), США (Конгрес маєПалату Представників та Сенат). В деяких країнах однопалатнийпарламент: в Швеції (Ріксдаг), Ізраїлі (Кнесет).

Всі основні фінансові закони і насамперед державний бюджетзатверджується парламентом та підписуються главою держави.Парламенти також затверджують звіти про виконання державно-го бюджету, встановлюють граничний розмір (ліміт) державногоборгу.

Безпосереднім керуванням фінансами займається фінансовийаппарат, головна ланка якого — Міністерство фінансів. Вонорозробляє фінансову та податкову політику держави, політику вгалузі державних витрат, проводить контроль за дотриманнямфінансових законів. Міністерство фінансів складає проект держа-вного бюджету та організовує його виконання. Слід зазначити,що в кожній країні є особливості в управлінні фінансами. Так, уСША, крім Міністерства фінансів (Казначейства), є Адміністра-тивно-бюджетне управління (АБУ) при Президенті.

В усіх розвинутих західних країнах провідними підрозділамиміністерства фінансів є Управління внутрішніх доходів, яке видаєінструктивний матеріал у галузі прямих податків й організовуєїхнє надходження, і Управління мит та акцизів, яке готує інстру-ктивний матеріал по непрямих податках і організовує їхнє надхо-дження в бюджет.

Важливий підрозділ міністерства фінансів — Управління вну-трішніх позик та державного боргу. Воно відає емісією держав-них позик, виплатою по них відсотків і погашенням державногоборгу. До складу міністерства фінансів входить також Управлінняконтролю за грошовим обігом.

Спеціальні органи фінансового контролю. Важливе значення укеруванні фінансами належить спеціалізованим органам фінансо-вого контролю, які незалежні від уряду та підзвітні парламенту.У США це Головне бюджетно-контрольне управління (ГБКУ),створене відповідно до Закону про бюджет і звітність від 10 чер-вня 1921 р. До його функцій входять: тлумачення фінансових но-рмативних актів; контроль за законністю й ефективністю опера-цій, проведених урядовими відомствами; надання допомогиКонгресу, його комітетам і конгресменам; контроль за виконан-ням окремих платіжних операцій; встановлення правил веденняфінансових операцій і звітності у федеральних установах. Факти-чно діяльність контрольного управління зводиться до щорічнихперевірок стану фінансів федеральних відомств та підготовки до-кументів і рекомендацій президенту та Конгресу на засаді прове-дення перевірок.

У Великій Британії таким спеціальним органом є Управліннядержавного контролю, створене ще в 1866 р. Генеральний конт-ролер — ревізор призначається урядом довічно і може бути змі-щений тільки за рішенням обох палат Парламенту. Повноважен-ня контрольного органу обмежені більше, ніж у США. Зокрема,він не має права тлумачити фінансові нормативні акти, не можевтручатися в оперативну діяльність фінансових служб урядовихвідомств. До обов'язків Управління державного контролю вхо-дить перевірка законності фінансової діяльності урядових відом-ств, а також ефективності та доцільності витрати ними держав-них коштів. Управління зобов'язане інформувати Парламент прорезультати таких перевірок.

У Франції контроль за виконанням бюджету всіма державни-ми органами в центрі і на місцях здійснює Рахункова палата, якає судовим органом, що складається з незмінюваних магістрів.

У ФРН контрольні функції у сфері фінансів перебувають та-кож у розпорядженні Федеральної рахункової палати. Найбільшскладні справи передаються в суди, які спеціалізуються на фінан-сових суперечках і провинах, пов'язаних зі зловживанням держа-вними коштами.

Управління фінансами місцевих органів влади, а у федератив-них державах — і членів федерації здійснюють Фінансово-бюджетні ради, які складають проекти відповідних бюджетів таорганізовують їхнє виконання.

Управління фінансами суб'єктів господарювання. Провіднароль у керуванні фінансами приватних, національних і трансна-ціональних корпорацій належить фінансовим менеджерам, осно-вне завдання яких полягає в мобілізації і грамотному викорис-танні грошових фондів підприємств.

У країнах з розвинутою ринковою економікою з 90-х рр.ХХ ст. найбільший вплив на фінанси акціонерних товариств іпідприємств роблять інтернаціоналізація господарського життя,глобалізація ділових операцій та розширення застосуваннякомп'ютерної техніки. Здійснення ділових операцій у глобально-му масштабі полегшує умови відтворення корпорації і поліпшуєїї фінансове становище. Це повною мірою стосується і компаній,що спеціалізуються у сфері надання послуг, включаючи банки,рекламні агентства, бухгалтерські фірми і т. д. Звичайно, завждибудуть функціонувати підприємства, орієнтовані тільки на націо-нальні ринки, але підприємцям слід мати на увазі, що найбільшіможливості для успішної діяльності мають ті підприємства, якібудують свій бізнес у глобальному масштабі.

Розвиток комп'ютерної і телекомунікаційної технологій різкозмінив процес прийняття фінансових рішень. Головні компаніїзабезпечені системою персональних комп'ютерів, зв'язаних з ло-кальною мережею, з комп'ютерами постачальників та спожива-чів, що дозволяє фінансовому менеджеру постійно обмінюватисяінформацією, яка його цікавить, і приймати найбільш раціональнірішення.